130306 (Особливості стресових станів у дітей різного віку), страница 3

Безумовно нікому не побажаєш пережити психологічну травму, але якщо це всеж таки відбулось то все залежить тільки від того як людина зможе з цим впоратись. В кращому випадку коли людина змогла зі свого пережи-вання вилучити важливий для себе досвід вона стає набагато зрілішою особистістю. І не залежно від свого віку вона психологічно буде зріліша ніж та, яка ніколи не зустрічалась з критичною ситуацією.

Якщо уявити особистість людини у вигляді концентричиних кіл, то в самому центрі розташовується ядро «Я» — це, те завдяки чому при самих різних обставинах і змінах ми лишаємось самими собою. Наступне коло-це схема тіла самим щільним образом пов’язана з ядром «Я» і є також склдовим базової характеристики особистості. Схема тіла у людини починає формуватись надзвичайно рано і відіграє важливу роль в подальшому житті. Вона включає в себе і образ свого тіла і його оцінку. Все це починає виникати у немовля разом з батьківськими дотиками. Дитина до якої не торкались і не пестили як це буває у дітей з притулку в наслідку може мати серйозні психологічні порушення. Тож що спричиняє стрес насамперед у дітей ще не увійшовших в реальний світ дорослого життя? Як правило необхідність розлучатись з близькими людьми починаючи з походу в дитячий садочок і закінчуючи самостійним відвідуванням туалету, переміни в звичному ритмі життя-все це початкові причини стресу в ранньому дитячому віці. Часто стреси пов’язані з розставанням, відвідуванням перукаря, або лікаря. Відношення дитини до цих подій в першу чергу пов’язано з тим, як їх переживає дорослий — діти заражаються пережи-ванням батьків. Розповсюдженою причиною стресу є також розлучення батьків. Світ малюка складається з двох половинок: маминої та батькової. І коли ці половинки роз’єднуються дитина переносить іноді справжні фізичні страждання, дорослі мають про це пам’ятати. У дитини починає боліти голова, сняться страшні сни. Іноді вона шукає для себе небезпечні ситуації що можуть закінчитись травмою. У дітей різного віку переважаючі причини стресу також різні. Це пов’язано з тим що в різному віці у дитини різні «зони психічної чутливості» які найбільш вразливі і найбільш підвладні стресу. Батькам зазвичай такі тонкощі невідомі тому іноді важко відрізнити дитячий стрес від виснаження, хворобливості які супроводжують нормальні процеси росту та розвитку дитини. У дітейвід 5 до 10 років можуть спостерігатись біль та розлади включаючи нудоту, підвищену занепокоєність своїм здо-ров’ям, відмову від відвідування школи та прогулянок з іньшими дітьми, підвищене бажання здаватись хорошим, нервовісьть в рухах, низька само-оцінка, порушення сну та харчування, відставання в школі. Причинами цього являються як правило школа, друзі та неуспіхи або конкуренція в навчанні. Діти в цьому віці починають розуміти що хтось може бути розумніший, сильніший, чи гарніший за них і це являється для них серьйозним психологічним навантаженням. Знущання та образи в школі займають перше місце в списку причин дитячого стресу. Однак діти не завжди залякані тільки однолітками. Часто головним «збудником» стресу являються саме вчителі. Їх боїться і ненавидить кожна десята дитина. Причиною дитячого стресу в будь- якому віці може стати велика сімейна подія, наприклад розлучення, наро-дження ще одної дитини, зміна місця проживання або навчання, навіть смерть домашньої тварини.

Батьки часто бояться що дітям може бути важко в сучасному технічному світі. Щоб вони досягли успіху або просто вижили вони змушують їх вивчати математику, економіку, іноземні мови, вимагають щоб для всестороннього розвитку вони займались спортом, музикою. Професор Д. Елкінд пропонує термін «загнані діти», так як батьки постійно підгатяють та «заганяють» своїх дітей бажаючи щоб вони постійно відповідали постійно змінюючомусь світу. Але в такому випадку батьки не розуміють що «загнана дитина більш вразлива до стресів». Сучасні батьки постійно безжально підганяють своїх дітей так як і себе. Вони починають надавати вимоги до дитини з перших років життя і не завершують цього ніколи.

