160743 (Економіко-правові аспекти форфейтингу в Україні), страница 4

8. Потрібно гарантія третього чи обличчя аваль.

Звичайно фінансовий інститут застрахований, крім того, по догово- ру з експортером він погоджується на звільнення останнього від кредитних і политичних ризиків, які супроводжують угоду, у таких межах, у яких він сам застрахований.

Як правило, договір містить застереження про те, що фінансовий інститут не має відношення до товарних аспектів угоди.

Другий договір передбачає зобов'язання іноземного покупця заплатити покупну ціну за товари, для чого після одержання ним транспортних документів він повинний акцептувати пред'явлені векселі. Така процедура дає фінансовому институту можливість надати покупцю кредит чи одержувати від нього виплачувану частинами ціну товарів. Іноді від покупця вимагають компенсації і просять підтвердити, що він має необхідні ліцензії на імпорт і дозвіл органа валютного контролю на переказ валюти.

У порівнянні з форфейтингом безобігове фінансування має більш складний документообіг, що гальмує здійснення операції. Недоліком цієї форми финансування є і те, що фінансовий посередник звільняє експортера від ризиків лише в тих межах, у яких він сам застрахований, тобто не на всі 100%.

Одним з альтернативних видів фінансування є фінансування на основі ставки, що плаває. При цьому позичальник намагається застрахуватися від можливих неблагоприємних змін ставки. Страхування може бути здійснене за допомогою заключння ф'ючерсних контрактів. Такий контракт являє собою обов'язковий за законом договір про покупку чи продаж валюти за погодженою ціною на домовлену дату у наступному. Ф'ючерсна угода повинна бути виконана її учасниками в будь-якому випадку, незалежно від її вигідності на момент витікання терміну контракту.

При настанні терміну погашення контракту покупці і продавці, як правило, не поставляють один одному валюту, а тільки покривають різницю між ф'ючерсним й реальним валютним котируванням. Основним призначенням ф'ючерсів є страхування прибутку від можливого падіння цін і погіршення валютних курсів. Хеджування практикують імпортери й експортери для захисту від коливань валютного курсу, валютні дилери, банки й інші фінансові інститути - з метою захисту власних коштів .

Суть страхування форфейтинговой угоди за допомогою ф'ючерсів зводиться до наступного: імпортер, уклавши угоду на постачання товару у визначеному місяці, одночасно купує ф'ючерс на суму товарної угоди за курсом, визначеному при висновку; несподіване зростання курсу іноземної валюти принесе імпортеру збиток, але ф'ючерс дасть прибуток у тому ж чи більшому розмірі, у протилежному випадку ф'ючерс принесе збиток, а товарна угода - додатковий прибуток.

Ф'ючерсні контракти мають визначені переваги, завдяки яким вони отримують усе більше поширення: простота покупки і продажі, практична відсутність документації, невеликі комісійні.

Ризики учасників форфейтингової угоди:

• Ризики експортера.

Основним ризиком експортера є валютний ризик, що виникає в зв'язку з тим що вартість векселів може бути виражена у валюті, відмінної від валюти, у якій веде свій облік експортер, чи, інакше кажучи, ризик того, що рухи валютного курсу будуть несприятливі для експортера. Ризик виникає в період між заключенням договору з форфейтором (коли експортер повинний прийняти фінансування по вже установленій ставці) і постачанням товару імпортеру. Подібний ризик є, звичайно, не тільки у форфейтингових операціях. Його можна уникнути за допомогою спеціального пункту в контракті, що дозволяє змінювати кінцеву ціну відповідно до руху курсу валют.

З метою керування ризиками експортер може скласти список своїх форфейтингових контрактів у різних валютах у залежності від термінів їхнього закінчення, що дасть йому можливість відслідковувати свою потребу в засобах і при необхідності проводить форвардні операції. Останні означають позабіржові термінові валютні операції, які проводяться банками і промислово-торговими компаніями по телефону і телексу на договірній основі. У момент підписання угоди на умовах «форвард» фіксуються термін, курс і сума, але до настання терміну (звичайно від 1 місяця до півроку, суми по рахунках не проводяться.). Угода «форвард» проводиться по форвардному валютному курсу, який дорівнює курсу «спот + премія/знижка».

• Ризики імпортера

Імпортер бере на себе зобов'язання після закінчення визначеного часу оплатити поставлену йому продукцію. При цьому сума і валюта фіксовані, відсоток по його боргу заздалегідь розрахований і включений у вартість векселів, а векселі виписуються у національній валюті імпортера. Тільки в тому випадку, коли національна валюта імпортера з якихось причин несприятлива для форфейтора й імпортеру приходиться розраховуватися в іншій валюті, для нього виникає валютний ризик, що може бути xeджованим за допомогою ф'ючерсів .

Імпортер, як і експортер, з метою контролю руху валюти і керування валютними ризиками повинний мати план припливу і відтоку засобів у кожній валюті. Якщо укладено кілька форфейтингових контрактів, різних по термінах, а також декілько ф'ючерсних контрактів, список для зручності керування може бути розбитий на транші. У такий спосіб імпортер може контролювати свої ризики.

