133152 (Робота вчителя початкових класів з батьками), страница 2

Ще один психолог А. Гучас писав, що "діти, що прийшли до школи, з перших днів попадають у несприятливі умови для їхнього психічного розвитку: програми для всіх однакові, темп навчання дуже швидкий, а фізичні і психологічні здібності не у всіх однакові. Тому частина дітей починає відставати, що викликає негативні переживання й ускладнює взаємини з однолітками і дорослими. Допомогти дитині може спільна діяльність вчителя і батьків". (8, 166-167)

І. Ханхасаєва у своїх порадах для батьків пише: "Школа – перший клас – величезна подія в житті дитини. Такого ж серйозного хвилювання вона не випробує потім багато років. І хоча це радісне хвилювання, все рівно готуйтеся до стресу. Дитина буде надзвичайно стомлена і не те, що перші дні – тижні: занадто багато нових вражень, різкий перелом у житті. Будьте м'якше і не дуже жорсткі з ним у цей період. Він буде багато чого забувати, утрачати, путати – умійте не робити з цього трагедію! Така розгубленість – своєрідна реакція на пережите хвилювання". (34, 161)

Схожі думки по цьому питанню висловлюють автори М. Перець, Б. Минзел, Х. Вимері в своїй книзі "Що повинні знати батьки": "Ця подія (початок навчання в школі) жадає від дитини великої кількості фізичних і духовних сил, тому що міняється установлений удома порядок. У школі дитина попадає в абсолютно нове оточення і почуває протиставлення між вимогою й оточенням. У цій ситуації дитина повинна адаптуватися. Повинні різними способами допомогти дитині ввійти в нове, зовсім чуже соціальне оточення, де все так строго регламентовано". (18, 107-108)

Гігієніст професор Е. Грінене стверджує: "Учень починаючи відвідувати школу повинний звикнути до тривалого сидіння за партою, до режиму школи, до нової діяльності – навчання, звикнути до вчителя, колективу класу й інших нових речей. В організмі дитини відбувається довгострокова фізіологічна адаптація. Вона може пройти легко або складно, від 5 до 6 тижнів або продовжуватися цілий рік, що дуже впливає на розвиток і ріст і навіть на здоров'я дитини". (7, 131)

І все-таки, експерименти показали, що на початку навчального року приблизно 26,2% дітей не готові до навчання в школі, після двох місяців навчання – 7,8%, а наприкінці навчального року – 4,1%. (Ці дані особливо характерні для дітей шестирічного віку). (7, 73)

Розв’язання даного питання полягає в наступному: у родині повинні дотримуватися педагогічних і гігієнічних вимог. Для цього батьки повинні:

1. Створити дитині умови учитися в спокійному, постійному місці.

2. Установити раціональний режим дня.

3. Створити умови для достатньої рухливості дитини.

4. Створити для дитини умови добре виспатися і вчасно поїсти.

5. Систематично розвивати увагу дітей.

6. Боротись з розумовою лінню.

7. Розвивати віру у свої сили.

8. Регламентувати перегляд телепередач.

9. Не вимагати з дитини більше його можливостей.

10. Не перевантажувати учня письмовими завданнями.

11. Заохочувати позитивний погляд на навчання.

12. Намагатися підтримувати гарні взаємини дитини з батьками й іншими членами родини.

13. Учити заощаджувати і цінувати час. (16, 101-106).

Схожі думки висловлюють і російські педагоги К.В. Бардін і В.А. Гейко (22, 160; 24, 60).

Розділ 2. Робота класного керівника з родиною і її особливості в початкових класах

Основні напрямки реформи загальноосвітньої школи орієнтують педагогів на посилення допомоги родині і підняття її відповідальності за виховання підростаючого покоління, на широке залучення батьків у виховну роботу з учнями.

Без сумніву, усі школи хочуть підтримувати відкриті і тісні зв'язки з родинами. Вони знають, що навчання – спільна робота вчителів і батьків. Вони також розуміють, що взаємозв'язок з батьками є обов'язковий при бажанні розвивати здатності кожного учня в школі і за її межами. Педагоги, що це розуміють, будуть намагатися досягти змістовного діалогу з батьками і будуть підтримувати теплий клімат у класі: без напруги, дружній, заснований на взаємодопомозі.

Сучасна школа знає, що зв'язок школи і родини не повинний мати тільки один напрямок як у старі часи, коли ініціативу вказувала школа, наказуючи батькам і учням. Зараз учителі не можуть обійтися без допомоги батьків, без різноманітного співробітництва на різних рівнях.

