130293 (Особливості психіатричного мислення)

Особливості психіатричного мислення

У пошуках нового й невідомого людина охоче використовує моделі. Вони наближають до того, що загадково й ще не пізнано через те, що близько, звично й повсякденно. Модель є сполучною ланкою між відомим і невідомим.

В амбівалентному відношенні до нового - «і хотів би, і боюся» - модель зменшує цей острах, будучи чимсь знайомим. Дитина, граючи з лялькою, створює модель навколишньої дійсності, сама стає дорослою, а лялька дитиною, завдяки чому загадковий мир дорослих стає більше близьким і менш страхаючим.

Амбівалентне відношення до всього нового є характерною рисою всіх сигнальних систем, що існують у живій природі. З одного боку, що повторюється сигнал перестає викликати реакцію (павловське вгасання орієнтовного рефлексу), тому що сигнальні системи увесь час шукають чогось «нового», з іншої ж сторони, це «нове» не може бути зовсім новим, повинне містити щось із уже наявних функціональних структур, інакше сигнал втрачає значення для організму й тим самим відкидається.

Філо - і онтогенетичний розвиток сигнальних систем зводиться до можливості створення все більшого числа моделей, що відбивають навколишню дійсність і є як би платонівськими тінями того, що відбувається зовні «печери».

Ідеальною моделлю була б така, що однаково добре підходить як до «старого», так і до «нового». Зрозуміло, така модель існувати не може, тому що тоді «нове» перестало б бути новим, було б чимсь добре знайомим. Завжди, отже, буде існувати певна неузгодженість між моделлю й або новою дійсністю, або тим, що вже відомо.

Для людини не тільки навколишній світ є загадкою; загадкою є й він сам для себе. І із двох загадок більше болісної є друга.

Коли людина відкинула силу богів і демонів і сам себе зробив владикою навколишнього світу й самого себе, він почав, зіштовхуючись із невідомим, як зовні, так і усередині себе, охоче користуватися технічними моделями. Технічна модель має ту перевагу над іншими моделями, що її можна сконструювати самому, завдяки чому він знає її найкраще, маючи максимальну свободу дій і повне відчуття влади.

У психологічному й психіатричному мисленні ми охоче користуємося технічними моделями й пристосованим до них понятійним апаратом саме через згадану волю дії. Це відбивається в професійній мові, що буяє різного роду «механізмами». Можна навіть простежити певний паралелізм між розвитком технічної й психологічної думки. Механічні моделі психіки, у яких думки, почуття, акти волі на зразок частин машини функціонували у встановленому порядку, були популярні в період тріумфу механіки. Фрейд ініціював перехід від механічних моделей до енергетичних, у яких один вид енергії переходить в іншій, відбуваються всякого роду переміщення й трансформації. Нарешті, перехід технічної думки від першого до другого закону термодинаміки збігається в часі зі спробами введення також у психологію й психіатрію кібернетичних моделей.

Механічні, енергетичні й кібернетичні моделі у великій мері допомогли краще зрозуміти психіку людини. Можна, однак, мати сумніви, чи дійсно відповідає технічна модель психологічної реальності; не краще чи було б оперувати біологічною моделлю. Тому що, думаючи, що біологія вчить нас об'єктивній стороні життя, а психологія - суб'єктивної, можна чекати певних аналогій між об'єктивними й суб'єктивними закономірностями. Це - холістична концепція життя, протилежна дуалістичної, відповідно до якої психічне управляє соматичним, причому це останнє нагадує машину. Холістична концепція припускає існування психічного у всіх живих істот, хоча б у найбільш зародковій формі («психоїд» Е. Блейлера). Життя й переживання нероздільні.

Спробуємо тепер звернути увагу на певні аналогії між об'єктивною (біологічної) і суб'єктивної (психологічної) сторонами життя.

Всі живі істоти, від найпростіших до самих складних (включаючи людини), підкоряються двом основним біологічним законам: збереження власного життя й життя виду.

