130306 (Особливості стресових станів у дітей різного віку), страница 2

1. Перша стадія-аларм стадія, або стадія тривоги, коли відбувається мобілізація адаптаційних ресурсів огранізму. На цій стадії людина зна-ходиться в стані напруженості та настороженості. Це своєрідна підготовка до наступного етапу, тому іноді перша стадія називається “передстартовою готовністю”. Фізично та психологічно людина почувається досить добре, знаходиться в припіднятому настрої. На цій фазі проходять захворювання які відносять до розряду «психосоматичних»: гастрити, язви шлунку, мігрені, алергії і т.п. Правда до третьої стадії вони вертаються в три рази сильнішими. Це-добре відомий феномен: в часи Великої Вітчизняної війни люди досить рідко хворіли-настільки вони були внутрішньо мобілізовані. проте після війни хвороби просто посипалися на них. Аналогічний приклад можна привести періодизацією 1992-1993 рр. коли наше суспільство було надзвичайно підвладно стресу за рахунок надзвичайно швидких соціальних, політичних та економічних змін, лікарні та поліклініки стали порожні. Пояснюється це тим що людство мало мобілізувати всі наявні адаптаційні ресурси, запас яких не безмежний на виживання в важких умовах. Якщо стресогенний фактор знадто сильний, або постійно продовжує свою дію наступає наступна фаза:

2. Стадія резистентності або опору. На цій стадії здійснюються збалансовані витрати адаптаційних можливостей. Людина розвиває опти-мальну енергію адаптуючись до змінюючихся обставин. Почувається при цьому цілком стерпно, хоча вже без душевного підйому характерного для першої фази. Вона наче ввійшла в цей ритм і готова до більш-меньш довготривалого зусилля для подолання труднощів. Проте іноді відчуваеться накопичена втома. Якщо стесор продовжує діяти далі то починається третя стадія:

3. Стадія виснаження. На цій стадії енергія вичерпана, психологічний та фізичний захист також. Людина не має сили захищатися. На відміну від пршої стадії, коли стесовий стан організму веде до розкриття адаптаційних резервів та ресурсів, стан третьої стадії більш схожий на «заклик про допомогу» яка може прийти тільки ззовні (в вигляді підтримки, або в усуненні стресору)

Навколо кожного з нас відбуваються події що впливають на наше життя позитивно або негативно. Позитвними подіями що сприятимуть винекненню стресу можна назвати народження дитини, весілля, успішна здача сесії, підвищення на роботі. Протягом життя ми переносимо ще безліч позитивних подій: закоханість, натхнення, досягнення результату. Стрес викликаний такими подіями, що сприяє збереженню здоров’я і був названий еустресом, на відміну від негативного стресу-дистресу. Дистресом названий також стрес що викликаний больовою дією і супроводиться зазвичай негативними емоціями. Частіше вчені та медпрацівники використовують термін стрес для означення саме дистресу.

Травматичний стрес — особлива форма загальної стресової реакції. Коли стрес перевантажує психологічні, фізіологічні адаптаційні можливості людини і знищює її захист, він стає травматичним, тобто викликає психо-логічну тривогу. Далеко не кожна подія може викликати травматичний стрес. Психологічна травма можлива якщо:

• подія що відбулась усвідомлюється. Людина занє що з нею

відбулося та за чого в неї погіршився психологічний стан.

• пережите знищює звичний образ життя.

Травматичний стрес це свого роду результат особливої взаємодії людини та оточуючого її світу, нормальна реакція на ненормальні обставини. Останнє досить важливо, так як дорослі та діти перенесші травматичний стрес іноді можуть здаватися неадекватними, божевільними хоча такими не є.

Травматичні події зазвичай неочікувані і некеровані. Вони можуть подавити індивідуальне почуття самозбереження, лишити у особистості почуття незахищеності та вразливості в оточуючому її світі. Події що відбуваються раптово і тривають декілька хвилин, а іноді годин позна-чаються як травматичні події типу 1. Сюди відносяться природні і раптові стихійні лиха, а також навмисні сплановані виклкані людською діяльністю події.

