19340 (Стан та напрями удосконалення первинного обліку оплати праці), страница 2

У штатному розписі визначають штатний склад і штатну чисельність працівників підприємства (установи, організації) згідно з його організаційною структурою відповідно до статуту (положення).

Інакше кажучи, у ньому встановлюють кількість працівників кожної професії з розподілом штатних одиниць за структурними підрозділами підприємства. Крім того, тут-таки фіксують розміри посадових окладів з урахуванням умов праці.

Уніфікованої форми ШР не існує. Однак у бюджетній сфері, де всі витрати (зокрема, й на оплату праці) регламентовано, така форма є. Й для бюджетників ШР обов'язковий. Затверджено її наказом Мінфіну від 28.01.02 р. № 57. І, що примітне, незважаючи на свою бюджетну спрямованість, вона (з незначними коригуваннями) підійде для потреб будь-якого, у тому числі і небюджетного, роботодавця. Адже в ній передбачено майже всі ті обов'язкові реквізити ШР, про які ми говорили в № 53 за 2005 рік.

У ШР має бути така інформація:

— перелік посад (за кожним структурним підрозділом і з урахуванням взаємопідпорядкованості співробітників) із зазначенням коду за Класифікатором професій;

- кількість штатних одиниць;

— суми посадових окладів (тарифних ставок) і надбавок (доплат) згідно з Положенням про оплату праці;

— інформація про розмір постійних щомісячних премій;

— місячний фонд оплати праці.

До речі, як ви вже зрозуміли, до складання ШР на підприємстві повинно бути затверджено і прийнято низку локальних нормативів. Зокрема, Положення про оплату праці і Положення про преміювання.

Про колективний договір поки не йдеться, оскільки процес колективних переговорів може тривати досить довго. Але все одне врахуйте, що обидва згаданих положення — продукт консенсусу представників роботодавця і трудового колективу.

Ви запитаєте, як їх скласти, якщо на підприємстві всього двоє — начальник і його підлеглий? Вважаємо, можна підготувати і затвердити тимчасові варіанти цих документів. А потім внести до них зміни. Точнісінько так само і з ШР, тим більше, що повністю без нього обійтися навряд чи вдасться, і ось чому.

Насамперед через ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України. В ній читаємо:

"підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис".

І хоча це не обов'язки, а, імовірніше, права (ключове в цій фразі слово "самостійно"), дану норму ми б назвали основною. Адже у підсумку виявляється, що ШР — фундамент всього кадрового діловодства роботодавця. Більш того, ШР буде потрібен для одержання ряду дозвільних документів. Судіть самі.

ШР і добір персоналу підприємства

Це перший і найвагоміший аспект: ШР визначає, які спеціалісти (робітники) будуть задіяні на підприємстві, і багато в чому обумовлює їх функціональні обов'язки. Наприклад, посада начальника відділу кадрів автоматично передбачає, що цього не повинен робити головбух. І потім: за ШР можна легко з'ясувати, чим підприємство займається (у штаті автомайстерні навряд чи знайдеться місце овочівнику). Тим більш важливо, що ШР дає можливість бачити і контролювати потребу підприємства в персоналі.

Тільки завдяки ШР вам відомо, що на вашому підприємстві має місце суміщення посад, виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, розширення зон обслуговування і сумісництво.

ШР і оплата праці

Не секрет, що в основі організації оплати праці в нашій країні покладено тарифну систему, що включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні довідники. Використовують її для розподілу за розрядами тарифної сітки:

— робіт — залежно від їх складності;

— працівників — залежно від їх кваліфікації.

При цьому мають простежуватися чіткі міжкваліфікаційні співвідношення. Найнижчий рівень — зарплата робітника 1-го розряду, що з 2006-го року повинна бути більше за мінімальну заробітну плату. А спеціаліст більш високої кваліфікації має одержувати більше, ніж його менш кваліфікований колега. Недотримання даної вимоги — не що інше, як порушення трудового законодавства.

Як правило, ці міжкваліфікаційні співвідношення й закріплюють у ШР, зазначаючи суми посадових окладів.

ШР і статистика кількості працівників

В Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженій наказом Держкомстату України від 28.09.05 р.

№ 286, є чітке словосполучення "штатний працівник". Вона регламентує механізм підрахунку облікової кількості штатних працівників у цілому по підприємству, а також окремих їх категорій. Наприклад, зайнятих в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, пенсіонерів, що працюють, інвалідів тощо. Нею керуються, зокрема, при визначенні середньої кількості працівників для обчислення суми комунального податку, визначення нормативів створення робочих місць для інвалідів. ШР суттєво полегшує такі статистичні розрахунки (хоча й не відіграє для них головної ролі).

