19296 (Облік виробничих запасів та ефективність їх використання на підприємстві), страница 3

Для характеристики ефективності використання виробничих запасів застосовується система узагальнюючих і приватних показників.

До узагальнюючого показникам відносяться матеріаловідача, матеріалоємність, коефіцієнт співвідношень темпів росту обсягів виробництва і матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання виробничих запасів.

Питома матеріалоємність може бути обчислена як у вартісному вираженні, так і в натуральному чи в умовно-натуральному вираженні (відношення кількості витрачених виробничих запасів на виробництво і-го виду продукції до кількості продукції цього виду, що випускається).

У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання виробничих запасів порівнюють з базисним, вивчають їхню динаміку і причини зміни, а також вплив на обсяг виробництва продукції.

В умовах ринкових відносин слід більш раціонально та ефективно використовувати трудові, грошові та матеріальні ресурси, удосконалювати систему управління, забезпечувати наукову обґрунтованість та оптимальність рішень, підвищувати господарську зацікавленість у досягненні найвищих господарських результатів при найменших затратах, високої якості, посилювати контроль за ходом виконання запланованого, поліпшувати рівень економічної роботи в усіх ланках економіки.

Для підвищення рівня аналізу використання матеріальних ресурсів в процесі виробництва, перш за все, необхідно чітко визначити мету аналізу та завдання, що сприяють її досягненню.

Аналіз раціонального використання матеріальних ресурсів має вирішити питання про дійсний стан з використанням матеріальних ресурсів.

Мета аналізу показників використання виробничих запасів полягає в зниженні частки матеріальних витрат в собівартості продукції.

Матеріаловіддача дозволяє не лише оцінити зміни фактичного рівня використаних ресурсів у порівнянні з попередніми періодами , але й виявити резерви збільшення обсягів виробництва. Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції відображає не тільки рівень використання матеріальних ресурсів, але й структуру виробництва продукції, тобто є воно матеріаломістким чи ні.

Зниження матеріаломісткості залежить і від підвищення рівня конструкторських розробок, в тому числі зниження чистої ваги виробів вдосконалення технологій виробництва і підвищення якості матеріалів.

Важливим розділом аналізу є вивчення міроприємств, наміченого підприємством по скороченню відходів і втрат матеріалів па всіх стадіях їх обробки, зберігання і транспортування, більш повному використанню у виробництві вторинних ресурсів і супутніх продуктів.

Для того, щоб впевнитись в правильності використання виробничих запасів та відображення їх в обліку проводиться інвентаризація [22].

Задачі з обліку виробничих запасів тісно взаємопов’язані з задачами інших ділянок обліку та управлінською інформаційною системою підприємства

Отже можна зробити висновок, що задачі з обліку виробничих запасів тісно взаємопов’язані з задачами інших ділянок обліку та управлінською інформаційною системою підприємства. Впровадження аналізу допомагає більш раціонально використовувати наявні матеріальні ресурси, зокрема знаходити внутрішні резерви для збільшення виробництва продукції за рахунок зменшення матеріальних витрат на одиницю продукції. Аналіз повинен займати одне з провідних місць в процесі управління виробничою діяльністю, бо облік без застосування аналізу не може привести до раціональних і ефективних рішень по удосконаленню виробничого процесу.

2.3 Організація внутрішньогосподарського контролю використання запасів

Раціональне й економне використання ресурсів у виробництві знаходиться в центрі уваги менеджерів нижчого рівня і реалізується безпосередньо на робочих місцях. Такі питання стосуються управлінського обліку, але бухгалтерія підприємства, яка розробляє методологічні засади фінансового обліку, повинна забезпечити розробку первинних документів, які б давали можливість узагальнити інформацію щодо рівня використання матеріальних ресурсів за центрами витрат і в цілому по підприємству.

Отже, фінансовий облік повинен здійснювати контроль за використанням матеріальних цінностей і давати про це повну інформацію для аналізу та прийняття рішень на вищому рівні управління.

Наука і практика виробили певні прийоми (способи) контролю за витрачанням матеріалів, які повинні свідомо застосуватися у діяльності бухгалтерії. Існує кілька таких способів, які наведені у додатку Ж:

• сигнальної документації;

• партіонного (від слова «партія») розкрою;

• лімітування споживання;

• інвентарний;

• аналітичних розрахунків [33].

