19340 (Стан та напрями удосконалення первинного обліку оплати праці), страница 3

В умовах колективного підряду при безнарядній формі обліку праці аванс кожному працівникові нараховують залежно від кількості відпрацьованого ним часу та його кваліфікації. По закінченні збирання врожаю видають різницю між заробітною платою (оплатою праці), нарахованою за продукцію, та сумою виданого протягом року авансу. Доплату за продукцію розподіляють між працівниками виробничого підрозділу пропорційно до оплати праці, нарахованої протягом року за обсяг виконаних робіт.

При почасово-преміальній оплаті, крім посадових окладів (тарифних ставок), виплачують премії.

Розрізняють два види заробітної плати — основну і додаткову. Основну нараховують згідно із затраченою на підприємстві працею за час роботи, додаткову — за невідпрацьований час, який підлягає оплаті (час відпустки, виконання державних і громадських обов'язків тощо).

Основну заробітну плату розраховують на підставі тарифних розрядів, присвоєних працівникам, часових тарифних ставок для відрядників і погодинників, норм виробітку, норм часу та посадових окладів. Для визначення почасового заробітку достатньо знати розряд працівника, часову тарифну ставку даного розряду і кількість відпрацьованих годин згідно з табелем.

З метою підрахунку відрядного заробітку на основі тарифної ставки за час роботи визначають розцінку за одиницю роботи, а потім — суму заробітної плати, виходячи з кількості виробленої продукції.

При нарахуванні заробітної плати за посадовим окладом останній зберігається при відпрацюванні всіх робочих днів місяця. При відпрацюванні неповного місяця середньоденний заробіток множать на кількість робочих днів.

Премії, які видають працівникам, також належать до основної заробітної плати, їх сума визначається величиною основного заробітку, нарахованого за період преміювання.

Важливо також розрізняти номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата — це сума грошей, одержаних за годину, день, тиждень тощо; реальна — це кількість товарів і послуг, які можна придбати за номінальну плату. Іншими словами, реальна заробітна плата — це купівельна спроможність номінальної заробітної плати.

Сума основної та додаткової заробітної плати (оплати праці) становить фонд заробітної плати. Облік має забезпечити дійовий контроль за його використанням.

У сільськогосподарських підприємствах до складу фонду оплати праці включають:

• оплату праці працівників за обсяг виконаної роботи або відпрацьований час за прийнятими на підприємстві відрядними розцінками, тарифними ставками і посадовими окладами, натуральну оплату у встановленій оцінці;

• суми, що належать у кінцевий розрахунок за кількість та якість виробленої продукції, оплату за час чергових і додаткових відпусток, виконання державних, громадських обов'язків тощо, передбачену в Положенні про оплату праці, яке кожне сільськогосподарське підприємство розробляє, керуючись діючими нормативними актами. У держгоспах — директор після погодження з профспілковою організацією;

• доплату за перевиконання плану виробництва або реалізації сільськогосподарської продукції, одержання продукції понад досягнутий середній рівень за попередні 3—5 років, виконання важливих сільськогосподарських робіт із високою якістю у встановлений строк чи достроково, скорочення прямих витрат та зниження собівартості продукції, використання і збереження техніки;

• надбавки за класність трактористам-машиністам, звання майстра, стаж роботи за спеціальністю в одному підприємстві, шкідливі й особливі умови праці, догляд за тваринами на пасовищах, вчене звання, керівництво бригадою чи ланкою незвільненим від основної роботи працівникам, а також інші надбавки і доплати, передбачені Положенням про оплату праці.

Склад фонду оплати праці в держгоспах принципових відмінностей не має і формується на загальних засадах. Разом із тим у кожному підприємстві необхідно забезпечити окремий облік сум, що не входять у фонд оплати праці. До них належать премії, які виплачують тільки при наявності спеціальних асигнувань: за розробку та впровадження нової техніки і технології, комплексної автоматизації й механізації виробництва, по винахідництву і раціоналізації, одноразову матеріальну допомогу, яку видають за рахунок фондів економічного стимулювання, якщо вони створюються на підприємстві, або прибутку, використаного для заохочення працівників.

Мистецтво управління ринковою економікою полягає насамперед у виявленні оптимального варіанта поєднання ринкових і державних важелів. Роль держави в регулюванні оплати праці у сучасних умовах має зводитися до: встановлення мінімальної заробітної плати за погодженням із профспілковими об'єднаннями; регламентації деяких державних норм і гарантій щодо оплати праці (за роботу в надурочний час, у святкові та неробочі дні тощо); встановлення порядку віднесення витрат на виробництво; визначення механізму регулювання коштів, які направляються на споживання, на підприємствах усіх форм власності; визначення умов оплати праці керівників державних підприємств, працівників державної сфери, державних службовців; участі у переговорному процесі між підприємцями і профспілками в межах системи соціального партнерства.

