Ідеологічна основа партії – панчасила. ДП виступає за унітарну державу, демократію, за захист культурного плюралізму й проти національного й релігійного насильства. Своїми основними завданнями у внутрішній політиці вважає боротьбу з корупцією й кумівством, а також створення професійної армії.

Партія користується підтримкою міських виборців, у т.ч. професійної й ділової еліти Джакарти. На виборах у Раду народних представників (2004) отримала 7,5% голосів і 57 місць. На президентських виборах в 2004 Сусило Бамбанг Юдойоно, об'єднаний кандидат у президенти від ДП, Партії справедливості і єдності Індонезії й Партії зірки й півмісяця, зібрав 61,1% голосів.

Демократична партія Індонезії (партія боротьби) – найбільша політична центристська партія країни. Утворена в 1996 прихильниками Мегавати Сукарнопутри в результаті розмежування усередині ДПІ. Остаточно оформилася 14 лютого 1999.

Найбільшим впливом користується на Яві й Бали, у Східній Індонезії, а також на зовнішніх островах з великими немусульманськими громадами. Спирається на широкі верстви населення від міських і сільських низів до дрібної й великої буржуазії.

На чолі з М. Сукарнопутри ДПІ(пб) продовжує традицію світських націоналістичних партій. Довгострокової програми не має. Керівні принципи партії – демократія, націоналізм, збереження єдності країни й соціальна справедливість. У цілому стоїть на позиціях соціального консерватизму й виступає на підтримку вільної ринкової економіки, за поступові реформи й стабільність.

На виборах у парламент в 1999 партія посіла перше місце, завоювавши 37,4% голосів і 154 мандата. У період знаходження у влади (2001-2004) опоненти обвинувачували уряд М. Сукарнопутри у твердому авторитаризмі, невиконанні обіцянок вивести країну з економічної кризи й провести демократичні перетворення, у корупції й сліпому наслідуванні неоліберальним економічним рецептам, придушенні опозиції всередині партії, порушенні прав людини й продовженні війни в Ачесі. У результаті ДПІ (пб) втратила підтримку значної частини виборців і потерпіла в 2004 поразку як на президентських виборах, так і на виборах у нижню палату парламенту, одержавши 18,5% голосів і 109 мандатів.

Національна функціональна партія "Турбота" (НФП"Т") – партія клану Сухарто, фактично очолювана його дочкою Сіті Хардіянти Рукмана. Утворена у квітні 2000 на базі масової організації "Турбота про націю". Остаточно оформилася 9 вересня 2002.

Партія називає себе "старою Голкар" на противагу так званій "новій Голкар" і грає на ностальгії виборців по "старих добрих часах" стабільності й процвітання. Виступає за унітарну державу, згортання реформ, розвиток бізнесу й підприємництва, демократичний уряд, що поважає права людини, у підтримку армії й верховенство закону.

Нараховує, за власним даними, близько 3,5 млн. членів. На виборах в 2004 одержала 2,1% голосів виборців і 2 місця в парламенті.

Партія благоденства й миру (ПБМ) – християнська політична партія, що спирається на католицьку й протестантську громади. Заснована в жовтні 2001 у Джакарті. Ідеологія – панчасила. Призиває до боротьби з корупцією, виступає за рівні можливості участі в суспільному житті всіх національних і релігійних груп, а також за волю віросповідання й дотримання принципу розподілу сфер впливу держави й церкви.

На виборах в 2004 одержала 2,1% голосів і 12 місць у парламенті. Голова – Руанді Мустика Хутасоїт.

Партія благоденства й справедливості (ПБС) – найбільш активна ісламістська група. Заснована в 1998 як Партія справедливості. Нинішня назва з квітня 2003. ПБС виражає настрої нового покоління мусульман, що виступають за "очищення ісламської віри" від "гнилої політичної моралі нового порядку". В основному користується підтримкою яванського студентства, релігійних кіл і селянства.

У політичній сфері виступає із закликами до встановлення шаріату й зміні конституції, за ослаблення політичної ролі військових в управлінні державою й за рух країни до демократії й цивільного суспільства. У сфері економіки пропонує популістські міри, захищає ідею поступової індустріалізації й модернізації сільського господарства.

