143957 (Будівництво дорожнього одягу автомобільної дороги), страница 3

Запас на остаточне ущільнення повинен складати в межах 1,2-1,3 від проектної товщини шару. Чистове профілювання виконується профілювальником ДС-161 із швидкістю 5-8 м/хв.

Терміново після завершення ущільнення на поверхню цементогрунтового шару наносять плівкоутворюючі матеріали: помароль ПМ-100А, ПМ-86 за нормою 0,5-0,6 л/м2. Допускається використовувати нафтовий гудрон, лак-етиноль, середньорозпадаючі емульсії 50 % концентрації; рідкий бітум.

За відсутності перелічених матеріалів водно-тепловий режим шару підтримують послідовним зволоженням шару піску, товщиною 5 см, розподіленого по поверхні цементогрунту.

Рух будівельного транспорту дозволяється через 5 діб після влаштування шару з укріпленого грунту І класу міцності товщиною 15 см і ІІ класу міцності товщиною 20 см. Однак при використанні шару з укріпленого грунту ІІІ класу міцності та при товщині його менше зазначених величин рух будівельного транспорту відкривають лише через 7 діб.

В разі використання головними машинами МДЗ фрез необхідність підготовки до роботи слідкуючої системи відпадає. Технологічна послідовність робіт залишається без змін. Одначе глинястий грунт роздрібнюють за два-три проходи фрези. Ширина робочої смуги причіпної фрези ДС-74А складає 2,4м, а навісної фрези ДС-18А – 2,5м. Фреза рухається на другій або третій передачі з перекриттям робочих смуг на 25-30см. Спочатку перемішують грунт з цементом за 2-3 проходи фрези по одному сліду. Шар з цементогрунту профілюють. Потім дозволожують грунт через розподільчу систему фрези і за 1-2 проходи фрези остаточно перемішують цементогрунтову суміш. Альтернативним варіантом технології будівництва передбачено дозволожувати цементогрунтову суміш поливально-мийною машиною ПМ-130 у вигляді дрібного дощу.

При використанні комбінованих в’яжучих та домішок в технологію робіт вводяться певні зміни. Для змішування на дорозі грунту з цементом і додатками бітумних емульсій, бітуму чи сирої нафти необхідно спочатку внести в грунт органічне в’яжуче, змішати його з грунтом, а далі ввести послідовно в суміш цемент і воду. Для укріплення грунту цементом з додатком меленого негашеного вапна спочатку вводять послідовно вапно, воду, а через добу цемент.

Укріплення грунту цементом з додатком золи, золошлакових сумішей виконують в такій послідовності: грунт доповнюють додатками, перемішують суміш, планують, дозують послідовно цемент і воду, кожного разу ретельно перемішують.

Ущільнення грунтових сумішей з негашеним вапном слід починати не раніше, ніж через п’ять годин після змішування. Закінчувати ущільнення таких сумішей, як і сумішей з активними золами виносу слід не пізніше, ніж через 14-18 годин після змішування.

Таблиця 3.1.1. Технологічна карта на улаштування основи з грунта укріпленого вапном змішувачем ДС-161

4.2 Технологія будівництва основи з щебеню за способом заклинювання

У дорожнім будівництві велике місце серед матеріалів для будівництва дорожніх одягів займає щебінь.

Щебінь для дорожнього будівництва підрозділяють на фракції, прийняті нормами.

Роботи з будівництва щебеневих основ методом заклинювання роблять у три етапи:

- розподіл основної фракції і його попереднє ущільнення;

- зволоження щебеню;

- розподіл розклинювального щебеню з ущільненням.

Після приймання основи щебеню основної фракції (70-40 мм) транспортують на дорогу автосамоскидами КрАЗ-256Б та розвантажують у конуса по осі дороги. Відстань між конусами призначають з розрахунку потрібної товщини шару в щільному тілі з урахуванням коефіцієнта ущільнення й обсягу щебеню в конусі. Далі щебінь розподіляють автогрейдером ДЗ-31-1.

Після розрівнювання шару, щебінь ущільнюють. Спочатку це роблять катком ДУ-63 при 15 проходах по одному сліду (перший період ущільнення, названий обтиском). У цей період ущільнення щебінки займають визначене стійке положення. У процесі обтиску щебінь рівномірно поливають водою поливомийною машиною ПМ-130Б з розрахунку 3-5 л/м2. По закінченні обтиску, у другий період, ущільнення роблять важкими катками ДУ-29А при 30 проходах з обов'язковим рівномірним поливанням водою. Ущільнення продовжується до припинення рухливості щебеню.

Тому що шар з щебеню за методом заклинювання влаштовуємо дво шаровий тому операції повторюється тільки доповнюється транспортування ґрунту скрепером ДЗ-32, а потім прозводиться ущільнення щебеню та ґрунту.