Продовжує дану тему російський педагог І.П. Подласий: "Сучасні школи переходять до тісної інтеграції шкільного і сімейного виховання, створюються комплекси "школа – родина". Головною вимогою статуту таких комплексів є забезпечення батьківського контролю за всіма напрямками шкільної діяльності.

Батьки одержали доступ до розгляду тих питань, куди традиційно їх не допускали, вибору предметів для навчання, визначенню обсягів їхнього вивчення, складанню навчальних планів, зміні термінів і тривалості навчальних триместрів і канікул, вибору профілю школи, виробленню внутрішкільних статутів, розробці заходів для забезпечення дисципліни, праці, відпочинку, харчування, медичного обслуговування школярів, системи заохочень і покарань і т.д. Словом, при добре організованій спільній діяльності школа і родина стають дійсними партнерами у вихованні дітей, де кожний має цілком визначені задачі і виконує свою частину роботи". (29, 236)

Форма і зміст співробітництва школи з родиною залежать від цілей поставлених учителем.

Учитель, установлюючи зв'язок з батьками і громадськістю, вирішує такі задачі як:

1. Пізнання родини учня.

2. Систематичне вивчення впливу соціального оточення на особистість учня.

3. Організація спільної педагогічної діяльності школи і родини в навчанні і вихованні дітей.

4. Допомога батькам у вихованні дітей дома.

5. Організація педагогічної освіти батьків.

6. Нейтралізація негативного впливу родини. (5, 4)

Однак, інші педагоги відзначають: "Учителя хочуть, щоб норми, що регулюють їхні відносини з батьками, охопили і турботу про дітей, і підтримали їхню навчальну програму. У той же час більшість вчителів не хоче, щоб батьки втручалися в їхню класну роботу. Узагалі, учителі схильні зберегти відстань між собою і батьками. Правила, як працювати з батьками залежать від конкретних обставин.

Російський педагог Т. Волікова пише: "Форми роботи вчителя з батьками різноманітні:

• Індивідуальні: відвідування батьків учнів удома, бесіди з батьками в школі, дні консультацій батьків у школі;

• Групові: (Батьки можуть поєднуватися в групи по освіті, педагогічній культурі, по поведінці і показникам успішності їхніх дітей). Тут виділяються: взаємна робота вчителя і батьків на уроках, коли батьки допомагають вчителю вести урок; і робота з активом.

• Колективні: класні збори, загальношкільні батьківські збори, батьківські конференції по обміну досвідом виховання, консультації, вечори питань і відповідей, спільні позакласні заходи і т.д.

Зміст усіх форм роботи школи з родиною полягає в організації активної виховної їхньої взаємодії, спрямованого на всебічний розвиток підростаючого покоління." (23, 63-64)

І.В. Гребєнщиков пише: "Батьки повинні мати педагогічну культуру. Під педагогічною культурою розуміється такий рівень педагогічної підготовленості батьків, що відбиває ступінь їхньої зрілості як вихователів і виявляється в процесі сімейного і суспільного виховання дітей. Важливий компонент педагогічної культури батьків – їх сугубо педагогічна підготовленість: визначена сума психолого-педагогічних, фізіолого-гігієнічних і правових знань, а також вироблені в процесі практики навички по вихованню дітей.

Основна роль у підвищенні педагогічної культури належить цілеспрямованій науково-педагогічній освіті, якою займається той же класний керівник або вчитель". (25, 12,15)

Педагоги виділяють наступний зміст загальної педагогічної освіти батьків:

1. Мета, задачі і методи освіти і виховання молодого покоління.

2. Психологічні, фізіологічні і педагогічні основи виховання дітей у родині, особливості дітей у різному віці.

3. Обов'язку членів родини, зміст, форми, методи, труднощі, недоліки і помилки сімейного виховання.

4. Взаємини дітей і батьків, способи регулювання відношення між школою і родиною.

5. Проблеми вільного часу і зайнятості дітей, пропаганда здоров'я і здорового способу життя.

Виділяються наступні форми педагогічної освіти:

Традиційні:

• Батьківські збори

• Лекції

• Вечори питань – відповідей

• Диспути

• Дні відкритих дверей

Нетрадиційні:

• Ділові ігри

• Регламентовані дискусії (5, 22-32)

На питання, на яких же основах повинні складатися відносини вчителя і родини, щоб мати успіх у вихованні, – відповідає В.А. Сухомлинський. "Якнайменше викликів у школу матерів і батьків для моральних нотацій дітям, і якнайбільше духовного спілкування дітей з батьками, що приносить радість матерям і батькам". (33, 38)

Працюючи з батьками важливо досягти пізнання і розуміння, створити умови батькам познайомитися не тільки з вчителем, але і між собою, зі школою і шкільною адміністрацією, подати якнайбільше інформації про школу, про навчання, виховання й інших цікавлячих батьків питаннях. Обов'язково потрібно дати батькам висловитися.

