Menegment (704119), страница 14

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 14)

Коефіцієнт дефектності — це характеристика середніх витрат, пов'язаних з наявністю дефектів, які виражені в цінових чи умовних одиницях — балах, що приходяться на одиницю продукції.

І

Коефіцієнт дефектності визначається за формулою:

m

А =

^zi^di •

П і = І

де m — число всіх видів дефектів, що зустрічаються в даній продукції або вибірці;

- 118 -

dj — кількість дефектів і-го виду;

Zj — коефіцієнт вагомості і-го дефекту, який може вира­жатися в грн. при ціновій оцінці або в балах при бальній оцінці; П — обсяг вибірки для визначення коефіцієнту дефектності (число проконтрольованих одиниць продукції).

При прийманні готової продуцкії оцінку рівня якості її харак­теризують приймальним рівнем дефектності на основі певного середнього значення коефіцієнта дефектності.

Оцінка рівня якості продукції в експлуатації або споживанні. Під рівнем якості продукції в експлуатації або споживанні розу­міють міру відповідності вимогам нормативно-технічної доку­ментації фактичних значень показників якості продукції в про­цесі експлуатації або споживання. При цьому під стадією ек­сплуатації або споживання розуміють всю післявиробничу ста­дію існування продукції, що включає зберігання, технічне обслу­говування, ремонт, транспортування, а також використання за призначенням.

Оцінка рівня якості продукції на цій стадії проводиться в основному за тими ж показниками, що й на стадіях розроблення і виготовлення. Вона здійснюється шляхом порівняння фактич­них значень показників якості з тими, які були досягнуті на ста­діях розроблення і виготовлення продукції Це дозволяє:

— давати обгрунтований висновок про якість розробки і
виготовлення продукції;

• одержати інформацію про стабільність значень показників
  якості продукції на післявиробничій стадії її існування;

• робити висновок про якість використання, зберігання, ре­
  монту, транспортування та інших форм експлуатації або спожи­
  вання продукції.

4.4. Кількісна оцінка показників якості продукції 4.4.1. Фізична величина та її вимірювання

В усіх випадках проведення вимірювань, незалежно від ви­мірюваної величини, методів і засобів вимірювань, є спільне, що складає основу вимірювань, — це порівняння експеримен­тальним шляхом даної величини з іншою, подібною їй, що прийнята за одиницю, в результаті чого знаходять її значення. Зараз встановлено таке визначення вимірювання: вимірювання є знаходження фізичної величини експериментальним шляхом за допомогою спеціальних технічних засобів [21].

- 119 -

Галуззю науки, що вивчає вимірювання, є метрологія. В її су­часному розумінні — це наука про вимірювання, методи і засо­би забезпечення їх єдності та способи досягнення необхідної

точності [21].

Єдність вимірювань — такий стан вимірювань, при якому їх результати, виражені в узаконених одиницях і похибках вимі­рювань, відомі з заданою вірогідністю. Єдність вимірювань не­обхідна для того, щоб можна було співставляти результати вимі­рювань, виконаних в різних місцях, в різний час, з викори­станням різних методів і засобів вимірювань.

Точність вимірювань характеризується близкістю їх резуль­татів до дійсного значення вимірюваної величини.

Таким чином, найважливішим завданням метрології є забез­печення єдності та необхідної точності вимірювань. В більшості країн світу, в тому числі і у нас, заходи по забезпеченню єдності та необхідної точності вимірювань, тобто узаконенню певних одиниць вимірювань, проведення регулярної повірки мір та вимірювальних приладів, що знаходяться в експлуатації, випро­бування нових засобів вимірювання встановлені законодавче. Тому один із розділів метрології називається законодавчою мет­рологією і включає комплекси взаємозв'язаних і взаємообумов-лених загальних правил, вимог та норм, а також інші питання, які потребують регламентації та контролю з боку держави і на­правлені на забезпечення єдності вимірювань та однаковості

засобів вимірювань.

В нашій країні це забезпечується системою стандартів дер­жавної системи вимірювань, тобто метрологія органічно пов'я­зана з стандартизацією, і цей зв'язок виражається перш за все в стандартизації одиниць вимірювання, системі державних етало­нів, засобів вимірювання і методів повірки, в створенні стан­дартних зразків властивостей складу речовин.

