Menegment (704119), страница 15

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 15)

Початкове і кінцеве значення шкали — це найменше і най­більше значення вимірюваної величини, що визначена на шкалі. Діапазон показань — це область значень вимірюваної величини, для якої нормовані допустимі похибки приладу. Межа вимі­рювань — це найбільше або найменше значення діапазону вимірювань. Варіації показів — це різниця показів приладу, що відповідають даній точці діапазону вимірювань при двох

- 124 -

напрямках повільних вимірювань показів приладу. Стабільність засобу вимірювання — це якість засобу вимірювання, що відоб­ражає незмінність в часі його метрологічних характеристик.

Вимірювальне зусилля приладу — це сила, що створюється приладом при контакті з виробом і діє по лінії вимірювання. Воно, як правило, визивається пружиною, яка забезпечує кон­такт чутливого елементу приладу, наприклад, вимірювального на­конечника, з поверхнею вимірюваного об'єкту. При деформації пружини має місце зміна зусилля: різниця між найбільшим та найменшим значеннями — це максимальне коливання вимірю­вального зусилля.

Клас точності засобу вимірювання — це узагальнена його ха­рактеристика, визначена границями припустимих і додаткових похибок, а також іншими властивостями засобів вимірювання, що впливають на їх точність і визначаються стандартами на ок­ремі види засобів вимірювання. Клас точності, хоч і характери­зує сукупність метрологічних характеристик даного засобу вимі­рювання, однак не визначає однозначно точність вимірювань, оскільки остання залежить від методу вимірювання і умов їх ви­конання.

В країні ведеться державний реєстр засобів вимірювання. Робиться це з метою:

— формування раціональної номенклатури засобів вимірю­
вання і державних стандартних зразків, своєчасного освоєння
нових типів вимірювальної техніки та зняття з виробництва
застарілих засобів вимірювання;

• обліку засобів вимірювання і державних стандартних зраз­
  ків затверджених типів та створення централізованих держав­
  них фондів інформаційних даних про засоби вимірювання та
  стандартні зразки, що допущені в виробництво і випуск в обіг;

• забезпечення зацікавлених підприємств і організацій, в то­
  му числі національних органів метрологічної служби інших країн,
  необхідною інформацією щодо фонду державного реєстру.

4.4.4. Похибки технічних вимірювань

Похибки вимірювань виникають внаслідок недосконалості методів і засобів вимірювання, впливу умов вимірювання і недо­сконалості органів чуття спостерігача, а також багатьох інших факторів, які дають сумарну похибку вимірювання. Всі ці фак­тори можна об'єднати в дві основні групи [22].

- 125 -

Випадкові похибки (в тому числі грубі похибки і промахи), що змінюються випадковим чином при повторних вимірюваннях однієї і тієї ж величини; систематичні похибки, що залишаються постійними або закономірно змінюються при повторних вимі­рюваннях однієї і тієї ж величини. Розглянемо кожну з цих

похибок.

Випадкова похибка не може бути виключена з результатів вимірювання, але її вплив може бути зменшений за рахунок повторних вимірювань однієї величини і обробки експеримен­тальних даних.

Для оцінки можливої похибки вимірювань треба знати за­кономірність появи випадкових похибок. При значній кількості вимірювань їх значення, як правило, розподіляється по закону Гаусса: похибки вимірювань можуть приймати неперервний ряд значень; вірогідність (частота) появи похибок, рівних за зна­ченням і обернених за знаком, однакова; великі за абсолютним значенням похибки зустрічаються рідше, ніж малі; середня арифметична похибка наближається до нуля при збільшенні кількості вимірювань.

Грубі похибки та промахи виникають і з-за помилок або не­правильних дій виконавця (його психофізіологічного стану, не­правильного відліку, помилок запису або обчислень, неправиль­ного включення приладів і т. ін.), а також при короткочасних різних змінах умов проведення вимірювань (вібрації, надход­ження холодного повітря, поштовху приладу виконавцем і т. ін.). Якщо грубі похибки і промахи виявлені в процесі вимірювань, то результати вимірювань відкидають і проводять додаткове ви­мірювання. Слід, однак, враховувати, що непродумане відки­дання результатів, що різко відрізняються від інших, може при­звести до значного викривлення характеристик розсіювання ряду вимірювань, тому повторні вимірювання краще проводити не замість сумнівних, а як доповнення до них. Але найчастіше їх виявляють тільки при кінцевій обробці результатів вимірюван­ня за допомогою спеціальних критеріїв оцінки грубих похибок. Щоб запобігти грубим похибкам і промахам, практикують про­ведення паралельних обчислень, а інколи і аналізів двома ви­конавцями.

