71151 (589211), страница 10
Текст из файла (страница 10)
Тираж серійних видань не перевищував 4 тисячі примірників, а за поліграфічним виконанням поділявся на дві частини. За більш низькими цінами виходили книжки в м'якій обкладинці. Друга частина тиражу оправлена коленкором з розкішними витисками.
Напевно, не всі книжки серії зберегли до цього часу свою наукову вартість, але безперечна їхня громадсько-корисна вага в час виходу. Книжки серії "Господарська бібліотека" вміщували переважно дослідження прикладного характеру. Так, у 1911 році "Просвіта" видає книжку С. Кузика "Рільничі досьвіди і проби, роблені заходом Товариства "Просвіта" у Львові на селянських господарствах в літах 1908— 1910". Детальним аналізом можливостей поліпшення господарювання охоплено 40 повітів, 83 місцевості, вміщено звіти 121 дослідника. Вихід такої книжки говорить про те, що Товариство працювало не тільки словом, але й ділом над ліквідацією економічної та фахової безграмотності українських селян Галичини, поліпшенням методів їхнього господарювання. Книжка ілюстрована, довідковий матеріал включає алфавітний покажчик районів та місцевостей проведення досліджень, а також перелік людей, які вмістили свої звіти.
Книжки господарського змісту завжди були предметом підвищеної уваги Товариства. До випуску спеціальної серії ввійшло 36 членських книжок, присвячених господарським темам, а в "Господарській бібліотеці" з'явилось 8 книжок, загальним тиражем 23 тисячі примірників. Редактором був М. Коцюба, потім С. Кузик.
На час першої світової війни (1914—1918 рр.) видавнича діяльність "Просвіти" переноситься до Відня. Кілька виданих тут книжок і календар Товариства на 1915 рік відзначаються вищим рівнем поліграфічного виконання.
У воєнний час частково змінюється тип видань. Виходячи з громадської потреби в наочній агітації, "Просвіта" збільшує випуск аркушевої продукції. Здебільшого це портре ти українських національних героїв і заслужених просвітителів (наприклад, Є. Олесницького, Т. Шевченка, І. Франка, І. Мазепи, А. Шептицького). Розмір портретів—37X26 см. .
По війні видавнича комісія Товариства змінює план випуску літератури, виходячи з ситуації в регіоні. Постановою від 13 листопада 1919 року вирішено розділити видання книжок на 4 групи: 1. "Народна бібліотека"; 2. "Загальна бібліотека"; 3. "Українське письменство"; 4. "Письмо з "Просвіти" — періодичний орган Товариства.
Перше повоєнне засідання не обрало окремого редактора майбутніх видань "Просвіти", а редакційний нагляд за випуском книжок доручило В. Дорошенку. З часом, очевидно, в зв'язку із збільшенням обсягу видавничої продукції, було створено редакційну колегію.
Відповідно до накресленого плану, в 1920 році "Просвіта" починає видавати одночасно дві серії книг — "Загальна бібліотека" та "Народна бібліотека".
В "Загальній бібліотеці" видавці намагаються дати уяву про теорію та історію літератури, про методи та значення народної освіти і т. ін. Хоч у серії вийшло лише 8 книжок (1920— 1925 рр.), саме вони мають найвищу інформативну вартість та громадську спрямованість як на момент випуску, так і насьогодні.
Особливий інтерес викликає книжка видатного українського композитора Філарета Колесси "Українські народні думи. Перше повне видання з розвідками, поясненнями, нотами та знімками кобзарів" (1920 р., 160 с.).