В свою чергу, стандартизація спирається на метрологію, яка забезпечує вірність і порівняння результатів випробування ма­теріалів і виробів, а також запозичує із метрології методи визначення і контролю показників якості. Важлива задача — під­вищення показників якості продукції — знаходиться в прямій залежності від ступеня метрологічного обслуговування виробницт­ва. Першочерговим завданням метрологічного забезпечення якості продукції є розробка і впровадження в стандарти науково обгрунтованих критеріїв якості та методів випробування.

В зв'язку з тим, що значення фізичної величини визначають експериментальним шляхом, вона має похибку вимірювань. Розрізняють істинне і дійсне значеня фізичної величини [22].

- 120 -

Істинне значення — це значення фізичної величини, яке ідеальним чином відображає в якісному і кількісному відно­шенні відповідну властивість об'єкту. Воно є границею, до якої наближається значення фізичної величини в міру того, як підви­щується точність вимірювань.

Дійсне значення — це значення фізичної величини, знайдене експериментальним шляхом і настільки наближене до істинного значення, що для певної мети може бути використане замість нього. Це значення змінюється в залежності від необхідної точ­ності вимірювань. При технічних вимірюваннях значення фізич­ної величини, знайдене з допустимою похибкою, приймається за дійсне значення.

Похибка вимірювання — це відхилення результату вимірювань від істинного значення вимірюваної величини.

При проведенні вимірювань користуються прийнятою між­народними стандартами системою одиниць СІ [23].

4.4.2. Класифікація вимірювань і основні їх характеристики

Вимірювання класифікуються таким чином [21,22]. В залежності від часу вимірюванні величини поділяються на: Статичні, якщо вимірювана величина залишається по­стійною в часі.

Динамічні, якщо в процесі вимірювання величина змінюється і є несталою в часі.

По способу отримання результатів вимірювань їх поділяють на прямі, побічні, сукупні і спільні.

Прямі — це вимірювання, при яких шукане значення фізичної величини знаходять безпосередньо з експериментальних даних.

Побічні — це вимірювання, результат яких визначають на основі прямих вимірювань величин, пов'язаних з вимірюваною величиною відомою залежністю.

Сукупні — це вимірювання, при яких одночасно проводяться вимірювання кількох однойменних величин, а значення шуканої величини знаходять рішенням системи рівнянь, отриманих при прямих вимірюваннях.

Спільні — це вимірювання, що проводяться одночасно для двох або декількох неоднойменних величин для знаходження функціональної залежності між ними.

За умовами, що визначають точність результатів, вимірювання поділяються на три класи:

- 121 -

/. Вимірювання максимально можливої точності, яка може бу­ти досягнута при існуючому рівні техніки. До них відносяться в першу чергу еталонні вимірювання, що пов'язані з максимально можливою точністю відтворення встановлених одиниць фізич­них величин, і, крім того, вимірювання фізичних констант, перш за все універсальних.

1. Контрольна-повірочні вимірювання, похибки яких не по­
   винні перевищувати певного заданого значення. До них відно­
   сяться вимірювання, що виконуються територіальними центра­
   ми державного нагляду за впровадженням і додержанням стан­
   дартів і стану вимірювальної техніки.

2. Технічні вимірювання, в яких похибка результату визна­
   чається характеристиками засобів вимірювання. До них відно­
   сяться всі вимірювання, що виконуються в процесі виготовлен­
   ня виробів.

По способу вираження результатів вимірювання їх поділяють на абсолютні і відносні.

Абсолютні — це вимірювання, які основані на прямих ви­мірюваннях однієї або кількох основних величин, або з викори­станням значень фізичних констант.

Відносні — це вимірювання відношення величини до одно­йменної величини, що відіграє роль одиниці, або вимірювання величини по відношенню до однойменної величини, що прий­нята за вихідну.

Всі методи вимірювань можуть виконуватись контактним спо­собом, при якому вимірювальні поверхні приладу взаємодіють з виробом, що перевіряється, або безконтактним способом, при якому взаємодія відсутня.

Основними характеристиками вимірювань є: принцип вимі­рювань, метод вимірювань, похибка, точність, вірність і досто­вірність вимірювань.

Принцип вимірювань — фізичне явище або сукупність фізич­них явищ, що покладені в основу вимірювань. Наприклад, вимі­рювання температури з використанням термоелектричного ефекту.

Метод вимірювань — сукупність прийомів використання принципів і засобів вимірювання. Засобами вимірювань є вжи­вані технічні засоби, що мають нормовані метрологічні харак­теристики.

