115838 (Психолінгвістичні основи вивчення прикметника в початкових класах), страница 9

- Яка частина слова змінюється? (закінчення).

• Виділіть позначкою закінчення прикметників у однині і множині.

• Назвіть закінчення чоловічого, жіночого і середнього роду в однині.

• Уважно розгляньте на таблиці змінювання прикметника у множині; зробіть висновок про закінчення цих прикметників.

Після опрацювання прикладів з таблиці учні можуть продовжити закріплення вивченого, виконуючи вправи з підручника.

Аналогічно можна побудувати роботу над вивченням правописання суфіксів - ськ-, - зьк-, - цьк- у 4 класі загальноосвітньої школи.

Завершуючи роботу над темою " Прикметник" у 4 класі можна запропонувати учням створити схему (таблицю 4), у якій би узагальнилось усе відоме їм про прикметник як частину мови. Тому схему (таблицю) можна запропонувати учням у готовому вигляді, або скласти разом з ними на уроці у процесі повторення вивченого.

Таке схематичне зображення усього вивченого матеріалу допоможе учням систематизувати та краще засвоїти його, адже у процесі усвідомлення матеріалу у такий спосіб братиме участь як слухове так і зорове сприйняття, що сприятиме кращому засвоюванню матеріалу.

Важливе місце в процесі вивчення граматики і, зокрема, алгоритмізація як засіб програмування розумових операцій [72;с.232]. Виконання алгоритмів приводить до правильного виконання певного завдання.

У вивченні граматики використовуються в основному алгоритми розпізнавання граматичних форм, частин мови, членів речення тощо.

Учням молодших класів у процесі вивчення прикметника можуть бути запропоновані, наприклад, алгоритми пошуку прикметника, визначення відмінку прикметника, його роду, числа тощо. Наприклад, алгоритм визначення роду прикметника може мати такий вигляд:

1. Знайти іменник, з яким зв’язаний прикметник;

1. Визначити рід цього іменника;

2. За родом іменника встановити рід прикметника.

Лише враховуючи всі ці моменти, можна правильно визначити рід прикметника.

Аналогічні алгоритми можуть використовуватись для визначення відмінку і числа прикметників.

Формуванню навичок написання родових закінчень прикметників сприятиме оволодіння учнями таким алгоритмам:

1). Поставити питання і визначити, з яким іменником зв'язаний прикметник;

2). Визначити рід іменника і рід прикметника;

3). Згадати закінчення прикметника усього роду;

4). Порівняти закінчення прикметника і закінчення питання.

Приклад роботи за цим алгоритмом учень записує речення:

Улюблена справа приносить багато задоволення.

Хід його роздумів: "Встановлюю зв’язок:

справа яка? улюблена.

Прикметник улюблена належить до іменника справа.

Іменник справа жіночого роду, отже, і прикметник улюблена жіночого роду.

Звук [н] - твердий, отже пишеться закінчення -а, яка? - улюблена".

З часом пояснення стає коротшим, але хід залишається без змін.

Алгоритми можуть бути запропоновані учням у готовому вигляді, як певний порядок дій для виконання конкретного завдання. Або можна запропонувати учням самостійно визначити послідовність необхідних дій. Другий шлях сприяє більшій активізації розумових дій учнів, а отже є більш привабливим.

Використання алгоритмів, як і таблиць на уроках в процесі опрацювання граматичного матеріалу сприяє пожвавленню уроків, підвищенню цікавості учнів до матеріалу, що вивчається, а отже сприяє кращому його засвоєнню.

2.2 Система вивчення прикметника в початкових класах

Вивчення прикметника в початкових класах здійснюється поетапно.

Система роботи над вивченням теми "Прикметник" - це цілеспрямований процес, який включає певну послідовність в ознайомленні з граматичними ознаками цієї частини мови, а також поступове ускладнення знань, спрямоване на формування навичок вживання прикметників у мовленні.

Прикметник вивчається на протязі усіх чотирьох років навчання у початковій школі.

