1274 (Діюча практика обліку операцій з векселями), страница 4

Така різниця виникає, як правило, у випадку, коли вексель реалізується за ціною нижче вартості товарів, робіт, послуг, в оплату за які цей вексель було отримано. Враховуючи, що в такому випадку не здійснено "операції з цінними паперами", зазначену різницю не може бути взято до уваги при окремому обліку фінансових результатів від торгівлі цінними паперами відповідно до п.7.6 статті 7 Закону про податок на прибуток.

У зв’язку з цим з метою оподаткування сума дисконту не включається до складу валових витрат векселедержателя при реалізації векселя.

Oперації з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб’єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи приватизаційні та компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, житлові чеки, земельні бони та деривативи; обміну зазначених цінних паперів на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів не є об’єктом оподаткування ПДВ [76, c.64].

Тобто в частині продажу цінних паперів за грошові кошти та обміну цінних паперів на інші цінні папери існує пільга. Звільнення від обкладання ПДВ обміну цінних паперів на товари, роботи, послуги законодавством не передбачено, і у такому випадку вексель необхідно передавати з податком на додану вартість.

У випадку якщо платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), котрі є об’єктом оподаткування, під забезпечення боргових зобов’язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів, випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (робіт, послуг) без урахування дисконту або інших знижок з номіналу такого векселя, а щодо відсоткових векселів – договірна вартість таких товарів (робіт, послуг), збільшена на суму відсотків, нарахованих або таких, котрі мають бути нараховані на суму номіналу векселя [32, c.8].

Виходячи з цього, якщо продавець одержує від покупця вексель, то базою оподаткування є договірна вартість товарів (робіт, послуг). Крім того, для продавця (векселедержателя) вона підлягає збільшенню на суму відсотків за векселем (нарахованих або належних до нарахування). Як відомо, у векселі можуть бути зазначені відсотки. У випадку, якщо він виписаний векселедавцем і підлягає оплаті в термін після пред’явлення або в стільки-то часу від пред’явлення, тобто в момент видачі, неможливо достовірно знати, яка сума відсотків підлягає нарахуванню. Тому в момент погашення векселя (саме цю дату може бути визначено моментом нарахування відсотків) векселедавець буде змушений визначити суму ПДВ, що припадає на розмір нарахованих відсотків.

У разі якщо платник податку за згодою векселедержателя здійснює зустрічну поставку товарів (робіт, послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (робіт, послуг) без урахування дисконту або інших знижок з номіналу такого векселя, а щодо відсоткових векселів – договірна вартість таких товарів (робіт, послуг), збільшена на суму відсотків, нарахованих або таких, котрі повинні бути нараховані на суму номіналу такого [53, c.15].

У випадку "погашення" векселя не грошовими коштами (і навіть не обов’язково першому векселедержателю), а поставкою товарів, база оподаткування аналогічна базі оподаткування при реалізації товарів під забезпечення виданого векселя.

Таким чином, при поставці товарів (і не обов’язково зустрічній) у погашення векселя сума ПДВ обчислюється виходячи з договірної вартості (незалежно від номіналу векселя і заборгованості векселедавця за ним).

Абзацом третім п.4.8. статті 4 Закону про ПДВ передбачено, що векселі, отримані, але не сплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов’язань або податкового кредиту такого платника податку незалежно від видів операцій, за якими такі векселі використовуються.

Слід мати на увазі, що існує ряд підприємств, які використовують касовий метод нарахування податку на додану вартість.

Так, відповідно до п.11.11. статті 11 Закону про ПДВ "до 1 січня 2001 року платники податку, що продають вугілля і вугільні брикети, електричну і теплову енергію, газ, надають послуги з водопостачання (каналізації), технічного обслуговування ліфтів і систем протипожежної безпеки в житловому фонді, застосовують метод податкового обліку, при якому датою виникнення податкових зобов’язань з продажу зазначених товарів (послуг) є дата зарахування коштів на банківський рахунок або до каси такого платника податку або одержання інших видів компенсації вартості таких товарів (послуг), а датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату таких товарів (послуг) або надання інших видів компенсацій в оплату товарів (послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) таких платників податку або підлягає амортизації. У споживачів зазначених товарів (послуг), зареєстрованих як платники цього податку, датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з їх банківського рахунку в оплату таких товарів (послуг) або надання інших видів компенсацій їх вартості" [39, c.42].