Природні такі як пожежі, повені, землетруси та раптові: дорожньо-транспортні події, вибухи, аварії. Рукотворні такі як згвалтування, взяття заручників, озброєні напади. Довготривалі травматичні події (травматичні події типу 2) зазвичай викликаються повторюючимися і постійними подіями як наприклад природні і технологічні лиха так як природні і рукотворні токсичні викиди та ядерні аварії. Не дивлячись на неоднорідність травма-тичних подій особи які прямо або частково приймали в них участь набувають початкові форми психопатології, об’єдненні хронічним посттравматичним стресом.

До цього часу ми розглядали що означають стреси взагалом. На даний момент теорія стресу сприймається вже не так як це було пів-століття тому.

Окрім дифірамбів в адресу Сельє переважаючих в колі фізіологів та меди-ків, з’явились круті критичні точки зору що виходять від біохіміків, філо-софів, нейрофізіологів, психологів. Останні розглядають стрес на рівні з іньшими життєвими явищами, або медико-філосовськими поняттями такими як фрустрація, конфлікт, криза. Вчені наукові інтереси яких не пов’язані з жодною з цих тем при виборі категорії стресу виходять в основному з інтуєтивних, або стилістичних суджень. Все це призводить до великої термі-нологічної плутанини. Для запобігання утворення наступної позначимо терміном стрес весь набір понять критичних ситуацій.

Сам по собі стрес-це особливо цікавий феномен духу та тіла. Він ви-кликає взаємодію між мозком, нервовою та ендокринною системами. Щоб зрозуміти як стрес впливає на здоров’я дітей і чому ефективні методи «тіло»та «дух» необхідно знати як реагує на стрес наш організм.

Загублені ключі від квартири, дитина забуває взяти сніданок до школи, в останній момент відміна важливої зустрічі-і запускається реакція небезпеки. Постійно виробляючи гормони стресу і не витрачаючи їх людський організм втомлюється: підвищюється тиск, підвищюється дихання та частота серцевих скорочень, звіжуються кровоносні судини, та напрягаються м’язи. А в результаті — гіпертонія, остеохондроз, шлункові спазми та головний біль. Таким самим чином стрес впливає і на дітей. Ті хто переніс стрес більш чутливі до вищезазначених хвороб. Вони гірше себе ведуть або вчаться, порушується сон, ймовірніші шкіряні захворювання, інфекції. Наприклад було встановлено що стрес часто стає джерелом бактеріальних захворювань горла у дітей. Більш того спадкові соматичні хвороби-асма, алергії та діабет можуть виникнути в наслідок перенесеного в дитинстві стресу. Внаслідок існує ймовірність що діти які переносили стрес через деякий час перетворяться в підвладним стресу дорослих, тому що ми переносимо свій досвід з дитинства в доросле життя. Тому корні бахатьох захворювань можуть лежати в дитинстві. Засновник клініки психосоматичних захво-рювань доктор Рід Московіц каже: «постстресові захворювання можуть бути в будь-якому віці. Фізіологічні наслідки перенесеного напруження формуються роками і десятиліттями. Чим раніше ми навчимось справлятись з їх першопречинами, тим більш здоровими та енергійними будемо в зрілому віці». Існують наукові свідчення того що наприклад утворення бляшок в коронарних артеріях починається вже в ранньому віці, тобто серцеві захворювання починають розвиватись в дитинстві та прогресують все життя. Тому вивчення дітьми методів преривання стресу може надати серьйозного впливу на стан їх здоров’я та продовжуваність життя.

