19296 (Облік виробничих запасів та ефективність їх використання на підприємстві), страница 2

1.3 Сучасні проблеми бухгалтерського обліку запасів підприємства

Основним призначенням підприємств є виготовлення готових виробів, здатних конкурувати на внутрішніх та зовнішніх ринках збуту. Широкий асортимент продукції, що виготовляється на таких підприємствах, передбачає наявність і використання значної кількості виробничих запасів.

Так, у собівартості виробів частка вартості матеріалів становить 80-90%. При цьому коефіцієнт їх використання не перевищує 86%.

Тому необхідна достовірна інформація про витрачання виробничих запасів, обґрунтоване їх нормування і відображення у звітних калькуляціях з метою чіткої організації внутрішньогосподарського контролю за ефективністю використання.

І. Галинкер, К. Гущина, І. Сафронова, А. Афанасьева та інші вчені вважають, що необхідною умовою правильної організації контролю за списанням матеріалів у виробництво є їх відпуск відповідно до встановлених норм витрачання для виготовлення одиниці виробу встановленої якості з врахуванням запланованих організаційно-технічних умов виробництва. При цьому, як зазначає Л. Нападовська, норма забезпечує оцінку витрат на одиницю виробництва, а кошторис – оцінку витратна весь обсяг продукції.

Необхідно підкреслити, що на ефективність встановлення норм витрачання виробничих запасів впливає низка чинників технологічного, організаційного та технічного характеру.

Виходячи з цього актуальним є дослідження питання організації внутрішньогосподарського контролю виробничих запасів.

Виробничі запаси займають домінуючу позицію у складі матеріальних витрат підприємств, а їх вартість має значний вплив на собівартість виготовленої продукції. У зв'язку з цим необхідна чітка організація внутрішньогосподарського контролю за рухом виробничих запасів з метою раціонального їх витрачання та підвищення ефективності виробництва.

Як показали дослідження, питанню обліку та організації внутрішньогосподарського контролю за витрачанням матеріалів на підприємствах не приділяється належна увага. В результаті втрачається контроль за місцями безпосереднього використанням виробничих запасів за певними структурними підрозділами, де виникає основна маса відхилень від установлених норм витрачання.

Тому метою дослідження є пошук шляхів удосконалення обліку та організації внутрішньогосподарського контролю виробничих запасів для раціонального їх використання та підвищення ефективності виробництва.

Облік використання матеріалів у процесі виробництва необхідно розглядати як послідовне здійснення контролю за їх споживанням на відповідних стадіях руху всіма ланками управління підприємством.

На думку Л. Нападовської, особливість організації контролю матеріальних ресурсів полягає в тому, що контроль мають здійснювати більшість відділів підприємства, а саме: відділ матеріально-технічного забезпечення, виробничий відділ, технологічний відділ, конструкторський відділ, відділ реалізації та ін.

Важливу роль у здійсненні внутрішньогосподарського контролю використання матеріалів підприємств відіграють методи контролю (партіонний, лімітування, документування, інвентарний).

Проте важливим організаційним моментом внутрішньогосподарського контролю є його здійснення на всіх етапах виготовлення виробів за місцями використання виробничих запасів певними структурними підрозділами. Від функціонування цих підрозділів залежать основні технологічні процеси підприємства, в ході здійснення яких виникає основна маса відхилень від встановлених норм використання матеріалів.

З метою підвищення дієвості внутрішньогосподарського контролю розроблено етапи його здійснення за структурними підрозділами, об'єктами контролю, формами первинних документів та відповідальними особами, які представлені у таблиці, наведеній у додатку Д.

Такий внутрішньогосподарський контроль сприятиме розмежуванню відповідальності за раціональне використання матеріалів та забезпечуватиме наявність інформації для оперативного аналізу ефективності функціонування цехів з метою прийняття необхідних управлінських рішень [26].

Ефективність використання матеріалів підприємств залежить від належної організації обліку та внутрішньогосподарського контролю на всіх стадіях їх руху.

Однак дослідження діючої практики обліку та внутрішньогосподарського контролю використання матеріалів підприємств показали, що вона не повною мірою відповідає сучасним вимогам управління і не забезпечує своєчасність одержання інформації про їх стан та рух.

Розроблені нами підходи до вдосконалення обліку та внутрішньогосподарського контролю за витрачанням матеріалів дадуть можливість сформувати необхідну інформаційну базу про їх рух з метою забезпечення раціонального використання та підвищення ефективності виробництва.