Це не звичайний пісенник, який включає перелік відомих і популярних українських "Дум". У розгорнутому вступі автор подає ретельний аналіз аналогічних книжок, що раніше видавалися в Петербурзі, Відні і т. ін. Текст вміщеної книги доповнений численними посторінковими коментарями. Книжку ілюстровано фотографіями кобзарів з їхніми хлопчи-ками-поводирями. Довідковий апарат в кінці книжки включає перелік ілюстрацій та список праць автора, доктора філософії та мистецтвознавства Ф. Колесси. Безперечно, що така книжка вельми цінна не тільки для істориків-книгознавців, але й музикантів, композиторів, мистецтвознавців. Перший, четвертий та п'ятий випуски серії присвячені двотомній праці М. Возня-ка "Історія української літератури". Перший том обіймає період до кінця XV ст., другий том, що вийшов у двох книгах,— від XVI до XVIII ст. Обсяг видання — 1412 сторінок, тираж 18 тис. примірників. До тексту додано 153 ілюстрації. Робота М. Возняка й досі залишається однією з найбільш фундаментальних праць з історії української літератури. Серію "Загальна бібліотека" без застережень можна назвати науковою. За своїм поліграфічним виконанням вона, однак, не становить особливого інтересу. В серії — книги збільшеного розміру, в м'якій обкладинці, обсягом від 32 до 565 сторінок. На жаль, рівень освіти українського населення Галичини на той час не був достатньо високий, щоб належно оцінити й визнати необхідність такого гатунку видань, а Товариство не було досить заможньою організацією, щоб випускати збиткові видання. Тираж "Бібліотеки" падає від 6 до 0,5 тис. примірників, і в 1925 році видавці приймають рішення припинити випуск такої цікавої, але непосильної для них серії. Очевидно, у випуску наукових видань "Просвіті" важко було змагатися з Науковим Товариством ім. Т. Шевченка, що на той час стало скравжньою Академією Наук українського населення Галичини.
Затверджуючи план випуску літератури на 1934 рік, "Просвіта" збирається повернутися до видання наукових праць і заснувати з цією метою "Наукову бібліотеку", яка містила б ряд підручників з українознавства. Тут же робить застереження, що задум можна було здійснити при наявності коштів і "відповідно до того, чи схвалить такий план громадськість". На жаль, важке матеріальне становище Товариства не дозволило реалізувати цей задум.
Інакше склалася доля "Народної бібліотеки" "Просвіти". Серія призначалася для широких народних мас. Зміст книжок не обмежено жанром чи тематикою. В основному — це оповідання українських письменників, переклади зарубіжної класики. Нерідко тут зустрічаються видані окремою книжкою реферати на актуальні теми.
Від 1920 року в серію "Народна бібліотека" "Просвіти" входять також щорічні календарі Товариства, тираж котрих досягає 12 тисяч примірників. "Календарі" "Просвіти" заслуговують на особливу увагу. Вони виходили упродовж всієї видавничої діяльності Товариства і користувалися незмінним попитом. Календарі розкривали перед читачем широку панораму народного життя кінця XIX — початку XX ст. Велику зацікавленість викликають вони і сьогодні.
В тому, що календарі в Галичині одержали статус настільної книги кожної української родини, велика заслуга насамперед редакторів просвітянських видань: О. Партицького, Ю. Романчука, В. Левицького, І. Франка, Г. Хоткевича, С. Шаха та ін.
Всього в серії "Народна бібліотека" вийшло 38 книжок загальним тиражем 203 тисячі примірників.
Постійне погіршення матеріального становища Товариства в зв'язку з наближенням економічної кризи призводить до того, що в 1927 році виходить остання книжка популярної серії.
З тієї ж причини видавцям не вдається здійснити ще один задум: в рамках "Народної бібліотеки" випустити театральну серію, котра знайомила б читачів з кращими взірцями української драматургії і разом з тим подавала матеріал для численних драматичних гуртків, які функціонували при кожній філії Товариства. В 1922 році виходять лише дві книжки цієї серії, й на цьому вона припиняє своє існування.
