14553 (Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва), страница 4
Описание файла
Документ из архива "Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "ботаника" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. .
Онлайн просмотр документа "14553"
Текст 4 страницы из документа "14553"
Сприятливою ознакою для введення сперми є візуалізація в яєчниках домінантного фолікула діаметром від 10 до 25 мм та 2-х – 8-ми везикулярних діаметром до 8 мм. Очікувана заплідненість 76 % і більше.
Виявлення в яєчниках домінантного фолікула, діаметр якого більше 26 мм, або 10-25 мм, та 3-х - 4-х везикулярних фолікулів діаметром більше 8 мм і за їх відсутності, слід вважати ознакою сумнівного прогнозу заплідненості (імовірність запліднення складає не більше 25 %). Виявлення у фолікулі гіперехогенної ділянки є ознакою несприятливого прогнозу без імовірності запліднення [9].
Електрометричний метод
Електрометричний метод виявлення оптимального часу осіменіння корів базується на зміні електропровідності секретів, які виділяються з шийки матки та зміні електричного опору слизової оболонки піхви під час стадії збудження статевого циклу. Раніше для цього використовуватися прилади ИИП - 2М, Естрометр-2 (автори Осташко Ф.И., Мирний И.Н.). Однак через погане технологічне виконання приладів він не набув широкого практичного використання [19].
Останнім часом польська фірма „Драмінскі” розробила новий прилад для визначення часу осіменіння корів за змінами електричного опору слизової оболонки піхви – „Електронний визначник тічки у корів”. Прилад водонепроникний, зручний у використанні, поверхня зонда легко очищується та дезінфікується [52].
Проведеними дослідженнями установлено, що заплідненість корів при показниках електричного опору слизової оболонки піхви під час осіменіння 220 У.О. і менше становила 69,0 % і була вірогідно вищою, ніж при більших показниках (26.9 %). Отримані результати дають підстави рекомендувати прилад для широкого практичного використання при традиційній організації осіменіння та при використанні синхронізації охоти та овуляції [36].
За допомогою телебачення
Метод базується на цілодобовому спостереженні за поведінкою тварин за допомогою відеокамер. При цьому можливі два варіанти спостереження і аналізу: перший - безпосереднє спостереження за поведінкою тварин чергового оператора і реєстрація номерів корів, що допускають плигання на себе інших тварин стада; другий - щоденний ранковий і вечірній перегляд відеозаписів і відбір тварин для осіменіння. Метод високоефективний, але вимагає значних матеріальних затрат на придбання обладнання [48].
Метод термометрії Під час стадії збудження статевого циклу під впливом високої концентрації естрогенів посилюється обмін речовин і, як наслідок, підвищується температура тіла тварин на 0,3-0,6 °С. Запропоновані методи визначення ректальної температури за допомогою термометрів, вживляння в шийку матки електронних датчиків, визначення температури молока або визначення температури тіла тварин методом інфрачервоного сканування. Однак, Я.П.Сон і др. вважають, що діагностична цінність цього методу низька, так як підвищення температури тіла на 0,3 °С спостерігають під час охоти лише у 27 % тварин. Окрім цього температура тіла зазнає змін протягом доби, може змінюватися при захворюваннях [37].
Визначення феромонів
У 1961 р Паркес довів існування речовин, які виділяються тваринами у зовнішнє середовище і можуть сприйматися іншими, викликаючи ту чи іншу специфічну реакцію. Пізніше A. J. Lane, D.C. Wathes створили спеціальний прилад, однак у проведених дослідженнях установили, що у 83% тварин специфічні пахучі речовини з'являються ще за добу до початку стадії збудження статевого циклу. Тому даний метод можна використовувати для виявлення тварин у стадії збудження статевого циклу, але оптимальний для осіменіння час необхідно уточнювати іншими методами [50].
Лабораторні методи Лабораторні методи визначення оптимального часу осіменіння корів базуються на використанні хімічних, фізичних, цитологічних методів дослідження зразків крові, молока, цервікального чи вагінального слизу, зішкребів слизової оболонки переддвер'я піхви з метою визначення тих чи інших змін, які вказують на сприятливий для осіменіння час [38].
Сучасні методи ведення промислового тваринництва в значній мірі передбачають такі способи утримання тварин, які вступили в протиріччя з їх природними фізіологічними особливостями, що склалися у філогенезі.
Безвипасне і безвигульне утримання тварин, зміна мікроклімату, формування занадто великих груп, часті перегрупування, малий фронт годівлі, ранній відьом молодняку, інтенсивна експлуатація тварин і інші фактори часто стають стресовими, унаслідок чого не тільки порушується діяльність життєво важливих органів, знижується продуктивність тварин, виникають різні патологічні стани організму, але і виникає необхідність передчасного вибракування [10]. Нова технологія утримання тварин у промислових комплексах привела до появи раніше рідких у ветеринарній практиці захворювань (кетоз, остеодистрофія, гіперкератоз рубця, виразка шлунка і кишечнику, гострий розлад травлення, інфаркт міокарда й ін.). Цілорічне стійлове утримання , гіподинамія, функціональна перевтома, однотипна годівля (концентрати, гранули, силос) стають стресовими факторами, що привертають, а в багатьох випадках і визначають порушення обміну речовин, захворювання тварин [28].