РОЗДІЛ 2. ДОКУМЕНТІВАННЯ ТА БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ГОСПОДАРСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ З РУХУ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Документування господарських операцій з руху запасів підприємства

Виробничі запаси надходять на склади підприємства з різних джерел: від постачальників відповідно до укладених договорів на поставку, в яких зазначено найменування матеріальних ресурсів; обсяги й строки поставок, ціни, способи доставки та інші дані; від оприбуткування запасів, виготовлених у своїх виробничих підрозділах; у повернення запасів із виробничих підрозділів на склади; оприбуткування відходів виробництва; залишків, виявлених при інвентаризації; оприбуткування запасів, отриманих від ліквідації основних засобів і малоцінних та швидкозношуваних предметів; надходження через підзвітних осіб. Кожна господарська операція щодо надходження запасів повинна бути оформлена відповідним первинним документом визначеної форми. Документи можуть бути однорядковими чи багаторядковими, що залежить від способу обробки даних про рух матеріалів. Однорядкові документи фіксують лише одну операцію; при ручній обробці їх зручно групувати за номенклатурними номерами оприбуткованих запасів. Багаторядкові документи фіксують багато номенклатурних номерів запасів, що зручно для введення даних оператором у комп'ютер. Із метою зменшення документообороту доцільно застосовувати багаторядкові документи. Відсутність обов'язкових реквізитів робить документи недійсними, а при ревізії вони вважаються такими, що не мають юридичної сили.

Матеріальні цінності надходять від постачальників разом із супровідними документами, з яких видно коли, в якому обсязі, якої якості, за якою ціною вони відправлені. Працівники відділу постачання перевіряють цю інформацію та порівнюють її з умовами договору. Якщо між даними договору та фактичними даними постачальника немає розходжень, то матеріальні цінності приймаються завідувачем складу, який кожний номенклатурний номер цінностей записує в прибутковий ордер (ф. М-4).

При доставці запасів автотранспортом приймання може здійснюватись на підставі товарно-транспортної накладної, в якій завідувач складу проставляє штамп і зазначає, що всі цінності ним прийняті на склад. Ця накладна є підставою для подальшого відображення факту надходжень цінностей у відповідності картки складського обліку. При цьому прибуткові ордери можуть не вестися (за бажанням завскладу). Відповідно до ЗУ «Про податок на додану вартість» постачальник повинен видати покупцю, крім загальноприйнятих документів (рахунки, фактури, накладні), податкову накладну, форму і порядок якої затвердила Головна податкова адміністрація України. В цій накладній, крім вартості матеріальних цінностей, відображається ставка та сума податку на додану вартість. Лише ця накладна дає право покупцю, як зареєстрованому платнику податку, отримати податковий кредит зі сплати податку на додану вартість постачальнику при придбанні матеріальних цінностей, робіт чи послуг.

У випадку, коли між даними постачальника та фактично отриманими запасами виявлено розбіжності у кількості і в якості матеріалів (нестача або лишки), необхідно:

• при прийманні вантажів вимагати у перевізника складання комерційного акта, який дає право покупцю пред'являти претензію на суму недостачі;

• при прийманні на складі скласти акт про приймання матеріалів (ф. М-7) при виявлені розбіжностей у кількості та якості вантажів та у випадку надходження вантажів без платіжних документів.

Акт про приймання матеріалів складається комісією, до склад якої" включається завскладу, представник відділу постачання, бухгалтерії та інші, а також незацікавлена особа. Акт є підставою для оприбуткування фактичної наявності матеріальних цінностей.

У всіх випадках при одержанні від сторонніх організацій вантажів експедитор повинен пред'явити довіреність (ф. М-2), в якій зазначається прізвище, ім'я, по батькові, реквізити паспорта, перелік цінностей та їх кількість; вона також містить підпис пред'явника і завірена печаткою та підписом керівника організації.

Надходження вантажів від постачальників реєструється в спеціальному журналі (ф. М-1).

Надходження матеріальних цінностей від власних виробничих підрозділів оприбутковується на основі накладних (ф. М-13). Так само оформляється продукція допоміжних та обслуговуючих виробництв, матеріали, отримані від ліквідації основних засобів, відходи від браку, невикористані у виробництво матеріали, металобрухт тощо.

Цінності, які надійшли за договором на зберігання від сторонніх організацій чи фізичних осіб, помилково надійшли на адресу підприємства та прийняті в переробку, оприбутковуються на основі супровідних документів і їх облік ведеться на забалансовому рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні» субрахунок 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні».

Матеріальні цінності, які надходять на підприємство без товаросупровідних документів постачальника, називаються невідфактурованими поставками або матеріалами в дорозі. Вони оприбутковуються на підставі приймальних актів (ф. М-7) і відображаються записом:

Д 20 «Виробничі запаси»;

К 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками».