У 1921 році "Просвіта" виступає з ініціативою створення видавничого фонду, куди б поступали добродійні пожертви від українського населення. Перші кошти зібрано при вшануванні пам'яті великого українського поета Т. Г. Шевченка. За умови, що до фонду під назвою "Учітеся, брати мої..." будуть регулярно надходити доброчинні внески, планувалося за його рахунок видавати одну книжку щоквартально. В 1921 році дійсно підготовлено 4 книжки, але вже наступного року Товариство вкладає свої кошти з тим, щоб підтримати благодійне починання.
Всього під гаслом "Учітеся, брати мої..." вийшло 9 книжок науково-популярного змісту загальним тиражем 45 тисяч примірників.
Економічна криза 1929 —1930 років важким тягарем лягає насамперед на селянство. Українське населення Галичини, що знаходилося ще й під національним гнітом, особливо гостро відчуло її наслідки. Все це призводить до того, що члени "Просвіти" не можуть вчасно сплатити членські внески, не кажучи вже про поповнення лав Товариства. В 1928 році припиняють виходити всі серії "Просвіти". Доброчинні пожертви не надходять взагалі, внаслідок чого від 1929 року в рамках видавничого фонду "Учітеся, брати мої..." не виходить жодної книжки.
Нестача матеріальних засобів змусила видавців відмовитися від випуску ще однієї серії — "Історична бібліотека" (1923—1925 рр.). Необхідно зазначити, що видання цієї серії започатковане після широкого вивчення читацького попиту, проведеного шляхом анкетування. В результаті було виявлено, що найбільшою популярністю серед українського населення користуються книжки на історичну тематику, написані живою, народною мовою. Враховуючи побажання своїх читачів, "Просвіта" починає видавати серію книжок, які розповідають про основні історичні події, пов'язані з долею українського народу. Тут ми зустрічаємо також історію стародавніх галицьких міст (Крип'якевич І. Княжий город Галич: Переказ про минуле), життєпис історичних осіб (Крип'якевич І. Іван Федорович — перший український друкар).
"Історична бібліотека" була досить дешева. Ціна кожної книжки не перевищує вартості щомісячних видань Товариства.
Згідно з видавничим планом книжки історичної серії мали виходити щоквартально, проте в дійсності за 3 роки існування серії вийшло всього 10 книжок (загальний тираж 48 тис. прим.).
Після 1928 року "Просвіта" робить спробу відродити традицію видавничих серій. Внаслідок цього починає виходити нова серія "Бібліотека "Життя і Знання", за задумом та поліграфічним виконанням аналогічна "Просвітнім листкам", що виходили раніше. Дешеві, невеличкі за обсягом книжечки містять відбитки з другого періодичного журналу товариства "Життя і Знання". Не пощастило тільки зберегти на попередньому рівні тираж серії. Всього вийшло 53 книжечки (158 тисяч примірників).
До середини 30-х років "Просвіті" вдається частково стабілізувати своє матеріальне становище за рахунок збору членських внесків та поповнення Товариства новими членами. Це дало можливість в 1934 році за рахунок благочинного фонду "Учітеся брати мої..." розпочати випуск серії книг "Науково-популярна бібліотека".
Згідно з затвердженим планом в новій серії щорічно повинно було виходити чотири книжки: дві з історії, дві з природознавства. Насправді ж переважають книжки історичної тематики. Можна сказати, що в "Науково-популярній бібліотеці" відродилися не втілені доти в життя задуми видавців "Народної" та "Історичної" бібліотек.
Основний тираж "Науково-популярної бібліотеки" — 5 тисяч примірників. Серія добре ілюстрована. Книжки з історії та географії мають необхідні карти, статистичні дані подано у вигляді таблиць та діаграм.
В 1926 році після укладання І. Калиновичем бібліографії видань "Просвіти" голова Товариства М. Галущинський вирішив поновити загальну нумерацію видань, починаючи від 1869 року. Таким чином, "Загальна", "Народна" та "Історична" бібліотеки почали виходити під черговим номером випуску книги, і тільки "Руська Письменність" мала свій індивідуальний видавничий номер.