Уперше на подібність неспецифічних реакцій організму при різноманітних впливах звернув увагу канадський дослідник X. Селье (Sе1уе, 1936), він перший ввів у медицину термін „стрес”. Слову „стрес” має ряд значень, у тому числі „умови (стан), що є причиною дискомфорту, розладу тіла або розуму, занепокоєння, хвилювання, тривоги”.
У світовий медичної, біологічної, а за останнє десятиліття й у зоотехнічній літературі термін „стрес” використовується дуже широко, причому йому додають різні відтінки. Іноді під стресом розуміються сили, що прагнуть вивести дану біологічну систему з рівноваги, порушити її гомеостаз. Частіше термін стрес виражає виникнення в організмі реакції загального адаптаційного синдрому (по Селье) - комплексу неспецифічних змін, що виникають під впливом зовнішніх подразників „стрессорів” для захисту організму. Стан стресу, в процесі свого розвитку, проходить три стадії: мобілізація захисних сил організму, рівновага на новому підвищеному рівні і виснаження [40].
Якщо фізіологічний механізм захисту уступає силі діючого агента, то може бути перехід до патологічного стану і навіть летальний результат [22].
На думку Г. Селье, реакція організму залежить і від його реактивності, що міняється від внутрішніх і зовнішніх умов [40].
Л.Х.Гаракви, М.А.Уколова, і Е.Б.Квакина (1977) довели, що розвиткові стрес-реакції передує розвиток інших неспецифічних адаптивних реакцій (тренування, активація), що виникають на малі дози подразників, великі дози яких є стресорами.
Стрес-синдром організму може розвитися у відповідь на вплив самих різноманітних факторів. Намагання класифікувати ці фактори зустрічають ряд труднощів, А.В. Вальдман (1976) запропонував виділяти дві якісно різні категорії стресів: виникаючі при впливі на організм фізичним (хімічним) шляхом - фізичний стрес і викликувані психогенними впливами- емоційний стрес [53].
На думку деяких вчених стрес-синдром є важливим компонентом адаптації. Головною його ланкою є значне порушення нервових центрів і, як наслідок, адренергический і гипофизарно-адреналовой систем з підвищенням концентрації в крові катехоламинов і глюкокортикоидов, що мобілізують енергетичні і структурне ресурси організму. Встановлено, що катехоламины збільшують хвилинний обсяг серця, мобілізують гликогенные резерви печінки, викликають гіперглікемію, липолиз і збільшення змісту жирних кислот у крові і підвищують приплив кисню і субстратів окислювання до тканин [40].
Реакції, які викликають стрес, знижають продуктивність, саме цьому явище стресу для сільськогосподарських тварин небажане [36].
Основними стрес-факторами в промисловому тваринництві є:
-
температурні;
-
транспортні;
-
технологічні;
-
біологічні [40].
Питання організації штучного осіменіння тварин є вирішальними і від їх постановки в повній мірі залежить успіх відтворення і покращення стада [18].
На цей час розроблено дві організаційні форми штучного осіменіння корів і телиць: 1)стаціонарна; 2) маршрутно-кільцева.
Згідно із сучасними зооветеринарними вимогами, незалежно від форми організації штучне осіменіння корів і телиць повинно проводитись в стаціонарних пунктах, що обумовлено неможливістю дотримання техніки безпеки і відповідних мір гігієни в умовах тваринницьких приміщень при традиційних технологіях [15].
Однак осіменіння корів у пунктах пов'язано із значними затратами праці персоналу ферм при виділенні корів в охоті із загального стада, примусовій доставці їх у пункт, фіксуванні в станку, витримці після осіменіння і примусовому поверненні тварин у стійло [32].
При потраплянні самиці у нові, незвичайні для неї умови, вона проявляє сильну стресову реакцію, внаслідок чого порушується діяльність життєво важливих органів, і в першу чергу репродуктивної функції органів розмноження[19].
За даними В.В. Жаркіна (1983) примусова доставка самиці у пункт , її фіксація та інші несприятливі фактори при штучному осіменінні збільшують рівень глюкокортікоїдів у крові, які блокують секрецію гонадотропінів, що призводить до порушення діяльності репродуктивної функції [10].