Після надходження від постачальників документів раніше зроблений запис сторнується, а на основі документів на фактично отримані матеріали складається проводка:

Д 20 «Виробничі запаси» на фактично отримані суми цінностей;

К 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» на суму, вказану в рахунку постачальника.

Витрачання матеріальних цінностей оформляється лімітно-забірними картками, які виписуються на основі даних про випуск продукції та норм витрачання цінностей на одиницю випуску за затвердженими нормами. У лімітно-забірних картах, які виписуються на кожне найменування цінностей, вказується ліміт відпуску цінностей в натуральному вираженні (т, кг, м² тощо), а також дата, кількість відпущеного матеріалу та залишок ліміту після кожного запису про відпуск. Лімітно-забірні карти виписуються у 2-х примірниках, один з них знаходиться у завідувача складу, а другий - у одержувача матеріалів. При відпуску завідувач складу робить запис в обидвох примірниках й обмінюється підписами з одержувачем, що забезпечує ідентичність даних. Лімітно-забірні карти служать для контролю за дотриманням норм відпуску цінностей, забезпечують скорочення числа документів, полегшення процесу обробки даних первинного обліку.

Відпуск у виробництво оформляється вимогами, якщо на підприємстві відсутній порядок лімітування, а також при відпуску цінностей на ремонт, господарські потреби та ін.

При передачі матеріальних цінностей з одного структурного підрозділу підприємства в інший виписується накладна, яка одночасно служить документом на списання в одному підрозділі та оприбуткування - в іншому. На підприємствах, які ведуть нормативний метод обліку витрат на виробництво, понадлімітний відпуск матеріалів здійснюється на основі спеціальних вимог, які відрізняються від звичайних іншим кольором (червоною смугою) і в яких відображаються факти заміни матеріалів із розрахунком перевитрат чи економії порівняно з нормами, із зазначенням причин відхилень та осіб, що їх допустили. В окремих виробництвах можуть складатись акти на списання матеріалів. Споживання матеріалів визначається за допомогою інвентаризації. В актах зазначається наявність матеріалів на початок місяця, надходження за документами протягом місяця та наявність на кінець місяця за даними інвентаризації. Відпуск розраховується за формулою:

См = Зм₀ + Нм – 3м1 ,

де См – списання матеріалів за місяць;

Зм₀ – залишки матеріалів на початок місяця;

Нм – надходження матеріалів протягом місяця;

3м1 – залишок матеріалів на кінець місяця [33].

Отже документування господарських операцій є дуже важливе для ведення звітності на підприємстві. Суцільна та безперервна реєстрація у документах даних про всі господарські операції, що здійснюються, є важливим засобом контролю за об'єктами господарської діяльності, та, зокрема, правильним і раціональним використанням запасів підприємства. Значну роль при цьому відіграє принцип превалювання сутності над формою, який передбачає, що всі господарські операції, пов'язані з наявністю та рухом запасів, обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

2.2 Облікове забезпечення аналізу надходження і використання виробничих запасів

Надходження матеріальних ресурсів та їх раціональне використання — один з важливих факторів росту виробництва. Цей процес включає в себе безпосередньо аналіз та облік надходження і використання виробничих запасів [24].

Облік надходження і використання виробничих запасів представлений у додатку Е [34].

Аналіз надходження матеріальних цінностей та їх використання і реалізація є основою ділянкою аналітичної роботи підприємства, яка забезпечує визначення і контроль точності та об'єктивності основного показника діяльності підприємства – обсягу реалізації і фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності.

Обов'язковою умовою стійкого виробничого процесу є своєчасне і повне забезпечення його необхідними матеріальними ресурсами. Саме тому, так важливо провести своєчасний та достовірний аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами, зокрема тарою, запасними частинами і малоцінними швидкозношувальними предметами.

В процесі аналізу необхідно, насамперед, дати оцінку того, наскільки підприємство було в цілому забезпечене необхідними основними і допоміжними матеріальними ресурсами.

Для проведення аналізу забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами спочатку потрібно з'ясувати загальні обсяги їх надходжень та порівняти їх з обсягами відповідних минулих періодів.

Задоволення потреби підприємства в матеріальних ресурсах здійснюється двома шляхами: внутрішнім, або інтенсивним та зовнішнім, або екстенсивним. Адже, економія сировини та матеріалів у процесі виробництва рівнозначна збільшенню їх виробництва або закупівлі, а використання власного виробництва здешевлює готову продукцію, створює нові робочі місця, дозволяє скоротити витрати.