Виходячи з цього пункту Закону, для визначення дати виникнення цих подій необхідно з’ясувати або дату зарахування (списання) грошових коштів, або одержання (надання) інших видів компенсації вартості таких товарів (послуг).

При здійсненні бартерних операцій з використанням векселів слід звертати увагу на наступне.

По-перше, для визначення моментів виникнення валових витрат або валових доходів при здійсненні бартерних операцій необхідно використовувати положення пп.11.3.4. і 11.2.3. статті 11 Закону про податок на прибуток. А саме: датою збільшення валового доходу при здійсненні товарообмінних операцій вважається будь-яка з подій, що сталися раніше:

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником;

або дата оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного одержання результатів робіт (послуг) платником податку.

Ця ж дата вважається моментом виникнення податкових зобов’язань щодо ПДВ.

Датою збільшення валових витрат (і відповідно датою виникнення права на податковий кредит щодо ПДВ – пп.7.5.3 статті 7 Закону про ПДВ) при здійсненні бартерних операцій є дата здійснення заключної (балансуючої) операції;

По-друге, відповідно до статті 12 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" від 07.08.98 р. № 857/98 під час здійснення бартерних (товарообмінних) операцій на території України податок на додану вартість справляється за повною ставкою (тобто 20%), у тому числі під час обміну товарами (роботами, послугами), операції з продажу яких звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою;

По-третє, для суб’єктів господарювання здійснення бартерних операцій тягне за собою необхідність визначення розміру валових доходів продавця на підставі договірної ціни операції, але не нижче звичайної (пп.7.1.1. статті 7 Закону про податок на прибуток).

До недавнього часу учасникам вексельних правовідносин необхідно було сплачувати державне мито при здійсненні деяких операцій з векселями (операцій, пов’язаних з переходом права власності на вексель).

Після набуття чинності Законом України "Про внесення змін в деякі законодавчі акти України" від 23.03.99 p. № 539-XIV, яким були змінені деякі положення Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" від 21.01.93р. № 7-93, регулюючі, зокрема, сплату державного мита по операціям, пов’язаним з обігом цінних паперів, держмито за такими операціями сплачується лише в двох випадках, а саме:

1. За реєстрацію інформації про емісію цінних паперів;

2. За видачу приватизаційних цінних паперів.

Законодавець передбачає можливість відстрочки сплати податкових зобов’язань при здійсненні імпортних операцій шляхом використання податкового векселя, що видається на суму нарахованого податку на додану вартість при здійсненні ввозу товарів на митну територію України [39, c.46].

Відповідно до пункту 11.5. наведеної статті з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму податкового зобов’язання (далі - податковий вексель), один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій надається платнику податку [74, c.216].

Сума, зазначена у податковому векселі, включається до суми податкових зобов’язань платника податку у податковому періоді, на який припадає тридцятий календарний день з дня надання такого векселя органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а сума податку, визначеного у векселі, окремо до бюджету не сплачується та враховується у розрахунках податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, в якому вексель погашено [76, c.64]. Кабінет Міністрів України має право визначити більш довгі строки погашення податкового векселя для окремих видів діяльності, які мають сезонний характер або здійснюються з використанням довгострокових договорів.

У наступному звітному (податковому) періоді сума, що була зазначена в податковому векселі, включається до складу податкового кредиту платника податку.

Платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку суми експортного відшкодування відповідно до пункту 8.7 статті 8 цього Закону, при цьому зазначена сума коштів включається до складу податкового кредиту платника у тому податковому періоді, у якому відбулося таке погашення, та не включається до окладу його податкових зобов’язань.

Обов’язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам, податковий вексель не підлягає індосаменту [78, c.8].

Проценти або інші види плати за користування податковим векселем не нараховуються.