В великих містах таких як Нью-Йорк, Чікаго, Вашингтон сотні дошкільників змагаються за місця в дитячих садках для «геніїв». Іноді малюки у віці 2-3 років вде проходять інтерв’ю та тестування. Тиск на маленьких дітей зростає. При тому наприклад мати дитини яка проходить тестування звісно хвилюється що він не потрапить в той садочок що вона вибрала, а її хвилювання передається дитині. Нижче преведені найбільш впливові фактори що піддають дитину стресам:

Школа Дуже часто дитина переносить стрес коли відчувають що ситуація виходить з під контролю. Несправедливий вчитель, занадто важка контрольна, другої спроби не буде і т. д. Ще одна шкільна проблема це хвилювання за можливих помилок, або за страху критики зі сторони вчителів. Хвилювання тримає школярів в стані напруженості або гіперактивності що заважає нормальній діяльності та навчанню, тому що навчання як відомо потребує зосередженості. Таким чином в школі діти можуть опинитись в пастці у стреса. Погана успішність в школі може бути пов’язана з тим що дитині важко висловлювати свої почуття. Дослідження показали що якщо батьки вміли керувати своїми емоціями і навчили цьому своїх дітей усвідомлювати і висловлювати свої почуття то діти краще встигали по математиці та читанню. У них було меньше проблем з пове-дінкою, вони довше втримували увагу, рівень гормонів стресу у них був нижчий і частота серцевих скорочень меньша.

Контрольні роботи також є джерелом тиску. Вони здаються дітям дуже важливими і навіть відмінники розуміють що їм можуть задати питання на яке вони не зможуть відповісти. Контрольні також вимагаютьщоб діти вико-ристовували засвоєну інформацію в обмежений відрізок часу, а багатьом це досить важко. Хвилювання перед контрольною може погано повпливати на здатність дитини відповідати на питання, яке вона точно знає, а ліміт часу що зазвичай відведений для виконання роботи іноді змушує дітей робити дурні помилки. Контрольні – це типовий випадок залякування себе, коли в голові постійно крутяться думки: “я не достатньо займався, я отримаю погану оцінку”. Хвилювання від того посилюється і дитина часто опиняється в пастці страху, з трудом зосереджуючись на завданні.

Проблеми в сім’ї . Сімейний конфлікт, розлучення батьків стають для дитини причиною постійно розвиваючогося стресу. По-перше дві людини яких він любить більш за всіх і від яких залежить його емоціональна рівновага, знаходяться в стані війни. Можливо мати змушена піти на роботу і тоді дитина лишиться одна, саме тоді коли їй більш за все потрібна підтримка. Може початись довгий судовий процес на рахунок того з ким лишеться дитина і вона опиниться в його епіцентрі. Коли розлучення позаду і всі починають звикати до нового життя, хтось з батьків може знову одру-житись, або вийти заміж, змушуючи дитину прийняти нову сім’ю, новий дім і можливо нову школу. Психологи стверджують що діти в таких сім’ях страждають від стресу більше ніж їх батьки, так як структура сім’ї являється важливими аспектом в розвитку дитини. Стрес що виник в наслідок розпаду сім’ї діти різного віку переживають не однаково.

Дошкільники часто бояться бути кинутими тому при розлученні дуже прив’язуються до того з батьків з яким лишились і нервуються після від-відування іньшого. Вони погано сплять по ночам, можуть по дитячому почати смоктати палець.

5-8 років: діти цього віку відчувають втрату, самотність та провину. Вони можуть думати шо розлучення відбулось їз за них, тому часто плачуть погано сплять та важко зосереджуються на навчанні.

9-12 років: у них також виникають проблеми поведінки та успішності. Вони зляться на батьків із за розлучення, нервуються, страждають, почуваються самотніми. Діти цієї вікової групи часто жаліються на фізичні недуги: головний біль та коліки в животі – класичні симптоми стресу.

• Дрібні неприємності. Щоденні неприємності, дрібні елемнти роздратування в нашому житті можуть бути джерелом великого стресу для дитини. Ними стають запізнення до школи, провал по математиці, сварка з другом, не отримане запрошення на день народження, або поразка в фут-больному матчі. Психологи кажуть що накопичення щоденних непри-ємностей впливає на стан здоров’я як дітей так і дорослих.