Договірне регулювання оплати праці працівників підприємства здійснюється на основі системи тарифних угод, що укладаються на міжгалузевому (генеральна тарифна угода), галузевому (галузева тарифна угода) і виробничому (тарифна угода, яка укладається на підприємстві) рівнях.

Облік праці та заробітної плати регламентується нормативними документами, розробленими і затвердженими Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів і Державним комітетом статистики України. Йдеться, зокрема, про основні положення щодо обліку праці й заробітної плати, вказівки по використанню та заповненню форм первинної документації щодо обліку праці й заробітної плати тощо.

Умови оплати праці на підприємствах регулюються Законом України про оплату праці, який сприяє поліпшенню економічного становища народного господарства держави, зростанню реальної оплати праці й стриманню інфляційних процесів. У Законі визначено права працівників щодо оплати праці та їхнього захисту. Так, працівник має право на оплату своєї праці залежно від її результатів, складності й умов відповідно до законодавчих актів на підставі укладеного трудового договору.

2.3 Первинний облік праці та порядок нарахування оплати праці в рослинництві

В рослинництві використовується акордно-преміальна оплата праці. При такій оплаті праці нарахування зарплати здійснюється за кінцевими показниками (за одержану продукцію). Нараховану оплату праці по розцінках встановлених на початок року за 1 ц продукції, який визначається на основі даних технологічних карт. З технологічних карт беруть тарифний фонд оплати праці збільшений на відповідний відсоток (20-50%) і ділять на плановий вихід продукції. Продукція рослинництва надходить не рівномірно, а роботи по її вирощуванню ведуться протягом року, тому до одержання урожаю оплату праці нараховують по відрядних розцінках за виконану роботу з оплатою надбавок (стаж, класність і інше) В кінці року роблять перерахунок:

• розцінку множать на фактичний вихід продукції і визначають оплату за продукцію;

• від визначеної оплати віднімають уже нараховану оплату праці з надбавками і одержану різницю доплачують працівникам.

Розподіл доплати між працівниками здійснюється пропорційно до нарахування протягом року оплати праці.

В рослинництві оплата праці нараховується згідно встановленим та робочих ставок на кожен розряд робіт. Щоб визначити оплату праці необхідно знати:

• назву роботи (щоб визначити до якого розряду відноситься)

• фактичний об'єм виконаних робіт

• норм) виробітку

• тарифну ставку

Σ опл. праці = (факт, об'єм вик. робіт)/ (норма виробітку) · тарифну ставку

Для обліку робочого часу і заробітку використовують Обліковий лист тракториста-машиніста, а для працівників, які виконують роботу вручну або за допомогою живої тяглової сили,— Обліковий лист праці та виконаних робіт.

Основним первинним документом для обліку польових, стаціонарних та інших робіт, що виконують трактори, комбайни й самохідні машини (крім транспортних робіт тракторів), є Обліковий лист тракториста-машиніста. Його складають на кожного тракториста-машиніста на 5, 10, 15 днів, а в період збирання врожаю — щоденно, тобто залежно від того, як це передбачено планом документообороту. До початку роботи бригадир (обліковець) записує в обліковому листі прізвище, ім'я і по батькові, а також табельний номер тракториста-машиніста, найменування, марку та інвентарний номер машини, номер поля, назву культури, склад агрегату, прізвище причіплювача, норму виробітку, розцінку, агротехнічні умови виконання роботи і номер бригади (ланки), для якої виконуватиметься робота. По закінченні робочого дня обліковець (або бригадир) вказує кількість та якість виконаної роботи, витрати палива і розмір заробітку за зміну. Якщо трактор працює в дві зміни, то на кожного тракториста виписують окремий обліковий лист. Агроном робить відмітку про якість виконаних робіт.

Підписаний обліковий лист праці та виконаних робіт має два варіанти. Перший використовують для обліку по бригаді в цілому. Якщо бригада протягом одного дня виконує кілька видів робіт, то обліковий лист ведуть щоденно. Якщо ж вона протягом кількох днів виконує одну і ту ж саму роботу під одну культуру, то його складають на кілька днів, вказуючи при цьому тільки затрачений час і обсяг виконаних робіт за кілька днів.

Другий варіант документа призначений для обліку праці та виконаних робіт окремого працівника протягом 15 днів. В облікових листах відображають назву робіт за відповідне число, відпрацьований час, обсяг виконаної роботи і нараховану суму. По кожному виду робіт записують одиницю виміру, норму виробітку й розцінку. Кількість вироблених коне-днів наводять в останньому рядку по кожному виду робіт.