Потім транспортується наступна більш дрібна фракція щебеню (10-20 мм). Після розрівнювання шар щебеню воложать поливомийною машиною ПМ-130Б і ущільнюють катком ДУ-29А при 10 проходах.

Транспортування щебеня-клинця здійснюється автосамоскидами КрАЗ-256Б. Розподіляють щебінь розмітанням механічними щітками на базі поливомийної машиною ПМ-130Б. Укочення клинця роблять важкими котками. Клинець удавлюється катком в порожнечі щебеневого шару, унаслідок чого відбувається розклинення верхнього шару і створюється щільна і міцна поверхня.

Транспортування камінної дрібноти здійснюється автосамоскидами КрАЗ-256Б. Після розрівнювання шар і ущільнюють катком ДУ-29А при 5 проходах.

При обтиску (перший період) відбуваються найбільш значні переміщення щебінок. Структурний опір шару ущільненню невелике, оскільки число крапок контакту між щебінками мінімальне і щільність шару незначна. Грузлий опір ущільненню визначається явищами переносу в глиб шару кількості руху, викликуваного переміщенням щебінок.

Ці особливості опору ущільненню роблять доцільним застосування в першому періоді легких катків. Наявність грузлого опору змушує обмежувати швидкість ущільнення, що не повинна перевищувати 1,5-2,0 км/год. При такій швидкості устигають відбутися переміщення щебінок і забезпечується найбільш щільне укладання їх.

Число проходів катка по тому самому місцю в першому періоді ущільнення уточнюється за результатами спробного укочення.

В другий період ущільнення досягається підвищена міцність і щільність шару. Число крапок контакту між щебінками збільшується і зростає структурний опір шару. Грузлий опір шару стає меншим, тому що переміщення щебінок і зв'язане з ними зміна кількості рухи зменшуються. Величина грузлого опору невелика, тому істотно не впливає на процес ущільнення.

Найбільші напруги виникають у великих щебінках, у зв'язку з чим може відбуватися облом окремих з них. Цей процес обумовлюється двома обставинами. По-перше, у великих щебінках більше ймовірність дефектів, що знижують їхню міцність, (мікро тріщин і ін.), кількість яких прямо пропорційна обсягу щебінки. По-друге, частина дрібних щебінок заповнює порожнечі між великими і навантаження, що ущільнюють, передаються в основному через великі щебінки.

В другому періоді укочення використовують більш важкі катки з великим питомим лінійним тиском. Оскільки грузлий опір мінімальний і переміщення щебінок до кінця періоду припиняється, то швидкість укочення на початку періоду складає 1,5-2,0 км/год, а кінцю періоду вона може бути доведена до максимальної. Число проходів катка в другому періоді також уточнюється за даними спробного ущільнення.

Для зменшення структурного опору щебеню при ущільненні, полегшення взаємних зрушень щебінок і забезпечення твердіння природного в'язкого кам'яного борошна, що утвориться при ущільненні, на початку другого періоду шар поливають водою. Поливання повинне забезпечити зволоження щебеню на всю товщину шару, але при цьому не можна допускати перезволоження основи.

У третьому періоді ущільнення розклинюють шар. Клинець заповнює порожнечі між щебінками і, розсовуючи їх, збільшує число крапок контакту між ними. Опір шару ущільненню в цьому періоді максимально, переміщення щебінок - мінімальні. Для забезпечення розклинення застосовуються найбільш важкі катки. Швидкість ущільнення може бути збільшена до максимальної робочої швидкості катка. На початку третього періоду шар поливають водою. Призначення поливання - зменшити тертя при розклиненні і забезпечити твердіння природного в'язкого кам'яного борошна у зонах контакту між щебінками.

Число проходів катка у першому і другому періодах ущільнення повинне бути строго обмежено, щоб уникнути так названого перекату, при якому починає спостерігатися обколювання країв щебінок, утворення надмірної кількості дріб'язку і порушення шару.

При закінченому ущільненні від катка не залишаються сліди, не спостерігається рухливість щебінок. Наприкінці другого періоду ущільнення щебінка, кинута на укочену поверхню, повинна бути роздавлена катком. Якщо щебінка вдавлюється в шар, це свідчить про недостатність ущільнення. Про закінчення ущільнення можна судити також по стабілізації швидкості руху катка на постійній передачі при рівномірній подачі палива.

Якщо при укоченні спостерігаються такі дефекти, як осідання шару, волноутворення, мала щільність шару, то вони повинні бути усунуті.

Для виконання робіт з будівництва шару основи з фракціонованого щебеню по способу заклинювання запроектували 2 комплексно-механізованих загони, в яких машини погоджуються один з одним по продуктивності і технологічних параметрах.

Таблиця 3.2.1 Технологічна карта на улаштування основи з щебеню за способом заклинювання автогрейдером ДЗ-31-1

4.3 Технологія будівництва шарів із щебеню, обробленного органічним в’яжучим методом просочування