Menegment (704119), страница 11

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 11)

Організацію взаємодії управлінського персоналу з комп'ю­тером останніми роками в основному розглядають з точки зору діалогу людини з ЕОМ. Цей діалог не всі розуміють однаково. Дехто вважає, що людина має працювати та спілкуватися з ЕОМ в якомусь вільному режимі: робити запити щодо того, що може бути потрібне, та відразу отримати відповідь. Інші вважають, що запити мають бути стандартизованими та їх треба здійснювати у певній послідовності. Тобто відповіді мають бути так само не Довільними, а стандартними. Як у першій, так і в другій поста­новці питання є раціоальне зерно. Тому треба вибрати з них най­краще. Перша постановка є досить перспективною та заслуговує на велику увагу, але її досить важко реалізувати через технічні труднощі, через обмежені можливості ЕОМ. Другу постанову

165

О.А. Подсолонко

простіше втілити в життя, у ній можна уникнути майже всіх технічних труднощів, стандартизувавши запити управлінського персоналу та відповіді комп'ютера (рис. ЗО).

Рис. ЗО. Декомпозиція запитів управлінського персоналу (загальний вигляд):

/ — оглядові запити, 2 — запит про виконання плану виробництва, З — запит про ефективність процесу виробництва, 4 — запит про те, що перешкоджає нормальному ходові виробництва, 5 — запит про сприят­ливі фактори, що впливають на хід виробництва, 6 — повторюваність не­гативних та позитивних відхилень, 7 — очікувані наслідки негативних відхилень, 8 — очікувані наслідки позитивних відхилень, 9 — очікуваний комплексний результат, 10 — очікувані фонди економічного стимулюван­ня, 11 —оптимальний варіант внутрішніх рішень, 12—необхідне залучен­ня зовнішньої допомоги, 13 — варіанти поєднань внутрішніх рішень та зовнішньої допомоги при оптимізації комплексного результату, 14 — варіанти управлінських впливів на виконавців процесу.

Недоліком її є певна обмеженість можливостей людини в задаволенні потреб у інформації, які можуть бути майже неперед-бачуваними. Практично дуже важко, а часто навіть неможливо обмежити та передбачити всі ситуації в діяльності підприємства, описати їх у якомусь стандартному, систематизованому вигляді.

166

Менеджмент: теор/я та практика Але все-таки не зникає необхідність у розробленні класифікації управлінських ситуацій на підприємстві, що охоплюватиме нор­мативами всі можливі відхилення ходу виробничого процесу. В основі її лежить вивчення фактичних ходу виробничого процесу, змісту виробничо-економічних ситуацій, що виникаютьпри ви­робництві та реалізації продукції споживачам.

Вивчення виробничих ситуацій та побудова на їх основі відповідних моделей управління останніми роками поширюють­ся та розвиваються під назвою ситуаційне управління. Проблеми управління тут розглядають стосовно до великих систем, не за­глиблюючись у їхню виробничо-технологічну суть. Такий підхід є однаково прийнятним для таких систем, як підприємство якоїсь одної чи будь-якої іншої галузі, для таких систем, як будівництво об'єкту, що триває протягом року, більше року і т.і. Тут можли­во знайти якісь спільні закономірності виникнення ситуації з уп­равління великими системами. Але це не знімає з порядку денно­го питання про необхідність вивчення конкретних ситуацій для кожного цеху, агрегату та опису можливості типізації цих ситу­ацій для рівня всього підприємства чи всієї галузі. Тому розроб­ники завдань для АСУ підприємствами та підрозділами мають приділяти найбільшу увагу питанням класифікації виробничо-економічних ситуацій, які потребують управлінського впливу. Потім на цій основі вивчають та класифікують відповідні функції управлінського персоналу за всіма рівнями та ланками уп­равління, які здійснюються для усунення небажаних виробничо-економічних ситуаці чи для закріплення та розвитку сприятливих ситуацій, які покращують діяльність підприємства.

Це складне об'ємне питання, яке наразі перебуває на по­чатковій стадії розвитку. Але без його вирішення неможливо здійснити другий з зазначених напрямків, що лежать в основі про­блеми зв'язку людини з ЕОМ. Взаємозв'язок цих двох напрямків проявлятиметься в процесі пропрацювання спеціальної системи запитів управлінського персоналу, яка дозволятиме усунути неба­жані та розвинути сприятливі ситуації. Питання розроблення кла­сифікації запитів управлінського персоналу так само перебувають у стадії розвитку, є багатоманітними; деякі дослідники їх ро­зуміють неоднозначне. Одні фахівці вважають, що запити мають бути жорсткими, інші — що запити мають бути довільними в часі та за змістом. Для відповідності цих двох напрямків треба розгля­дати не так запити управлінського персоналу, як особливості по-

167

О.А. Подсолонко

будови відповідних алгоритмів розрахунку та видання інфор­мації, що необхідна для задоволення цих запитів.

Заслуговує на увагу новий напрямок, який передбачає ав­томатичне видання для кожної ланки, на кожнім управлінськім ступені лише тієї інформації, яка дійсно потрібна людині, тієї, за якою він може прийняти певне рішення, певним чином діяти. При цьому алгоритми видання інформації мають бути побудовані так, щоби внутрішня, програмна логіка дозволяла визначити, чи потрібно надавати інформацію управлінському персоналу, чи во­на не є потрібною для нього. В цьому напрямку в останні роки є певні позитивні результати, а відповідні роботи можна віднести до проблем ситуаційного управління. Інформація надається уп­равлінському персоналу лише тоді, коли виникає відповідна нега­тивна ситуація, яку можна усунути; тому виникає інформація за нею. Якщо процес проходить нормально, якщо не виникає таких ситуацій, то відповідно інформація управлінському персоналу не надається. При розробленні таких алгоритмів передбачають ство­рення масивів величин негативних відхилень, причин, що призво­дять до них, та можливих варіантів їх оперативного усунення, а також поточного недопущення. Крім того, передбачається авто­матичне створення різних інформаційних масивів, які лежать в ос­нові вирішення завдань оперативно-технічного та бухгалтерсько­го обліку, статистики, аналізу та планування.

