163096 (Формування та використання фондів цільового призначення), страница 4

Ставка збору для платників четвертої групи (п. «г») ста­новить 0,5% від сукупного оподатковуваного доходу.

При визначенні об'єкта оподаткування треба враховувати, що при одержанні працівниками доходів у натуральній формі (продукція власного виробництва) розмір доходу обчислю­ється за ціною продукції, але не нижчою від собівартості у місяці нарахування доходів. Збір з оплати праці, одержаний в іноземній валюті, сплачується національною грошовою оди­ницею України за курсом НБУ, що діє на дату одержання доходу. Обчислення збору здійснюється платниками щоміся­ця.

Сплачується збір одночасно з одержанням коштів в уста­новах банків на оплату праці і зараховується на балансовий рахунок державного бюджету України, відкритий в органах державного казначейства. При одержанні коштів на оплату праці з виручки від реалізації платники можуть вносити збір готівкою в день одержання заробітної плати.

Збір для фізичних осіб (СПД), які не використовують пра­цю найманих працівників, адвокатів, приватних нотаріусів, діяльність яких заснована на приватній власності та виключ­но на її праці — нараховується на доход (прибуток), що підлягає оподаткуванню. Він визначається як різниця між валовим доходом та документально підтвердженими валови­ми витратами.

Ці платники сплачують збір на обов'язкове соціальне стра­хування у разі безробіття щоквартально із фактично одержа­ного доходу (прибутку) за звітний період, не пізніше 20 квіт­ня, 20 липня, 20 жовтня та 20 січня.

При здійсненні підприємницької діяльності, що підлягає патентуванню, збір сплачується одночасно з придбанням па­тенту.

Контроль за своєчасним та повним надходженням відраху­вань із бюджетів до Фонду сприяння зайнятості населення України і правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням збору здійснюють органи Державної служби зайнятості.

1. Державний інноваційний фонд України.

З метою фінансування заходів щодо забезпечення розвитку і використання досягнень науки і техніки створено Державний інноваційний фонд, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.1992 року «Про створення Державного інно­ваційного фонду» і на виконання Закону України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності».

Фонд має відділення в АР Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

Кошти Державного інноваційного фонду формуються за рахунок:

1) бюджетних надходжень, у тому числі:

— збору до Державного інноваційного фонду;

— частини коштів, які виділяються державою для підтрим­ки науково-технічної діяльності;

2) позабюджетних надходжень:

— кошти повернутих Державному інноваційному фонду та його регіональним відділенням виконавцями інновацій­них проектів позик, фінансових інвестицій, лізингових плате­жів, надходжень від реалізації договорів про сумісну діяль­ність;

— добровільних внесків юридичних і фізичних осіб;

— інших надходжень, що не суперечать законодавству.

Збір до Державного інноваційного фонду підприємства і організації справляють в розмірі одного відсотка від обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) за винятком ПДВ та ак­цизного збору, і відносять його на валові витрати.

Посередницькі, торговельні, страхові організації та банки визначають суму збору, виходячи з обсягів валового доходу без урахування зазначених непрямих податків.

Для забезпечення фінансування галузевої науки платники перераховують 70% від суми збору до спеціального фонду позабюджетних коштів, який утворюється у міністерствах, корпораціях та інших формуваннях.

Бюджетні надходження входять до складу доходів та ви­датків державного бюджету України.

Зараховуються кошти Державного інноваційного фонду відповідно: на балансові рахунки Державного казначейства — бюджетні надходження, а позабюджетні — на рахунки Дер­жавного інноваційного фонду та його реґіональних відділень, які відкриті в установах Національного банку та банків, упов­новажених Кабінетом Міністрів України та Національним банком здійснювати обслуговування коштів державного бюд­жету і Державного інноваційного фонду.

Кошти фонду входять до складу доходів і видатків відпо­відних бюджетів і обліковуються на окремих рахунках.

