ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ОДЕСЬКИЙ ФІЛІАЛ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Фінанси”

на тему:

Формування та використання фондів цільового призначення

Виконав Ситнік Олександр

студент 3 курсу

35-Б групи

Керівник Нізяєва

асист.

м.ОДЕСА, 2004

Зміст

Вступ ………………………………………………………………..2

I. Поняття та СоСТАВ ЦІльових фондів держави...………………………………………………………….4

1.1. Загальна характеристика цільових фондів. Історія та причини виникнення……………………………………………..4

1.2. Класифікація та порядок утворення цільових фондів………………………………………………………………...51.3. Зв'язок цільових фондів з іншими ланками фінансової системи………………………………………………………………71.4. Особливості цільових фондів України…………………..7

II. Формування та використання державних цільових фондів……………………………………………..10

2.1. Пенсійний фонд України………………………………….10

2.2. Фонд соціального страхування України ……………..17

2.3. Фонд сприяння зайнятості населення України …….20

2.4. Державний інноваційний фонд України.……………..22

2.5. Фонд соціального захисту інвалідів …………………..23 2.6. Фонд охорони навколишнього природного середовища………………………………………………………..252.7. Державний дорожній фонд України та територіальні дорожні фонди……………………………………………………28

III. Формування та використання недержавних цільових фондів ……………….……31

3.1. Сутність недержавних Пенсійних фондів …………...31

Висновок………………………………………………………...39

Література……………………………………………………….41

Вступ

Перехід до ринкової економіки супроводжувався формуванням принципово нової фінансової системи, важливою ланкою якої були і є в нинішній час цільові фонди держави - сукупність фінансових ресурсів, котрі знаходяться в розпорядженні державних, регіональних органів влади або місцевих органів самоврядування, і що мають цільове призначення.

З початку цільові фонди з'являлися у вигляді спеціальних фондів або особливих рахунків задовго до виникнення бюджету. Державна влада з розширенням своєї діяльності потребувала нових видатків, вимогавших коштів для свого покриття. Ці кошти концентрувалися в особливих фондах, призначених для спеціальних цілей. Такі фонди носили, як правило, тимчасовий характер. З виконанням державою намічених заходів фонди закінчували своє існування. В зв'язку з цим кількість фондів постійно мінялася.

Зі зміцненням централізованої держави починався період уніфікації спеціальних фондів. На основі об'єднання різноманітних фондів був створений державний бюджет. В сучасних умовах поряд з бюджетом існують і позабюджетні цільові фонди.

Цільові фонди в фінансовій системі України створені в відповідності з Законом України "Про основи бюджетного влаштування і бюджетного процесу в Україні. Головна причина їхнього створення - необхідність виділення надзвичайно важливих для суспільства видатків і забезпечення їх самостійними джерелами прибутку.

Аналіз напрямків і результатів діяльності цільових фондів є актуальною задачею. Її значення в нинішній час суттєве в зв'язку з дефіцитом бюджету країни і необхідністю цілеспрямованого рішення соціальних проблем, що фінансуються за рахунок цих фондів.

Оскільки платниками внесків в цільові фонди є юридичні і фізичні (підприємці) особи, тобто споживачі соціальних гарантій, то питання сплати та розподілу грошових коштів фондів стосуються всіх громадян України, і тому виявляється їхня зацікавленість в оптимальному функціонуванні системи цільових фондів.

Політика цільових фондів не може бути абсолютно незалежною до податково-бюджетних (фіскальних) заходів. Вагання державного бюджету від його дефіциту до утворення надлишків і назад на довгострокових тимчасових інтервалах впливають на обсяг виробництва, зайнятість населення, рівень прибутків, а, отже, на поповнювання цільових фондів. В свою чергу грошові кошти фондів виконують стабілізуючу роль при різких ваганнях в прибутковій частині державного бюджету, основаної на податкових зборах.

Таким чином, очевидна доцільність і необхідність вивчення та вдосконалення засобів утворення, поповнення і перерозподілу коштів державних цільових фондів України.

1. Поняття та состав цільових фондів держави

1. Загальна характеристика цільових фондів. Історія та причини виникнення.

Цільові фонди - один із засобів перерозподілу національного доходу держави на користь певних соціальних груп населення. Держава мобілізує в фонди частину прибутків населення для фінансування своїх заходів. Кошти, узагальнені цільовими фондами, використовуються для процесу відтворення. Цільові фонди вирішують дві важливі задачі: забезпечення додатковими коштами пріоритетних сфер економіки та розширення соціальних послуг населенню.

