115838 (Психолінгвістичні основи вивчення прикметника в початкових класах), страница 12

Для проведення контролю за засвоєнням теми "Прикметник" учням досліджуваного класу було запропоновано виконати тести варіанту №2.

В результаті тестування отримано такі результати (табл. 4).

к бачимо, переважна більшість учнів ЕГ показала високий рівень засвоєння матеріалу (54%), Невстигаючих учнів у групі немає. Показники учнів КГ залишились незмінними.

З метою узагальнення результатів формувального експерименту ми подаємо співвідношення учнів з різним рівнем засвоєння програмового матеріалу у вигляді таблиці та наводимо діаграми динаміки рівня засвоєння програмового матеріалу учнями ЕГ та КГ.

Таблиця 5

Зведені результати формувального експерименту

Діаграма 4

Динаміка рівня засвоєння програмового матеріалу учнями 4 класу Городищенської ЗОШ І-ІІІ ст. Козівського р-н. (експериментальна група)

Діаграма 5

Динаміка рівня засвоєння програмового матеріалу учнями 4 класу Городищенської ЗОШ І-ІІІ ст. Козівського р-н.

( контрольна група)

В результаті проведеного експериментального дослідження нами встановлено, що результативність роботи на уроках, рівень засвоєння програмового матеріалу значною мірою залежить від сформованості в учнів пізнавальних інтересів.

Формувати пізнавальні інтереси молодших школярів необхідно спеціальними вправами і завданнями. Розробляючи такі завдання, вчителі повинні мати на меті створити такі вправи, які б у першу чергу були цікавими для учнів, адже зацікавленість є одним з найсильніших стимулів виникнення пізнавального інтересу.

Стимулюванню пізнавальних інтересів сприяє також різноманітність форм роботи. Тому вчитель, що прагне розвивати пізнавальні інтереси учнів, повинен кожного разу вносити у методику проведення уроку щось нове і використовувати кілька різних форм роботи (3-5).

Доцільно використовувати на уроках нову інформацію ("цікавинки"), адже невідоме — завжди є привабливим у пізнавальному плані.

Виникненню інтересу до навчання сприяє правильне поєднання вивченого раніше і нового матеріалу. Тут, головне уникнути як "топтання на місці", так і "відкриттів". Раніше вивчене повинно стати грунтом для нового матеріалу.

Важлива роль у формуванні пізнавальних інтересів належить самостійній роботі. Звичайно, учні КГ ще не можуть повністю обійтися без допомоги учителя, але ця допомога повинна носити лише спрямовуючий характер і враховувати рівень розвитку школярів. Проте учні повинні вчитись розраховувати на власні сили.

Висновки

В процесі виконання дипломної роботи нами встановлено, що проблема мотивації навчальної діяльності на уроках рідної мови в початковій школі залишається однією з провідних в психолого-педагогічних дослідженнях. Адже знання, засвоєні у початковій школі, стають основою для наступних етапів засвоєння знань, вмінь і навичок в старших класах, вищих навчальних закладах, а також важливу роль відіграють у професійній діяльності.

Рідна мова є провідним предметом у початковій школі. Саме на її уроках при правильній організації і керівництві вчителя відбувається не просто засвоєння учнями знань, але й розвиток їх мовлення, мислення, формування навчально-пізнавальної мотивації школярів.

Важливим компонентом мотивації навчальної діяльності молодшого школяра є пізнавальний інтерес. Саме вміння вчителя будувати викладання програмового матеріалу так, щоб викликати пізнавальний інтерес учнів, одна з умов формування у них пізнавальної активності. Зацікавлення молодших школярів змістом навчального матеріалу з української мови потребує систематичної інтелектуальної роботи, адже педагог має не тільки викликати спалах позитивних емоцій, а й дбати, щоб він ніколи не згас. При цьому вчитель має дозувати емоційну насиченість матеріалу і наперед прогнозувати, який емоційний відгук він викличе в учнів.