Всі ці завдання призначені, як правило, для поточного та перспективного управлінь (за винятком оперативно-технічного обліку, що лежить в основі оперативного управління вироб­ництвом).

Всю цю інформацію призначено для відповідних ланок управління для вирішення спеціалізованих завдань. При цьому слід враховувати певні особливості зв'язку персоналу різних рівнів управління з електронно-обчислювальною технікою, особ­ливості видання управлінському персоналу з ЕОМ потрібної інформації. На будь-якому підприємстві (об'єкті) можна виділи­ти кілька уніфікованих рівнів (ланок) управління. Як правило, розглядають три рівні управління, найвищим з яких є управління заводом, що безпосередньо ототожнюється з директором підприємства, його заступниками та начальниками відділів. Се­редній рівень — це управління цехами та виробництвами, пред­ставлене начальниками цехів, служб, керівниками технологічних комплексів. Нижній рівень — це управління ділянками та агрега-

168

Менеджмент: теорг'я та практика

тами всередині цехів. Якщо ми говоримо про взаємозв'язок всіх цих ланок з електронно-обчислювальною технікою, то варто за­значити, що зміст його багато в чому залежить від складу за­вдань, які вирішує кожна ланка, від періоду часу, для якого вони вирішують ці завдання. Від цих характеристик залежить тип технічного пристрою, з яким має справу кожний керівник ланки. Деякі керівники вищої та середньої ланок вирішують завдання перспективного, поточного та оперативного управлінь. Основна маса керівників нижньої ланки в основному вирішує завдання оперативного та іноді (дуже рідко) поточного управління. Пер­спективним управлінням ця ланка майже не займається.

У зв'язку з цим можна досить чітко накреслити структуру інформації, що є необхідною для управління в кожній з цих ла­нок. На нижній ланці, як правило, виникає необхідність у ство­ренні масивів оперативної інформації, що є необхідною для уп­равління в ході виробничих процесів. На середньому та вищому рівнях у масивах інформації переважатимуть ті, що дозволять ха­рактеризувати діяльність підприємства за періоди часу поточно­го та перспективного управлінь. Структури інформаційних ма­сивів для них суттєво відрізняються через те, що є досить різкі відмінності у змісті завдань, які вирішують поточне та перспек­тивне управління. Структура та зміст звернень управлінського персоналу до цих масивів та, відповідно, технічна реалізація так само суттєво відрізнятимуться. Так, для перспективного уп­равління галуззю чи підприємством потрібна інформація, яка дозволяє побачити основні шляхи їх подальшого розвитку. Для реалізації такого завдання потрібні великі обсяги інформації, яка характеризує досягнення науково-технічного прогресу, а також інформації, у якій би відображалися, наприклад, питання чисто­ти патенту, що дозволило б зробити висновки про стан у вирішенні багатьох технологічних процесів у нашій промисло­вості та за кордоном. Так само тут мають відображатися питан­ня, наскільки виконані розробки охоплені серійним вироб­ництвом, які його резерви: як сильно вітчизняні розробки відста­ють від рівня світових стандартів чи випереджають їх. За якими характеристиками, яка орієнтовна потреба у нових видах про­дукції та що необхідно для освоєння її виробництва. Інформація такого типу дозволить ухвалювати рішення про перспективи по­дальшого розвитку керованого об'єкту. Завдання перспективно­го управління із застосуванням ЕОМ практично в галузях поки

169

О.А. Подсолонко

що не вирішені достатнім чином, але є відповідні технічні переду­мови для їх вирішення.

За допомогою сучасних комп'ютерів можна виконувати складні проектно-конструкторські розрахунки, виводячи резуль­тати розрахунків у вигляді графічних зображень на екран та ко­ректувати їх, стирати зображення, переміщати його, робити вибірку, повертати і т.і., якщо це необхідно. Фахівці можуть от­римувати на екрані зображення об'єкта в загальному вигляді, різних його проекцій та розрізів, характеристики матеріальних, кольорових та інших форм його рішення. Якщо ці характеристи­ки влаштовують фахівця, то він відправляє всі ці зображення до того, хто будує графи. Це — сьогоднішній рівень взаємозв'язку людини з ЕОМ у напрямку вирішення перспективних завдань.

Завдання перспективного управління підприємством тре­ба вирішувати таким чином. Припустимо, що директор підпри­ємства хоче знати, як протягом певного майбутнього періоду ча­су забезпечити на підприємстві досягнення нових вимог спожи­вачів до продукції, що випускається. На екрані персонального комп'ютера він може отримати відповіді на такі питання:

• якою має стати генеральна схема всього підприємства,
  кожного цеху, які характеристики мають бути в кожного агрега­
  ту та ділянки кожного цеху;

• як треба змінити систему управління підприємством, які
  вимоги мають задовольняти його заступники та всі співробітни­
  ки у різних ланках управління, яким чином мають змінитися кри­
  терії оцінки їх діяльності;

• яку систему заходів треба вжити на підприємстві, в це­
  хах, на галузевому, міжгалузевому рівнях для того, щоб виріши­
  ти поставлене завдання.

Але одержанню таких результатів передує величезний об'єм праці висококваліфікованих розробників завдань у на­прямку створення інформаційного забезпечення цієї підсистеми перспективного управління.

Характеристики

Список файлов реферата