138974 (Релігія ісламу), страница 4

Ваххабіти вимагали дотримуватися тільки Корану, а що стосується Сунни, то вони визнавали лише ті хадиси, які склалися у період перших чотирьох халіфів. Усе, що нашарувалося в ісламі протягом наступних століть, - не обов`язкове для мусульманина. А в багатьох випадках шкідливе і заборонене, як вчили ваххабіти.

Вимога повернення до Корану стосувалася особливо догмату про єдинобожжя. Ваххабіти вважали, що єдинобожжя (монотеїзм) порушується в ісламі культом святих. Вони заперечували необхідність пошанування навіть культу Муххаммада. Молитися, вважали ваххабіти, не потрібно ні святим, ні пророку, оскільки ніхто з них не знає волі Аллаха, і ніхто не наділений правом заступництва перед ним за людей. Молитися потрібно лише Аллаху.

Таким чином відмінявся весь поширений культ святих з його гробницями, пам`ятками, реліквіями, з паломництвом до «святих місць» тощо. Спрощувалася вся обрядовість ісламу. Великого значення набувало вчення про те, що між Богом і людьми немає і не може бути будь-якого посередника. Скасовувалося професійне духовенство. Ваххабіти заперечували і чернецтво.

У побуті вони закликали мусульманина повернутися до первісних кора нічних приписів, які забороняли вживання вина, паління, всілякі види забобонів – ворожіння, магічні обряди, віру в прикмети, щасливі і нещасливі дні, числа тощо.

6. Мусульманське право

Мусульманський спосіб життя формувався вченням про правильний шлях (шаріат), яке ґрунтувалося на Корані й Сунні. Шаріат (араб. «шаріа» - правильний шлях до мети) – комплекс приписів та правил поведінки, морально-етичних норм, вчення про ісламський спосіб життя. Шаріат стосується питань догматики і етики, які формують переконання, релігійну совість, ментальність мусульманина.

Головним джерелом мусульманського права є Коран і Сунна. Недостатність Корану у вирішенні конкретних правових питань доповнюється Сунною, основою якої є хадиси – короткі оповіді про діяння і висловлювання Муххаммада. Поступки, висловлювання і навіть мовчання (замість відповіді чи пояснення) Муххаммада склали основу хадисів, які згодом у мусульманському праві стали використовуватися як своєрідний правовий прецедент для вирішення конкретних судових справ. Отже, Сунна як друге джерело мусульманського віровчення, як священний переказ про діяння Муххаммада, створила базу для ефективнішого функціонування ісламу в ролі регулятора суспільних відносин. Становлення ісламської юриспруденції відбувалося паралельно з фіксацією хадисів. Систематизація хадисів сприяла формуванню шаріату.

Основні поняття мусульманського права склалися у VIII – першій половині IX ст. Саме в цей період виокремилися дві групи богословів – законнознавців, які створили систему мусульманського права. Мекканська школа богословів в основному ґрунтувалася на Корані й Сунні, тому і отримала назву «школа священного переказування». Богослови-законодавці, які діяли в основному на території Іраку, вважалися школою «самостійного судження». Таким чином був опрацьований метод аналогічної дедукції (араб. – кіяс співставлення, порівняння). Кіяс став одним із коренів мусульманського права, поряд з Кораном і Сунною. Іджма – згода, одностайність думок і рішень авторитетних осіб з обговорюваного питання. Іджма, як і кіяс, визнається багатьма мусульманськими правознавцями канонічним джерелом права.

У Х ст. мусульманське правознавство остаточно склалося як самостійна дисципліна.

Весь світ ісламськими богословами поділено на три сфери:

«область ісламу»;

«область мирного договору»;

«область війни».

Чотири корені мусульманського права - Коран, Сунну, іджму, кіяс могли правильно застосовувати тільки мусульманські вчені, які оволоділи правом іджстіхада (араб. – старанність, запал). Їх називали муджстахіди.

7. Іслам в Україні

Регіоном переважного поширення ісламу в Україні є Крим. Історично це пов`язано з подіями 1242р., коли Крим було завойовано татаро-монголами, і він увійшов до складу Золотої Орди. Оскільки хани Золотої Орди були сунітами, то в Криму набув поширення сунізм як одна із течій ісламу. У XV ст. з розпадом Золотої Орди у Криму виникло самостійне Кримське ханство, яке з 1475р. увійшло до складу Османської імперії. На чолі мусульманського духовенства кримського ханства був муфтій – вища духовна особа після халіфа – турецького султана. Всім життям духовної громади Криму керував імам.

Кримське ханство після завершення російсько-турецької війни отримало самостійність. У 1783р. самостійність Кримського ханства була втрачена, і Крим був приєднаний до Російської імперії. Відразу ж почалися обмежування кримських татар, які сповідували іслам. Унаслідок цього у XIX ст. Крим залишили 161 тис. татар.

За радянської влади розпочався масовий наступ на релігію, в тому числі й на іслам. Протягом 30-х років ХХст. весь мусульманський актив Криму репресоване, було розстріляне або вислане майже все мусульманське духовенство. Насильно зачинялися мечеті. У 1944р. відбулася насильницька депортація татар із Криму. До середини 80-х років ХХст. не збереглося жодної мечеті, не було зареєстровано жодної мусульманської громади або навіть групи мусульман.

Після проголошення незалежності України віруючи мусульмани здобули можливість вільно сповідувати свою релігію. Розпочалося повернення кримських татар з місць їхньої депортації до Криму. Уже в 1991р. утворено Кадіат (духовне управління мусульман Криму) з наданням йому статусу мухтасибату – самостійної у канонічному плані адміністративної одиниці, очолюваної імамом-мухтасибом. Незабаром в Україні утворилися ще два центри духовного життя мусульман.

Релігійне життя мусульман України стає дедалі повнішим, динамічним. Діє ісламський університет(Київ), виходять друком газети, відкрито ісламський культурний центр, Донецький центр ісламу.

На 1 січня 2003р. в Україні функціонували такі мусульманські центри, організації і громади: Духовне управління мусульман Криму, Духовне управління мусульман України, Духовний центр мусульман України, незалежні мусульманські громади.

Література

1. Підручник «Релігієзнавство», розд. IV «Іслам» - П.Л.Яроцький.

2. Підручник «Філософія» - за ред. Г.А.Заїченка, В.М.Сагатовського, І.І.Кального, В.І.Даниленка.