99949 (705176), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

коефіцієнт використання календарного часу (Ккч):

,

де, Твідпр –– відпрацьований фонд робочого часу,

Тк –– календарний фонд часу;

коефіцієнт використання табельного фонду часу (Ктч):

,

де Тт –– табельний фонд часу.

Табельний фонд розраховується як різниця календарного фонду та святкових і вихідних днів.

Коефіцієнт використання максимально можливого фонду робочого часу (Кмч):

,

де Тмч –– максимально можливий фонд робочого часу.

Максимально можливий фонд робочого часу дорівнює різниці табельного фонду часу і відпусток.

За даними балансу робочого часу за звітний період, наведених в табл. 1, ці показники будуть дорівнювати:

Різниця між знаменником і чисельником останнього показника характеризує резерв часу, що може бути використаний для збільшення випуску продукції. За даними приклада цей резерв складає 59004 людино-днів (850980 – 791976).

Розраховані коефіцієнти за даними балансу робочого часу попереднього і звітного періодів наведені в табл. 2.

Таблиця 2

Показники використання робочого часу

Як видно із наведених в табл. 2 даних, у звітному періоді спостерігається погіршення показників використання робочого часу як у порівнянні із планом, так і фактичними даними попереднього року. Збільшилась питома вага неявок у зв’язку із хворобами, з дозволу адміністрації, неявок у зв’язку з переведенням на скорочений робочий тиждень, збільшилась кількість прогулів, що свідчить про незадовільний стан трудової дисципліни. Усі ці показники потребують ретельного аналізу причин їх збільшення і розробки заходів щодо їх усунення.

Фонд робочого часу (Т) залежить від чисельності працюючих (Ч), кількості відпрацьованих днів одним працюючим (Д) і середньої тривалості робочого дня (Р):

Т = Ч × Д × Р

Вихідні дані для розрахунку впливу факторів на зміну фонду робочого часу наведені в табл. 3.

Таблиця 3

Вихідні данi для оцінки впливу факторів на відхилення

фактичного фонду робочого часу від планового

Оцінка впливу факторів на зміну фонду робочого часу здійснюється з використанням методу ланцюгових підстановок.

Вплив зміни чисельності працюючих на відхилення фактичного фонду робочого часу від планового (∆Тч) розраховується по формулі:

∆Тч = Чф × Дпл × Рпл – Чпл × Дпл × Рпл

∆Тч = 3600 × 227 × 7,93 – 3630 × 227 × 7,93 = – 54003 (год.)

Відносний вплив цього фактору (∆Тч%) становить:

.

Вплив зміни кількості відпрацьованих днів одним працівником (∆Тд):

∆Тд = Чф × Дф × Рпл – Чф × Дпл × Рпл

∆Тд = 3600 × 220 × 7,93 – 3600 × 227 × 7,93 = – 199836 (год.)

Вплив змiни середньої тривалостi робочого дня (∆Тр):

∆Тр = Чф × Дф × Рф – Чф × Дф × Рпл

∆Тр = 3600 × 220 × 7,89 – 3600 × 220 × 7,93 = – 31680 (год.)

Сумарний вплив усіх факторів (Σ∆Ті) становить:

– 54003 – 199836 – 31680 = – 285519 (год.), що відповідає розра-хованому загальному відхиленню фонду робочого часу.

Σ∆Ті% = – 0,83 – 3,06 – 0,48 = – 4,37 (%)

Загальне відносне відхилення фонду робочого часу становить:

.

5. Аналіз продуктивності праці

У системі узагальнюючих показників ефективності виробництва продуктивності праці належить особлива роль. З одного боку, вона характеризує досягнутий рівень розвитку матеріально-технічної бази виробництва, ефективність використання трудового потенціалу і досягнень науково-технічного прогресу, а з іншого боку –– продук-тивність праці є основою росту національного доходу, реальних доходів населення і соціального розвитку країни.

Реальне підвищення продуктивності праці виявляється в зниженні трудомісткості окремих видів продукції, що забезпечується впровадженням у виробничий процес досягнень науково-технічного прогресу. Науково-технічний прогрес сприяє безперервному і якісному удосконалюванню всіх трьох елементів процесу виробництва: засобів праці, предметів праці і робочої сили, а також методів їх з'єднання, тобто різних форм наукової організації виробництва і праці.

Для оцінки продуктивності праці використовують натуральний, вартісний i трудовий методи її вимірювання.

При використанні натурального i вартісного методів розраховують середньогодинний, середньоденний i середньорiчний виробіток продукції одним робітником. Також розраховується середньорічний виробіток продукції на одного працівника промислово-виробничого персоналу у вартісному виразі. Трудовий метод передбачає визначення витрат часу на виробництво одиниці продукції певного виду (трудомісткості продукції).

Аналіз продуктивності праці здійснюється в наступному порядку:

аналізується рівень і динаміка планових і фактичних показників продуктивності праці –– вироблення продукції на одного працюючого ПВП і на одного робітника, трудомісткості продукції;

визначається вплив продуктивності праці на виконання плану виробництва;

визначається вплив найважливіших факторів на ріст продук-тивності праці.

Аналіз продуктивності праці починають з загального аналізу змiни її рівня i динаміки (табл. 4).

Таблиця 4

Аналіз продуктивності праці

Наведені данi свідчать про те, що у звітному періоді продуктивність праці зросла як у порівнянні з базовим рівнем (на 4,3 % у розрахунку на одного працюючого i на 1,9 % у розрахунку на одного робітника), так i у порівнянні із плановими даними (на 1,9 % i 0,9 % відповідно). Як видно із даних табл. 4 продуктивність праці одного працюючого зросла за рахунок збільшення обсягу товарної продукції i зменшення чисельності персоналу, а одного робітника –– за рахунок випереджаючого зростання обсягу продукції у порівнянні із збільшенням чисельності робітників.

Подальший аналіз продуктивності праці передбачає визначення кількісної оцінки впливу факторів на її величину.

Для аналізу впливу факторів на величину продуктивності праці можуть використовуватись різні факторні моделі.

Наприклад, продуктивність праці (ПП) може бути розрахована по формулі:

,

де V –– обсяг виробництва продукції;

Ч –– середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу або робітників.

Для окремих цехів формула визначення продуктивності праці може бути представлена так:

де В –– обсяг виробництва продукції у натуральному виразі;

–– середня оптова ціна продукції.

При використанні цієї факторної моделі оцінка впливу факторів на зміну продуктивності праці від планового рівня здійснюється за формулами:

оцінка впливу обсягу виробництва (∆ППв):

;

оцінка впливу середньооблікова чисельності робітників (∆ППч):

;

оцінка впливу середньої оптової ціни (∆ПП )

;

де Впл, Вф –– плановий, фактичний обсяг виробництва, нат. од.;

, –– планова, фактична ціна одиниці продукції, грн.;

Чпл, Чф –– планова, фактична чисельність робітників.

Для оцінки впливу факторів на рівень середньорічного виробітку робітника може використовуватися наступна модель:

РВ = Д × Р × ГВ,

де РВ –– річний виробіток одного робітника, грн../чол.;

Д –– кількість днів, відпрацьованих одним робітником;

Характеристики

Список файлов реферата