Дослідження показали, що найдоцільнішими для застосування на підприємствах є методи партіонного розкрою – для контролю за використанням матеріалів та документування – для відпуску фурнітури.

Викладені підходи щодо організації оперативного контролю за використанням матеріалів і фурнітури підприємств дадуть можливість сформувати необхідну інформаційну базу про їх рух з метою забезпечення раціонального використання матеріалів та підвищення ефективності виробництва.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Вдосконалення обліку виробничих запасів на підприємствах машинобудування

Становлення ринкової економіки в Україні, поява нових господарських структур різних форм власності, розвиток міжнародних економічних зв’язків зумовлюють необхідність удосконалення обліку як складової частини економічної інформації, необхідної для управління на всіх рівнях. Головною проблемою розвитку машинобудування є трансформація його в сукупність суб’єктів господарювання, які гнучко реагують на зміну кон’юктури ринку, здатні забезпечити процеси модернізації технічної бази виробництва і зростання його обсягів темпами, що випереджають інші галузі промисловості.

Вагомий внесок у дослідження проблем обліку виробничих запасів зробили такі вітчизняні науковці як О.Бородкін, М. Кужельний, А. Кузьмінський, В Сопко, М.Чумаченко, Ф.Бутинець, Л.Чижевська, Н.Герасимчук, С.Голов, П.Смоленюк, В.Ластовецький, Л.Нападовська, Н.Ткаченко та інші. Однак вивчення наукових праць свідчать про те, що і досі залишаються дискусійними теоретичні положення і важливі питання обліку виробничих запасів, що потребують вдосконалення.

Управління будь-яким підприємством вимагає систематичної інформації про здійснювані господарські процеси, їх характер і обсяг, про наявність матеріальних, трудових і фінансів ресурсів, їх використання, про фінансові результати діяльності. Основним джерелом такої інформації є дані поточного бухгалтерського обліку, які систематизують у звітність. Така звітність має велике значення, оскільки використовуються не тільки для економічного аналізу діяльності окремого підприємства з метою одержання інформації, необхідною для управління, а й для узагальнення результатів у масштабі галузей і народного господарства в цілому. Розвиток господарських зв’язків в умовах ринку значно розширює кількість користувачів обліковою і звітною інформацією. Ними є не тільки працівники управління, безпосередньо пов’язані з підприємством, а й зовнішні користувачі інформації, які мають прямий фінансовий інтерес: банки – при вирішення про надання кредитів; постачальники – при укладанні договорів на поставку товарно-матеріальних цінностей; інвестори, засновники, акціонери, яких інтересує рентабельність вкладеного капіталу і можливість одержання доходів (дивідендів). Значний інтерес облікова інформація має також для працівників податкових і фінансових служб, органів державної статистики й управління. Економічний бік бухгалтерського обліку дає можливість розкрити ефективність господарських процесів, юридичний – законність і доцільність їх здійсненнях. Таким чином, бухгалтерський облік встановлює взаємозв’язок між економічними і юридичними категоріями, за допомогою яких ці факти пізнаються. Перехід України до ринкової економіки, розвиток міжнародних економічних зв’язків зумовлюють необхідність удосконалення обліку відповідно до вимог міжнародних стандартів.

У процесі дослідження було проаналізовано публікації вищезазначених науковців та на їх основі було зроблено наступні висновки.Отже, необхідними передумовами правильної організації обліку запасів на машинобудівних підприємствах є:

1) раціональна організація складського господарства;

2) розробка номенклатури запасів;

3) наявність інструкції з обліку виробничих запасів;

4) правильне групування (класифікація) запасів;

5) розробка норм витрачання запасів.