Вимоги держорганів до наявності ШР

Вимагати ШР від роботодавця можуть, припустимо, перевіряючі Фонду соціального захисту інвалідів (п. 8 Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою КМУ від 31.01.07р. №70).

Без ШР не обійтися і при відкритті рахунків у банку — у тому числі й на підставі цього документа визначають осіб, яким може бути надано право другого підпису (п. 18.6 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.03 р. №492).

Згадку про ШР ми знаходимо і в п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.04 р. № 637. Тут від інформації, закріпленої в ШР, залежить правильність оформлення видачі коштів (для осіб, яких немає в ШР, встановлено особливі правила). А в п. 4.8 цього самого Положення говориться про організацію керівництвом роботи з готівковими коштами у випадках, якщо в ШР немає посади касира.

І це ще не все. Як уже мовилося, у ШР фіксують посади, необхідні підприємству для ведення обраної діяльності. А для окремих видів діяльності потрібна ліцензія. Саме тому в рамках контролю за дотриманням ліцензійних умов у того, хто одержав ліцензію, вимагатимуть ШР. Аби переконатися, що в його штаті є необхідні спеціалісти (див., наприклад, Порядок контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження певних видів господарської діяльності в галузі охорони здоров'я, що ліцензуються, затверджений наказом Держкомпідприємництва, Міністерства охорони здоров'я України від 18.09.02 р. № 103/346). І таких ситуацій багато.

Надання інформації про вакансії

Закон України "Про зайнятість населення" від 01.03.91 р. № 803-ХІІ (ч. 4 ст. 20) зобов'язує роботодавців у певних випадках надавати центрам зайнятості інформацію про вільні робочі місця (вакансії). Відповідна форма затверджена наказом Мінпраці від 19.12.05 р. №420 і називається "Звіт про наявність вакансій" (ф. № 3-ПН). Як ви розумієте, саме поняття "вакансія" передбачає, що є якійсь список посад, в якому вона може виявитися. Таким є ШР.

Підіб'ємо підсумок

У нашому законодавстві немає прямої норми (норм), яка б ВИМАГАЛА від роботодавця затвердити ШР. Але обійтися без ШР складно через перелічені вище причини. Тому часто-густо ШР не тільки бажаний, але й необхідний.

Що стосується відповідальності, то ПРЯМОГО покарання (наслідків) за відсутність ШР також не передбачено. Щоправда, Мінпраці в листі від 27.06.07р. № 162/06/187-07 вбачає в цьому привід для застосування до посадових осіб роботодавця штрафу за ч. 1 ст. 41 Кодексу про адміністративні правопорушення (у розмірі від 25 до 850 грн). Нам підхід міністерства не здається таким уже однозначним. Адже, повторимося, законодавство про працю не порушується. Водночас відсутність ШР може послужити причиною таких порушень. І тоді покарання буде цілком обґрунтованим.

Тому-то, як бачите, мати на підприємстві затверджений, ретельно продуманий ШР — насамперед в інтересах самого роботодавця.

ІІ. Організація первинного обліку розрахунків з оплати праці

2.1 Економічний зміст та завдання обліку розрахунків з оплати праці

Суб'єктами трудових відносин у сучасному суспільстві є держава, трудові колективи, окремі особи. Матеріальну основу та об'єкт відносин становлять праця, її умови і результати.

Сучасний етап переходу економіки України до ринку, що характеризується спадом виробництва і поглибленням кризових явищ в економіці, зниженням життєвого рівня населення, офіційним безробіттям та розладом фінансової системи, вимагає пошуку шляхів забезпечення високого рівня добробуту народу на основі раціональної організації оплати праці й створення достатньої кількості робочих місць, комплексного реформування всіх складових систем економічних відносин, включаючи відносини власності та присвоєння тощо. Усе це може бути досягнуто за умови створення належної системи обліку і контролю за витратами праці та її оплатою.

У процесі виробництва споживається жива та уречевлена праця. Уречевлена праця втілена в засоби виробництва (будівлі, машини, сировину, добрива, пальне, запасні частини тощо), які переносять свою вартість на вироблений продукт. Жива праця створює нову вартість, частина якої споживається самими працівниками і одержується у формі оплати праці. Питання оплати праці регулюється основними нормативними документами: Кодексом законів України про працю, Законом України "Про оплату праці" від 24.03.95 № 108/95-ВР, зі змінами і доповненнями; Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100, зі змінами і доповненнями; Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 11.12.95 № 323; Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.92 № 13-92 зі змінами і доповненнями; Законом України "Про відпустки" від 15.11.96. Згідно статті 8 Закону держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств всіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, регулювання фондів оплати праці працівників підприємств монополістів згідно переліку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також шляхом оподаткування прибутків працівників.

