141035 (Соціологічна думка на Україні (кінець ХІХ - поч. ХХ)), страница 3

розроблена ним система факторўв формування нацўонально-культурно∙ ўден-

тичностў та нацўонально∙ самосвўдомостў. Серед головних факторўв тако-

го роду вчений видўляї, крўм спўльного ўсторичного шляху розвитку, ет-

нўчне походження, мову та самоусвўдомлення своїў принадлежностў до пев-

но∙ культурно-етнўчно∙ спўльноти. Теоретичнў пўдстави концепцў∙ М.Гру-

шевського збўгаються у сво∙й основў з провўдними сучасними розробками

цўї∙ проблематики.

Концепцўя нацўонального миру, що ї кўнцевою метою етнополўтики

5;1

- 13 -

М.С.Грушевського, органўчно доповнюї його теорўю укра∙нсько∙ соцўально∙

гармонў∙. Наочним втўленням ў соцўальним забезпеченням останньо∙ мало

стати нове уявлення про громадянськўсть ў громадянство - "державу-гро-

маду", за висловом самого вченого, - "подўбне за означенням новўй

релўгў∙ для народу".

Демократичнў за своїю суттю принципи нацўонально∙ полўтики

Укра∙ни, якў були розробленў в сво∙х основах М.С.Грушевським, безумов-

но, вимагали й вимагають для свої∙ повно∙ реалўзацў∙ створення демокра-

тичних умов ў розвитку демократичного громадянського суспўльства.

Перетворити соцўологўю в справжню науку про суспўльство було од-

ним ўз найважливўших завдань у сферў соцўальних наук видатного ук-

ра∙нського теоретика права, фўлософа, соцўолога, полўтичного дўяча Бог-

дана Олександровича Кўстякўвського (1868-1920).

В сво∙й дисертацў∙ "Суспўльство ў особистўсть" вўн дотримувався

позицў∙ соцўально-психологўчного напряму в соцўологў∙, з точки зору

якого суспўльство - результат психологўчно∙ взаїмодў∙ мўж ўндивўдами.

За тако∙ взаїмодў∙ мўж ўндивўдами встановлюїться спўльнўсть почуттўв,

бажань та ўдей, що перетворюї групу ўндивўдумўв у соцўальне формування

ў, нарештў, в суспўльство. "Дўя суспўльства, - писав у цўй працў Костя-

кўвський, - полягаї не лише в кўлькўснўй ў ўнтенсивнўй змўнў десь уже

ўснуючих однакових почуттўв у ўндивўдўв, якў складають суспўльство, але

так само, в значнўй мўрў, в створеннў цўї∙ спўльностў почуттўв у ўнди-

видўв, якў первўсно не мають нўчого спўльного, або в створеннў сус-

пўльних рухўв ў прагнень у замкнених суспўльних колах. Кожний зокрема

ўснуї передусўм просто як ўндивўд, або, вживаючи розмовний вислўв, як

приватна особа: вўн куї, кравцюї, шиї чоботи ў т.ўн. ў цўлком поглину-

тий приватними заняттями та ўнтересами. Якщо ж цў приватнў особи хо-

чуть брати участь у суспўльному життў, то вони повиннў, в кожному разў,

однаково вўдчувати й бажати. Ця однорўднўсть у почуттях ў бажаннях

з'являїться лише завдяки взаїмодў∙ мўж особистостями ў отже, маї бути

створена якўсною змўною ўндивўдуальних психўчних станўв".

На думку Кўстякўвського, перетворення соцўологў∙ в строгу науку

вимагаї виконання наступних умов. Перша умова стосуїться понятўйного

апарату соцўально∙ науки. Критично повиннў бути проаналўзованў основнў

соцўально-науковў поняття, такў як суспўльство, держава, право ў т.д.

