27305 (Державне конституційне право зарубіжних країн), страница 3

- Чергові дата відома

- Не чергові

2. Утворення виборних округів, тобто території від яких обирається 1 чи кілька депутатів.

3. Утворення виборчих одиниць – це такі одиниці, де виборці голосують в одному приміщенні.

4. утворення виборчих органів – ЦВК,МКК.

5. Реєстрація осіб ( включення осіб у виборчі списки):

- обовязкова ( держ. Орг. Скл. Списків)

- добровільна

6. Висування кандидатів:

- самовисування;

- петеційне ( треба зібрати певну кількість підписів)4

- висування політичними партіями чи пол. Блоками.

Супроводжується внесенням залогу.

7. Предвиборча агітація.

8. Голосування ( за виборчими бюлетнями)

9. Підрахунок голосів, підлягає обов’язковому оприлюдненню.

Виборча система – вживається у 2 аспектах

• це правовідносини, які пов’язані з проведенням виборів.

• Це встановлений закон порядок розподілення мандатів серед кандидатів: мажоритарно і пропорційно.

Мажоритарна – в основі принцип більшості, вибраним вважається кандидат, який отримав більшість голосів:

• відносна більшість більше на 1 голос від інших кандидата.

• Кваліфікована, треба набрати2/3 голосів.

Переваги мажоритарної системи;

1. Проста для розуміння виборців.

Недоліки:

1. Невраховує розстановку політичних сил у суспільстві.

Пропорційна система – кожна партія чи ін. організація громадян одержує у представницькому органі кількість голосів, кількість мандатів в залежності від набраної кількості%.

Характерним:

1. Партії складають списки:

- жорсткі (голосують за партію)

- гнучкі ( виборець голосує не тільки за партію, але й за конкретного члена партії).

Бар’єр – для того шоб партія могла отримати мандат, вона повинна набрати більше 5 %.

Переваги:

1. Пропорційна система відображає реальну розстановку політичних сил в суспільстві.

2. Дрібні партії в парламент не проходять.

Недоліки:

1. люди не знають за кого голосують.

-3-

Референдум – це голосування виборців, якими вирішується важливе державне питання.

Види референдумів:

1. За правовими наслідками:

1. Постановляючі – прийняті рішення мають правові наслідки

2. Консультативні – рішення не мають правових наслідків.

1. Факультативні:

Обов’язкові – прямо передбачені Конституцією.

1. За територією:

1. Загальні.

2. Місцеві.

Принципи реферндумуму такі ж, як і виборів.

Предмет референдуму – це те питання, яке необхідно вирішити, а вербальне вираження питання – формула:

1. Можна відповісти Так чи Ні.

2. Народний вибір – це коли на питання, є варіанти відповіді, яких більш ніж 2.

На референдум не виносяться питання:

1. Про податкову систему;

2. Про бюджет;

3. Амністія і помилування;

4. Ратифікування між. Угод.

Стадії проведення референдуму:

1. Ініціатива;

2. Формування інфраструктури референдуму;

3. Агітація і роз’яснюванна компанія.

4. Голосування.

5. Підрахунок голосів.

На референдум встановлюється квота – щоб рішення було прийняти , треба щоб за нього проголосувало 50% і прийняло участь 50%.

Види народних голосувань:

1. Відзив – відкликання депутата.

2. Зібрання або сходи.

3. Страйк, мітинги, бойкотування, демострацій.

Парламент і парламентаризм в зарубіжних країнах

1. Загальна характеристика інституту парламенту.

2. Порядок формування парламенту і статус парламенту.

3. Структура і вн. побудова парламенту.

4. Компетенція парламентів.

5. Парламентська процедура і законодавчий процес.

-1-

Парламент – це представницький орган, бо його обирає народ.

Парламент займає 1 місце серед держ. органів.

Вперше парламет було закріпленно в США.

Різновид Парламенту:

1. Стародавні парламенти в 930 в Ісландії.

2. Класичні – утворені після перемог буржуазної революції.

3. Сучасні парламенти – утв. після II світової війни, після розвалу СРСР.

