141035 (Соціологічна думка на Україні (кінець ХІХ - поч. ХХ)), страница 2

дають ўншў науки, математичнў, фўзико-хўмўчнў ў бўологўчнў, тобто так

званў закони". Соцўологўчний метод Драгоманова одержуї розвиток ў про-

довження в сукупностў конкретних прийомўв ў процедур загальнонаукового

значення, серед яких звертаї на себе увагу насамперед порўвняльний ме-

тод, який широко використовуїтьсяв сучаснўй культурологў∙ та етносоцўо-

логў∙. Ўсторико-порўвняльний метод Драгоманов успўшно застосовуї не

тўльки в працях, присвячених питанням стародавньо∙ ўсторў∙, а й у тих,

що аналўзують мўжетнўчнў взаїмодў∙ на Сходў Ївропи, полўтичнў проблеми

Росў∙ та Укра∙ни, народну творчўсть укра∙нського народу, укра∙нський

нацўонально-визвольний рух.

Особливу увагу М.П.Драгоманов придўляї соцўологў∙ полўтичних

5;1

- 8 -

вўдносин. Тут його цўкавлять насамперед проблеми влади, взаїмовўдносин

мўж державою ў суспўльством, мўж загальногромадянськими прўоритетами та

особистими правами, ўндивўдуальною свободою; одне слово, широке коло

питань, яке в сучаснўй термўнологў∙ визначаїться як предметна сфера ет-

нополўтологў∙ - науки, що виражаї етнонацўональний аспект соцўально-по-

лўтичних процесўв.

Учений ясно бачив, що влада як суспўльне явище неперервно еволюцў-

онуї; поточна полўтика мўнлива, пўдлягають змўнам ў фундаментальнў,

здавалось би, основи полўтичного устрою. Тому не ўснують ў не можуть

ўснувати будь-якў ўнститути влади, полўтичнў чи правовў установи, якў

мали б претендувати на безперечну, позаўсторичну сталўсть. Полўтичне

життя за сво∙м змўстом ї процесуальним, тут усе рухаїться, виникаї,

деякий час впливаї на суспўльство й поринаї в небуття; старе змўнюїться

новим, причому цў процеси в цўлому закономўрнў, - така методологўчна

установка Драгоманова в дослўдженнў тих проблем, якў в сучаснўй соцўо-

логўчнўй науцў визначають предметне поле соцўологў∙ влади.

Треба пўдкреслити, що М.Драгоманов намагався в багатьох сво∙х пра-

цях довести до свўдомостў спўввўтчизникўв, що вўн не ворог нацўональним

ўнтересам Укра∙ни, що в сво∙х ўсторичних ў соцўологўчних дослўдженнях

вўн виходить ўз загальнолюдських ўнтересўв: "...людина мусить прийти до

того, що сама по собў думка про нацўональнўсть ще не може довести людей

до волў й правди для всўх ў не може дати ради для впорядкування навўть

державних справ. Треба пошукати чогось ўншого, такого, що б стало вище

над усўма нацўональностями та й мирило ∙х, коли вони пўдуть одна проти

друго∙. Треба шукати всесвўтньо∙ правди, котра була б спўльною всўм на-

цўональностям".

Загальна соцўологўчна концепцўя ўсторичного процесу М.П.Драгомано-

ва пропагована ним як новий ў функцўональний метод пўзнання дўйсностў,

ўсторў∙, ї досить вагомим внеском в ўсторўю розвитку соцўологўчно∙ дум-

ки. Вўн ўшов у ногу з кращими досягненнями фўлософў∙, етнографў∙,

соцўологў∙. Значний пласт творчостў мислителя звернений до дослўдження

полўтико-ўдеологўчних процесўв, якў вўдбувалися у суспўльствў, ў в

сво∙х пошуках вўн вийшов на новий для укра∙нських гуманўтарних наук

рўвень - рўвень полўтично∙ соцўологў∙. Соцўологўчне розумўння ўсторич-

ного процесу, застосування порўвняльного методу в ўсторичнўй науцў зу-

мовило подальший прогресивний розвиток молодо∙ укра∙нсько∙ соцўологў∙.

5;1

- 9 -

Визначне мўсце в ўсторў∙ фўлософсько∙, соцўологўчно∙, соцўально-

полўтично∙ думки займаї видатний укра∙нський мислитель, учений, пись-

менник, суспўльно-полўтичний дўяч Ўван Якович Франко (1846-1916).

Творча дўяльнўсть Ў.Я.Франка енциклопедично рўзностороння - охо-

плюї проблеми ўсторў∙, економўки, фўлософў∙, соцўологў∙, фольклористи-

ки, лўтературознавства, естетики публўцистики. Вўн залишив глибокий

слўд в ўсторў∙ укра∙нсько∙ культури - в поезў∙, прозў, драматургў∙, пе-

рекладав з росўйсько∙, нўмецько∙, англўйсько∙, французько∙, чесько∙,

польсько∙, словацько∙ мов.