Систематичні похибки є певні функції невипадкових фак­торів, склад яких залежить від фізичних, конструктивних та технологічних особливостей засобів вимірювання, умов їх

використання, а також індивідуальних якостей спостерігача.

- 126 -

Складні детерміновані закономірності, яким підпорядко­вуються систематичні похибки, визначаються або при створенні засобів вимірювання та комплектації вимірювальної апаратури, або безпосередньо при підготовці вимірювального експерименту і в процесі його проведення.

4.4.5. Засоби вимірювання в техніці і їх вибір

При контролі якості матеріалів, півфабрикатів, комплектуючих виробів, технологічного процесу та готових виробів найчастіше використовуються такі засоби вимірювання [21,22].

Для вимірювання лінійних величин: лінійка вимірювальна ме­талева, мікрометр, штангенрейсмус, штангенциркуль, товщино­мір індикаторний, курвіметр, мікроскоп.

Для вимірювання кутових величин: кутомір з ноніусом, мікро­скоп.

Для вимірювання маси — ваги технічні та лабораторні.

Для вимірювання сили — розривні машини і динамометри різних конструкцій.

Для вимірювання тиску — манометри різних конструкцій.

Для вимірювання температури — термометри ртутні скляні лабораторні, термометри біметалеві, потенціометри автоматичні самозаписуючі і показуючі різних конструкцій, термопари, тер­мофарби.

Для вимірювання часу — секундоміри різних конструкцій, годинники пісочні настільні тощо.

Для вимірювання вологості повітря — гігрометри, гігрографи, психрометри різних конструкцій.

Для вимірювання швидкості переміщення повітря — анемо­метри різних конструкцій.

Для вимірювання електричних величин: амперметри, вольт­метри тощо.

Особливу групу засобів вимірювання складають еталони [22].

Еталон — це засіб вимірювання (або комплекс засобів ви­мірювання), що забезпечує відтворення і зберігання одиниці фі­зичної величини (або одну з цих функцій) з метою передачі роз­міру одиниці зразковим, а від них — робочим засобам вимірювань і затверджений як еталон згідно встановленого порядку.

Якщо еталон відтворює одиницю з самою високою в країні точністю, то він називається первинним. Первинні еталони основних одиниць відтворюють одиницю відповідно до ії визначення. Прикладом первинного еталону є комплекс засобів

- 127 -

вимірювань для відтворення метра в довжинах світлових хвиль випромінювання криптону-86.

Спеціальний еталон відтворює одиницю в особливих умовах, в яких пряма передача розміру одиниці від існуючих еталонів технічно неможлива з необхідною точністю (високий тиск, тем­пература і т. ін.)- Він заміняє в цих умовах первинний еталон.

Первинний або спеціальний еталон, офіційно затверджений як вихідний дд^я країни, називається державним. Державні ета­лони затверджуються Держстандартом країни і на кожний з них розробляється державний стандарт.

В метрологічній практиці дуже поширені вторинні еталони, значення яких встановлюються за первинними еталонами. Вони створюються і затверджуються в тих випадках, коли це необ­хідно для організації повірочних робіт, для збереження і мен­шого зносу державного еталону. Як приклад вторинного еталону можна назвати еталон-копію одиниці маси кілограму в вигляді платино-іридійової ваги та робочий еталон кілограму, виготовле­ний із нержавіючої сталі.

За своїм метрологічним призначенням вторинні еталони поділяються на еталони-копії, еталони порівняння, еталони-свід-ки та робочі еталони.

Еталон-копія — це вторинний еталон, призначений для збе­реження одиниці й передачі її розміру робочим еталонам.

Еталон порівняння — це вторинний еталон, призначений для порівняння еталонів, які з тих чи інших причин не можуть бути безпосередньо порівняні один з одним.

Еталон-свідок — це вторинний еталон, призначений для пере­вірки збереження державного еталону, для заміни на випадок пошкодження або втрати. Еталон-свідок використовується лише тоді, коли державний еталон є невідтворним.