Збереження власного життя вимагає знищення життя інших живих істот. Це - жорстокий закон. З ним зв'язані негативні почуття: почуття агресії проти істоти, що підлягає знищенню, або почуття страху перед істотою, що може нас знищити. Більше «гуманітарним» представляється цей закон у рослин, які одержують енергію від сонця. Зрозуміло, перший закон не є джерелом тільки негативних почуттів; збереження власного життя, задоволення основних біологічних потреб, перемога над ворогом і т.п. викликають дуже сильні почуття з позитивним знаком (насолода, задоволення, заспокоєння, радість і т.п.); однак це почуття езопові й, імовірно тому, короткочасні. Простір-Час їхнього суб'єкта, що переживає, замкнуто, не підлягає експансії.

Тому що представляється, що почуття пов'язані з основною руховою орієнтацією в навколишньому світі. Ця орієнтація може бути двоякої: «до», коли з навколишнім світом зближаються й хочуть із ним з'єднатися, або «від», коли від нього тікають або хочуть його знищити.

Нове перестало б бути новим, якщо було б чимсь добре знайомим. Завжди, отже, буде існувати певна неузгодженість між моделлю й або новою дійсністю, або тим, що вже відомо.

Установка «до» є джерелом позитивних почуттів, т, е. почуттів з позитивним знаком, що означає, що при всій їхній розмаїтості вони переживаються як приємні. Навпроти, установка «від» є джерелом негативних почуттів; негативний знак означає їхній неприємний характер. Це відповідає фрейдовському поняттю Dust і Unlust, павловському позитивному й негативному підкріпленню, пропульсії й репульсії Шумана.

Збереження власного життя вимагає використання другої установки; боротьби або втечі, а якщо вона виявляється джерелом позитивних почуттів, то радості самому собі, збереження свого життя, насичення життєвих потреб. Такі езопові почуття, однак, швидко вгасають, тому що в живому світі, за винятком рослин, існує потреба в русі; до навколишнього світу необхідно наближатися або від нього тікати, або прагнути його знищити.

Навпроти, закон збереження виду пов'язаний з установкою «до», отже, її можна вважати джерелом позитивних почуттів. У сексуальному акті досягається максимальне зближення з оточенням.

У живій природі вираження домінує сексуальний тип відтворення; він виступає навіть у найпростіших формах життя (наприклад, у бактерій). Завдяки цьому, мир живої природи характеризується індивідуальністю, що була б слабкіше виражена при безстатевому розмноженні. Генотипи були б тоді ідентичними (за винятком випадків мутації), а у зв'язку із цим фенотипи були б у значній мірі подібні один одному, чого не відбувається при половому розмноженні. Згаданої індивідуальності не існує в мирах неживому й технічному, і тому вони викликають нудьгу своєю одноманітністю. У результаті сексуального відтворення закон збереження виду зв'язується з основною руховою орієнтацією «до» - варто шукати сексуального партнера й з ним з'єднуватися.

Нам невідомо, що переживає мотиля, луплячись із лялечки, коли він, ведений законом пошуку самки, починає свій політ іноді на відстань декількох кілометрів, харчуючись буквально лише повітрям і любов'ю, будучи не в змозі приймати їжу. У всякому разі, він може бути символом любові. Його поле являє класичний приклад рухової орієнтації «до». Ця орієнтація є основою соціального зв'язку, починаючи від найменшої організованої групи, тобто родини.

Аналогічно тому, як у випадку першого біологічного закону, у функціонуванні закону збереження виду до почуттів, типовим для даної ситуації, можуть приєднуватися почуття із протилежним знаком. Крім любові можуть виступати страх і агресія. Досить уявити, що переживає самець прочанина, що пожирається своїй коханій під час копуляції. А із психології людини добре відомий факт амбівалентності сильних почуттів («люблю» і «ненавиджу»).

Можливо, не буде перебільшенням затверджувати, що лікування в психіатрії зводиться, головним чином, до редукування почуттів страху й агресії за допомогою фармако - психо - і терапевтичних методів. Коли хворий почуває себе в безпеці, у нього легше вивільняється орієнтація «до» навколишнього світу, подавлена раніше негативними почуттями. Психопатологія почуттів є в психіатрії осьовою проблемою й, як представляється, усвідомлення їхніх біологічних основ може спростити багато психологічних концепцій.