Соцўологўчна спадщина Франка багата ў рўзноманўтна. Вона не лише

вўдобразила головнў досягнення ївропейсько∙ соцўологўчно∙ думки ХIХ -

початку ХХ ст., а й розвинула новў ўде∙ та принципи актуальних на той

час соцўальних проблем. соцўологўчнў питання розробляються ученим у

працях "Про соцўалўзм", "Наука та ∙∙ становище щодо працюючих класўв",

"Мислў о еволюцў∙ в ўсторў∙ людськостў", "Що таке поступ?", "Про працю"

та ўн.

У творчостў Франка багато уваги придўляїться питанням методологў∙

та методўв соцўального дослўдження. Одним ўз важливих методўв соцўа-

льного дослўдження Франко називаї ўсторичний метод. У статтў "Найновўшў

напрямки в народознавствў" Франко пўдкреслюї велике пўзнавальне значен-

ня еволюцўйного погляду на свўт природи та людську ўсторўю, елементи

якого ї в творчостў Гегеля, Канта, Фейїрбаха, Маркса ў, особливо в пра-

цях Дарвўна, що дало "сильний ўмпульс для розвитку багатьох емпўрўчних

наук".

Особливу увагу Франко придўляї дослўдженню науки, ∙∙ ролў та зна-

чення в життїдўяльностў людини, зазначаючи, що "кўнцевою метою науки ї

людина та ∙∙ добро".

Ў.Франко близько пўдходить до сучасного розумўння предметно∙ спе-

цифўки соцўологўчно∙ науки. В листў до Ольги Рошкевич вўд 20 вересня

1878 р. вўн зазначаї, що соцўологўя вивчаї "форми спўльного життя лю-

дей, розвитку, виховання ў т.д.". Сьогоднў загальноприйнятим ї розумўн-

ня предмета соцўологў∙ як науки про соцўальнў спўльноти, котрў ў ї, по

сутў, "формами спўльного життя" людей.

Вивчення соцўальних явищ, зазначаї мислитель, пов'язане з величез-

ною складнўстю людських взаїмин, численними переплетеннями причин ў

5;1

- 10 -

наслўдкўв, що в свою чергу породжують новў видимў й прихованў причини

та наслўдки, якў важко пўддаються виявленню. Ў тому немаї науки "труд-

нўшо∙ ў бўльше запутано∙, але одночасно тако∙ важливо∙, як наука про

людину ў людське життя".

Еволюцўйний розвиток суспўльства, його етапи та перспективи Ўван

Франко розглядаї найбўльш фундаментально у двох працях - "Мислў о ево-

люцў∙ в ўсторў∙ людськостў" та "Що таке поступ?". Вони свўдчать, що ав-

тор був глибоко обўзнаний ўз новўтнўми досягненнями "наук соцўо-

логўчних" ў тих вчених, що пўднялися до "оброблення" та узагальнення

емпўрўчних фактўв, - Бокля, Маркса, Спенсера, Тейлора та ўн.

Майбутнї людства Ў.Франко вбачаї не в пануваннў одного класу над

ўншим, не в боротьбў бўдних проти багатих, не у "всесвўтнўй рўзанинў",

а в прогресў технўки, розвитковў науки, культури, освўти, моралў й пе-

реконаннў, що "послўднўй акт велико∙ революцў∙ соцўально∙ буде остўльки

лагўднўший, оскўльки освўта ў наука зможе прояснити масам робочого на-

роду цўль ў способи цўлого дўла", - пише вўн у працў "Наука ў ∙∙ стано-

вище щодо працюючих класўв".

Учений прекрасно розумўв, що ўсторўя - складний процес, не звичай-

ний перелўк "важливих подўй" - воїн, дўючих осўб, процесўв, наслўдкўв,

що вона нўколи не може стати "повною, скўнченою, такою, про котру мож-

на сказати: се будинок готовий, нў однўї∙ цеглини в нўм не хибуї.

...Ўсторўя назавсўгди останеться таким будинком, котрий кожне нове по-

колўння в бўльшўй або в меншўй частинў перебудовуї ў пересипаї вўдповў-

дно до власних потреб, до власних поглядўв". Вона ї закономўрним проце-

сом, а людство в своїму розвитку пўдпорядковане певним "законам, а не

залежить вўд примх ў бажань окремих людей". В ўсторў∙ укра∙нсько∙ нау-

ки це була нова методологўя ў нова парадигма для ўсторўографў∙ в ро-

зумўннў ўсторичного процесу розвитку суспўльства, його джерел, ме-

ханўзмўв ў рушўйних сил.

Ўван Франко дуже високо оцўнюї збирання ў вивчення фольклору, що,

як вўн пўдкреслюї, допомагало "глибше заглядати в душу свого народу",

сприяло формуванню нацўонально∙ свўдомостў, особливо ўнтелўгенцў∙, та

справў вўдродження нацў∙.

Будучи видатним ученим ў водночас впливовим громадсько-полўтичним

дўячем, М.Грушевський придўляв велику увагу як теоретичним, так ў пра-

5;1

- 11 -

ктично-полўтичним проблемам розбудови молодо∙ Укра∙нсько∙ держави. Ком-

плекс цих проблем мўстив у собў як суто соцўологўчнў питання (соцўаль-

но-класова структура суспўльства, проблема взаїмовўдносин мўста й села,

динамўка громадських суспўльно-полўтичних настро∙в), так ў соцўологўчнў

аспекти питань державного будўвництва (проблема суспўльно-полўтичного

устрою, нацўональна полўтика - етносоцўологўя та етнополўтика, соцўо-

логўя суспўльно∙ моралў).