Основними завданнями організації обліку запасів на машинобудівних підприємствах є:

1) контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням матеріальних цінностей та їх збереженням за місцями зберігання і на всіх стадіях їх обробки;

2) відповідність складських запасів нормативам;

3) раціональна оцінка виробничих запасів;

4) розрахунок фактичної собівартості витрачених матеріалів та їх залишків за місцями зберігання і статтями балансу;

5) виявлення всіх витрат, пов'язаних з придбанням або встановленням запасів та визначення первісної вартості;

6) контроль за правильністю використання МШП під час їх експлуатації;

7) встановлення методології обліку затрат на виробництво і калькулювання

собівартості продукції протягом року;

8) регламентування складу собівартості продукції;

9) своєчасне оприбуткування і списання готової продукції, а також оформлення документів по її руху;

10) забезпечення своєчасного документального оформлення руху продукції - надходження її на склади (випуску з виробництва) і відвантаження покупцям;

11) відображення операцій випуску, відвантаження і реалізації продукції в регістрах поточного обліку в системі бухгалтерських рахунків;

12) контроль за виконанням плану з обсягу реалізації готової продукції,

номенклатури, асортименту і якості, а також визначення результатів від її реалізації;

13) фіксація поза виробничих витрат, які пов'язані зі збутом продукції, та контроль за їх обсягом і складом;

14) визначення стану розрахунків з покупцями за відвантажену продукцію, отримання точних даних про кількість і якість випущеної продукції і даних про кількість і вартість відвантаженої продукції, а також довідок про залишок готової продукції на складах і контроль за відповідністю фактичних залишків обліковим даним [19].

Таким чином необмінною умовою сталого розвитку підприємств машинобудування є подальше удосконалення та правильна організація обліку взагалі, та зокрема обліку виробничих запасів. А це, в свою чергу, дозволить вирішити головну проблему машинобудування – трансформація його в сукупність суб’єктів господарювання, що забезпечить фінансово-економічну стабілізацію та необхідні конкурентні переваги відповідним машинобудівним виробництвам на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також розширення мережі малих вузькоспеціалізованих підприємств.

3.2 Удосконалення аналізу ефективного використання виробничих запасів

Розвиток ринкових відносин в Україні потребує підвищення ефективності господарювання. Проте останнім часом показники ефективності в країні значно погіршилися, зменшилися обсяги виробництва, знизилася його рентабельність, різко скоротилися інвестиції. Це є наслідком занедбання економічної роботи на підприємствах усіх форм власності. В період економічної кризи підприємства намагаються досягти збільшення прибутків не за допомогою ретельного економічного розрахунку, зниження собівартості товарів тощо, а постійним підвищенням цін на свою продукцію. Хоч у такий спосіб окремі підприємства і досягнуть бажаних результатів, але в цілому даний підхід призведе до поглиблення економічної кризи.

Ефективність використання виробничих запасів була проаналізована у роботах О.Я. Кислиці, І.А. Никоновича, Г.В. Савицької, Р.С. Сороки та М.Г. Чумаченко. Автори публікацій зазначають, що 70 % показників ефективності діяльності промислових підприємств пов'язані саме з управлінням запасами; на багатьох підприємствах відсутня оцінка ефективності використання запасів, не розробляються норми і нормативи на закупівлю і використання сировини і матеріалів, що відповідно веде до збільшення матеріальних затрат на оборотні фонди і неефективного використання грошових активів.

Необхідною умовою виконання планів виробництва продукції, зниження її собівартості, зростання прибутку, рентабельності є повне і вчасне забезпечення підприємства сировиною та матеріалами необхідного асортименту і якості, а також економне використання їх. Зростання потреби підприємства в матеріальних ресурсах може бути задоволене екстенсивним (придбанням чи виготовленням більшої кількості матеріалів та енергії) або інтенсивним (економнішим використанням наявних запасів у процесі виробництва продукції) шляхом.

Перший шлях веде до зростання питомих матеріальних витрат на одиницю продукції, хоча її собівартість при цьому може знизитися за рахунок збільшення обсягу виробництва і зменшення частки постійних витрат. Другий шлях забезпечує скорочення питомих матеріальних витрат і зниження собівартості одиниці продукції. Економне використання сировини, матеріалів та енергії рівнозначне збільшенню їх виробництва.

Для підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності промислових підприємств необхідно вдосконалити методику планування, аналізу і контролю запасів. Особливу увагу слід приділити аналізу, від глибини якого залежить об'єктивна оцінка результатів господарської діяльності, повнота виявлення резервів ефективного використання ресурсів і витрат.