Однієї з найбільш характерних рис життя є метаболізм: постійний енергетичний обмін між організмом і його середовищем. Жоден атом в організмі не залишається тим же самим, усі підлягають безперервному обміну, незмінний тільки генетичний план. Стимули з навколишнього середовища вивільняють існуючі в цьому плані індивідуальні можливості. Припинення енергетичного обміну із середовищем рівнозначно смерті. Інакше кажучи, живі істоти, на противагу неживим предметам, є відкритими системами, тобто такими, які можуть існувати тільки в постійному обміні зі своїм середовищем. З її вони черпають енергію, необхідну для життя, і переробляють її відповідно до індивідуальному генетичному плану. Організми, які черпають енергію з інших живих істот, повинні безупинно рухатися, розширювати свій життєвий простір, тому що в тім же самому просторі незабаром стало б недостатньо енергетичних запасів. Як уже згадувалося, руху вимагає також пошук сексуального партнера. У світі рослин задоволення обох біологічних законів здійснюється більш пасивно.

Усякий рух живого організму вимагає достатньої орієнтації в навколишнім середовищі. Цієї мети служить, якщо можна так виразитися, «інформаційний метаболізм». Навіть одноклітинні істоти мають здатність одержання сигналів з оточення й реагують на них, посилаючи сигнали в навколишнє середовище. Не кількість енергії, укладеної в сигналі, але кількість інформації, тобто його значення для організму грає при цьому основну роль. Сигнал, що надходить із оточення, стає як би символом і потім - моделлю того, що в ній відбувається. У той же час сигнал, що висилається організмом, може бути таким же символом для оточення. У міру розвитку сигнальної системи (рецептори, нервові клітки, еффектори) усе більше багатим стає обмін сигналами з оточенням, завдяки чому модель навколишнього світу краще відповідає дійсності, а форми реагування стають різноманітніше. Людина досягла в цьому максимального розвитку, і можна було б ризикнути зробити твердження, що «інформаційний метаболізм» грає в нього більшу роль, ніж енергетичний.

Умовою вступу в енергетичний і інформаційний метаболізм із середовищем є прийняття установки «до» середовища. Правда, втеча й боротьба (установка «від») є неминучої для збереження життя, проте, однак, основним тлом для виконання двох біологічних законів повинна залишатися установка зближення з навколишнім світом. І неможливо ні абсолютне відторгнення миру, ні його повне знищення.

Енергетичним і сигнальним обміном в одноклітинних організмів управляє генетичний код, що втримується в ядрі клітки. Генетичний код визначає характер енергетичного й інформаційного обміну. Ушкодження клітинної оболонки приводить до хаотичного змішання внутрішнього середовища клітки з її зовнішнім середовищем, що приводить до смерті клітки.

У періоді до хвороби життя хворих шизофренією звичайно можна простежити домінування установки «від» миру, що іноді буває більше обумовлено генетично, а іноді впливами середовища (наприклад, «шизофреногена» мати, «шизофреногена» родина). У кожному разі така установка утрудняє повне співіснування з навколишнім світом. Тоді наростає аутизм, установка «до» реалізується тільки у світі фантазій. Зрештою відбувається проривши границі, у нормі, яка відділяє внутрішній мир від зовнішнього. Те, що відбувається усередині, стає для хворого зовнішньою дійсністю й - навпаки; виникає хаос. Аутизм і розщеплення, два блейлеровських осьових симптоми шизофренії, були б по своїй суті порушеннями обміну із середовищем і дезорганізацією індивідуального порядку для кожного організму. На клітинному рівні це було б рівнозначно порушенню діяльності ядра й клітинної оболонки.

Рівень активності (метаболізму) живого організму не є стабільним, він увесь час коливається; у ньому постійно відбуваються зміни (також як і складні технічні системи). Мітохондрії представляють головну силову установку клітки й, можливо, що від них залежать осциляції в окремій клітці. Нормальні осциляції життєвої динаміки, коливання, що відчуваються суб'єктивно як, настрою, у хворих циклофренією, здобувають патологічну амплітуду. У клітинній моделі це відповідало б дисфункції мітохондрій.

Так само як енергетичні цінності, так і інформаційні, перш ніж стати тридцятилітньому частиною організму, повинні бути розбиті на прості елементи, з яких організм будує свою субстанцію й свої функціональні структури. Якщо оболонка окремої клітки пропустить більші частки, то вони піддаються поступовій переробці в елементарні часточки.