У деяких підприємствах для обліку праці та її оплати в рослинництві замість облікових листів ведуть Книжку бригадира по обліку праці й виконаних робіт. Вона складається з двох частин: у першій облічують виконані роботи і нараховують заробітну плату, а в другій — відпрацьований час та нараховану оплату праці окремо на механізованих і кінно-ручних роботах.

2.4 Первинний облік праці та порядок нарахування оплати праці в тваринництві

Для обліку праці працівників ферм та їх оплати використовують Розрахунок нарахування оплати праці працівникам тваринництва. По кожному працівнику ферми вказують відпрацьований час, обсяг одержаної продукції, розцінку і суму нарахованої заробітної плати (оплати праці) та кількість відпрацьованих на фермі коне-днів.

Для заповнення форми використовують дані таких документів: Табеля обліку робочого часу (додаток 1), Акта на оприбуткування приплоду тварин, Розрахунку визначення приросту живої маси тварин, Акта на переведення тварин із групи в групу, Журналу обліку надою молока, Акта настригу вовни, Щоденника надходження і відправки вовни на заготівельний пункт, Звіту про процес інкубації та ін.

В тваринництві оплата праці нараховується за акордне преміальною системами. На підприємстві розробляються розцінки за одиницю продукції тваринництва, тобто за 1 ц молока, 1 голову приплоду, 1 ц приросту, догляд за 1 головою 1 ц вовни і т. п.

Принцип розробки акордних розцінок такий, як в рослинництві оскільки продукція тваринництва надходить регулярно, та починаючи з січня оплата праці - розцінка х на вихід продукції, вихід продукції знаходять по первинних документах ( в журналі обліку надоїв молока, актах та оприбуткування приплоду і т. п.)

Визначена сума оплати праці записується "В розрахунок нарахування оплати праці працівникам". Цей документ складає обліковець, або завідуючий фермою в кінці місяця по підсумках за місяць. В документі вказується прізвища працюючих, за що нарахована оплата праці, розцінки за одиницю продукції, об'єм продукції чи робіт, сума нарахованої оплати праці. Підмінним працівникам нараховується надбавка в розмірі 10% нарахованої зарплати. Цей документ здають в бухгалтерію, його обробляють і на підставі даних цього розрахунку роблять записи в розрахункове платіжну відомість.

2.5 Первинний облік праці та порядок нарахування оплати праці працівникам ремонтної майстерні

Для обліку праці та її оплати використовують різні первинні документи як типової форми, так і спеціалізовані.

Облік відпрацьованого часу відображають у Табелі обліку робочого часу (ф. № 64). Табельний облік у відділках, на фермах, у бригадах, ремонтних майстернях та інших виробничих підрозділах ведуть спеціально призначені працівники (обліковці, бухгалтери) або керівники підрозділів (бригадири, завідуючі фермами, ремонтними майстернями тощо). Для кожного працівника в табелі відводять окремий рядок, у якому записують кількість відпрацьованих годин, умовними літерами зазначають причини невиходу на роботу (наприклад, вихідні або святкові дні — "вс", дні хвороби — "х", службове відрядження — "св", чергові відпустки — "чв" тощо). У табелі також зазначають посаду працівника, його оклад, вид оплати, суму заробітку, табельний номер (код синтетичного та аналітичного обліку). По закінченні місяця табель передають у бухгалтерію, де його використовують для нарахування оплати праці.

Табельний номер присвоюють кожному працівникові, включаючи прийнятих на постійну, сезонну або тимчасову роботу. Одночасно він є номером особового рахунка працівника. Його зазначають в усіх документах з обліку праці та її оплати.

Відповідно до чинного законодавства про використання робочого часу в сільськогосподарських підприємствах у період напружених польових робіт (сівба, догляд за посівами, збирання врожаю і т. ін.) у разі виробничої необхідності може бути збільшена тривалість робочого дня працівників, зайнятих у рослинництві, а також у ремонтних майстернях, на автотранспорті та в інших підрозділах, що обслуговують рослинництво. Для таких працівників ведуть підсумковий облік робочого часу: в рослинництві — за календарний рік, в інших підрозділах — за періодами (сезон, місяць тощо). Для підсумкового обліку робочого часу в табелі наводять дані про кількість невикористаних вихідних днів на початок і кінець місяця, які обчислюють з урахуванням перепрацювання понад робочий час та кількості використаних додаткових днів відпочинку за цей період.

Для контролю за трудовою дисципліною та аналізу використання робочого часу ведуть табель обліку використання робочого часу (ф. № П-13). Є два методи його ведення: 1) суцільної реєстрації — щодня за кожним працівником визначається відпрацьований і невідпрацьований час; 2) метод відхилень — визначаються відхилення від нормальної тривалості робочого дня (простої, наявки тощо), а в кінці місяця підраховують фактично відпрацьований час. Передають табель у бухгалтерію двічі на місяць:

• для коригування суми виплат за першу половину місяця (авансу);