5;1

- 14 -

Згўдно з цим Кўстякўвський дўлить свою монографўю "Соцўальнў науки ў

право" на чотири великў роздўли: "Суспўльство", "Право", "Держава",

"Культура".

Другою важливою умовою ї застосування причинних вўдносин у сферў

соцўальних явищ. Застосування поняття причинностў вимагаї вирўшення пи-

тань про необхўднўсть ў випадковўсть соцўальних процесўв, можливўсть ў

дўйснўсть. У сферў явищ важливо визначити рўвень аналўзу, на якому мож-

на простежити причиннў й необхўднў зв'язки.

Третьою умовою, що даї змогу вирўшити питання про науково строгу

соцўальну науку, ї проблема цўнностей. Кўстякўвський визначаї ∙∙ як

проблему норм. Норми, за Кўстякўвським, - це певнў цўннўснў регулятиви,

що впливають на соцўальне життя.

На переконання Кўстякўвського, соцўальна наука може працювати ли-

ше при певному рўвнў рўвнў узагальнення дўйсностў, який фўксуїться в

науково-соцўальних поняттях.

У працў "Соцўальнў науки ў право" Кўстякўвський не вўдокремив кри-

тику соцўологўчних понять у самостўйний роздўл. Як зазначив сам учений,

"мої завдання не побудувати систему, а пўдготувати шляхи ў засоби, якў

допоможуть здобувати ў створювати наукове знання".

У вченнў про право, найбўльш опрацьованўй частинў теоретично∙

спадщини Кўстякўвського, конкретизуються тў принципи пўзнання

соцўальних явищ, якў вўн виробив, дослўджуючи загальнў питання соцўо-

логў∙.

Дво∙ста природа права: з одного боку, це сфера чисто∙ належностў,

зовнўшня форма ўснування справедливостў ў свободи, з ўншого - воно на-

лежить до сфери соцўальних вўдносин, вўдносин мўж окремими ўндивўдами ў

соцўальними групами, являючи собою суму норм, що встановлюють ком-

промўс мўж рўзними вимогами, - вимагаї вўд учених дво∙стого методу,

своїрўдного методологўчного плюралўзму в дослўдженнў.

З точки зору Кўстякўвського, неправильнў тў вчення про право, якў

розглядають його лише з одного боку; так, соцўологўчний пўдхўд до пра-

ва забуваї про його цўннисний характер, але цўннисний пўдхўд також маї

пам'ятати про те, що ўдея права завжди втўлюїться в конкретному

суспўльствў, яке складаїться з певних соцўальних груп з рўзними, часто

суперечливими ўнтересами. Згўдно з такою сутнўстю права Кўстякўвський

видўляї чотири пўдходи до його аналўзу: соцўологўчний, психологўчний,

5;1

- 15 -

догматичний ў нормативний. Першў два пўдходи розглядають право як

реальне причиново-зумовлене явище, яке входить в структуру ўснуючих

соцўальних зв'язкўв. Якщо соцўологўчний пўдхўд спрямований на аналўз

права як явища природного порядку, на вивчення законўв його розвитку й

виникнення, то психологўчний пўдхўд пов'язаний з вивченням того, що в

сучаснўй термўнологў∙ описуїться поняттям правосвўдомостў.

Догматичний (юридичний) пўдхўд до права вивчаї систему правових

норм або правовий порядок, що дўї в ўсторично визначеному суспўльствў.

Останнўй пўдхўд до вивчення права - нормативний або телеологўчний

- припускаї, що в правў реалўзуються "трансцендентальнў" цўлў: рацўо-

нальнў та етичнў. Рацўональна мета в правў полягяї в тому, що ∙й зав-

жди притаманне прагнення до максимально∙ повноти логўчно завершеного

цўлого, позбавленого суперечностей. Етична природа права, на думку

Кўстякўвського, полягаї в його спроможностў висловлювати ўде∙ свободи ў

справедливостў. Право - це справедливўсть ў свобода в ∙х зовнўшнўх, зу-

мовлених суспўльним середовищем формах. "Право рухаїться ў зумов-

люїться рўзними етичними цўлями: воно ї одночасно носўїм свободи ў

справедливостў. Право прагне втўлити в собў свободу ў справедливўсть

якомога повнўше ў досконалўше".

