163096 (Формування та використання фондів цільового призначення), страница 5
Описание файла
Документ из архива "Формування та використання фондів цільового призначення", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "финансовые науки" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "курсовые/домашние работы", в предмете "финансовые науки" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "163096"
Текст 5 страницы из документа "163096"
За понадлімітні обсяги викидів, скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів збір обчислюється і сплачується у п'ятикратному розмірі.
У разі відсутності у платника затверджених лімітів викидів від стаціонарних джерел забруднення, скидів і розміщення відходів та за їхні понадлімітні обсяги збір обчислюється і сплачується в п'ятикратному розмірі.
Суми збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року як добуток: затверджених лімітів (1); фактичних обсягів викидів (2); нормативів збору (3); коригувальних коефіцієнтів (4).
Загальна сума збору визначається як сума збору в межах ліміту і за понадлімітні викиди, враховуючи названі чинники.
Платники збору щорічно до 1 липня поточного року подають до податкових органів за місцем їхньої реєстрації прогнозні розрахунки збору на наступний рік.
До 15 числа, місяця, наступного за звітним кварталом, платники складають розрахунки збору і подають їх до податкових органів.
За четвертий квартал звітного року розрахунок збору (остаточний розрахунок) подається платниками, з обов'язковим попереднім погодженням з органами Мінекобезпеки, до податкових органів за місцем їх реєстрації в 10-денний строк після подання платниками річної статистичної звітності про кількість викидів, скидів, розміщених відходів та використаного пального, але не пізніше 20 січня року, наступного за звітним.
Платники, що не складають статистичну звітність, подають річний розрахунок збору та довідку про фактичні обсяги викидів, скидів, розміщення відходів, використаного пального на погодження до органів Мінекобезпеки. Погоджений розрахунок подається до органів державної податкової служби до 15 січня року, наступного за звітним.
Збір сплачується платниками щокварталу до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом.
За забруднення навколишнього природного середовища платники перераховують суми збору у співвідношенні: 30% — до державного бюджету України, 70% — до місцевих бюджетів.
У подальшому збір розподіляється між фондами охорони навколишнього природного середовища в складі відповідних бюджетів:
— до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, що утворюється в складі державного бюджету — 30%:
— до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, що утворюються у складі бюджету АР Крим, обласних бюджетів;
— до відповідних місцевих фондів, що утворюються у складі сільських, селищних, міських бюджетів.
Між Київським та Севастопольським міськими і Державним фондами збір розподіляється у такому співвідношенні: 70% спрямовується до вказаних міських фондів, 30% — до Державного фонду.
Збір, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди та розміщені відходи в межах лімітів, зараховується на валові витрати виробництва та обігу. За перевищення встановлених лімітів — справляється за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні платників.
Фізичні особи (СПД) сплачують збір за рахунок свого доходу.
За викиди пересувними джерелами збір зараховується на валові витрати платника.
Для бюджетних організацій збір зараховується на видатки і передбачається в кошторисі доходів і видатків.
2.7. Державний дорожній фонд України та територіальні дорожні фонди.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України» від 16 грудня 1997 року з 1999 року змінено порядок формування коштів на дорожнє господарство України. Ним передбачено здійснювати витрати на дорожнє господарство за рахунок бюджетних та інших коштів. Вони спрямовуються на фінансування витрат пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування та сільських доріг України.
Ці кошти акумулюються та обліковуються на окремих рахунках (відповідні дорожні фонди), формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів, а також інших законодавче визначених надходжень. Зазначені кошти зараховуються до державного бюджету України, республіканського бюджету АР Крим, обласних бюджетів та бюджету міста Севастополя.
Для цього створено:
1) Державний дорожній фонд України;
2) територіальні дорожні фонди.
Зазначені фонди формуються у складі: державного бюджету України — перший; республіканського бюджету АР Крим, обласних бюджетів та бюджету М.Севастополя — другі.
Доходна частина цих фондів здійснюється за рахунок коштів, представлених на рис. 2.
Рис. 2. Схема справляння єдиного податку
Збір за проїзд автомобільними дорогами України транспортних засобів іноземних власників справляється державним підприємством «Укрінтеравтосервіс» безпосередньо на контрольно-пропускних пунктах державного кордону у вільно конвертованій валюті.
Ставка збору визначається з урахуванням виду транспорту, його місткості, вантажності та відстані проїзду.
Кошти зборів у обсязі 95% від загальної суми перераховуються щорічно на валютний рахунок корпорації «Укравтодор» та використовуються для утримання автомобільних доріг державного значення та організації на них дорожнього сервісу.
Збір за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, справляються з власників транспортних засобів України. Обсяг збору визначається залежно від маси транспортного засобу, навантаження на осі та відстані перевезення.
Дозвіл на проїзд таких транспортних засобів надають підрозділи Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ. За необхідності забезпечити супровід транспортних засобів патрульними автомобілями Державтоінспекції плата цих послуг здійснюється окремо.
У разі порушень стягується штраф у двократному розмірі суми збору, з якої 25% перераховується на рахунок Головного управління Державтоінспекції МВС України, решта — на банківський рахунок корпорації «Укравтодор».
Збір за проїзд автомобільними дорогами України коригується, з урахуванням росту рівня цін, тарифів і вартості послуг, якщо їхнє зростання перевищує 15%.