На початку 2003 партія мобілізувала сотні тисяч людей на демонстрації проти американського вторгнення в Ірак. На парламентських виборах 2004 одержала 7,3% голосів виборців і 45 місць у РНП (в 1999 – 1,3% голосів і 6 місць). У парламенті блокується з Партією національного мандата.

Партія єдності й розвитку (ПЄР) – єдина політична організація індонезійських мусульман, дозволена в період режиму Сухарто. Заснована в 1973 шляхом об'єднання Нахдатул Улама (НУ), Мусульманської партії Індонезії (Пармуси), Партії Мусульманського союзу Індонезії (ПСІІ) і Руху за мусульманське виховання (Перти). Хоча після створення ПЄР ці партії втратили статус самостійних, всі вони продовжували свою діяльність як громадські організації й вели боротьбу за партійне лідерство. У наслідок цього партії так і не вдалося виробити загальну програму й висунути єдиного лідера, що влаштовував би всі фракції руху. Під натиском режиму ПЄР в 1984 заявило про відмову від ісламу як ідеологічної основи. Це призвело до виходу з її Нахдатул Улама й ПСІІ.

З відставкою Сухарто ПЄР повернулася до ідеології ісламу. Вона виступила за поступові реформи. В області релігійної політики займає помірні позиції, заявляючи, що не підтримує встановлення шаріатського законодавства. У той же час лідери партії підкреслюють, що в переважно мусульманській країні політика повинна відповідати "ісламським принципам". Партія виступає за посилення релігійної освіти в школах, обов'язкове вивчення арабської мови студентами-мусульманами й скасування закону, відповідно до якого державні службовці могли мати тільки одну дружину [10].

На виборах в 1999 одержала 10,7% голосів і 58 місць у парламенті. У боротьбі за пост президента в жовтні 1999 підтримала кандидатуру Абдуррахмана Вахіда, що однак не перешкодило її парламентаріям потім брати участь у кампанії по зміщення А.Вахіда з поста президента (2000). На виборах 2004 одержала 8,1% голосів виборців і 58 місць у парламенті.

Партія зірки й півмісяця (ПЗП) – ортодоксальна ісламістська партія, заснована в 1998 у результаті розколу Партії національного мандата. Уважає себе спадкоємицею Машумі (Консультативна рада індонезійських мусульман, заснована в 1943), фундаменталістської мусульманської партії, забороненої в 1960.

Одна з на найбільш консервативних мусульманських партій, вважає, що держава повинна "будуватися на ісламських принципах". При цьому вона відкидає твердження, що прагне до побудови чисто ісламської держави. В економічній сфері виступає за ринкову економіку, залучення іноземних капіталів, розвиток ісламської банківської системи й проти державного цінового регулювання. Велике значення надає важливості конституційних змін і деконцентрації влади, а також розширенню регіональної автономії.

У парламенті також представлені інші, більш дрібні партії: Партія національного мандата, Партія національного пробудження, Партія реформ і зірки, Націоналістична партія "Бик волі", Національна партія Індонезії – Мархаенізм (ПНІ) – світська націоналістична партія, Об'єднана демократична загальнодержавна партія (ОДЗП), Партія демократичного авангарду Індонезії (ПДАІ), Партія першопрохідників (Пелапор), Партія справедливості і єдності Індонезії (ПСЄІ).

За спиною мусульманських партій стоять масові ісламські організації: консервативного толку Нахдатул улама (до 40 млн. членів) і модерністського – Мухаммад’я (осн. в 1912, ок. 28 млн. чоловік). Останнім часом почався процес зближення цих організацій на ґрунті захисту ісламу від нападок і обвинувачень у підтримці релігійного насильства, що пов'язане із кампанією боротьби з міжнародним тероризмом, що проводиться США.

У країні відкрито або напівлегально діють десятки воєнізованих ісламістських угруповань, багато з яких причетні до актів насильства й етнічних чищень у різних частинах країни.

Джамаа Ісламійя ("Ісламська громада") – радикальний ісламістський рух, що виступає за створення Ісламського халіфату в Південно-Східній Азії (на території Індонезії, Малайзії, Брунею, Сінгапуру, Камбоджі, Південних Філіппін і Південного Таїланду).

