176350 (Ефекти простого і складного мультиплікаторов), страница 2

Зовсім не випадково дія мультиплікатора закінчується тоді, коли сумарна величина заощаджень, викликаних початковим збільшенням інвестицій на 5 млрд. грн., компенсує даний приріст інвестицій. Тільки так коректується викликана зростанням інвестицій нерівновага. У цьому випадку ЧНП і загальні прибутки повинні зрости на 20 млрд. грн., щоб стимулювати додаткові заощадження на суму 5 млрд. грн., які і компенсують приріст інвестиційних витрат в 5 млрд. грн. Доход повинен збільшитися в 4 рази в порівнянні з початковим перевищенням інвестицій над заощадженнями, оскільки домогосподарства зберігають 1/4 частину будь-якого приросту свого доходу. Як відмічалося раніше, в даному прикладі мультиплікатор - число, що показує, у скільки разів сумарний приріст доходу перевищує початковий приріст інвестиційних витрат, - становить 4.

1.3 Державні закупівлі і їх дія на економіку. Мультиплікатор державних закупівель

Оскільки державні закупівлі товарів і послуг безпосередньо впливають на величину національного доходу і так як вони є величиною екзогенною і автономною, тобто не залежною від рівня доходу (G=G), то додавання їх до суми споживчих і інвестиційних витрат на графіці відображається паралельним зрушенням вгору кривої сукупних витрат.

Зміна величини державних закупівель ΔG так само, як і зміна інших видів автономних витрат (споживчих витрат ΔC або інвестиційних витрат ΔI) має в кейнсианській моделі ефект мультиплікатора і викликає той же ланцюжок подій, який був розглянутий раніше у зв'язку із зміною автономних споживчих витрат.

Якщо держава купує товари або послуги додатково на $100 (наймає чиновника або вчителя і виплачує йому заробітну плату, або купує устаткування для свого підприємства, або почала будувати автостраду і т.п.), тобто ΔG = $100, то дохід продавця цього товару або послуги, збільшується на цю суму і ділиться на споживання (С) і заощадження (S). Якщо гранична схильність до споживання (mpc) рівна 0.8, то в результаті ми отримаємо вже знайому нам піраміду і ефект мультиплікатора.

Загальний приріст сукупного доходу (ΔY) в результаті зростання державних закупівель складе: ΔY = ΔG × mult = ΔG × (1/1 - mpc) = 100 × 5 = 500. Таким чином, в результаті зростання державних закупівель на 100 сукупний дохід виріс п'ятикратно. Величина 1/ (1 - mрc) називається мультиплікатором державних закупівель. Мультиплікатор державних закупівель - це коефіцієнт, який показує, в скільки разів збільшився (скоротився) сукупний дохід при збільшенні (скороченні) державних закупівель на одиницю. Для виведення алгебри мультиплікатора державних закупівель додамо їх величину у функцію сукупного доходу (випуску) Y ще і G. Отримаємо: Y= C + I + G. Оскільки функція споживання має вигляд: С = С + mрc Y, підставимо її в наше рівняння:

перегрупуємо і отримаємо:

Таким чином, є мультиплікатор будь-якого виду автономних витрат: споживчих, інвестиційних і державних. Позначимо його К_А - мультиплікатор автономних витрат К_А = К_с = К_I = К_G, де К_с - мультиплікатор автономних споживчих витрат, К_I - мультиплікатор автономних інвестиційних витрат, К_G - мультиплікатор державних закупівель (його іноді називають мультиплікатором державних витрат, що не зовсім коректно, оскільки у величину державних витрат, як ми знаємо, включаються ще і трансферти, мультиплікатор яких має іншу формулу і величину, що буде розглянуте пізніше) Чим більше mрc, тим більш крута крива планованих витрат Ep і тим більше величина мультиплікатора витрат.

Слід мати на увазі, що мультиплікатор діє в обидві сторони. При збільшенні витрат сукупний (національний) дохід мультиплікативно зростає, а при скороченні витрат сукупний (національний) дохід мультиплікативно зменшується. Цей принцип застосовується не тільки до мультиплікатора витрат, але і до всіх інших видів мультиплікаторів.