Перехід до ринку змінив зміст господарського механізму в країні, організаційні структури окремих його частин, у тому числі модернизував фінансову систему. Перетворення економіки України з адміністративно-командної системи в ринкову навело на практиці до децентралізації та послабленню ролі держави, проявом чого стало реформування державної системи фінансування. Один за іншим виникли та виділилися з бюджетної системи цільові фонди, частина з яких після цього знов була консолідована в бюджети у вигляді спеціальних цільових фондів.

Колишня господарська система акумулювала в Державному бюджеті практичні всі фінансові ресурси держави. Високий ступінь концентрації і централізації фінансів мав свої переваги, головні з яких полягали у можливості мобілізації значних фінансових ресурсів для рішення глобальних національних задач в рамках окремих територій, сфер, галузей або міжгалузевих комплексів. Однак недоліком такої централізації фінансових засобів було малоефективне їх використання в масштабі всієї господарської системи і окремих об'єктів фінансування.

На історичному переході від однієї господарської системи до іншої Україну поразило безліч кризових явищ, залежних друг від друга. Економічний і фінансовий кризи зумовили різке зниження рівня життя більшості населення, безробіття. У поєднанні з млявістю державної влади в країні спостерігаються такі явища, як невиплата в продовж багатьох місяців заробітної плати, пенсій та інших соціальних допомог.

В цих умовах, з одного боку, виникає потреба в концентрації обмежених фінансових ресурсів на державному рівні з метою забезпечення найбільш нагальних соціальних та загальноекономічних потреб. З іншого боку, в умовах фінансової кризи, що зумовила дефіцит фінансових ресурсів, у центральної влади виникає необхідність ранжувати суспільні потреби по ступеню важливості і для задоволення найбільш нагальних з них утворити цільові грошові фонди, завдяки цьому огородив ці потреби від значного недофінансування. Ця міра аналогічна виділенню в бюджеті захищених статей.

Цільові кошти з точки зору фінансової науки визначаються як грошові кошти держави, що мають цільове призначення.

На Думку деяких фахівців, цільові кошти слідує тлумачити більш широко — як ресурси, включаючі грошові та інші види коштів всіх форм володіння, використання яких враховується бюджетним процесом. При цьому спостерігається різноманітність позабюджетних фондів. Частина фондів, що виникли як позабюджетні, була консолідована до бюджетів, і це створило інститут цільових бюджетних фондів, який до цього існував в бюджетах в неявній формі, тобто по окремих бюджетних коштах встановлювався прямий зв'язок доходів з витратами і останні були обмежені певним кругом об'єктів, що фінансуються.

Частина цільових фондів є юридичними особами, але деякі з них представляють лише кошти на рахунку, управління якими доручене існуючим структурам: державним, регіональним, муніципальним, суспільним або навіть комерційним.

До цільових відносять також фонди, що акумулюють засоби різних громадських, комерційних організацій і кошти громадян, наприклад недержавні пенсійні фонди.

Таким чином, цільовими є будь-які грошові фонди, що виникають в результаті перерозподілу первинних доходів і мають певну цільову спрямованість.

1. Класифікація та порядок утворення цільових фондів.

Залежно від вирішуваних задач цільові фонди можна класифікувати по меті створення, періоду функціонування і охопленню проблем.

Залежно від мети створення цільові фонди діляться на економічні, соціальні, науково-технічні, зовнішньоекономічні, екологічні, культурно-просвітницькі і т.п., з подальшим їх підрозділом за конкретними функціональними, галузевими і іншими ознаками. Наприклад, група економічних фондів включає інвестиційні, валютні, дорожні та інші фонди. Соціальні фонди охоплюють фонди соціального страхування, сприяння зайнятості, пенсійного забезпечення, соціального захисту інвалідів та інші.

Залежно від передбачуваного періоду функціонування програми або умовно наміченого часу для здійснення конкретних цілей фонди можуть бути безстрокової, довгострокової або короткострокової дії. Прикладом першого є екологічний фонд, другого — фонд регіонального розвитку, третього — фонд допомоги біженцям. Проте ділення це вельми умовне.

По охопленню проблем цільові фонди можуть бути загального (Фонд регіонального розвитку) і конкретнішого характеру (наприклад, Фонд розвитку автомагістралей в державі, областях).