Податкові векселі, виписані платниками податку, що мали протягом останніх 12 місяців обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) більше п’яти мільйонів гривень, або підприємствами, визначеними у підпункті 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 цього Закону, та не мають заборгованості з цього податку (крім реструктуризованої згідно із законодавством) за результатами податкових періодів, що передують податковому періоду, у якому надається податковий вексель, не підлягають забезпеченню. Довідка щодо відповідності статусу імпортера зазначеним вимогам безоплатно видасться органом державної податкової служби за запитом платника податку та поновлюється кожні три календарні місяці. Строки та порядок надання таких довідок встановлюються Кабінетом Міністрів України [97, c.108].

Податкові векселі, виписані іншими платниками податку, підлягають підтвердженню комерційними банками шляхом авалю.

Порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Податковий вексель не видається у випадках здійснення операцій з ввозу:

- підакцизних товарів (крім тютюнової сировини);

- товару, що відноситься до товарних груп 1-24 Гармонізованої системи опису та кодування товарів;

Кабінетом Міністрів України в рамках своєї компетенції був розроблений Порядок випуску і обігу векселів, що видаються на суму податку на додану вартість при ввозі товару па митну територію України, затверджений постановою № 1104 від 01.10.97 р.

У відповідності з зазначеним порядком податковий вексель може бути виданий особою, що відповідає певним вимогам, а саме:

- є платником податку на додану вартість у відповідності зі статтею 2 Закону про ПДВ;

- зареєстроване як платник податку на додану вартість у відповідності зі статтею 9 цього закону і внесене в реєстр платників податку на додану вартість;

- має індивідуальний податковий номер, присвоєний як платнику податку на додану вартість.

Термін, на який видається податковий вексель, складає 30 днів, включаючи дату його видачі. Виняток складають лише товари, перелік яких встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.99 р. № 1123. Так, при ввозі товару за цим переліком податковий вексель може видаватися на термін до 90 днів.

Податковий вексель повинен бути оплачений векселедавцем не пізніше дати, що у відповідності з векселем є терміном платежу (30 або 90 днів з моменту видачі), без пред’явлення його векселедержателем.

У випадку якщо вексель не було погашено в зазначений термін, протест з неплатежу не здійснюється, а вексельна сума підлягає стягненню з векселедавця податковими органами і вважається податковою недоїмкою [51, c.278].

Така недоїмка підлягає стягненню в порядку, передбаченому Декретом Кабінету Міністрів України "Про стягнення не внесених у строк податків та неподаткових платежів" від 21.01 93р. № 8-93. Тому при оплаті векселя з порушенням термінів (незалежно від форми розрахунку - шляхом перерахування грошових коштів або шляхом зарахування суми в рахунок оплати векселя суми бюджетного відшкодування, або шляхом безспірного стягнення) на вексельну суму нараховується пеня [17, c.37].

Обмеження в застосуванні вексельної форми розрахунків з ПДВ при імпорті товарів на митну територію України є спробою збільшити надходження в державний бюджет за рахунок підприємств [87, c.22].

Відтепер при оформленні імпортних вантажів замість векселів необхідно перераховувати на рахунок Державної митної служби України грошові кошти. Щоб не допустити зупинки виробництва и виконати зобов’язання перед замовниками вони змушені перераховувати грошові кошти на рахунок митниці.

Податкова служба у своїх поясненях посилається на норми Закону про Державний бюджет України на 2008 рік. Наприкінці минулого року Державна митна служба повідомляла, що оскільки у проекті Закону про Держбюджет не обмежується обіг векселів, то порядок сплати ПДВ векселями на початку року залишиться незмінним. Редакція відповідних статей не змінювалась, але сьогодні виникла ця проблема.

Скоріш за все влада таким чином намагається змусити бізнес сплачувати додаткові кошти до державного бюджету для реалізації масштабних соціальних ініціатив, які не відповідають можливостям економіки та створюють загрозу макроекономічній стабільності. Податковій та Державній митній службам було дано розпорядження у найкоротший строк збільшити надходження до бюджету за рахунок податкових зборів, що вони і роблять усіма можливими доступними способами [87, c.23].