Робота класного керівника з батьками дуже складна. Їх вплив має величезне значення для дитини, однак у більшості випадків даний вплив стихійний. Часто оцінка батьками поводження їх дітей не збігається з оцінкою вчителів учасників, а також з оцінкою самих учнів. Тому вчитель повинний шукати шлях до серця батьків, щоб дати їм позитивний напрямок. Взаємини з батьками зміцнюються, коли:

• вчитель батькам намагається дати те, що потрібно і від них (вислуховує їх проблеми, висловлює розуміння і доброзичливість стосовно їх дітей);

• вчитель не забуває, що батьки повинні дивитися на школу очима дітей спочатку встановлює контакт із дітьми, а потім з їхніми батьками);

• вчитель прагне розкрити здібності батьків в окремих областях виховання дітей;

• вчитель пам'ятає, що не можна батькам указувати, а тим більше лаяти їх дітей;

• вчитель сподівається на перемогу добра в душі дитини;

• вчитель поділяється накопиченим педагогічним досвідом і т.д.

Для успішної виховної роботи вчитель повинний мати педагогічну майстерність:

1. Добре знати і любити свого вихованця і свою роботу.

2. Свідомо прагнути досягти поставлених виховних цілей і задач.

3. Ефективно застосовувати виховні форми, методи і способи.

4. Уміти спілкуватися і взаємодіяти з родиною вихованця.

5. Піднімати авторитет батьків в очах учнів.

6. Передавати батькам наукові (педагогічні, психологічні, юридичні й інші) знання і педагогічний досвід.

7. Розвивати свої здібності і педагогічну майстерність. (5, 17)

Від тих зв'язків і взаємин, що виникнуть у першому класі, у початковий період, буде багато в чому залежати і вся наступна робота.

На думку В.Н. Ібрагимової зміст роботи вчителя з батьками першокласників визначається "трьома основними задачами:

1. Ознайомлення з досвідом сімейного виховання дітей з метою вивчення рівня підготовленості першокласників до школи; дотримання наступності між дошкільним сімейним і шкільним вихованням і перебування індивідуального підходу до кожної дитини.

2. Керування вихованням школярів у родині, надання допомоги батькам у правильній організації навчальної і творчої діяльності першокласника і його відпочинку.

3. Залучення батьків до організації виховної роботи в школі, у класі". (26, 57)

Педагог С. Дапкене пропонує вчителям наступні методи пізнання родини:

• Спостереження

• Бесіда

• Анкетування

• Метод творів

• Думка інших. (5, 13-16)

Дану тему продовжує І.В. Гребєнщиков: "Учителю першого класу особливо необхідно за короткий термін вивчити учнів, познайомитися з батьками.

Рекомендується провести для батьків бесіди на цікавлячі їх питання. Наприклад: "Про організацію навчання першокласника"; "Навчальна робота першокласників і задачі батьків"; "Молодший школяр: вік і його особливості"; "Як допомагати першокласнику у виконанні домашніх завдань?"; "Виховання свідомої дисципліни в дітей у родині" і інші". (25, 44)

У першому – другому класі важливо заохочувати батьків познайомитися між собою, обмінятися адресами і телефонами. Вчитель повинний обговорити випадки, коли батьки незадоволені дружбою дітей. Робота відбувається краще, якщо вона ґрунтується на індивідуальних бесідах. Варто більше організовувати спільних свят, і інших заходів. Дуже важливо вислухати батьків, дозволити їм говорити, висловити свої претензії школі, вчителю, керівникам школи.

Звичайно батьки, що приходять до школи поділяються на дві групи:

1. Ті, котрі знають, що їхня дитина в школі оцінюється позитивно, вони чекають похвали.

2. Ті, котрі знають про труднощі у дітей, але бояться про це говорити, уникають вчителя, і не знають, як допомогти дитині. Такі батьки віддають перевагу узагалі не ходити до школи, обмежитися лише телефонними розговором, чи приходити до школи лише по виклику вчителя. Часто їх лякають і можливі докори з боку інших батьків. На цю групу батьків вчитель повинний звернути особливу увагу.

Ради за рішенням проблем взаємовідношення між батьками, вчителем і учнями пропонують деякі педагоги: "Влучне слово вчителя, розумна і тактовна аргументація, слушна порада часто вирішують тривалі, болісні конфлікти.