Вірність вимірювань — це якість вимірювання, що відображає близкість до нуля систематичних похибок результатів (тобто таких похибок, які залишаються постійними або закономірно

- 122 -

змінюються при повторних вимірюваннях однієї і тієї ж величини).

Достовірність вимірювань — це довіра до результатів вимірю­вання. Вимірювання можуть буги достовірними і недостовірни­ми в залежності від того, відомі чи невідомі ймовірні харак­теристики їх відхилень від дійсних значень відповідних вели­чин. Результати вимірювань, ймовірність яких невідома, не ма­ють ніякої цінності і в деяких випадках можуть служити джере­лом дезинформації.

Присутність похибок обмежує достовірність вимірювань, тоб­то вносить обмеження в число достовірних значущих цифр чис­лового значення вимірюваної величини і визначає точність вимі­рювань.

4.4.3. Класифікація засобів вимірювання в техніці І їх метро­логічні характеристики

Засоби вимірювань — це технічні засоби, що використову­ються при вимірюваннях і які мають нормовані метрологічні характеристики. Засоби вимірювань поділяються на міри, ви­мірювальні прилади, вимірювальні перетворювачі, допоміжні за­соби вимірювань, вимірювальні установки та вимірювальні системи [22].

Міри — засіб вимірювання, розрахований на відтворення фізичної величини заданого розміру. Однозначна міра відтво­рює фізичну величину одного розміру, наприклад, кінцева міра довжини і міра маси (гиря). Багатозначна міра відтворює ряд од­нойменних величин різного розміру, наприклад, штрихова міра довжини і кутова міра (багатогранна призма). Спеціально підіб­раний комплект мір, що використовується не тільки самостійно, але і в різних поєднаннях з метою відтворення ряду одноймен­них величин різного розміру, називається набором мір, напри­клад, набори плоскопаралельних кінцевих мір довжини і набори кутових мір.

Вимірювальні прилади — це засоби вимірювань, що призначе­ні для вироблення сигналу вимірюваної інформації у формі, яка доступна для безпосереднього сприйняття спостерігачем. По ха­рактеру показань вони можуть бути показуючими і аналоговими, а по принципу дії — приладами прямої дії, порівняння, інтегру­ючими та підсумовуючими.

- 123 -

В залежності від призначення прилади поділяють на уні­версальні, що призначені для вимірювання однакових фізичних величин різних об'єктів, та спеціалізовані, що призначені для вимірювання параметрів однотипних виробів (наприклад, роз­мірів зубчатих коліс) або одного параметру різних виробів (на­приклад, нерівностей, твердості).

В залежності від принципу дії, який покладено в основу ви­мірювальної системи, прилади поділяють на механічні, оптичні, оптико-механічні, пневматичні, електричні і таке інше.

В багатьох випадках назва приладу визначається конструкці­єю вимірювального механізму. Універсальні прилади для ліній­них вимірювань з механічною вимірювальною системою по­діляються на: иапатенприлади з ноніусом, мікрометричні прилади з мікрометричним гвинтом, важільно-механічні прилади з зубча­тими, важільно-зубчатими та пружинними механізмами. Згід­но усталеної термінології, прості прилади, наприклад, штанген-прилади і мікрометричні прилади, називають також вимірю­вальним інструментом.

Всі засоби вимірювань мають певні метрологічні характе­ристики. Так, міри характеризуються номінальним і дійсним значеннями. Номінальне значення міри — це значення величи­ни, що вказане на мірі або приписане їй. Дійсне значення міри — це дійсне значення величини, що відтворюється мірою.

Вимірювальні прилади складаються з чутливого елементу, який знаходиться під безпосередньою дією фізичної величини, вимірювального механізму та відлікового пристосування. Від-лікове пристосування показуючого приладу має шкалу і покажчик, що виконаний у вигляді матеріального стрижня-стріл-ки, або у вигляді променя світла — світлового покажчика. Шкала має сукупність відміток і проставлених біля деяких із них чисел відліку, що відповідають ряду послідовних значень величини.

Ціна поділки шкали — це різниця значень величини, що відповідає двом сусіднім відміткам шкали. Чутливість приладу визначається відношенням сигналу на виході приладу до виклика­ної ним зміни вимірюваної величини.

Характеристики

Список файлов реферата