Ласкар Допорати ("Воїни священної війни") – воєнізоване релігійно-політичне угруповання.

Фронт захисників ісламу – Радикальне угруповання, створене в 1997. На відміну від інших не бореться за державотворення, однак вимагає строгого дотримання законів шаріату. Відома створенням воєнізованих банд, що робила напади на бари й нічні клуби в Джакарті. Бере участь у релігійному конфлікті на Молуккських островах і Суматрі. Нараховує кілька тисяч членів.

4. Загальна характеристика правової системи як середовища функціонування політичних інститутів

Правова система Індонезії носить змішаний характер. Більшість основних галузей права були кодифіковані в колоніальний період за зразком відповідних голландських актів і належать до романо-германської правової родини. У той же час сімейно-шлюбні відносини й інші питання особистого статусу в більшої частини населення регулюються ісламізованим звичаєвим правом (адат). У відносинах між мусульманами в деяких випадках також застосовується безпосередньо мусульманське право (шаріат). У багатьох районах (і в окремих народів країни) поширені власні системи звичаєвого або релігійного права.

Формування правової культури сучасної Індонезії відбувалося на тлі зміни різних релігій і культурних впливів. До середини XVІІ в. у більшості районів Індонезії було прийняте мусульманство, що витиснуло буддизм і індуїзм.

У доколоніальній Індонезії звичаєве право (адат) займало центральне місце; на другому стояло писане право (закон). У громаді ж майже всі відносини регулювалися звичаями. Серед індонезійців глибоко вкоренилося уявлення, начебто душі предків спостерігають за громадою й мстять за найменше порушення звичаїв.

Панування звичаїв і звичаєвого права обумовило консервативний характер державно-правового ладу країни. Крім того, воно створило партикуляризм у праві, оскільки кожна область, кожна громада мали свої звичаї.

Доколоніальна історія Індонезії знає кілька спроб кодифікації права. Основу їх склали звичаї, звичаєве право й індійські закони. Перша з кодифікацій, відома під ім'ям "Шивашама", була проведена наприкінці Х ст. раджею Дхармавамцой, що кодифікував яванські закони. Інша кодифікація – "Кутараманава", створена в імперії Маджапахіт і завершена до 1350 р. Незабаром за нею пішли ще два кодекси, очевидно, що доповнювали її,а – "Гаджа Мада" і "Аджагама".

Голландські колонізатори принесли на архіпелаг своє право. З початку це було римсько-голландське право, потім, в XІ в., його перемінило сучасне романо-германське законодавство, засноване на кодексах Наполеона. Спочатку голландські кодекси в сфері приватного права застосовувалися тільки у відносинах між європейцями або з їхньою участю. Поступово місцеве населення також стало звертатися до європейського законодавства, особливо в тих випадках, коли відповідні норми були відсутні в системі звичаєвого права або було потрібно врегулювати відносини між представниками громад з різними системами права. Проте до кінця колоніального періоду голландське приватне право так і не було сприйнято більшістю індонезійців. Навпроти, в області карного права голландський КК був розповсюджений (з 1918 р.) на все населення архіпелагу незалежно від походження [9].

Основи правової системи незалежної Індонезії були закладені із прийняттям Конституції 1945 р. Вона закріпила принципи державної ідеології й філософії "панчасила", яких зобов'язані дотримуватися всі партії й організації: віра в єдиного Бога, що означає рівність всіх існуючих у країні релігій і волю віросповідання; справедлива й цивілізована гуманність; націоналізм, що означає створення незалежної національної держави, побудова єдиних націй; демократія, що направляється розумною політикою консультацій і представництва; соціальна справедливість.

Основні законодавчі акти колоніального періоду (включаючи ГК і КК) залишилися в силі й після здобуття незалежності. Національна влада зосередили увагу переважно на законодавстві в сфері політичного устрою, економічної політики, аграрної реформи.

Протягом ряду років після одержання незалежності (1945-1965 р.) країна розвивалася, проводячи активну антиімперіалістичну, антиколоніальну політику. Голландські й англійські підприємства були націоналізовані, сильним обмеженням піддався американський капітал. Були зроблені спроби провести аграрну реформу й ряд інших важливих соціально-економічних заходів.