Серед властивого росўйськўй ўнтелўгенцў∙ на рубежў столўть право-

вого нўгўлўзму дўяльнўсть Кўстякўвського як фўлософа ў теоретика права

важко переоцўнити. В сво∙х працях ў публўчних виступах вўн закликав

кожного громадянина до участў в створеннў, застосуваннў ў втўленнў пра-

ва, пўдпорядковуючи цьому завданню творче натхнення, запити розуму,

напруження почуттўв ў зусилля волў.

В ўсторў∙ соцўологўчно∙ думки Укра∙ни до недавнього часу було

невўдомим ўм'я одного з видатних ∙∙ представникўв, котрий чимало зро-

бив як для ўнституцўалўзацў∙ укра∙нсько∙ соцўологў∙, так ў для ∙∙ роз-

витку - Микити Шаповала. Головною причиною замовчування його наукового

доробку була примўтна роль цього вўдомого полўтичного дўяча в ўсторў∙

укра∙нсько∙ держави - Центральнўй Радў та УНР.

Микита Шаповал як полўтичний дўяч ў учений один з перших ук-

ра∙нських науковцўв зрозумўв практичне значення соцўологў∙ як науки,

без теорў∙ ў методўв яко∙ неможливо вирўшувати прагматичнў соцўальнў,

економўчнў, полўтичнў та ўншў проблеми, що постають перед Укра∙ною у

5;1

- 16 -

зв'язку з потребами ∙∙ вўдродження пўсля втрати незалежностў. Виходячи

з глибокого переконання про тўсний зв'язок "науки ў життя", М.Шаповал

пўдкреслюї, що "полўтика може наукою стати лише на грунтў соцўологў∙ ў

соцўографў∙", бо вўдродження укра∙нського народу неможливе без "серйоз-

но∙ органўзацў∙ соцўологўчних студўй", оскўльки народ, що "йтиме помац-

ки, що не бачитиме перспектив, що не розбиратиметься в супўльних спра-

вах, впаде жертвою могутньо∙ механўки мўжнародного й суспўльного життя".

Задум створення Укра∙нського ўнституту громадознавства в Празў ви-

никаї у його засновника з внутрўшнього переконання в необхўдностў "гли-

бокого аналўзу" соцўальних процесўв, чого не може дати зовнўшнї ∙х

спостереження та описання. У зв'язку з цим Шаповал розробляї план ор-

ганўзацў∙ соцўологўчного ўнституту, котрий займався б глибоким дос-

лўдженням соцўальних явищ ў процесўв насамперед укра∙нського життя.

Ўнститут громадознавства був створений у Празў при пўдтримцў уря-

ду ЧСР в листопадў 1924 р. В ньому ўснували три вўддўли: народознав-

ства, господарства ў технўки, соцўологў∙ ў полўтики. Вўддўл народо-

знавства займався загальними проблемами народознавства, дослўдженням

розвитку форм "людських органўзацўй" (суспўльств, народўв), вивченням

витворўв духовно∙ дўяльностў, суспўльно∙ свўдомостў та ўн. Вўддўл гос-

подарства (економўки) ў технўки провадив дослўдження економўчних стру-

ктур ў процесўв, вивчав економўку Укра∙ни та ∙∙ сусўдўв, систему еко-

номўчних зв'язкўв тощо, а вўддўл соцўологў∙ й полўтики зосередився на

дослўдженнях соцўально∙ статистики, рўзноманўтних форм життїдўяльностў

суспўльств ў соцўальних процесўв, аналўзў процесўв виникнення ў розвит-

ку суспўльних форм органўзацў∙ та управлўння суспўльним життям та ўн.

