141779 (691237), страница 8
Текст из файла (страница 8)
Рівень пристосування дитини до нового соціального середовища -прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу визначається за показниками:
- емоційна реакція дитини на членів сім'ї;
- взаємостосунки з членами сім'ї, їхніми родичами, друзями тощо. Можливо, вивчення адаптації прийомної дитини в прийомній сім'ї/
ДБСТ не є актуальним на першому оцінюванні потреб дитини. Спочатку на більшість членів сім'ї та друзів реакція дитини буде настороженою. Як правило, дитина вибирає одного із членів родини: маму чи батька, як безпечний об'єкт спілкування. До інших дитина відноситься сторожко, обережно. Тому на першому місяці перебування дитини в сім'ї плануються загальні заходи щодо адаптації дитини в родині. Привільніше, конкретних заходів не планується, тому що дитина не потребує додаткової уваги. її слід залишити тільки з членами родини, виключити спілкування з рештою родичів та знайомих.
Після оцінки потреб через 3 місяці, півроку перебування в сім'ї, можуть виникнути проблеми адаптації, і будуть внесені в план соціального супроводження відповідні позиції.
Взаємостосунки з дитячим оточенням
Стосунки дитини-вихованця з дитячим оточенням оцінюються відповідно кількох рівнів:
- специфіка побудови відношень дитини з однолітками;
- наявність друзів, товаришів;
- стосунки в дитячих колективах дошкільних закладів, шкіл, інших навчальних закладів;
- стосунки з дітьми за місцем проживання;
- можливості розширення кола спілкування з однолітками - участь у діяльності позашкільних закладів, громадських організацій.
Ця проблема є актуальною не лише на етапі влаштування дитини у сім'ю, а може виникати на різних етапах проживання дитини в прийомній сім'ї чи ДБСТ, залежно від віку дитини. Найбільш актуальна вона для підлітків. У цьому віці потрібно не тільки берегти існуючих друзів, а й находити спільну мову з новими. Для малюків ця проблема практично не існує й не потребує уваги в плані соціального супроводження.
Слід зауважити, що досвід діючих в країні прийомних сімей показує, що проблеми адаптації з однолітками в деяких випадках на певний час стають головною проблемою дитини в прийомній сім'ї.
Контакти з біологічними родичами
Оцінка підтримання контактів з біологічними родичами дитини стосується:
- можливості налагодження позитивних контактів з біологічними батьками дитини;
- контактів з іншими біологічними родичами.
Проблема контактів з біологічними батьками є дуже неприємною і не завжди прийнятною для прийомних батьків та батьків-вихователів, які в більшості випадків не прощають біологічним батькам покинутих дітей. У той же час самі біологічні батьки не дуже бажають зустрічі зі своїми дітьми, тому реально проблема не є такою актуальною, як здається.
Можна виділити декілька груп біологічних батьків, які бажають спілкуватися з дітьми. В першу чергу - це психічно хворі особи. Потребу налагодження контактів з такими батьками визначає опікунська рада, залежно від діагнозу і стану здоров'я батьків. Залежно від рішення, соціальний працівник визначає свою діяльність і діяльність прийомних батьків у напряму підтримки кровних зв'язків дитини.
Ще одна категорія батьків, щодо підтримки контактів з якими має бути рішення на момент влаштування дитини у сім'ю - батьки, які перебувають у місцях позбавлення волі. Одним із очікуваних результатів оцінювання потреб має стати визначення необхідності підтримання контактів дитини з батьками чи повна відмова від стосунків.
У випадку можливості повернення дитини до біологічних батьків після закінчення терміну ув'язнення прийомні батьки та батьки-вихователі мають бути зорієнтованими на підтримку контактів біологічних батьків та дитини. Якщо контакти дитини з біологічними батьками, які перебувають у місцях позбавлення волі, суперечать інтересам дитини, цей факт має бути визначеним на рівні рішення опікунської ради і одним із пунктів соціального супроводження має бути визначено прийняття рішення суду щодо позбавлення батьків батьківських прав.
При визначенні потреби підтримки контактів дитини не слід також забувати про інших біологічних родичів - бабів, дідів, тіток та ін. Кровні зв'язки стануть у нагоді дитині у дорослому житті, підтримувати стосунки з біологічними родичами слід при можливості з дитинства, за умови що вони не суперечать інтересам дитини. В цьому плані одним ізпунктів подальшої роботи соціального працівника є відстеження впливу контактів з родичами на стосунки дитини з прийомними батьками. На практиці непоодинокі випадки, коли біологічні родичі налаштовують дітей-вихованців на негативне сприйняття прийомної сім'ї, в такому випадку в плані соціального супроводження має бути передбачена робота з біологічними родичами, а у випадку негативного розуміння, прийняття рішення щодо припинення контактів як таких, що суперечать інтересам дитини. [9]
Освіта та навчання
Оцінка потреб щодо освіти та навчання дітей здійснюється за такими показниками:
- успішність у навчанні;
- розвиток особливих здібностей;
- рівень умінь і навичок дитини відносно вікового розвитку.
Відповідно віку дитина має володіти певними уміннями та навичками, що є базовими потребами її поступального успішного розвитку. Діти, які приходять на виховання, як правило, не мають необхідних умінь та навичок, що пояснюється специфічними умовами їхнього попереднього життя. Прийомні батьки мають бути готовими до необхідності розвитку у дитини ряду вмінь, якими вона не оволоділа в певний момент свого життя. Це стосується і гігієнічних процедур, вміння користуватися елементарними побутовими приладами, навичок самообслуговування тощо.
