1274 (Діюча практика обліку операцій з векселями), страница 3

Купівля та продаж векселів банківськими підрозділами здійснюються на підставі укладеного з продавцем чи покупцем договору про купівлю чи продаж векселів. Цим договором визначаються ціна купівлі чи продажу векселів, строк та порядок здійснення розрахунку, умови переходу права власності на векселі та строк і порядок передавання векселів, та інше [69, c.164].

Ціна купівлі (продажу) векселя встановлюється за домовленістю сторін у процентах до номінальної суми векселя.

З метою уникнення непорозумінь при пред’явленні банку векселів, за якими він не є зобов’язаною особою, та контролю банком відповідальності за векселем договір про купівлю (продаж) векселів має містити інформацію про вид передавального індосаменту на векселі (іменний, бланковий або на пред’явника) та особу, яка його вчинила [66, c.65].

Однією з законодавчих ініціатив у сфері обігу векселів в 2002 році було рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України про заборону укладання угоди з векселями на організаційно оформлених ринках. На сьогодні векселями не можна торгувати ні на фондових біржах, ні на організаційно оформленому позабіржовому ринку. Тож фактично нині українські банки – поза межами конкуренції в питанні торгівлі векселями.

Купівля-продаж векселів у бухгалтерському обліку відображаються проведеннями, які наведені в табл.2.3.

Таблиця 2.3

Відображення у обліку операцій з купівлі-продажу векселів

1.3 Податковий облік операцій з векселями

В різних законодавчих та нормативних документах, що діють на цей час, наведені різні тлумачення терміну "вексель". Вексель виступає з якості: розрахункового документа, валютної цінності, платіжного документа, цінного паперу, боргового зобов'язання, товару.

Вексель як вид цінного паперу визначено статтею 3 Закону про цінні папери. Однак, статтею 1 цього ж Закону визначено, що цінні папери – це грошові документи, що посвідчують право володіння або відношення позики, визначають відношення між особами: підприємством, що їх випустило, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових або інших прав, що виникають з цих документів, іншим особам. Отже, з такого визначення робиться висновок, що вексель є грошовим документом, згідно якого передбачається передача грошових прав [76, c.64].

Пунктом 1.4. статті 1 Закону про податок на прибуток визначено, що цінний папір – це документ, який посвідчує право володіння або відносини позики і відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Згідно пп.4.2.10. статті 4 Закону про прибуток та статті 129 Цивільного Кодексу вексель віднесено до платіжних документів.

Відповідно до п.7.9 статті 7 Закону про прибуток, який визначає порядок оподаткування операцій з борговими зобов'язаннями, вексель виступає у вигляді боргового зобов'язання. Так само характеризується вексель і пунктом 4.8. статті 4 Закону про ПДВ.

В Інструкції № 7 серед переліку форм розрахункових документів перелічено також і вексель.

На підставі дії статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного контролю і валютного регулювання" від 19 лютого 1993 р. № 15-93, статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 p. № 959-Х1І вексель є валютною цінністю.

Пунктом 1.6. статті 1 Закону про податок на прибуток усі цінні папери віднесено до товарів, за винятком тих цінних паперів, які використовуються в операціях з їх випуску (емісії) та погашення.

Отже, для більш чіткого визначення поняття "вексель" необхідно розглядати конкретну господарську операцію.

Пунктом 7.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 p. № 283/97-ВР визначено порядок оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами.

З метою оподаткування платник податку веде окремий облік фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами.

Підпунктом 7.6.2 статті 7 Закону про податок на прибуток визначено, що під терміном "торгівля цінними паперами" розуміється:

1) будь-які операції з придбання або продажу цінних паперів торговцями цінними паперами, чий статус установлюється відповідним законодавством про цінні папери і фондовий ринок;

2) будь-які операції з купівлі та продажу цінних паперів особами, які не мають статусу торговців цінними паперами.

Під доходами розуміється сума коштів або вартість майна, отримана платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, збільшена на вартість будь-яких матеріальних цінностей або нематеріальних активів, що передаються платнику податку у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, погашена у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням (пп.7.6.4 статті 7 Закону про податок на прибуток) [76, c.65].

Склад витрат наведено в пп.7.6.3 статті 7 Закону про податок на прибуток, згідно з яким під витратами розуміється сума коштів або вартість майна, сплачена (нарахована) платником податку продавцю цінних паперів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, що виникає у зв'язку з таким придбанням. Отже, під витратами слід розуміти вартість майна, у забезпечення якого вексель було індосовано на користь наступного векселедержателя (тобто вартість отриманого векселя незалежно від його вексельної суми), або суму будь-якої заборгованості, в забезпечення якої вексель було отримано [29, c.24].

Дата виникнення доходів, а також витрат від проведення діяльності з цінними паперами цим Законом не встановлена, однак виходячи з загального принципу, викладеного в ст.11, слід керуватися правилом "першої події".

У випадку, якщо протягом звітного періоду витрати, понесені (нараховані) платником податку у зв’язку з придбанням цінних паперів, перевищують доходи, отримані від продажу (відчуження) цінних паперів протягом такого звітного періоду, балансові збитки переносяться на зменшення доходів майбутніх періодів від таких операцій протягом наступних двадцяти звітних (податкових) кварталів до їх повного погашення.