1.4 Податки і їх види

Як писав Бенджамин Франклін: "У житті немає нічого неминучого, окрім смерті і податків".

Податок - це примусове вилучення державою у домогосподарств і фірм певної суми грошей не в обмін на товари і послуги. Податки з'являються з виникненням держави, оскільки є основним джерелом доходів держави. Виконуючи свої численні функції, держава (уряд) несе витрати, які оплачуються з його доходів, тому податки виступають джерелом засобів оплати витрат уряду.

Оскільки послугами держави (які, зрозуміло, не можуть надаватися безкоштовно) користуються всі члени суспільства, то держава збирає плату за ці послуги зі всіх громадян країни. Таким чином, податки є основним інструментом перерозподілу доходів між членами суспільства.

Податкова система включає:

1) суб'єкт оподаткування (хто повинен платити податок);

2) об'єкт оподаткування (що оподатковується);

3) налоговые ставки (відсоток, по якому розраховується сума податку).

Величина, з якої виплачується податок, називається базою оподаткування. Щоб розрахувати суму податку (T), слід величину бази (BT) оподаткування помножити на податкову ставку (t):

Т = B_T x t

Принципи оподаткування були сформульовані ще А. Смитом в його великому творі "Дослідження про природу і причини багатства народів", опублікованому в 1776 році. На думку Сміта, податкова система повинна бути: справедливою (вона не повинна збагачувати багатих і робити жебраками бідних); зрозумілою (платника податків повинен знати, за що він платить той або інший податок і чому саме він); зручною (податки повинні стягуватися тоді і таким чином, коли і яким чином це зручно платникові податків, а не податківцю); недорогою (сума податкових надходжень повинна істотно перевищувати витрати по збору податків).

У основу сучасної податкової системи покладені принципи справедливості і ефективності.

Залежно від того, як встановлюється податкова ставка, розрізняють три типи оподаткування: пропорційний податок, прогресивний податок і регресивний податок.

При пропорційному податку податкова ставка не залежить від величини доходу. Тому сума податку пропорційна величині доходу.

Прямі податки (за винятком прибуткового податку і в деяких країнах податку на прибуток) і майже всі непрямі податки є пропорційними.

При прогресивному податку податкова ставка збільшується у міру зростання величини доходу і зменшується у міру скорочення величини доходу.

Прикладом прогресивного податку служить прибутковий податок. Така система оподаткування в максимальному ступені сприяє перерозподілу доходів.

При регресивному податку податкова ставка збільшується у міру скорочення доходу і зменшується у міру зростання доходу.

У явному вигляді регресивна система оподаткування в сучасних умовах не спостерігається, тобто немає прямих регресивних податків. Проте всі непрямі податки є регресивними, причому чим вище ставка податку, тим більшою мірою регресивним він є. Найбільш регресивними є акцизні податки. Оскільки непрямий податок - це частина ціни товару, то залежно від величини доходу покупця частка цієї суми в його доході буде тим більше, чим менше дохід, і тим менше, чим більше дохід. Сума податкових надходжень (податкова функція) рівна: Т = Т + tY.

Розрізняють середню і граничну ставку податку. Середня ставка податку - це відношення податкової суми до величини доходу: t_ср = Т/Y. Гранична ставка податку - це величина приросту податкової суми на кожну додаткову одиницю збільшення доходу. (вона показує, на скільки збільшується сума податку при зростанні доходу на одиницю): t_попер = ΔТ/ΔY.

Податки впливають як на сукупний попит, так і на сукупну пропозицію. Проте в рамках нашої моделі "витрати-доходи", оскільки це кейнсіанська модель, розглядається дія податків тільки на сукупний попит.

В рамках моделі "витрати-доходи" податки, так само як і державні закупівлі діють на національний дохід (сукупний випуск) Y з мультиплікативним ефектом. Розрізняють два види податкового мультиплікатора: 1) мультиплікатор автономних (акордних) податків; 2) мультиплікатор прибуткового податку.