• Ріст і розвиток. Звісно ріст і розвиток природні і цілком нормальні про-цеси людського організму але вони можуть вести за собою стрес, тому що включають в себе відмову від чогось (наприклад від соски), або розуміють під собою необхідність долати труднощі (наприклад сором’язливій дитині треба зіграти роль в шкільному спектаклі). Більш того іноді відбуваються непередбачувані події: переїзд сім’ї або розлучення батьків-впливати на які діти не можуть. І це викликає часто переносиме дітьми почуття безпорад-ності. Навряд чи знайдеться дитина яка би любила повністю всіх вчителів та однокласників, зустрічала тільки справедливих людей і не переживала роз-біжностей з ким-небуть. Але конфлікт являє собою складову частину життя. Психіатри вважають що кожному її періоду відповідає свій конфлікт, не вирішивши який, не можливо розвиватись далі.

• Навіть у маленьких дітей існує протиріччя між довірою (впевнінестю що батьки завжди будуть про них піклуватись) і недовірою (страхом що їх лишать самих). Якщо цей конфлікт вирішується позитивно, дитина отримує почуття надії. Ще один конфлікт раннього дитинства-між залежністю та прагненням до самостійності-сприяє формуванню волі дитини. Маленкі діти полюбляють грати в війну, ігри такого роду дозволяють їм пізнати сильне (або слабке) почуття успіху. В шкільному віці конфліктом стає протистояння слухняності та ліні, а ціллю являється набуття знань. Можливо деякі батьки не вважають що у їх дитини стрес, так як у нього багато друзів, він гарно вчиться, або він щасливий вдома, але часто чують від іньших батьків такі фрази як: «я нічого не розумію мій син так гарно вчився до третього класу, а зараз плаче та не хоче йти до школи» або «наша донька була душою класу, а зараз у неї зовсім немає друзів». Життя сповнене несподіваних ситуацій які необхідно долати. Здорова дитина може захворіти, міцна сім’я розпастись, сім’я може переїхати або пережити смерть близьких. Ці події «перемелю-ють» душу дитини і можуть серьйозно повпливати на його здоров’я та розвитотк. Теж саме підтверджують психологічні досліди: хворі діти переживали по справжньому сумні події за рік до захворювання в три раз частіше ніж здорові.

• Цінність вивчення індивідуально значущих життєвих подій зумовлена тим, що такі події збільшують вірогідність стресу і його клінічних проявів, оскільки вони змінюють взаємодію людини і його оточення, пред’являють підвищені вимоги до адаптаційних ресурсів. Проте, центр тяжіння під час оцінки психічного стресу не може переноситися на характеристики сере-довища. Стрес є не сукупність средових дій, а внутрішній стан організму, при якому ускладнюється здійснення його інтеграційних функцій. Як первинна ланка в розвитку психічного стресу виступає фрустрация — психічний стан, який виникає при блокаді задоволення значущих потреб і виявляється відчут-тям незадоволеності і психічної напруги, що виникає із-за неможливості реалізувати ті або інші цілі. Відтак причини дитячих стресів не меньш важливі ніж у дорослих на які треба звертати навіть більшу увагу, так як вже було зазначено вище нормальний розвиток дитини сприяє кращому форму-ванню особистості в подальшому вступившій в доросле життя.

• 1.3 Фізіологія та психодіагностика стресових станів у дітей та підлітків

• Розглянемо для початку шо відбувається в організмі людини при стресах.