Моделі парламентів:

1. З президентською формою правління,особисто неможливо розпустити жодну з палат парламентту.

2. Парламень в парламетських республіках, можуть впливати на виконавчу владу, але парламент може бути розпущений президентом.

3. Для країн із змішаною формою правління, парламент може обмежено втручатися в діяльність уряду, президент обмежено може розпустити парламент.

4. Парламент радянського зразка ( Вєтнам, Куба, КНДР, КНР) Особливість:

• Ці парламети ніяких питань не вирішують, функція – формально закріпити рішення партії.

1. Парламенти, які існують в монархіях ( абсолютно дуалістичних):

– вони не виборні;

• вони не мають влади, носять консультативний характер.

Парламентаризм – це така організація влади в державі при якій парламент побудований на дем. Засадах, володіє не тільки юр. статусом, ай реальними повноваженнями, тобто парламент реально діючий.

-2-

Формування парламенту:

1. Більшість парламенту обирається народом.

2. В деяких країнах монарх може призначити певну кількість депутатів.

Є 5 способів формування парламенту:

1. Прямі вибори;

2. Непрямі, або багатоступневі вибори.

3. Шляхом призначення ( Таїланд, Ямайка).

4.На змішаній основі ( частина обирають, частина у спадок).

5. Палата Лордів

Найбільший парламент КНР =3000осіб.

Найменший парламет – Андора =20 депутатів.

Правове становище депутата:

Депутата з лат. = уповноважений, представник нації.

У депутата є:

1. Вільний мандат:

- його не можна позбавити ( крім передбаченого в законі).

- депутат не може займатися іншими видами діяльності.

2. Індемнітет – ( з лат. Безвтратність) скл. З:

1. Депутат не несе відповідальності за свої висловлювання.

2) Депутат не несе відповідальність за свою депутатську діяльність після складання повноважень.

3) Винагорода депутату, держава виплачує депутату за деп. Діяльність.

1. Імунітет ( з лат. Звільнення).

Припинення депутатських повноважень

1. Припинення повноважень представницьких органів.

2. Депутат добровільно відмовляється від мандата.

3. У зв’язку з позбавленням депутата:

• кримінальна справа;

• вихід з партії;

• дисциплінарна відповідальність ( тимчасово 2 місяці).

-3-

Структура парламенту:

1. Кількість палат.

1. Однопалатні ( Україна)$

2. Двопалатні ( Великобританія, США).

1. Парламентські фракції ( лише в нижній палаті).

Узгоджувальна рада.

В МК – є парламентська партія ( є батоги).

III. Голова парламенту – «спікер»- з англ. Оратор:

1. Одноосібний голова парламенту ( 1 голова, 2 віце – спікера);

2. Колегіальні органи ( Президія, Орг. Комітет – Чехія).

3. Є голова, а у голови є колегіальний орган ( Австрія).

IV.Постійні комісії і комітети:

• утв. з деп., шляхом виборів за галузевим принципом ( які питання треба вирішити)

• завдання – готування законопроектів.

Є тимчасові комісії, для вирішення певного питання, строк не вказаний – після доповіді припиняє дію.

V.Органи, які існують при парламенті:

1. Лічильні палати ( Рахункові палати).

2. Інф. Допоміжні органи.

VI. Уповноважений з прав людини.

1. Допоміжний апарат депутата ( патронатна служба).

-4-

Компетенція парламенту ( повноваження, функції):

1. представницькі повноваження парламенту – є загальнонаціональним органом:

– декларація парламентарів;

1. Повноваження по прийняття законів, які після Конституції, мають найвищу юридичну силу:

• орган законодавчої влади:

Парламенти, щодо прийняття законів:

1. З абсолютною компетенцією ( Італія, Франція, Великобританія, Японія).

2. Парламент федаративних держав ( ФРН, США, Індія):

- виключна компетенція;

• залишкова компетенція;

• конкуруюча ( фед. Накресл. Принципи, а суб. Пр. закони).

Парламенти з обмеженою компетенцією ( Україна).