У 1-му класі в період навчання грамоти діти практично знайомляться із словами, що є ознаками предметів (без вживання терміну " прикметник ").

У 2-му класі вводиться термін і дається визначення прикметника. Діти вчаться називати ознаки предметів за кольором, матеріалом, смаком, розміром, за формою, а також змінювати прикметники разом з іменниками за зразком "один-багато".

Наприклад, демонструємо учням малюнки: одне велике червоне яблуко - багато великих червоних яблук.

Терміни "однина" і "множина" поки що не вживаються.

У 3-му класі розглядається зв'язок іменників з прикметниками, вводиться терміни "однина" і "множина", формується поняття змінювання прикметників за родом в однині, усвідомлюється неможливість такого змінювання у множині.

Нарешті, у 4-му класі, діти вчаться змінювати прикметники за відмінками, практично (без вживання відповідної термінології) знайомляться з прикметниками твердої і м'якої груп.

Отже, підготовка до усвідомлення поняття "прикметник" починається ще в період навчання грамоти. Тут відбувається спостереження за лексичним значенням прикметника і знайомство з питаннями, на які він відповідає. Вчитель повинен показати учням, що ознаки предметів існують лише у житті, а слова лише називають їх, що один і той же предмет може мати кілька ознак - колір, розмір, смак, призначення тощо.

Наприклад, першокласникам демонструється яблуко чи його малюнок, і пропонується розказати про нього яке воно.

Яблуко - велике (розмір)

кругле (форма)

солодке (смак)

соковите(смак)

червоне (колір) тощо.

Одночасно з виконанням цього завдання вчитель навчає дітей ставити відповідні запитання:

Яблуко (яке?) червоне, кругле, солодке тощо.

Ялинка (яка?) зелена, висока, колюча та ін.

Олівець (який?) синій, дерев'яний, гострий.

Роботу над розмежуванням ознаки предмета і слова, що її називає у першому класі можна здійснити, наприклад, так: вчитель демонструє учням чорно-біле забарвлення якогось предмета: кульки, м'яча, олівця тощо і просить учнів сказати який предмет вони бачать за розміром, кольором, матеріалом. Звичайно, учні не можуть виконати прохання вчителя, тому що малюнок не дає для цього підстав. Далі між учнями і вчителем розгортається така бесіда:

• Чому ви не можете назвати ознаки цього предмета?

• Тому що не бачимо їх.

• А що ви тепер можете сказати про цей предмет?

(Вчитель демонструє учням предмет у натурі (великий червоний гумовий м'яч), а діти характеризують його. При цьому вчитель користується питаннями). Наприклад:

• Цей м'яч за кольором який? (червоний).

• А за розміром який? (великий).

• А за матеріалом, з якого зроблений який? (гумовий) і т.п.

• А якщо я скажу, що на малюнку, який ви розглядали, зображений синій м'яч, яку фарбу ви візьмете, щоб її розмалювати?

• Синю.

• Що вам це підказало?

• Слово "синій".

• Отже, для чого нам потрібно слово "синій"?

• Щоб назвати колір.

• А з чого зроблений наш м'яч?

• З гуми.

• Отже, який він?

• Гумовий.

У такий спосіб учні визначають й інші можливі ознаки предмету і переконуються, що ознака, властива предмету, закріплюється у слові.

Другокласники і третьокласники повинні усвідомити роль прикметника у реченні. З цією метою вчителю доцільно організувати спостереження за двома реченнями чи двома невеликими текстами, які відрізняються наявністю або відсутністю в них прикметників. Це можуть бути, наприклад, описи природи, рослини, предмету тощо.

1. варіант: Ось стоїть переді мною пролісок. Його голівка схилилась донизу. А поряд ростуть такі ж вісники весни. Це значить, що прийшла весна.

2. варіант: Ось стоїть переді мною легкий, тендітний пролісок. Його вміло запашна голівка схилилась донизу. А поряд ростуть такі ж скромні, ніжні вісники весни. Це значить, що прийшла справжня весна.

Внаслідок спостереження учні роблять висновок: точність і яскравість опису забезпечується вживанням прикметників.