У разі якщо від’ємне значення об'єкта оподаткування не погашається платником податку за рахунок отриманих ним таких доходів, об'єкт оподаткування наступних звітних (податкових) кварталів не зменшується на непогашену суму від’ємного значення об’єкта оподаткування.

У випадку якщо протягом звітного періоду доходи, отримані (нараховані) платником податку у зв’язку з продажем (відчуженням) цінних паперів, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку у зв’язку з придбанням цінних паперів протягом такого звітного періоду, збільшені на суму некомпенсованих балансових збитків від таких операцій минулих періодів, прибуток включається до складу валових доходів за результатами такого звітного періоду, тобто включається до складу валових доходів відразу [29, c.24].

Відповідно до пп.4.1.1. статті 4 Закону про податок на прибуток до валового доходу не включається вартість векселів при здійсненні операції з їх первинного випуску (розміщення) і oперацій з їх звичайного погашення [93, c.36].

Таким чином, видача (одержання) векселя не спричинює будь-яких податкових наслідків ні у векселедавця, ні у першого держателя.

Відповідно до пп.4.2.10. статті 4 Закону про податок на прибуток не включається до складу валового доходу номінальна вартість взятих на облік, але не оплачених (не погашених) цінних паперів, що посвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім’я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед таким платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов’язань, векселів, боргових розписок, акредитивів (Додаток О), чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів).

Якщо вексель потрапив на підприємство як забезпечення заборгованості за відвантажений раніше товар, надані послуги, виконані роботи, то мова не йде про торгівлю цінними паперами (купівлю) [23, c.74].

Це випливає з того, що право власності на вексель як цінний папір до першого векселедержателя не переходить, а належить йому з моменту видачі векселя (в даному випадку вексель як цінний папір об’єктом угоди не є, а він виконує функцію безумовного грошового зобов’язання).

Таким чином, одержання векселя як забезпечення або підтвердження заборгованості векселедавця з метою оподаткування не відображається у складі валових доходів векселедержателя.

Слід відмітити, що в декларації про прибуток підприємства немає рядка, в якому відображалися б витрати, які накопичуються по цінних паперах. В декларації показується безпосередньо фінансовий результат від здійснення операцій.

Якщо вексель у подальшому, наприклад, буде продано векселедержателем, то фактично відбудеться грошова оплата за відвантажений раніше товар, надані послуги, виконані роботи у погашення заборгованості. І навіть у даному випадку, тобто при продажу векселя (не кажучи вже про його погашення векселедавцем), не йдеться про торгівлю цінними паперами, оскільки немає першої операції (купівлі), яка кваліфікує операцію як "торгівля цінними паперами" [78, c.10].

З метою оподаткування реалізація векселя буде вважатися другою операцією (в термінах пп.11.3.1. статті 11 Закону про податок на прибуток), тобто операцією із зарахування грошових коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок такого векселедержателя в оплату товарів (робіт, послуг). Першою операцією було відвантаження товарів, на дату здійснення якої і було відображено валові доходи і податкові зобов’язання щодо ПДВ по товарах (роботах, послугах).

Якщо вексель отримано за передатним написом (індосаментом): обмін на товари (роботи, послуги) або просто придбання за грошові кошти, то така операція може класифікуватись як торгівля цінними паперами [98, c.168].

Така операція з одержання векселя цілком відповідає терміну "купівля" (наприклад, за грошові кошти або будь-яку іншу компенсацію). Але застосування п.7.6. ст.7 Закону буде можливим лише тоді, як вексель буде в подальшому продано.

Для визначення поняття "продаж" слід користуватись пунктом 1.31 статті 1 Закону про податок на прибуток, відповідно до якого під продажем товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від термінів її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Застосування цього визначення щодо операцій з відчуження векселя правомірне на тій підставі, що вексель у цьому випадку для цілей обкладення податком на прибуток є товаром згідно п.1.6. статті 1 Закону про податок на прибуток.

Вексель продається на підставі цивільно-правового договору, угоди між індосантом та індосатом, тобто передається у власність індосата, а отже, вданому випадку слід використовувати п.7.6 статті 7 Закону про податок на прибуток [97, c.124].

Що ж стосується можливого погашення векселя векселедавцем (платником), то тут ситуація не настільки однозначна: купівля векселя (одержання за індосаментом) дійсно має місце, але продажу немає, оскільки пред’явлення векселя до платежу і його погашення відбувається не за цивільно-правовим договором, у результаті чого погашається вексельне зобов’язання, що виникло раніше [59, c.64].

Але у випадку, якщо погашення не відбувається, а вексель передається векселедавцю шляхом складання передатного, то в цьому випадку також можна говорити про його купівлю і продаж, а отже, про ведення окремого обліку з торгівлі цінними паперами.

Вексельні операції в загальній своїй масі здійснюються із дисконтом - різницею між повною (номінальною) вартістю векселя і сумою, отриманою (нарахованою) у зв’язку з його реалізацією (продажем), видачею або сплаченою при його придбанні [33, c.40].