У липнў 1927 р. при Ўнститутў було вўдкрито Укра∙нський робўтни-

чий унўверситет. Тут викладався курс громадознавства (теоретична соцўо-

логўя), студенти набували знання з "суспўльно∙ полўтики" (про соцўальнў

процеси, суспўльнў чинники, соцўальну генетику), оволодўвали ўсторўїю

соцўологў∙, соцўальною педагогўкою, концепцўями соцўального контролю та

ўн. Читалися лекцў∙ з укра∙нознавства та соцўографў∙ Укра∙ни, де

всебўчно висвўтлювались питання географў∙, населення, ўсторў∙ укра-

∙нського письменства, мистецтва, господарства, вўдродження, революцў∙.

Програма з проблем сучасно∙ политики включала такў питання, як робўтни-

ча, земельна, селянська, нацўональна, вўйськова справи, свўтове госпо-

дарство, взаїмовўдносини Росў∙ й Укра∙ни та ўн. Спўвпрацўвниками цього

5;1

- 17 -

ўнституту було опублўковано або пўдготовлено до друку багато цўкавих

праць, бўльша частина котрих мало або зовсўм невўдома в Укра∙нў сьо-

годнў. Серед виданих були працў С.Бородаївського "Ўсторўя кооперацў∙",

М.Ю.Шаповала "Вўйсько з соцўологўчного погляду", "Органўзацўя укра-

∙нських соцўологўчних студўй", "Укра∙нська соцўологўя", а серед пўдго-

товлених до друку наприкўнцў 1927 р. були працў Л.Бўлецького "Соцўо-

логўчний метод в лўтературнўй критицў", Т.Гриба "Соцўологўчна теорўя

нацў∙", В.Петрўва "Соцўологўчна теорўя оборони нацў∙" та ўн.

Микитў Шаповалу належить прўоритет в укра∙нськўй соцўологў∙ у

розробцў системи загально∙ соцўологўчно∙ теорў∙. Мова йде про його фун-

даментальну працю "Загальна соцўологўя", написану як курс лекцўй для

студентўв Укра∙нського робўтничого унўверситету при Ўнститутў громадо-

знавства в Празў. Учений розглядаї тут соцўологўю як практичну науку

про життя суспўльства, котру потрўбно знати, щоб "не блукати потемки в

громадських справах, а свўдомо розбўратись в ∙х ў керувати ними", бо

укра∙нцям "нема ўншого виходу, як взятися до вивчення суспўльства: або

ми пўзнаїмо його науково ў станемо активними, дўяльними, творчими, або

... будемо лише скўглити вўд болю рабства ў не зрушимось з мўсця, не

визволимось з неволў". Усвўдомлення ролў ў значення наукового розумўння

суспўльства на основў глибокого знання законўв його розвитку та фун-

кцўонування червоною ниткою проходить крўзь усў соцўологўчнў працў

М.Шаповла.

Предметом спецўального аналўзу в соцўологў∙ М.Шаповала ї характе-

ристика складних соцўальних чинникўв, котрў детермўнують ўндивўдуальну

ту групову дўяльнўсть. Ўндивўд дўї не сам по собў, а в об'їднаннў з

ўншими. Така взаїмодўя утворюї новў об'їднання людей, новў соцўальнў

групи, системи, а тому такў спўльностў синтезують ўндивўдуальне та за-

гальне, утворюючи "комплекси сил, збўрникўв ∙х, якў ми сприймаїмо як

окремў сполученў, складнў їдностў", котрў називаються колективами, або

соцўальними силами. Соцўальнў сили М.Шаповал розглядаї як спосўб

поїднання, зв'язку людей, як чинник, що "утворюї всяку вза∙мочиннўсть

мўж людьми".

М.Шаповал вважаї необхўдним створення "соцўологў∙ мови", котра