• В організмі шо перебуває під дією стресора немає первних пріорітетів ні певної послідовності дій. Організм влаштований таким чином що людські тканини та клітини самостійно відбивають всеможливі атаки чужерідних речовин та факторів, виробляють певні хімічні речовини для власного вживання, або знаходяться в стані спокою нічого не проявляючи при цьому ніяких дій. Спираючись на виключно наукову логіку ми зробили висновки що стрес – це неспланована алогічна реакція самого нашого організму на щось зовнішнє. Відповідно медичній науці людина не може жити без стресу. Тому що фізіологічний стрес-це тільки властивість організму і ніщо більше. Сама природа заклала в нашому організмі здатність реагувати на зміни в зовнішньому середовищі. Під зовнішніми причинами стресу варто розуміти не тільки зміни в погоді, а ще і вибух атомної бомби в сусідній державі, переляк і навіть просту звіску про програш улюбленої команди з футболу, іншими словами – все те що навіяно зовнішнім не залежним від наших бажань світом. Звісно далеко не всі жителі планети відреагують стресом на такі «дрібниці», хтось не зверне уваи на гру в футбол або теракти в Чечні, але знайдуться і потерпаючі від даних подій деякі з них навіть померають від інфаркту після емоційного стресу. Завдяки нашій науці тепер відомо що будь-який стрес починається з нашого розумового сприйняття подій. Душою людини являється таким чином не серце як давно прийнята її поетична форма, а мозок. Гіпоталамус як емоційний центр мозку сприймає будь-яку дію на організм ззовні і передає її гіпофізу та надпочечникам, які прискорюють синтез своїх гормонів і викид їх у кров. Надпочечники виробляють кортикоїди та адреналін які змушують наш організм раптово набувати припіднятий настрій. Але яким способом гормони надають таку стимулюючу дію? Виявляється тією ж природою, а точніше законом збереження енергії влаштовано так що у відповідь на зовнішні сили біохімічні реакції в організмі перемикаються на перетворення потенціальної енергії більків, складних вуглеводів та жирів в кінетичну енергію амінокислот, простих цукрів та жирних кислот. Саме громони являються перемикачами в цих перетвореннях: вони сприяють як розпаду білків та жирів, так і утворенню складних вуглеводів з амінокислот та жирних кислот. Мінералокортикоїдні гормони змінюють водно солевий баланс крові та всіх іньших рідин в тілі, так що артеріальний тиск підвищюється і кров більш стрімко розноситься по тілу. Глюкокортикоїди і адреналін надзвичайно швидко і ефективно активізують обмін органічних речовин і вивільнення з них енергії, необхідної для скорочення всіх м’язів, включаючі гладкі м’язи кишечника і відповідно для підтримання самого життя.

• В стані травматичного стресу у людини як відомо підвищються рівень адреналіну в крові. Та є ще одна речовина яке викидається в кров при травматичних стресах. Це ендорфіни – речовини виконуючі роль внутрішніх заспокійливих засобів. При довготривалих або травматичних стресах кількість ендорфінів не може підтримуватись на необхідному рівні, з часом його виробництво зменьшується. Тоді людина потребує застосування штучних заспокійливих засобів таких як алкоголь, тютюн, заспокійливі таблетки, наркотики і т. п. Тому збільшення вживання алкоголю чи викурених цигарок після пережитої травми може визначати починаючийся розвиток посттравматичного стресу. Діти в подібних випадках прямо просять у дорослих заспокійливі засоби. Можливі наступні порушення викликані або посилені стресом: гіпертонія, серцево-судинні розлади, мігрень, головний біль, хвороби органів дихання, язви, проблеми з диханням. Стрес погіршує роботу серцево-судинної системи, сприяє порушенню серцевого ритму як правило підвищює артеріальний тиск та рівень холестирину в крові. Все це провокує додаткові порушення в роботі серця і сприяє згущенню крові. Стрес порушує роботу шлунково-кишкового тракту і тим самим погіршує травлення. Шлунок продукує не достатню кількість соляної кислоти, що може призвести до запорів, діареї, скупченням газів, вздуттю живота та іншими проблемами.

• Окрім фізичних виділяють також психологічні ознаки стресу.

• Американська академія дитячої та підліткової психології виділяє наступні ознаки того що дитині необхідно втручання психіатра, психолога або терапевта.

• Для молодшого шкільного віку:

• помітне погіршення шкільної успішності;

• збільшення часу занять при зниженні результатів;

• виражене засмучення або хвилювання: небажання іти до

• школи, йти спати або приймати участь в спільних заняттях;

• гіперактивність, нервові тіки або постійний рух, апатія або зниженя активності;

• постійні нічні кошмари;

• провокаційна поведінка: неслухняність непокора дорослим, агресія (довше одного місяця);

• часті спалахи роздратування;

• Для дітей середнього та старшого шкільного віку:

• зміни в шкільній успішності;

• вживання алкоголю або наркотиків;

• зміни в режимі сну або харчування;

• часті скарги на фізичний стан;

• одержимість питанням своєї ваги:невиправданий страх ожиріння;

• протипоставлення себе правам та владі іньших людей виражене в актах крадіжки або вандалізму;

• затяжна дипресія, зниження апетиту, песимізм, меланхолія, думки про смерть.