• Ризики гаранта

У будь-який форфейтинговой угоді гарант приймає на себе зобов'язання оплатити векселя в термін, а також має право зажадати в імпортера виконання платежу. Так чином, у нього маються умовні зобов'язання й умовні ж активи. Якщо вони виконуються одночасно, то гарант не несе ніяких ризиків. Однак існує ймовірність того, що імпортер затримає платіж. І хоча при цьому гарант одержує право зажадати сплати відсотка за прострочений платіж, проте є ризик того, що імпортер виявиться цілком неплатоспроможним. Якщо імпортер дійсно не виконає зобов'язань, у гаранта виникають проблеми з ліквідністю.

Найбільш ефективним методом контролю ризиків гаранта є встановлення кредитних лімітів на кожного імпортера і по загальному обсязі видаваних гарантій на кожну галузь. Критерії для визначення лімітів ґрунтуються на кредитному аналізі імпортерів. Рівень підготовки фахівців, здатних обґрунтувати такі ліміти повинний бути дуже високим.

Необхідно пам'ятати, що гарант піддається так-називаному соверенному ризику (ризику країни). Знизити ступінь цього ризику можна за допомогою встановлення лимитів сум на видачу гарантій для кожної країни.

• Ризики форфейтора

З моменту підтвердження згоди на проведення форфейтинговой операції і до моменту одержання грошей форфейтор несе ризики, різні на різних стадіях проведення угоди.

Валютний ризик.

Якщо форфейтор надає експортеру опціон на період до підписання контракту, він несе ризики несприятливої зміни процентних ставок, знизити які можна за допомогою форвардних контрактів.

Аж до дати покупки боргових зобов'язань форфейтор завжди може відказатися від угоди, якщо його щось не влаштовує. З моменту ж покупки векселів для форфейтора виникає ризик того, що з придбаними активами можуть виникнути складності (із-за їх невірного оформлення, відсутності дозволу влади і т.і.).

Різні ризики виникають також у залежності від способу, що форфейтор вибирає для фінансування своєї покупки. У більшості випадків форфейтор бере позику на фінансування своєї угоди в тій же валюті, у якій ця угода заключена. Однак якщо, приміром, він узяв позику у євро, а валютою контракту є долари США, він автоматично піддається валютному ризику. Але якщо форфейтор забезпечив збіг термінів платежів по векселях і по своєму боргу, то валютний ризик може бути легко хеджований за допомогою рівнобіжних форвардних валютних контрактів. Якщо ж зазначені терміни не збігаються, то форфейтор хеджує ризик неблагоприемного руху курсу валют лише частково.

Ризик несвоєчасної оплати векселів

З урахуванням імовірності даного ризику форфейтор повинний стежити за тим, щоб у нього завжди було досить власних коштів для виконання своїх зобов'язань своєчасної оплати заборгованостей. Для цього форфейтор складає плани притоку і відтоку коштів. При цьому бажано, щоб між термінами погашення власних зобов'язань і оплатою векселів існував невеликий розрив (на випадок тимчасового не надходження платежів по векселях). Для керування ризиками форейтор, звичайно, складає такі списки по усіх своїх зобов'язаннях, а також по паперах, що знаходиться його портфелі, у різних валютах. Для зручності список може бути розділений на транші в залежності від термінів. Кожному траншу відповідають визначені суми зобов'язань, що повинні бути виконані у відповідний період.

Форфейтор може не одержати фінансування на умовах фіксованої процентної ставки. У цьому випадку він може прийняти на себе ризик фінансування по плаваючій ставці, яку він хеджує покупкою процентних ф'ючерсів .

В будь якій фірмі обов'язково повинна бути людина, відповідальна за своєчасне представлення векселів до оплати. Бажано, щоб джерелом інформації про векселі, терміни яких минають, були форми бухгалтерського обліку.

Ризик гаранта.

Для керування ризиком неплатоспроможності гаранта форфейтори звичайно встановлюють ліміти на одного гаранта. При цьому необхідно враховувати, чи є форфейтор підрозділом банку, чи є гарант банком чи іншим інститутом. Тобто ліміти повинні визначатися з урахуванням ризику всього інституту. Звичайно в банках централізованно розробляється звіт, що відбиває всі кредити і гарантії, предоставленi даному клієнту. Цей звіт є основою для визначення лімітів гаранта.

Соверений ризик.

Форфейтор повинний визначити, у якій країні знаходиться гарант. Іноді це не просто зробити. Наприклад, Банк Англії має відділення в багатьох країнах і відповідає за зобов'язання усіх своїх відділень. Але якщо валюта, що знаходиться в одному із зарубіжних відділень банку, або чомусь не може бути переведена, можливості виставити позов головному банку обмежені. Не виключений і зворотний варіант: закордонний відділ вчасно здійснив платіж у головний банк для подальшого перерахування форфейтеру, а той по якихось розуміннях затримав платіж. У цьому випадку шанси форфейтора одержати належні йому засоби дуже малі. Таким чином, мова йде про необхідність ретельної оцінки ризику країни. Однак якою би точною не була ця оцінка, даний ризик цілком не усувається.

У деяких країнах страхові компанії надають поліс, причому надають його лише країнам з невисоким ступенем ризику. Однак на визначеному рівні страховка стає невигідної для форфейтора. Взагалі форфейтори рідко користуються послугами страхових компаній, але саму можливість звертання до останньої треба мати на увазі .