Завдання початкової школи є сформувати певний рівень пізнавальних мотивів - мотиви самоосвіти і складні форми соціальних мотивів, зокрема соціального співробітництва. Найголовніше в тому, що ці мотиви повинні набути особистісного смислу стати дієвими і домінуючими, ввійти в систему цілей школяра, стати емоційно привабливими. Саме на цій основі в молодшого школяра складається потреба в неперервній освіті і активній життєвій позиції. А сформованість мотивації, пізнавального інтересу зокрема, є показником ефективності навчально-виховного процесу.

Сформованість певного рівня пізнавальних мотивів відіграє важливу роль у процесі вивчення частин мови у початкових класах.

Під час роботи над другим (методичним) розділом роботи ми встановили, що метою вивчення частин мови у початкових класах є:

• ознайомлення з такими самостійними частинами мови як іменник, прикметник, дієслово, особові займенники, прислівник і службовою частиною мови прикметником (без вживання термінів "самостійні" і "службові" частини мови);

• усвідомлення того, що кожне слово є назвою предмету, ознаки чи дії;

• засвоєння форм словозміни передбачених програмою частин мови;

• засвоєння певних орфографічних правил;

• розвиток усного і письмого мовлення учнів;

- з'ясування синтаксичних функцій окремих частин мови.

Методика вивчення частин мови і, зокрема, прикметника, диктуються їх лінгвістичними особливостями. Для прикметника це несамостійність граматичних ознак.

Вивчення прикметника здійснюється поступово протягом усіх 4-х років навчання у початковій школі.

Основними завданнями вивчення прикметника у початкових класах є:

- формування поняття "прикметник" як частини мови, що пов'язана з іменником;

- вироблення навичок правопису родових і відмінкових закінчень. Цими завданнями і зумовлена система роботи над темою

"Прикметник" у початковій школі, яка є цілеспрямованим процесом, що передбачає певну послідовність в знайомленні із граматичними ознаками цієї частини мови, а також поступове ускладнення завдань, спрямованих на формування прикметників у мовленні. Так у 1 класі діти практично знайомляться зі словами, що є ознаками предметів (без вживання терміну "прикметник"). У 2 (3) класі вводиться термін і дається визначення прикметника, вводиться термін "однина-множина", формується поняття змінювання прикметників за родами в однині, усвідомлюється неможливість такого змінювання в множині. В 4 класі школярі вчаться змінювати прикметники за відмінками, практично знайомляться з прикметниками твердої і м'якої групи.

З метою підвищення рівня пізнавального інтересу, який є провідним мотивом навчальної діяльності молодших школярів, під час вивчення прикметників можуть бути використані евристичний та проблемний підходи. Важливе місце належить також традиційному (пояснювально-ілюстративному) підходу до вивчення зазначеної теми.

У роботі над вивченням учнями прикметника значну допомогу вчителю можуть надати різноманітні граматичні таблиці та алгоритми. Можуть використовуватись як готові таблиці, так і складені разом з учнями в процесі роботи над темою.

Використання таблиць та алгоритмів сприятиме стимулюванню пізнавального інтересу молодших школярів, а відтак кращому засвоєнню передбаченого програмою матеріалу.

Результати проведеного дослідження показали, що рівень засвоєння програмованого матеріалу вищий у експериментальній групі, учні ж контрольної групи поступово знижували темп і якість роботи, покладаючись все більше на допомогу вчителя, а не на власні сили.

Отже, проведене дослідження підтвердило важливість стимулювання пізнавального інтересу учнів молодших класів, як провідного мотиву їх пізнавальної діяльності, шляхом надання їм більшої самостійності у процесі роботи над граматичними темами. Самостійна робота сприяє розвитку мислення учнів молодших класів, їх розумових здібностей.

Допомога вчителя повинна носити лише спрямовуючий характер. Учні повинні навчитись розраховувати більше на власні сили, ніж на сторонню допомогу.

Все зазначене доводить, що завдання дослідження виконані. Однак, потребують розгляду питання перспективності вивчення прикметника в середній ланці школи, оскільки саме ця частина мови надає мовленню колоритності, емоційності, виразності, що забезпечить розвиток усного і писемного мовлення школярів на більш високому рівні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Андреева Г.М. Социальная психология. - М., 1988. - С. 348-367.

2. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирования личности. - М., 1976.

3. Бардин К.В. Если ваш ребенок не хочет учиться. - М., 1980.