• часті прояви агресії або жорстокості;

• Також можливі зміни що впливають на особисті якості людини що пережила психологічну травму. В такому випадку під травмованою особистістю матимемо на увазі таку особистість яка не просто сформувалась під впливом травматичного стресу коли-небуть пережитого, але яка стала вважати позитивними паталогічні зміни які відбулися з нею, також знаходити певну психологічну корись в цьому, іноді навіть цим пишатись. Прикладом може бути наступна ситуація: Дев’ятирічного хлопчика жорстоко побили старші діти. До цього випадку він був досить сором’язливий і мовчазний, у школі його ніколи серьйозно не сприймали, та після інциденту у нього з’явилась не властива йому раніше агресивність. Він сам почав відчувати що з ним щось не так коли у нього з’являється бажання вбити іньшу дитину ящо та пожартувала що до нього. Проте тепер в класі його стали побоюватись і навіть поважати. Йому це дуже подобається і звісно що він вже не хоче бути таким я до інциденту. В цьому випадку можна казати про формування особистих рис і допомогти такому хлопчику можна лише змінивши його особистість, а саме цінносні орієнтації. Іноді дитина починає вважати що з нею все порядку і вона не змінилась просто змінились всі навколо, або у неї відкрились очі на оточуючих. В шкільному віці такі діти часто не хочуть іти на зустріч дорослим які намагаються допомогти теж не докінця усвідомивши що сталось з їхньою дитиною. Окрім агресії до однолітків з’являється агресія і до дорослих зокрема до батьків. По суті травматична особистість – це більш або меньш стійкий набір впізнаваємих рис що формуютьсяя під впливом травми якщо дитина не змогла або не захотіла зрозуміти що з нею відбулось, або відбувається і замість одних зруйнованих базових ілюзій побудувала іньші.

• Одним з «фільтрів» стресу є також темперамент. Дослідження які проводились більше сорока років показали що одне з відмінностей яке вирізняє дітей одне від одного на початку життя базується на розбіжності в темпераменті. Вчені писали: «не існує одного чарівного рецепту для всіх дітей. Для здорової дитини важливе збалансоване поєднання відношення до нього батьків, їх очікувань та індивідуального темпераменту малюка».

• Та схильність дитини до певного темпераменту ще не створює захищену від стресу дитину. Вона тільки означає що дитина відповідає вимогам певної ситуації. Деякі десятирічні діти наприклад не готові до поїздки в літній табір, а інші восьмирічні здатні легко адаптуватись до табірного життя. Школа може спричиняти тиск на одних дітей, а іньші його зовсім не відчувають. Діти здатні справитись з новою ситуацією або завданням розвивають в собі навик подолання труднощів, почуття впевненості та компетенції, в той час ті що не змогли подолати їх страждають від хвилювання і втрати самоповаги. Немає сенсу ховати дітей від стресу в той час коли можна реально оцінити можливості дитини, співставляючи з ними батьківські очікування і враховуючи сильні та слабкі їх сторони. Таке достатньо широке різноманіття темпераментів, а також нервової системи та інших особистих рис людини відразу наводить до простої думки: люди в принципі не можуть однаково реагувати на дію одного й того ж стресора. Кожні дві людини відрізняються взаємно від третього. Холерик або особа з сильним неврівноваженим типом нервової системи збуджується по різним причинам набагато частіше чим байдужий до всього меланхолік.

• Темперамент являється не єдиним фактором який впливає на здатність долати стрес. Однак саме ця характеристика пояснює чому одна дитина переживаючи стрес буде кидати м’яч в стіну, а інша надасть перевагу заняттям медитацією. В будь якому випадку вивчення темпераменту являється прекрасним способом збільшити різноманіття методів допомагаючих подолати складні ситуації.

РОЗДІЛ II. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРЕСОВИХ СТАНІВ У ДІТЕЙ РІЗНОГО ВІКУ