1. Контрольні повноваження:

• право контролю уряду;

• різні комісії;

• депутатські запити.

1. Надавати згоду на встановлення податків та ін. джерел державних доходів і визначити асегнування на держ. потреби:

• прийняття бюджету;

• податки і збори встановлюються викл. законом;

1. Установчі повноваження парламентом – участь парламента у формуванні ін. органів держ. влади.

2. Повноваження у сфері оборони, зовнішньої політики – обмежені повноваження:

• парламент дає законодавчу підставу орг. зб. сил.

• в ряді країн парламент вирішує питання війни і миру.

• Наприклад контингент в ін. країнах.

Зовнішня політика:

• праламентські делегації

• ратифікація і денонсація міжн. Угод

1. Судові або квазісудові повноваження:

• палата парламенту судить;

• право вирішувати питання щодо депутатських мандатів.

-5-

Термін «парламентська процедура» виник в Англії – це сукупність правил і звичаїв на підставі, яких чиняться справи в Англ. Парламенті.

Дають два різновиди порядку парламенту:

I. Сесійна ( в монархіях: Австрія, Великобританія, в біл. Держав)

II. Постійний – це система постійно діючих зборів ( ФРН, Македонія, Словачинна, Португалія).

Сесія бувають:

1. Чергові;

2. Надзвичайні.

Для скликання чергових сесій є форми:

1. Не потрібно ніякого акту;

2. Необхідний акт держави ( Австрія. Великобританія);

3. Початок і закінчення сесії визначенно в Конституції ( Україна, Іспанія)

Надзвичайні сесії, декілька форм скликання:

1. може спікер чи глава держави.

2. За ініціативою депутатів ( 1/10, 1/3)

3. Спец. акту не існує, але є інші акти, які передбачають скликання парламенту.

4. Пленарні засідання – загальні збори, починаються з реєстрації депутатів для кворуму, якщо він є затвердженим в регламенті, потім голосують.

Закони приймаються в третьому читанні. Кожен депутат одержує пакет документів про голосування, за 2 тижні; зміни до конституції ха 1 місяць, після голосування – це 1 читання відправляють на допрацювання, потім 2 –ге читання, потім 3 читання).

Голосування може бути:

1. За весь закон ( простий);

2. За окремі статті ( які будуть введені пізніше);

Бюджетний процес – є особливості.

Конституційно – правовий статус глави держави і уряду зарубіжних країн

1. Загальна характеристика інституту глави уряду.

2. Монарх, як глава уряду.

3. Глава держави – резидент.

4. Повноваження глави держави.

5. Правовий статус уряду.

-1-

Глава держави – це конституційний орган, одночасно вища посадова особа, яка полягає як равило, юридично вище місце і ієрархії держ. ін. ів. і зд. Верховне представництво держави у вн. політичних і зовнішньо політичному житті.

Існує 2 моделі глав держав ( залежно від функцій)

1. Глава держави, як лідер країни ( в парламентських – прем’єр – міністр).

2. Глава держави – це символ влади, персоніфікована держ. влади і представляє її зовнішніх відносинах ( Монарх).

Шість варіантів набуття глави держави:

1. Монарх:

1. Успадкування ( Великобританія, Японія).

2. Призначається чи вибираєть монарха його сім’єю.

3. вибори монарха іншими монархами ( ОАЕ).

1. Коли глава держави в формі президента:

1. Народ обирає ( Росія. Франція).

2. парламент обирає ( ФРН, Італія).

3. Колегія виборців ( США)

III. Коли є виборний. Колегіальний глава держави. В Китаї – Постійний комітет- голова КНР.

IV. Глава держави по сумісництву – коли президента немає, його функції можуть виконувати віце – президент, спікер,прем’єр - міністрю

V. Генерал – губернатор ( Україна, Канада).

VI. Одноособовий чи колегіальний орган, який прийшов до влади незаконно.

1. Глава держави. Який отримав владу за звичаєм і народ і ін. держави його не визнають.

-2-

Ознаки монарха:

1. Він розглядається як:

- суверений;

- верховний представник;