Важливо також показати учням залежність прикметника від іменника. Це можна зробити виконуючи, наприклад, таке завдання:

Доповніть словосполучення прикметником широкий.

Їхали степом (яким?)... широким

Були у степу (якому?)... широкому

Бачили степ_ (який?)... широкий

• Що відбувається з прикметником при зміні іменника, з яким він пов'язаний?

• Він змінюється разом з іменником.

Подальша робота над засвоєнням загального значення прикметника здійснюється шляхом збагачення словника молодших школярів якісними, відносними і присвійними прикметниками (поки що без висування відповідних термінів), спостереження за прямим і переносним значенням прикметників, добору потрібних синонімів і вибору з ряду синонімів найбільш точного слова.

Вивчаючи рід прикметників, учні повинні засвоїти, що:

• по-перше, прикметники в однині змінюються за родами;

• по-друге, рід прикметника залежить від роду іменника, з яким прикметник пов'язаний;

• по-третє, прикметники чоловічого роду відповідають на питання який? І мають закінчення -ий (-ій);

м'яч (який?) червоний

олівець (який?) довгий стіл (який?) дерев'яний

прикметники жіночого роду відповідають на питання яка? і мають закінчення -а (-я)

сукня (яка?) нова

кулька (яка?) червона

подушка (яка?) м' яка

прикметники середнього роду відповідають на питання яке? і мають закінчення -є (-є)

яблуко (яке?) солодке

кошеня (яке?) пухнасте

небо (яке?) синє

- по-четверте, у множині прикметники за родами не змінюються.

Вивчаючи іменник, діти усвідомили, що він за родами не змінюється, але має рід. Під час вивчення прикметника учням слід показати, що на відміну від іменника, прикметник змінюється за родами і що рід прикметника зумовлюється родом іменника, разом з яким прикметник утворює словосполучення. З цією метою вчитель може організувати спостереження за словосполученнями, в яких іменники поєднуються з одним і тим же прикметником. Як один з варіантів такої роботи можна запропонувати, наприклад, демонстрацію малюнків, на яких зображено:

червоний м'яч

червона стрічка

червоне яблуко.

Учні повинні записати назви предметів та їх ознак, визначити рід іменників і відповідно прикметників, виділити в них закінчення.

Наприклад, м'яч (який?) червоний; м'яч - іменник чоловічого роду, отже і прикметник червоний теж чоловічого роду.

Отже, при визначенні роду прикметників учні засвоюють такий порядок дій:

1. знаходжу іменник, з яким зв'язаний прикметник;

2. визначаю рід цього іменника;

3. за родом іменника встановлюю рід прикметника.

Для того, щоб показати, що у множині прикметники за родами не змінюються, можна запропонувати дітям дописати закінчення прикметників у таких словосполученнях:

червоні м'ячі

червоні стрічки

червоні яблука

Учням неважко помітити, що у множині прикметник має одну і ту ж форму, а отже, за родами не змінюється.

Вивчаючи число прикметників, діти повинні усвідомити, що:

• по-перше, прикметники, як і іменники, мають однину і множину,

• по-друге, прикметники завжди стоять у тому числі, що й іменники, з якими ці прикметники пов'язані.

З терміном "число" учні вперше знайомляться в третьому класі, однак ще в 2 класі вони вчаться практично змінювати прикметники разом з іменниками за зразком "один - багато". Така підготовча робота створює грунт для розуміння того, що число прикметника не самостійне, а повністю залежна від іменника категорія. Розділити за принципом "один - багато" можна лише предмети, а не ознаки. Ознака не приписується одному предметові (прикметник в однині) чи групі предметів (прикметник в множині), щоб діти усвідомили цю особливість числа прикметників, доцільно привести таку, наприклад, роботу: демонструється два малюнки. На одному з них зображена одна червона троянда, на другому - кілька троянд того ж кольору. Діти отримують завдання утворити з кожним із малюнків словосполучення, до складу яких входитимуть іменник і прикметник - назва кольору.