Нарахування, виплата та облік оплати праці мають проводити згідно з чинним законодавством нормативними та інструктивними матеріалами, які регулюють трудові відносини.

Облік праці та коштів на її оплату займає одне з важливих місць в бухгалтерському обліку на сільськогосподарських підприємствах. У складі виробничих витрат оплата праці складає від 15 до 35% всіх витрат і здійснює значний вплив їм формування фінансових результатів діяльності підприємства.

Під оплатою праці прийнято розуміти виражену в грошовому обчисленні певну частку праці працівників в суспільному продукті, яка надходить в особисте споживання.

Закон України "Про колективні договори та узгодження" регламентує сферу соціальне - трудових відносин, у тому числі з питань нормування й оплати праці, встановлення форм, систем, розмірів заробітної плати й інших видів виплат (доплат, надбавок, премій тощо), встановлення гарантій, компенсацій, пільг і умов регулювання фондів оплати праці. Колективний договір може передбачати й інші додаткові в порівнянні з чинним законодавством і угодами гарантії, соціальне — побутові пільги.

Підприємство за наявності фінансових можливостей згідно зі статтею 15 Закону "Про оплату праці" самостійно в колективному договорі визначає умови й оплату праці. При цьому визначаються форми та системи оплати праці своїх працівників, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови введення І розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат з дотриманням норм, передбачених законодавством.

Оплата праці робітників тісно пов'язана з їх соціальним страхуванням, яке здійснює підприємство через обов'язкові відрахування до позабюджетних соціальних фондів. Тарифи страхових внесків до цих фондів для підприємств встановлюються в законодавчому порядку у відсотках до нарахованої заробітної плати.

Основними завданнями обліку праці та його оплати є:

> своєчасне і правильне обчислення заробітку кожному працівнику відповідно до виконаної роботи за обумовленими умовами оплати праці;

> точне обчислення податків та інших утримань з нарахованого заробітку, своєчасне їхнє перерахування за призначенням;

> забезпечення своєчасної виплати заробітної платні;

> правильне включення витрат на оплату праці і відрахувань на соціальні потреби в собівартість продукції (робіт, послуг);

> формування достовірної інформації з праці та її оплаті, необхідної для оперативного керівництва і складання звітності, а також для здійснення розрахунків з податковими органами та органами соціального страхування.

На основі даної інформації здійснюється контроль за використанням робочого часу на виробництві, упровадженням прогресивних методів оплати праці, дотриманням співвідношення між зростанням продуктивності праці і його оплатою, за рівнем витрат на оплату праці, використанням коштів, які направлені на споживання.

2.2 Види і форми оплати праці

В основу організації оплати праці на підприємствах покладено три взаємозв'язаних і взаємозалежних елементи: тарифну систему, нормування праці та форми оплати праці, Тарифна система складається з тарифних сіток, тарифних ставок, схеми посадових окладів. Під нормуванням праці розуміють норму часу на виконання роботи або норму виробітку за одиницю часу, чим визначається розцінка за працю та загальна сума заробітної плати.

Залежно від основної ознаки (кількості праці або часу) розрізняють дві форми оплати праці: відрядну, коли в основу розрахунку плати беруть кількість виконаної роботи і розцінку за її одиницю, та почасову, при якій згідно з тарифною ставкою за час роботи або окладом оплачують затрачений на підприємстві час. Кожна з цих форм має різновиди, пов'язані з матеріальними винагородами за кількісні та якісні, індивідуальні чи колективні показники або з результатами роботи (відрядно-преміальна, почасово-преміальна тощо).

Відрядна оплата має такі різновиди: пряма відрядна, відрядно-преміальна і акордно-преміальна, При першому виді оплати розцінки за одиницю продукції (роботи) є незмінними, а розмір заробітної плати залежить від виробітку (чим вищий він, тим вища й оплата, тобто в даному випадку спостерігається пряма залежність). Цю оплату праці застосовують в основному в промислових цехах сільськогосподарських підприємств, а також у будівництві.

При відрядно-преміальній оплаті поряд з оплатою за відрядними розцінками за обсяг виконаних робіт працівникам нараховують преміальні за виконання місячних, квартальних або річних виробничих завдань і встановлених норм виробітку. Таку систему оплати праці практикують у ремонтних майстернях, автопарку, а також у рослинництві й тих галузях тваринництва, де продукція надходить протягом року.

Суть акордно-преміальної оплати праці полягає в тому, що її нараховують за кінцевий результат виробництва продукції з урахуванням її кількості та якості. Протягом року працівникам сільськогосподарських підприємств видають аванс, обчислений за відрядними розцінками за обсяг виконаних робіт у рослинництві або кількість тварин, яких доглядають.