Найбільш близькі системі бюджетів державні позабюджетні фонди. Їх, на відміну від цільових бюджетних фондів, слід розглядати як окремі частини системи державних фінансів. Найвідоміші з них — це два фонди соціального призначення: Пенсійний, соціального страхування.

Порядок утворення і використання державних цільових фондів регламентується відповідними актами найвищих органів влади, в яких указується суть їх діяльності, джерела формування, визначаються порядок і спрямованість використання грошових фондів.

Цільові фонди створюються двома шляхами. Один шлях - це виділення в бюджеті певних витрат, що мають особливо важливе значення, інший - формування цільового фонду з власними джерелами доходів для певної мети. Так, в багатьох країнах був створений фонд соціального страхування, призначений для соціальної підтримки певних груп населення. Інші фонди з'являються у зв'язку з виникненням нових раніше невідомих витрат, які заслуговують особливої уваги з боку суспільства. В цьому випадку за пропозицією уряду законодавчий орган ухвалює спеціальне рішення про утворення даного цільового фонду. Так виникли у ряді держав економічні цільові фонди.

Матеріальним джерелом цільових фондів є національний дохід. Переважаюча частина фондів створюється в процесі перерозподілу національного доходу. Основні методи мобілізації національного доходу в процесі його перерозподілу при формуванні фондів - спеціальні податки і збори, засоби з бюджету і позики.

Спеціальні податки і збори встановлюються законодавчою владою. Значна кількість фондів формується за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів. Кошти бюджетів поступають у формі безвідплатних субсидій або певних відрахувань від податкових доходів. Доходами цільових фондів можуть виступати і позикові кошти. Що є у цільових фондів позитивне сальдо може бути використано для придбання цінних паперів і отримання прибутку у формі дивідендів або відсотків.

1.3. Зв’язок цільових фондів з іншими ланками фінансової системи.

Цільові фонди тісно пов'язані з бюджетом і між собою. Різноманітність цільових фондів обумовлює складні багатоступінчаті зв'язки між цими фондами і іншими ланками фінансової системи. Розрізняють односторонні, двосторонні і багатобічні фінансові зв'язки.

При односторонніх зв'язках грошові кошти йдуть в одному напрямі: від фінансових ланок до цільовому фонду. Такий зв'язок з'являється при формуванні фондів або використання ними коштів. (Наприклад, валютні фонди багатьох країн утворюються за рахунок коштів центрального бюджету у формі безповоротних субсидій. Дорожній фонд США, що створюється за рахунок спеціальних податків за наявності надлишків, надає позики федеральному бюджету.).

При двосторонніх зв'язках грошовий потік рухається між цільовими фондами і іншими ланками фінансової системи в двох напрямах. Так фонди соціального страхування утворюються не тільки за рахунок страхових внесків, але і коштів державного бюджету. Одночасно за наявності активного сальдо вони набувають державних цінних паперів і стають кредитором бюджету.

При багатобічних зв'язках один цільовий фонд одночасно приходить в зіткнення з різними фінансовими ланками і іншими цільовими фондами, тобто гроші рухаються у різних напрямах між ними.

1.4. Особливості цільових фондів України.

Цільові фонди, будучи складовою частиною фінансової системи України, володіють рядом особливостей:

• заплановані органами влади і управління та мають строгу цільову спрямованість;

• грошові кошти фондів використовуються для фінансування державних витрат;

• формуються в основному за рахунок обов'язкових відрахувань юридичних і фізичних осіб;

• страхові внески до фондів і взаємини, що виникають при їх сплаті, мають податкову природу, тарифи внесків встановлюються державою і є обов'язковими;

• на відносини, пов'язані з численням, сплатою і стягненням внесків до фондів, поширена більшість норм і положень Закону України «Про основи податкової системи України»;

• грошові ресурси фонду знаходяться в державній власності і не підлягають вилученню на які-небудь цілі, прямо не передбачені законом;

• витрачання коштів з фондів здійснюється по розпорядженню Уряду або спеціально уповноваженого на те органу (Правління фонду).

Цільові фонди - форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, що привертаються державою для фінансування деяких суспільних потреб і що комплексно витрачаються на основі оперативної самостійності строго відповідно до цільових призначень фондів.

В Україні з 1992 р. почали діяти більше двох десятків цільових фондів серед яких можна виділити соціальні, економічні та інші. До соціальних цільових фондів відносяться: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування, Фонд сприяння зайнятості населення, Фонд соціального захисту інвалідів та ін.