1.5 Трансферти і їх дія на економіку. Мультиплікатор трансфертів

Трансферти це платежі, які робить держава не в обмін на товари і послуги. Держава виплачує трансферти: а) домогосподарствам і б) фірмам

Державні трансфертні платежі домогосподарствам включають в

себе різного вигляду соціальні виплати: посібники з безробіття, посібники з бідності, посібники з непрацездатності, пенсії, стипендії і т.п. Державні трансфертні платежі фірмам - це субсидії.

Трансферти є автономною величиною, оскільки їх розмір визначається державою, тобто є параметром управління.

Трансферти можна розглядати як "антиподатки", тобто їх дія на економіку аналогічна дії автономних податків, але трансферти діють в протилежному напрямі. Так, якщо зростання податків скорочує сукупний попит, то зростання трансфертів його збільшує. І навпаки. Трансферти, як і податки, надають непряму дію на національний дохід, будучи інструментом не його створення, а його перерозподілу. І так же як і податки, трансферти в кейнсианськой моделі володіють мультиплікативним ефектом зміни національного доходу (сукупного випуску).

Щоб вивести формулу мультиплікатора трансфертів, пригадаємо, що зміна трансфертів означає зміну доходу: DТr = DРД.

Зміна доходу у розпорядженні веде до зміни споживання відповідно до величини граничної схильності до споживання: . А зміна споживання мультиплікативно змінює сукупний дохід:

Величина мультиплікатора трансфертів, таким чином, рівна mрс / (1- mрс) або mрс / mрs. Мультиплікатор трансфертів - це коефіцієнт, який показує, в скільки разів збільшується (зменшується) сукупний дохід при збільшенні (зменшенні) трансфертів на одиницю. По своєму абсолютному значенню мультиплікатор трансфертів рівний мультиплікаторові податків. Величина мультиплікатора трансфертів менша, ніж величина мультиплікатора витрат, оскільки трансферти надають непряму дію на сукупний дохід, а витрати (споживчі, інвестиційні і державні закупівлі) - пряме.

Алгебраїчне виведення формули мультиплікатора трансфертів. Оскільки в простій кейнсіанської моделі передбачається, що трансферти отримують тільки домогосподарства, та зміна трансфертів діє на споживчу функцію, яка з урахуванням трансфертів виглядає таким чином:

C = C + mpc (Y - T + T_r)

Y = C + I + G

Підставимо споживчу функцію в рівняння сукупного доходу (випуску), потім перегрупуємо і в результаті отримаємо:

Таким чином, мультиплікатор трансфертів рівний:

.

Відмітимо, що мультиплікатор трансфертів:

1) по абсолютній величині співпадає з мультиплікатором автономних податків, але має протилежний знак;

2) менше мультиплікатора автономних витрат.

Будь-яка зміна автономних (не залежних від рівня доходу) змінних - споживчих витрат, інвестиційних витрат, державних закупівель, податків, трансфертів - веде до паралельного зрушення кривої сукупних планованих витрат і не міняє її нахил. Єдина величина, яка впливає на величину мультиплікаторів всіх цих видів витрат, - гранична схильність до споживання. Чим вона більша, тим величина мультиплікатора більша. Крім того, саме гранична схильність до споживання визначає нахил кривої сукупних планованих витрат. Чим більше гранична схильність до споживання, тим крива крутіша.

1.6 Роль чистого експорту. Супермультиплікатор

Як вже наголошувалося, Кейнс створював свою модель для закритої економіки, проте його послідовники розповсюдили висновки моделі на відкриту економіку. Необхідність такого розширення моделі "Кейнсіанського хреста" була пов'язана з тим, що після ΙΙ світової війни і особливо з початку 60-х років відбувається інтернаціоналізація світогосподарських зв'язків, що виразилася в розширенні міжнародної торгівлі (рухи товарів і послуг) і посиленні процесу переливів капіталу (русі фінансових активів - акцій і облігацій) між країнами.