1. Причини винекнення стресу

Звідки береться стрес було вже визначено-його викликають стресори в більшості емоційні, або ті що діють на нашу психіку: смерть близьких, втрата чогось значущого, народження дитини, виграш або програш в лотереї. Це як гостро діючі стресори. Хронічний або довготривалий стрес виникає при постійному впливі таких стресорів як довготривалі розлуки з рідними людьми, постійний набридливий шум, нестача світла або простору. Стресором може бути власна ідея або отримана звістка, або фізична дія: постійне вимкнення теплопостачання і як результат постійне тремтіння тіла від холоду. Під дією стресора в організмі людини запускається спеціальна адаптаційна реакція або ланцюг реакцій. Людина не може противостояти ні запуску ані пртіканню фізіологічних подій в її тілі. Вона може лише знати або не знати про них, пасивно погоджуватись з цими положеннями або не погоджуватись, активон намагатись згладити наслідки цих подій за допо-могою фармакологічних засобів, фізичних вправ, або відвідуванням лікаря-психолога. Тому що стресова реакція-це реакція всього людського організму, вона просто необхідна людині для того щоб адаптуватись до важких та мінливих умов навколишнього середовища.

Прикладом простого винекнення стресу є те як людина що живе стабільним, спокійним життям аж раптом по якій небуть причині вирішує кинути палити і кидає настільки впевнено як і жила весь час. В такому випадку ідея кинути палити та відмова від викурювання цигарки перший, другий. третій день розглядається як дія одного довготривалого стресора. А події в її організмі які вона може не відчувати мають бути названі хронічним стресом. Так виникає стрес, він захоплює все тіло і безроздільно керує ним. Людина прямо відчуває стрес думками, шлунком, коли ходить, їсть або лягає спати, довгими місяцями вона може страждати від нестачі того ж тютюно-вого диму. В даному випадку стресор має важкий характер: він фізичний так як організм людини перестав підлягати фізичній дії тютюнового диму, а також психологічний так як вона твердо вирішила так зробити і постійно тисне власною психікою на свою ж біологічну природу. Він нарешті білогічний, тому що таким вчинком людина змушує свої фізіологічні системи давно пристосовані до постійного надходження і дії біологічно активних речовин тютюнового диму, перемкнутись на новий незвичний для нього режим роботи.

Дія стресора може бути спровокована на деякому вихідному фоні або обумовлено деякими причинами які Сельє називав «обумовлюючими факторами»-факторами внутрішніх та оточуючих середовищ. Причинами стресу можуть бути названі як сама дія стресора, так й попередньо його дії: початкова соціальна обстановка, фізичний або психологічний стан. Серед причин стресу можна виділити моральну або фізичну самотність, розумову або фіичну втому, швиткий ритм життя або його зміна, різноманітні життєві поразки. Глибинними причинами соціального стресу можуть бути прези-дентські вибори, недостатнє підвищення пенсій, нове підвищення тарифів на проїзд в міських транспртних засобах, або економічна криза в країні.

Іньшими близькими для людей причинами стресу можуть бути такі умовлюючі обставини:

• Доводиться робити те що має принести матеріальний достаток, або те що входить в коло обов’язків але це не те що подобається. Людині нестерпна її робота ї огидно все що пов’язано з нею і навіть сам робочий день.

• Людина розпланувала свій день або режим дня так що їй не вистачає часу на виконання цих справ і тим більше на відпочинок.

• Постійне незадоволення своїм життям.

• Постійні конфілікти вдома, або на роботі.

Взагалом всяка приставка при використанні терміну «стрес» визначає тип стресу або причину його винекнення: фізичний стрес викликаний фізичним стресором, травматичний-травмою нервовий через нервове перенапруження і т. д. Розглянемо причини винекнення деяких видів стресу:

Травматичний стрес. Існує багато теорій винекнення травматичного стресу. Американський психолог Дж. Ялом запропонував розглядати всі психологічні проблеми травматичного стресу з точки зору смерті, ізоляції, свободи. В травматичній ситуації ці теми виступають не абстрактно, не як метафори, а являються абсолютно реальним об’єктом переживань. Так смерть повстає перед людиною в двоякому вигляді. Людина стає свідком смерті іньших людей і опиняється перед обличчям своєї можливої смерті. В звичайному житті у людини є свої психологічні захисти які дозволяють їй існувати з тією думкою, що в будь-який момент для неї все перестане мати значення. Утворюються ці психологічні захисти не відразу. Страх смерті вперше виникає у трирічної дитини: вона починає боятись засинати, розпитує у батьків чи не помруть вони і т. д. В подальшому дитина створює психо-логічний захист у вигляді базових ілюзій: ілюзія власного безсмертя, ілюзія справедливості і ілюзія простоти формування світу.

Всі ці ілюзії досить стійкі, вони є не тільки у дітей, а й досить часто у дорослих, які так само іноді не можуть уявити що колись мають померти.

Ілюзія власного безсмертя виглядає приблизно так: “я знаю що людина рано чи пізно має померти, та коли справа дійде до мене то я якось викру-чусь, до того часу мають винайти еліксир безсмертя чи щось на зразок того”. Іньшими словами: “всі мають померти окрім мене”. Та перше зіткнення з будь-якою травматичною ситуацією ставить дитину обличчям перед реальністю. Вперше в житті вона можливо вимушена визнати що може померти. Для більшості таке усвідомлення смерті може сильно змінити образ світу, який з затишного та захищеного може перетворитись в світ неперед-бачиних випадків від яких ніхто не в змозі вберегти.

Ілюзія справедливості-це коли людина вірить в те що :“кожен отримує по заслугах” Інакше кажучи, дитина думає що якщо вона буде слухняною і чемною то нічого поганого не відбудеться, ця ілюзія також достатньо розповсюджена та стійка. Один з її варіантів коли людина вірить що якщо вона буде робити людям добро то воно обов’язково до неї повернеться.

Коли така людина опиняється в травматичній ситуації то всі ці ілюзії швидко руйнуються. Для дитини — це відкриття і часто справжнє потрясіння. Отже насправді воно знецінює всі її зусилля. Перед нею відразу повстають питання навіщо було старанно вчитись, для чого всім допомагати якщо це не дасть захищеності. Знищення базових ілюзій — момент хвороби для будь-кого і дуже важливо що буде після цього. Якщо людина зможе вийти зі світу хоч і зручних, та всеж ілюзій в небезпечний, але всеж реальний світ значить вона подорослішала і сильно просунулась як особистість. Але якщо вона так і не змогла подолати цей бар’єр, то зазвичай вона або робить висновки, що світ жахливий, або ж будує іньші ілюзії, які нададуть відчуття захищеності від реальності. Роль дорослих по відношенню до дітей що зіткнулися з кризовими моментами полягає в тому щоб допомогти дитині подолати цю зустріч з її не саимими приємними відчуттями в житті і роль цю важко переоцінити. Подолання базової ілюзії могло б виступити в такому варіанті: “все що ми робимо ми робимо в першу чергу для себе і навіть якщо це може здатись безцільним то ми маємо це робити хочаб для того щоб лишатись людьми”. Відомий австрійський психолог В. Франкл в свій час пережив концентраційний табір, він відмітив прояв по якому можна було визначити що людина вже зламана як особистість: вона переставала чистити зуби. Зрозуміло що в концтаборі це останнє що може хвилювати в’язнів коли вони приречені, та всеж ця звичка –це те що виступало для них єдиним зв’язним з власне нормальним людським життям. Так багато з того що ми робимо, маємо намагатись робити при будь яких обставинах, для того щоб просто лишатися людьми.

Третя базова ілюзія-це ілюзія простоти влаштування світу вона пояснює що світ простий — в ньому є чорне та біле, весь світ ніби поділений на дві антагонестичні частини. Чим більш зрілою стає особистість тим більш вона прчинає погоджуватись з фразою яку часто можна почути від людей більш зрілого віку: “ який складний світ, чим більше живу тим меньше розумію”