Треба зауважити також і про особливості справляння збору до Державного інноваційного фонду. Так, зокрема:

— платники мають право залишати в своєму розпоряджен­ні кошти збору в частині, належній галузевому позабюджет­ному фонду, за умов письмового погодження з вищестоящим органом, яким створено фонд, та проведення науково-дослід­них робіт;

— платники залишають збір у своєму розпорядженні, якщо їхня підпорядкованість не визначена, за винятком відрахувань 30% до Державного інноваційного фонду, і використовують ці кошти лише за цільовим призначенням;

— збір, який віднесено на валові витрати платника, але не перераховано до галузевого позабюджетного фонду, вилуча­ється податковими органами до державного бюджету.

Кошти Державного інноваційного фонду і його реґіональних відділень вилученню не підлягають.

Головним розпорядником коштів є Державний інновацій­ний фонд.

Перерахування збору до державного інноваційного фонду провадиться не пізніше 15 числа місяця, наступного за звіт­ним.

Фінансові санкції за несплату збору не застосовуються, оскільки за цим збором не встановлено обов'язкове подання розрахунків податковим органам.

1. Фонд соціального захисту інвалідів.

Законом України «Про основи соціального захисту інвалі­дів в Україні» передбачено встановлення для всіх підпри­ємств, установ та організацій нормативів робочих місць, при­значених для працевлаштування інвалідів. З цією метою на основі пропозицій Міністерства праці та соціальної політики України місцеві ради спільно із підприємствами і організа­ціями усіх форм власності щороку визначають такі нор­мативи.

Для всіх СПД (юридичних осіб) нормативи визначено у розмірі не менше 4% від загальної кількості працівників. При кількості працівників на підприємстві від 15 до 25 осіб нор­матив встановлюється у кількості одного робочого місця.

У разі нестворення робочих місць відповідно до доведеного нормативу або якщо працевлаштоване інвалідів менше, ніж передбачено нормативом, СПД зобов'язані щороку відрахову­вати до відділень Фонду цільові кошти для створення робочих місць та здійснення заходів щодо соціальної та про­фесійної реабілітації інвалідів.

Розмір відрахувань визначається середньою річною заро­бітною платою на підприємстві за кожне нестворене робоче місце для інваліда.

Для фінансування робіт та державних програм із соціаль­ного захисту інвалідів створено Фонд України соціального захисту інвалідів.

Бюджет Фонду формується за рахунок:

1 — коштів, що передаються Фонду з державного бюджету;

2 — надходжень від підприємств, установ та організацій, що не забезпечили додержання встановлених нормативів ро­бочих місць для працевлаштування інвалідів:

3 — благодійних внесків організацій, трудових колективів і громадян;

4 — відтворення позабюджетних коштів, у тому числі від­сотки за користування комерційними банками тимчасово вільними залишками цільових коштів Фонду України соці­ального захисту інвалідів;

5 — інших надходжень.

До Фонду спрямовується збір на обов'язкове соціальне страхування, визначений за ставкою 1% від обсягів об'єкта оподаткування для підприємств та організацій, де працюють інваліди.

Кошти Фонду, зазначені у пунктах 1 і 2, акумулюються на розрахункових рахунках органів Державного казначейства. Інші надходження — на позабюджетних рахунках Фонду.

Порядок відтворення позабюджетних коштів Фонду та витрачання доходу від цієї діяльності на здійснення заходів щодо соціального захисту інвалідів визначається його прав­лінням за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України і Міністерством фінансів України.

Фонд і його відділення в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі є юридичними особами.

Відрахування до Фонду соціального захисту інвалідів України не відносяться до обов'язкових податків і зборів та справляються як фінансова санкція за невиконання відпо­відних нормативів. Сплачується сума таких відрахувань за рахунок власних доходів підприємства.

СПД, яким визначено нормативи робочих місць, призна­чених для працевлаштування інвалідів, зобов'язані зареєстру­ватися у відділенні Фонду за місцем свого знаходження не пізніше 15 січня року, який настає за звітним.

Зазначені відрахування перераховуються на рахунки відділень Фонду соціального захисту інвалідів України СПД самостійно не пізніше 15 лютого року, наступного за звітним.

