132969 (Аналіз теорії конфлікту), страница 5
Описание файла
Документ из архива "Аналіз теорії конфлікту", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "психология" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "курсовые/домашние работы", в предмете "психология" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "132969"
Текст 5 страницы из документа "132969"
“Конфлікт, - вважає соціолог, - має значення і підтверджує себе в якості реального суспільного конфлікту тільки в тій мірі, в якій діючі особи, кожен зі своєї сторони, прагнуть керувати областю своєї взаємодії”. І додає: конфлікт не означає ні протиріччя, ні бунту. а є соціальною формою самовиробництва суспільства; конфлікт не пов’язаний ні з одною формою соціальної дійсності, він всюди і повинен визнаватись у всіх областях суспільного життя.
Сукупність оригінальних ідей, викладених Туреном, можна з деякою долею умовності охарактеризувати як концепцію всезагальності соціального конфлікту, притаманного постіндустріальному суспільству.
Загальна теорія конфлікту розробляється також американським соціологом Кеннетом Боулдінгом, який написав працю "Конфлікт і захист: загальна теорія" (1963). Він констатує, що в сучасних суспільствах можливе та необхідне регулювання соціальних конфліктів. Так, К. Боулдінг вважає, що конфлікт є невід’ємним атрибутом суспільного життя. Уявлення про сутність соціальних конфліктів дозволяє суспільству контролювати і керувати ними, а також передбачати їх наслідки.
На думку К. Боулдінга, конфлікт - це ситуація, у якій сторони розуміють несумісність своїх позицій і прагнуть випередити супротивника своїми діями. Конфлікт виступає як вид соціальної взаємодії, за якої сторони усвідомлюють своє протистояння і своє відношення до нього. І тоді вони свідомо організуються, а також виробляють певну стратегію і тактику боротьби. Але все це не виключає той факт, що конфлікти можна і потрібно переборювати або обмежувати.
Таким чином, за останнє століття початкова точка зору на конфлікти як на негативне явище, яке потребує придушення і ліквідації еволюціонувала до характерного для сучасної соціології поняття конфлікту в якості невідривного елементу суспільного життя, який має в тому числі і позитивні функції. Акцент був перенесений на регулювання конфліктних явищ, яке дозволяє мінімізувати негативні наслідки, і більш того, використовувати позитивний ефект з конфліктного процесу.
Висновки
Основні зміни в парадигмі дослідження конфліктів, які вплинули на відношення до конфліктів і практику роботи з ними, можуть бути сформульовані в кількох простих тезисах:
Конфлікт - це розповсюджена риса соціальних систем, він неминучий і невідворотний, а тому повинен роздивлятись як природний фрагмент людського життя. Конфлікт повинен бути прийнятий як одна з форм нормальної людської взаємодії. Хоча конфлікт і не найкраща форма людської взаємодії, митне та господарське право повинні припинити сприймати його як патологію і аномалію. Конфлікт - це нормально.
Конфлікт не обов’язково і не завжди приводить до руйнування. Напроти, це один з головних процесів, який служить збереженню цілого. При деяких умовах навіть відкриті конфлікти можуть сприяти збереженню життєздатності і стійкості соціального цілого. Конфлікт не слід сприймати як однозначно деструктивне явище і також однозначно оцінювати.
Перші описи конфліктної проблематики в філософсько-соціологічній традиції було пов’язано з розглядом процесів боротьби в людському суспільстві, який знайшов найбільш повне вираження в школі соціал-дарвінізма. Конфлікт ототожнювався з боротьбою яка розглядалась. як форма (часто основна) соціальної взаємодії.
Перші уявлення соціологів про відносно стабільну і інтегровану природу стійкості суспільства виразились в функціональній моделі її опису. Теза про функціональну єдність, гармонічну відповідність і внутрішню єдність різних частин соціальної системи, приводив до трактування конфліктів як патології в функціонування суспільства, як аномалії, яка повинна бути виключена з життя суспільства.
На противагу “теорії рівноваги" була сформульована “теорія конфлікту”, заснована на ідеї постійної зміни суспільства. Ціннісна перевага “моделі порядку" стримувала розвиток і прийняття “конфліктної моделі”.
Основи теорії конфлікту і наступного формування соціології конфлікту були закладені Марксом і Зіммелем, авторами систематичних описів процесів боротьби і конфлікту в суспільстві. Праці Маркса досліджували діалектику розвитку суспільства і закономірного виникнення конфліктів. Зіммель сформулював уявлення про позитивні функції конфлікту, заклав основі конфліктного функціоналізму.
Продовженням дослідів Маркса і Зіммеля і концептуальною основою сучасної парадигми конфлікту стали праці Дарендорфа і Козера. В їхньому трактуванні конфлікт набуває більш конкретного опису, конкретну феноменологію; його існування в соціальному просторі встроювався в більш строгі рамки. Праці Дарендорфа і Козера стали незапаречною основою сучасної конфлітології, яка здійснила перехід від теоретичного опису конфлікту до практичної роботи з ним.
Теоретичне визнання конфлікту в якості закономірної характеристики соціальних систем дозволило перейти до більш глибоких його досліджень і вирішенню задач керування конфліктними явищами. В 50-60-ті роки починається оформлення конфліктології як особливої міждисциплінарної області, яка об’єднує теоретичні, методологічні і методичні підходи опису, вивчення і розвитку практики роботи з конфліктними явищами різного роду, які виникають в різних областях людської взаємодії.
Сучасна конфліктологія виходить з принципів визнання конфлікту в якості закономірної і природної характеристики соціальних відносин, можливості протікання конфліктів в різних, в тому числі і конструктивних формах, утвердження принципіальної можливості керування конфліктами.
Список використаної літератури
-
Ануфриева Н.М., Зелинская Н.Т., Зелинский Н.Е. Социальная психология.К., 2003.
-
Бандурка А.М., В.А. Друзь. Конфликтологія - Харьков, 1997.
-
Герасимчук А.А., Палеха Ю.І., Шиян О.М. Соціологія. - К., 2002.
-
Городяненко В.Г. Соціологія: навчальний посібник. - К., 2005.
-
Лукашевич М.П., Туленков М.В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії.К., 2004.
-
Макєєв С.О. Соціологія: навчальний посібник. - К., 2003.
-
Пірен Т.Н. Конфліктологія. - К., 2003.
-
Ручка А.О., Танчер В.В. Курс історії теоретичної соціології. - К., 1995.
-
Советский энциклопедический словарь. - М., 1988.
-
Сурмин Ю.П. Теория систем и системный анализ. - К., 2003.
-
Українська радянська енциклопедія, том 5. - К., 1980.
-
Щекин Г.В. Социальная теорія и кадровая политика. - К. 2000.
-
Ложкин Г.В. Практическая психология конфликта. - К., 2002.
-
Гришина Н.В. Психилогия конфликта. - С. - П., Москва-Харьков-Минск, 2000.
-
Дуткевич Т.В. Конфліктологія з основами психології управління. - К., 2205.
-
Ворожейкин И.Е., Кибанов А.Я., Захаров Д.К. Конфліктология. - М., Инфра-М, 2000.