Робочий еталон — це вторинний еталон, призначений для збереження одиниці і передачі її розміру зразковим засобам вимірювання самої високої точності, а при необхідності — найбільш точним робочим шрам і вимірювальним приладам.

Вторинні еталони реалізуються у вигляді: комплексу засобів вимірювання, поодиноких еталонів, групових еталонів та еталон­них наборів.

Державні еталони зберігаються в метрологічних інститутах та інших органах державної метрологічної служби країни. З доз­волу Держстандарту допускається їх зберігання і використання в органах відомчої метрологічної служби.

Крім національних еталонів одиниць фізичних величин, іс­нують міжнародні еталони, що зберігаються в Міжнародному

- 128 -

бюро мір і ваг. Програмою діяльності Міжнародного бюро пе­редбачені систематичні міжнародні звірення національних еталонів найбільших метрологічних лабораторій різних країн з міжнародними еталонами і між собою.

При виборі засобів вимірювання враховуються їх метрологічні параметри, експлуатаційні фактори (організаційна форма конт­ролю, особливості конструкції і розміри виробів, продуктивність устаткування і т. ін.), а також економічні міркування. Важливе значення має правильний вибір допустимих похибок засобів ви­мірювання: недостатня точність засобів вимірювання призво­дить до зниження якості продукції і підвищення її собівартості, висока точність підвищує трудомісткість і вартість вимірювань і веде до збільшення затрат на виробництво.

Вибір засобів вимірювання проводиться у відповідності з дер­жавними стандартами, які встановлюють допустиму похибку ви­мірювань в залежності від граничних відхилень контрольова­ного параметра.

4.5. Діяльність метрологічної служби України по забезпеченню якості продукції

4.5.1. Метрологічна служба України

Метрологічна служба України — одна із ланок державного управління, основними завданнями якого є здійснення комплек­су заходів по метрологічному забезпеченню діяльності підпри­ємств та організацій, забезпечення діяльності підприємств та організацій, забезпечення єдності і метрологічної точності вимі­рів, підвищення ефективності виробництва і якості виготовленої продукції [3].

В залежності від функцій, які виконує метрологічна служба, її поділяють на державну і відомчу.

До державної служби відносять:

Держстандарт України, який здійснює керівництво діяль­ністю метрологічної служби країни та її координацію;

УкрНДІССІ, на який покладена:

— розробка науково-методичних, організаційних, техніко-
економічних і правових основ метрологічного забезпечення;

• прогнозування розвитку метрологічної служби і еталонної
  бази країни;

• координація робіт по створенню сучасного повірочного об­
  ладнання, рухомих і стаціонарних повірочних лабораторій на ос-

- 129 -

_4e~=rr-z-;~rr-=•-

^АаР₂Глз^⁹ьдо_В Г.Г., Райхмоя 3-Я. О квалиметрии.- М, Изд-во стан-

дартов, 1973. _Гп._{убев СМ} Справочное пособие для работников

₂, ^-^^^І^. м, Изд-во стандартов. 1990. ^МТГа1ев7с Основ, метролог й технические измерени, - М,

^МТсТ^Т^ЄЕ^ Физических величин й их размерност,- М, "ТБе^ерхаа С.Ф. Об основних направленнях развития систем стан-

=j="^™=:=-та 3rS=^=---=-

ДОДАТОК

Основні терміни з стандартизації, управління якістю і сертифікації

1. СТАНДАРТИЗАЦІЯ

Стандартизація — діяльність з метою досягнення опти­мального ступеня упорядкування в певній галузі шляхом вста­новлення положень для загального і багаторазового викори­стання щодо реально існуючих чи можливих завдань.

Міжнародна стандартизація — стандартизація, участь в якій є відкритою для відповідних органів всіх країн.

Регіональна стандартизація — стандартизація, участь в якій е відкритою для відповідних органів країн лише одного геогра­фічного або економічного регіону.

Національна стандартизація — стандартизація, яка прово­диться на рівні однієї конкретної держави.

Комплексна стандартизація — це стандартизація, при якій здійснюється цілеспрямоване і планомірне встановлення і вико­ристання системи взаємопов'язаних вимог як до самого об'єкту комплексної стандартизації в цілому, так і його основних еле­ментів з метою оптимального вирішення конкретної проблеми, Основним методом, за допомогою якого здійснюється систем­ний підхід до робіт з комплексної стандартизації, є розробка програм комплексної стандартизації.

Характеристики

Список файлов реферата