Центри соціально-трудової реабілітації є важливою складовою програми соціального захисту інвалідів. Тут вони проходять адаптацію, навчання, стажування і т.п. 60 відсотків коштів, що надходять від підприємницьких структур, фонд спрямовує саме на організацію і підтримку таких центрів, а 40 відсотків – на створення робочих місць.

Кошти, що виділяються на створення робочих місць, видаються у вигляді безпроцентних кредитів підприємствам, які можуть організувати робочі мічця для інвалідів. Заявки на одержання кредитів із фонду розглядаються колегіально представниками фонду, Міністерства праці і соціальної політики, а також громадських організацій інвалідів. При позитивному рішенні між фондом і позичальником підписується відповідний договір, в якому останній забов’язується використовувати кошти за цільовим призначенням, повернути крдит в обумовлені строки і в обов’язковому порядку працевлаштувати інвалідів. Підприємствам, які одержали безпроцентні кредити із фонду, забороняється звільняти інвалідів, а у випадку смерті інваліда належить працевлаштувати іншого.

Кошти фонду використовуються суто за цільовим призначенням, здійснення комерційної діяльності не дозволяється.

2.6. Фонд охорони навколишнього природного середовища.

Правовою основою цього збору є Закон України «Про охо­рону навколишнього природного середовища».

Для концентрації коштів і цільового фінансування при­родоохоронних і ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень з таких питань, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного се­редовища на здоров'я населення утворено Державний фонд охорони навколишнього природного середовища.

Фонд формується з коштів від збору за забруднення на­вколишнього природного середовища та інших коштів відпо­відно до доходів державного бюджету України.

Збір за забруднення навколишнього природного середо­вища запроваджено з метою вирішення екологічних проб­лем, збереження природного середовища, а також для ство­рення джерел фінансування відповідних природоохоронних заходів.

Він встановлюється за:

— викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонар­ними і пересувними джерелами забруднення;

— скиди забруднюючих речовин у водні ресурси і підземні горизонти;

— розміщення відходів у навколишньому природному се­редовищі.

Треба зауважити, що стягнення збору не звільняє підпри­ємства від відшкодування збитків, які заподіяні порушеннями природоохоронного законодавства.

Ставки збору запроваджуються урядом АР Крим та орга­нами місцевого самоврядування на підставі лімітів викидів та скидів забруднюючих речовин і розміщення відходів, а також нормативів плати за них.

Ліміти викидів стаціонарними джерелами забруднення встановлюються Міністерством охорони навколишнього при­родного середовища і ядерної безпеки України у формі видачі дозволів на викиди і скиди строком на 5 років.

Об'єктами обчислення збору є:

— обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмос­ферне повітря або скидають безпосередньо у водний об'єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього об'єктах — для стаціонарних джерел забруднення;

— обсяги фактично спожитих видів пального, завдяки ви­користанню яких утворюються забруднюючі речовини — для пересувних джерел забруднення.

Нормативи збору встановлюються Кабінетом Міністрів України як фіксовані суми в гривнях за одиницю основних забруднюючих речовин та розміщених відходів.

Рада міністрів АР Крим, обласні, Київська та Севасто­польська міські ради за поданням органів Мінекобезпеки мо­жуть збільшувати перелік видів забруднюючих речовин, на які встановлюється збір за викиди і скиди, враховуючи міс­цеві умови.

За викиди пересувними джерелами забруднення нормативи збору встановлюються залежно від виду пального та транспорту.

У порядку справляння збору за забруднення навколиш­нього природного середовища враховуються ліміти викидів і скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів. Вони визначаються на підставі затверджених проектів нормативів гранично допустимих викидів і встановлюються органами Мі­некобезпеки терміном на 5 років. Такі ліміти доводяться до платників збору до 1 червня попереднього року.

Щорічні ліміти скидів у водні об'єкти загальнодержавного значення для первинних водокористувачів визначаються до­зволами на спеціальне водокористування, які видають органи Мінекобезпеки. Ліміти скидів щодо об'єктів місцевого значен­ня визначаються у дозволах на спеціальне водокористування, які видаються місцевими державними адміністраціями, а в містах обласного значення — виконавчими органами рад за погодженням з органами Мінекобезпеки.