4. Бєляєв О.М. Сучасний урок української мови: Навчально-методичний посібник. -К.: "Радянська школа", 1981.

5. Бєляєв О., Мельничайко В. Та ін. Методика вивчення української мови: Посібник для вчителів. - К.: РШ, 1987. - 246 с.

6. Білецька М.А. Уроки української мови в 1 класі: Посібник для вчителя. -К.: Рад. шк., 1978.-159 с.

7. Білецька М.А. Урок української мови в 2-му класі: Посібник для вчителя. -К.: Рад. шк., 1981. - 166 с.

8. Білецька М., Вашуленко М. Українська мова в 2-му класі 4 річної початкової школи. - К.: Рад. шк., 1987. - 126 с.

9. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М., 1968.

10. Божович Л.И., Славина Л.С. Психологическое развитие школьника и его воспитание, М., 1979.

11. Бондаренко С.М. Почему детям трудно учиться? - М., 1975.

1. Борець Г. Наочний посібник з розвитку мови для 1-3 класів. - К., 1972.

2. Бороздина Л.В. Исследование уровня притязаний: Учебное пособие. - М., 1986.

3. Брицина О. Сучасна українська літературна мова. - К.: В.Ш., 1977. - 362 с.

4. Будна Н., Головко 3. Довідник: Українська мова в схемах і таблицях. Посібник для учнів 1-4 класів. — Тернопіль, 1996.

1. Бурдейна А., Городівський В. Уроки української мови у 3-му класі: Посібник для вчителя. - К.: Рад. шк., 1979. - 142 с.

1. Важеніна О.Г., Ярош Г.П. Актуалізація пізнавальної діяльності на уроках української мови // Початкова школа. - 1996. - №2. - С.9-11.

2. Вашуленко М, Деркач Н., Мельничайко О. та ін. Навчання в 3 класі чотирирічної та в 2 класі трирічної початкової школи: Посібник для вчителя. - Рідна мова. - К., 1993.

3. Вивчення української мови у 2-3 класах / Упоряд. А.Мельничайко, за ред. О. Хорошківської. - К., Рад. шк.., 1984. - 103 с.

4. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. М, 1990.

5. Возростная и педагогическая психология / Под ред. А.В.Петровского. -М., 1979.-С.69-100.

6. Волох О., Чемирисов М., Чернов Є. Сучасна українська літературна мова.- К.: ВШ, 1986.-375 с.

23. Гемашович А. Вивчення частин мови 4(3) клас. - Тернопіль, 1999. 24. Горбунцова Т. Цікаві вправи та ігри на уроках української мови у

початкових класах. - К.: Рад. шк.., 1989. - 119 с.

1. Городівський В. Вивчення української мови в 3-му класі: Посібник для вчителя. - К.: Рад. шк.., 1983. - 128 с.

2. Готра Н. Пізнавальна активність учнів на уроках української мови // Рідна мова. - 2000. - №2. - С.25-26.

3. Грабал В. Некоторые проблемы мотивации учебной деятельности учащихся // Вопросы психологии. — 1987. - №1.

4. Грищенко А. Прикметники в українській мові. К.. Наукова думка, 1978.-208 с.

5. Гришан Л.П. Резервы человеческой психики. Введение в психологію активности. - М., 1989. - С. 163-171.

6. Давыдов В.В. Значение творчества Л.С.Выготского для современной психологии // Советская педагогика. - 1982. - №6.

7. Давыдов В.В., Маркова А.К. Концепция учебной деятельности школьников // Вопросы психологии. - 1981. - №6.

1. Давыдов В.В. Проблеми развивающего обучения. - М, 1986.

2. Давыдов В.В. Содержание и структура учебной деятельности кольников // Формирование учебной деятельности школьников. М., 1982.

3. Дмитровський Є. Методика викладання української мови в середній школі: Посібник для вчителів-словесників. К.: Рад. шк.., 1965. 285с.

4. Дорошенко М., Пацюк І., Кащук А. Сучасна українська мова. -- К.: В.Ш., 1987.-350 с.

5. Дорошенко М. Робота над словом при вивченні іменника і прикметника. -К., 1968.

6. Дорошенко С, Вашуленко М, Мельничайко О. та ін. Методика викладання української мови: Навчальний посібник. - К., 1989.