ІІІ. Формування та використання недержавних цільових фондів
3.1. Сутність недержавних Пенсійних фондів.
Визначення понять
Метою діяльності недержавних пенсійних фондів (НПФ) не є одержання прибутку, вони створюються з метою накопичення коштів учасників фондів для подальшого їх інвестування з отриманням доходу на користь учасників цих фондів. НПФ не може бути оголошений банкрутом.
Обслуговування недержавного пенсійного фонду здійснюється кількома професійними учасниками фінансового ринку, які виконують різні, чітко визначені Законом функції щодо управління активами недержавного пенсійного фонду, адміністрування його діяльності та зберігання пенсійних активів.
Адміністратор недержавного пенсійного фонду – юридична особа, що здійснює адміністрування недержавних пенсійних фондів на підставі ліцензії на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів.
Зберігач пенсійного фонду - банк, який провадить депозитарну діяльність зберігача цінних паперів та відповідає вимогам Закону.
Компанія з управління активами – юридична особа, яка провадить професійну діяльність з управління активами на підставі відповідної ліцензії на провадження такої діяльності.
Корпоративні пенсійні фонди – засновником є роботодавець – юридична особа або декілька таких юридичних осіб; можуть приєднуватися інші роботодавці – платники. Учасниками можуть бути виключно громадяни, що перебувають у трудових відносинах з роботодавцем - платником цього фонду.
У разі, якщо роботодавець здійснює пенсійні внески на користь своїх працівників до корпоративного чи професійного пенсійних фондів, працівник має право самостійно сплачувати додаткові внески на свою користь до такого фонду. Право участі у корпоративному пенсійному фонді належить усім найманим працівникам юридичної особи, що є засновником або роботодавцем – платником такого фонду. Роботодавець не має права будь-яким чином обмежувати права працівників на участь у корпоративному пенсійному фонді.
Роботодавець має право встановлювати однаковий відсоток відрахувань пенсійних внесків до пенсійного фонду на користь своїх працівників від суми їх заробітної плати або застосувати прогресивну шкалу відсотків відрахувань відносно суми заробітної плати залежно від віку працівників та (або) від їх стажу роботи на даному підприємстві із встановленням однакового відсотка відрахувань пенсійних внесків для кожної визначеної групи працівників.
Роботодавець - платник корпоративного пенсійного фонду - роботодавець, який визнає статут уже створеного корпоративного пенсійного фонду, виявив бажання перераховувати грошові кошти на користь своїх працівників до такого фонду на підставі договору, укладеного ним з радою цього пенсійного фонду.
Вкладник недержавного пенсійного фонду - особа, яка сплачує пенсійні внески на користь учасника шляхом перерахування грошових коштів до недержавного пенсійного фонду відповідно до умов пенсійного контракту.
Учасник недержавних пенсійних фондів - фізична особа, на користь якої сплачуються пенсійні внески до недержавного пенсійного фонду і яка має право або набуде право на одержання пенсійних виплат з такого фонду.
Держаний нагляд та контроль у сфері недержавного пенсійного забезпечення – за діяльність НПФ – здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. Державний нагляд та контроль за діяльністю осіб, що здійснюють управління активами пенсійних фондів, та зберігачів здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Адміністратор недержавного пенсійного фонду
Адміністратор недержавного пенсійного фонду (далі - адміністратор) - юридична особа, що здійснює адміністрування недержавних пенсійних фондів на підставі ліцензії на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів.
Адміністратор надає послуги пенсійному фонду на підставі договору про адміністрування пенсійного фонду, який укладається з радою пенсійного фонду у письмовій формі.
Адміністратор зобов'язаний:
· вести персоніфікований облік учасників пенсійного фонду відповідно до Закону та нормативно-правових актів;
· укладати пенсійні контракти від імені пенсійного фонду;
· забезпечувати здійснення пенсійних виплат учасникам фонду у випадках, передбачених Законом;
· надавати зберігачу розпорядження щодо перерахування грошових коштів для оплати витрат, що здійснюються за рахунок пенсійних активів відповідно до статті 48 Закону “Про недержавне пенсійне забезпечення”;
· надавати пенсійному фонду агентські та рекламні послуги, пов'язані з його діяльністю;
· надавати інформацію відповідно до умов договору та Закону “Про недержавне пенсійне забезпечення”;
· складати відповідно до вимог Закону та інших нормативно-правових актів звітність у сфері недержавного пенсійного забезпечення, вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність пенсійного фонду відповідним органам виконавчої влади та раді пенсійного фонду.
Відповідальність адміністратора
Адміністратор недержавного пенсійного фонду несе відповідальність за своїми зобов’язаннями перед фондом, з радами яких він уклав договори про надання послуг, майном, що належить йому на праві власності.
Відшкодування збитків адміністратором (крім непідприємницької юридичної особи) здійснюється за рахунок резервного фонду, а у разі їх недостатності – за рахунок іншого майна адміністратора.
У разі, коли управління недержавного пенсійного фонду здійснює неприбуткова (непідприємницька) юридична особа, відшкодування збитків здійснюється засновниками цієї юридичної особи, які несуть у цьому випадку солідарну відповідальність.
Адміністратор не має права передавати свої зобов’язання перед недержавним пенсійним фондом іншим особам.