За даними І.Н. Нікітченко, СІ. Плященко і А.С. Зінькова (1989), під час стресу статеві залози зморщуються і гублять свою активність по мірі збільшення маси і підвищення наднирників, так, як при мобілізації захисних механізмів, гіпофіз у стані стресу підсилює секрецію АКТГ (адренокортикотропного гормону), необхідного для підтримки гомеостазу, що в свою чергу знижує виділення гонадотропних гормонів, що впливає негативно на репродуктивні процеси в організмі самиць. При стресі кортикоїдні гормони негативно впливають на кровотворні органи, лімфатичну систему, знижують проникність клітин і внутріклітинних мембран [18].
До найбільш характерних проявів під впливом екстремальних подразників на організм відносяться підвищення збудження, неспокійність, зниження апетиту, судороги, часте дихання і прискорення пульсу, підвищення температури, синюшність слизових оболонок, часті сечовиділення і дефекації, а також шлунково-кишкові розлади [19]. Враховуючи ці фактори в умовах виробництва, переважна більшість операторів проводить осіменіння корів безпосередньо в стійлах [26].
Однак, недоліком такого осіменіння є порушення санітарно-гігієнічних норм, відсутність засобів, які забезпечують обмеження тулуба тварин від радіального переміщення і непередбачених рухів, внаслідок чого, при осіменінні корови в стійлі виникають значні труднощі при введенні сперми в цервікальний канал самиць [22].
Нерідко це призводить до травмування інструментом слизових оболонок статевих шляхів і втратам сперми, неплідного осіменіння, пропусків охоти, виникнення гінекологічних захворювань, подовженню сервіс-періоду, додатковим витратам праці і не гарантується забезпечення техніки безпеки при осіменінні самиці. Внаслідок цього занадто часто бувають випадки травмування рук і ніг операторів [17].
З метою створення оптимальних умов при штучному осіменінні корів в місцях їхнього утримання, забезпечуючих відповідні міри гігієни, зручність в роботі, підвищення заплідненості самиць і зниження затрат групою авторів: М.П. Павленко, Л.Н. Павленко, Б.М. Павленко (2001) було розроблено ефективні технічні засоби і технологію штучного осіменіння корів в місцях їхнього утримання [25].
За результатами досліджень цих авторів при використанні даної технології заплідненість корів підвищилась на 11,5%, а витрати часу на одне осіменіння зменшились у 5,5 разів. Враховуючи, що ці дослідження проведені на комплексі промислового типу, ми поставили перед собою завдання впровадити цю технологію у фермерському господарстві і вивчити її ефективність у порівнянні із осіменінням корів і телиць в умовах типового пункту штучного осіменіння.
2.1 Висновок з огляду літератури
Вивчаючи літературу, щодо питання стресу у сільському господарстві, можна зрозуміти, що це питання вивчається не одне десятиріччя. Вітчизняні і зарубіжні дослідники намагаються створити оптимальні умови для штучного осіменіння корів з метою підвищення їх заплідненості, зменшення витрат матеріалів, робочої сили та часу, який витрачається на повторне осіменіння. Як видно з огляду літератури на цей час дослідниками встановлені закономірності процесів відтворенні сільськогосподарських тварин, розроблено теорію статевого циклу у самиць і вивчено його стадії.
Велику увагу приділено розробці ефективних способів виявлення самиць в охоті і визначенню оптимального часу осіменіння. На підставі глибоких досліджень фізіології розмноження сільськогосподарських тварин розроблено і запропоновано ряд ефективних методів штучного осіменіння самиць та нових інструментів і обладнання для введення сперми у статеві шляхи самиць, що сприяло значному підвищенню їх запліднювання і широкому впровадженню метода штучного осіменіння в тваринництво усіх цивілізованих країн Світу.
Визначною подією 20 століття поряд з розробкою методу штучного осіменіння стала розробка вітчизняними вченими методу довготривалого зберігання сперми в умовах наднизьких температур при - 79-196°С. Це відкрило необмежені можливості для крупно масштабної селекції тварин із заданими генотипічними і фенотипічними ознаками. На підставі проведених розробок, які наведені вище, в практиці тваринництва корінним чином реорганізована система відтворення тварин і особливо у молочному тваринництві.
Розроблена сіть племінних об'єднань, племінних підприємств і пунктів штучного осіменіння великої рогатої худоби, а також нові організаційні форми штучного осіменіння корів і телиць.
За розробленою інструкцією по штучному осіменінню, корів і телиць необхідно осіменяти безпосередньо у пунктах штучного осіменіння, але на практиці ці маніпуляції пов’язані із неможливістю дотримання техніки безпеки і відповідних засобів гігієни.
В останній час, у зв’язку із розробкою нових біотехнологій і технічних засобів фіксації тварин, з’явилась можливість осіменіння тварин в місцях їхнього утримання, що дає змогу уникнути шкідливих стрес-факторів у тварин і зменшити затрати праці при осіменінні тварин.
Не дивлячись на досягнення в біології репродукції, питання щодо покращення організації штучного осіменіння потребує подальшого вивчення і доопрацювання.