Найбўльш адекватний вираз соцўологўчнў ўнтереси вченого, що форму-

валися пўд теоретичним впливом ўдей класично∙ позитивўстсько∙ традицў∙,

французько∙ соцўологўчно∙ школи Дюркгейма, антропологўчних дослўдўв

Левў-Брюля, Л.Моргана, етнологў∙ та психологў∙ В.Вундта, найшли в його

курсў "генетично∙ соцўологў∙", яка була своїрўдним вступом до початкўв

еволюцў∙ громадянства в Укра∙нў.

"Генетична соцўологўя", ўде∙ яко∙ Грушевський розвиваї на сторўн-

ках сво∙х "Початкўв громадянства", продовжила цю актуальну дослўдницьку

соцўологўчну традицўю вивчення людського суспўльства й суспўльностў.

Завдання цўї∙ працў вчений визначаї у такий спосўб - "в популярнўй ў

короткўй формў... ознайомити ширшў верстви нашого громадянства з

новўшими течўямив сўй сферў, з фактами ў помўченнями, поробленими

спўльною працею цивўлўзованих народўв".

М.Грушевський по-своїму розв'язуї проблему механўзму еволюцў∙ люд-

ського суспўльства й рўзних форм суспўльностў. Аналўзуючи соцўальнў

факти того часу та дослўдження соцўально∙ еволюцў∙ в минулому, вчений

доходить висновку про вирўшальну роль у вўчних змўнах людського життя

невпинно∙ конкуренцў∙ ўндивўдуалўстських та колективўстських тенденцўй

ў перўоидчного чергування переваги то одних, то других. Саме ця бо-

ротьба двох тенденцўй ї, на думку Грушевського, основою того ритму

соцўально∙ еволюцў∙, котрий дослўджуї соцўологўя ў всў соцўальнў науки.

В концепцў∙ "генетично∙ соцўологў∙" Грушевський намагаїться по-

лўдовно впроваджувати свўй методологўчний принцип органўчного синтезу

основних факторўв розвитку людського суспўльства - бўологўчного,

психўчного та соцўального.

Перша стадўя розвитку суспўльностў характеризуїтся, за Грушев-

ським, перевагою бўологўчних факторўв розвитку досоцўальних форм ор-

ганўзацў∙ та вўдокремленням людини й людського колективу зў сфери тва-

ринного ўснування з подальшим поглибленням дў∙ соцўального та психо-

5;1

- 12 -

логўчного факторўв.

Друга стадўя характеризуїться пануванням племўнно-родово∙ ор-

ганўзацў∙ та процесами ∙∙ поступового розкладу пўд впливом економўчно∙

диференцўацў∙, розвитком особисто∙ власностў та вўдокремленням родини

чи родинно∙ сўм'∙ ўз загалу племенў. Формуїться влада та соцўальнў вер-

стви, яким вона належить, - вўйськова аристократўя, цивўльнў та

релўгўйнў авторитети.

Процеси розкладу племўнно-родово∙ органўзацў∙ неминуче приводять

до формування класово∙ держави, що й знаменуї собою наступ третьо∙

стадў∙ розвитку суспўльностў.

У теоретичнўй спадщинў М.С.Грушевського становлять значний ўнтерес

ўде∙ та концепцў∙, що тўсно пов'язанў з його громадсько-полўтичною

дўяльнўстю. Умовно можна окреслити ∙х як "полўтична соцўологўя" Грушев-

ського. У сво∙й полўтичнўй соцўологў∙ М.Грушевський з неупередженўстю й

терпўнням ученого ў водночас ўз практичним досвўдом полўтика дослўджуї

ў визначаї тў предумови, обставини й перспективи, за яких розвивалося й

буде розвиватись укра∙нське суспўльство. В цўлковитўй вўдповўдностў з

методом свої∙ "генетично∙ соцўологў∙" вўн виводить генезис ўде∙ ук-

ра∙нсько∙ державностў, починаючи з найдавнўших часўв Ки∙всько∙ Русў й

кўнчаючи проголошенням Укра∙нсько∙ держави у 1917 р.

М.Грушевський виконуї величезнў за сво∙м значенням завдання - об-

грунтовуї ўсторично, теоретично та юридично право укра∙нського народу

на власну державу, довўвши, що цей народ ўснуї як окремий ўсторичний,

культурний та етнўчний суб'їкт. "Це людина, яка встановила науковў,

точнў пўдстави нашо∙ державностў", - сказав про нього В.Винниченко.

Займаючись питанням укра∙нсько∙ нацўонально-культурно∙ осўбностў,

М.С.Грушевський розробляв деякў загальнў методологўчнў проблеми теорў∙

соцўально∙ та нацўонально∙ ўдентичностў. Зокрема, становить ўнтерес