7. Диктанти в початкових класах / Уклад. Я.Морська. - Тернопіль: Обл. інститут післядипломної освіти, 1998. - 28 с.

8. Зльконин Д.Б. Избранньїе психологические труды. - М., 1989.

9. Зльконин Д.Б. К проблеме периодизации психологического развития в детском возрасте // Вопросы психологии. - 1971. - №1.

41. Жовтотрюк М. Сучасна українська літературна мова. - К.: Рад. шк.., 1961.-137 с.

1. Жуков С.М. Пізнавальний, пошуковий інтерес та антиінтерес. - 1995. -№12.-С.7-8.

2. Зейгорник Б.В. Теория личности в зарубежной психологии. П., 1982.-С.37-57.

3. Ігнатенко М.Я. Активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів старших класів при вивченні математики. - К., 1997. - 300 с.

4. Ігнатенко Н. Осмислення прочитаного через складення плану // Початкова школа. - 2000. - 310. - С.29-31.

5. Изучение мотивации поведения детей и подростков / Под ред. Л.И.Божович, Л.В. Благонадежной. - М., 1972.

1. III Конференція Соросівських учителів : збірка доповідей. - К., 1998. -4.2.

2. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников . - М, 1976.-СІ 52-200.

3. Кулюткин Ю.Н., Сухобская Г.С. Мотивация познавательной деятельности. - Л., 1980.

50. Кучеренко Н. Дидактичний матеріал з морфології української мови. -К., 1985.

1. Левитов Н.Д. О психологических состояниях человека. - М., 1976.

2. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М., 1975.

3. Леонтьев М.Г., Анцыферова Л.И. Развитие и современное состояние зарубежной психологии. - М., 1976.

54. Логачевська С.П. Дійти до кожного учня. К., 1990.

1. Лингарт И. Процесе и структура человеческого учення. - М., 1980.

2. Макарова А.К. Пути иселедования мотивации учебной деятельности школьников // Вопросы психологии. - 1980. - №5.

3. Макарова А.К. Формирование мотивации учення в школьном возрасте. - М., 1983.

4. Матюхина М.В. Особенности мотивации учення у младших школьников // Вопросы психологии. - 1985. - №1.

5. Медушевський А. Викладання фонетики і морфології української мови у 8-річній школі. - К., Рад. шк.., 1970. - 320 с.

60. Мельничайко В., Рожило П. Удосконалення змісту і методів навчання української мови. - К.: Рад. шк.., 1982. -216 с.

61. Методика викладання української мови в середній школі / За ред. С.Х.Чавдарова і В.І.Васальського. -К., 1962.

1. Монова М. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. - К.: В.Ш., 1983.-263 с.

2. Морозова Н.Г. Учителю о познавательном интересе. - М., 1979.

1. Морозова Н.Г. Про пізнавальний інтерес. - М., 1979.

2. Мотивация учення / Под ред. М.В.Матюхиной. - Ваноград, 1976.

3. Мяценко О. Методика навчання рідної мови. - К., 1972. - 240 с.

4. Немов Р.С. Психология. - М., 1995. - Т. 1,2.

5. Обухова Л.Ф. Детская психология: теории, факти, проблемы. М., 1995.-С.255-274.

6. Обухівський К. Психологія захоплень людини. - М., 1984.

7. Обучение и развитие младших школьников / Под ред. Г.С.Костюка. - М., 1979. -С.371-374.

8. Общая психология / Под ред. А.Петровского. - М., 1086. - 464 с.

9. Олійник І., Іваненко В., Рожило Л., Скорик О. Методика викладання української мови в середній школі: Навчальний посібник / За ред. І.Олійника. - К., 1989.

10. Основи практичної психології. - К., 1999. - С.416-423.

11. Педагогические проблеми формирования познавательных интересов учащихся /Под. Ред. Щукиной. - Л., 1979.

12. Петровский А.В. Личность. Деятельность. Коллектив. М., 1982. С.235-252.

76. Підвищення ефективності навчально-виховного процесу на уроках української мови. Збірник статей / За ред. Г.Передрій. - К.: Рад. шк., 1983.-263 с.