Протягом всієї діяльності Товариства вийшло 3 ювілейних видання. Це книги: 1. Белей І. Двадцять й пять леть исторіи Товариства "Просвіта" (1894, 69 с.); 2. Лозинський М. Сорок літ діяльности "Просьвіти" (1908, 72 с.); 3. Перський С. Популярна історія Товариства "Просвіта" у Львові (1932, 268 с.).
Перша книжка видана етимологічним правописом, що на сьогодні ускладнює сприйняття тексту. В той же час, книжка глибоко емоційна, в ній звичайною, розмовною мовою розповідається про зародження та становлення "Просвіти", пода ються цікаві факти, які неможливо виявити в офіційних документах.
Багато в чому схожа на перше ювілейне видання друга книжка М. Лозинського. Автор та видавці намагаються більше показати життя Товариства зсередини, ніж провести аналіз його діяльності. Наявність 15 ілюстрацій в тексті помітно вирізняє її з загального максимуму популярних видань.
Статистичні дані й перелік подій подані в річних звітах "Просвіти", а ювілейні видання, не претендуючи на науковість, передають особливу атмосферу епохи, що, без сумніву, підносить ступінь їхнього сучасного громадсько-політичного значення.
Від перших двох помітно відрізняється третя книжка, присвячена 60-річчю Товариства. Автор С. Перський (псевдонім Степана Шаха) подає матеріал з узагальненням. Аналізуються напрями діяльності Товариства, подано значний цифровий матеріал. Книжка позначена високим рівнем наукової інформативності. Каталоги видань "Просвіти" — неоціненне джерело бібліографічної інформації для історичних та книгознавчих досліджень.
Після 1920 року вийшло 25 бібліографічних покажчиків, їх можна розділити на такі групи: 1. Каталоги видань "Просвіти" (7); 2. Каталоги книгарні Товариства (3); Тематичні каталоги (3); 3. Каталог книжок, що були на складі Товариства; 4. Списки книжок, заборонених польською цензурою (5); 5. Списки конфіскованих українських книжок (4)|6. Каталог знижених в ціні книг (1). В останні роки діяльності Товариства відбувалися зміни в художньому оформленні видань. Популярні книжечки до 1939 року мали на обкладинці ілюстрації, пов'язані зі змістом. Наприкінці 1937 року видавці повертаються до модернізованої віньєтки роботи П. Ковжуна. Від 1938 року популярним виданням Товариства повернуто віньєтку К. Устияновича, частково перероблену й доповнену С. Гординським. Всі ці зміни говорять про те, що "Просвіта" приділяла велику увагу зовнішньому вигляду своїх книжок. До їхнього оформлення запрошували таких відомих українських художників як К. Устиянович, П. Ковжун, І. Труш та ін., що було суттєвим фактором підвищення історико-культурної цінності видань.
У більшовицькій історіографії майже повністю відсутні дослідження, присвячені історії культурного життя Галичини. Діяльність "Просвіти" розглядалася крізь призму політичних оцінок "Короткого курсу історії ВКП(б)". А існуючі публікації написані на матеріалах вузького кола періодики досліджуваного періоду і повторюють висновки, зроблені в енциклопедичних виданнях про те, що філії "Просвіти" були "в більшості своїй джерелами українського буржуазного націоналізму".
Відкриття цілої низки архівних фондів дало можливість широко і всебічно вивчати найбільш масове українське Товариство в Галичині. Ретельне вивчення архіву Товариства, а також опрацювання матеріалів зарубіжної історіографії дозволило зробити об'єктивні висновки про його діяльність. Про авторитет і масштаби діяльності "Просвіти" свідчить той факт, що до 1939 року мережею ЇЇ філій та читалень було охоплено 85% західноукраїнських земель. "Просвіта" стає наймасовішою культурною організацією, яка спрямовує свої погляди на потреби народного загалу.
Залишаючи за собою культурно-просвітницьку функцію, "Просвіта" дала початок численним економічним, фінансовим, спортивним та іншим інституціям.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