Щодо рівня успішності у навчанні це найбільш зрозумілий напрям оцінювання потреб дитини - бажаний результат будь-якої родини, що виховує дитину, - гарна успішність. Для дітей, які приходять на виховання в прийомні сім'ї, проблема навчання є дуже актуальною. Слід попередити, що дії щодо підвищення успішності вихованців є дуже копіткою роботою і не завжди досягають бажаних батьками результатів. Є багато прикладів, коли за декілька місяців діти досягали великих успіхів у навчанні, проте у визначенні рівня очікуваних результатів мають враховуватися можливості дитини щодо засвоєння матеріалів і мотивації успішного навчання.
Розвиток особливих здібностей дитини є не менш актуальним з досягнення гідного рівня успішності. Діти, які приходять на виховання, як правило, мають занижену самооцінку, а визначення і розвиток талантів створює підґрунтя до формування у дитини мотивацій успіху, престижу, що сприяє у вирішенні ряду психологічних проблем, налаштування контактів з дитячим оточенням, організації змістовного дозвілля. Розвиток особливих здібностей може стати пріоритетним напрямом у забезпеченні подальшого влаштування молодої людини у самостійному дорослому житті.
Вирішення юридичних питань і проблем захисту майнових прав дитини
Вирішення юридичних питань передбачає:
- оформлення соціального статусу дитини;
- виявлення та вирішення майнових прав дитини (житло, інше майно).
Проблема визначення соціального статусу дитини вирішується службою у справах неповнолітніх і має передувати розміщенню дитини у прийомну сім'ю, оскільки є підставою для забезпечення соціальних виплат на дитину. Тому цей напрям є актуальним тільки на початку перебування дитини в прийомній сім'ї.
Захист майнових і житлових прав дитини є запорукою влаштування її після виходу із прийомної сім'ї. Це питання має бути одним із пріоритетів реалізації соціального супроводження з перших днів влаштування дитини у сім'ю, оскільки створити юридичні підстави збереження житла і майна, яке належить дитині, набагато простіше, коли ще живими є біологічні батьки, бабусі та дідусі, коли житло ще не продано, перебуває у придатному для проживання стані та ін. [8]
Одним із завдань, яке у процесі соціального супроводження делегується службам у справах неповнолітніх, є визначення майнових прав дітей та здійснення нагляду за їх використанням на період перебування дитини у прийомній сім'ї/дитячому будинку сімейного типу.
Умови проживання дитини
Проблеми наявності місця, меблів, необхідного обладнання для життя дитини, забезпечення техніки безпеки у приміщенні є проблемами, які вирішуються в перші місяці перебування дитини у прийомній сім'ї/ДБСТ. Проте ці питання можуть виникати в певні проміжки часу, враховуючи необхідність забезпечення комфортних умов проживання, враховуючи зростання дитини як у фізіологічному сенсі, так і в розвитку певних уподобань, поглядів тощо.
Самостійність
Формування самостійності є проблемою постійною, яка ускладнюється з віком дитини і стосується таких параметрів:
- формування життєвих навичок і вмінь подбати про себе (відповідно до віку), самообслуговування; володіння побутовою технікою тощо;
- навички вирішування побутових проблем за межами місця проживання - придбання товарів у магазинах, аптеках, звернення за необхідними довідками та документами до різних інстанцій тощо; - досвід використання кишенькових грошей;
- вміння організовувати змістовне дозвілля.
Формування навичок самостійного обслуговування залежать від віку, в якому дитина прийшла в сім'ю. Найбільш складною є ситуація, коли в прийомну родину влаштовується підліток, який не має сформованих навичок самостійного вирішення власних проблем та забезпечення потреб. Для розвитку самостійності підлітків соціальним працівникам необхідно передбачити проведення спеціальних тренінгів, рольових ігор, що значно полегшить завдання прийомних батьків/батьків-вихователів щодо "прискореного" розвитку життєво необхідних навичок.
Підготовка до самостійного життя після виходу з прийомної сім'ї
Забезпечення самостійного життя вихованця передбачає розв'язання двох життєво необхідних потреб:
- профорієнтація та набуття професії;
- вирішення питання місця проживання після виходу із сім'ї.
Для підлітків і прийомних батьків/батьків-вихователів вона є найбільш актуальною, оскільки забезпечує безболісний вихід дитини із сім'ї у доросле самостійне життя. На сьогодні не існує реальних гарантій для вихованців прийомних сімей і ДБСТ на отримання житла, працевлаштування з гідним рівнем заробітку. Тому питання професійної орієнтації та житлового забезпечення мають розглядатися на рівні оцінки потреб дитини з огляду її інтересів, здібностей як основи професійної орієнтації.
Безпосереднє вирішення питань професійної орієнтації та подальшого забезпечення житлом має стати одним із пунктів плану соціального супроводу вихованця-підлітка.
Розглянуті вище показники оцінки потреб дитини визначають пункти планів соціального супроводження дитини на перші півроку-рік проживання у сім'ї. Окремі позиції - зокрема розвиток здібностей, підтримка контактів з біологічними родичами - можуть потребувати більшого терміну, тому будуть складовими планування значний проміжок часу.
Аналіз потреб прийомної сім'ї
Соціальне супроводження прийомної сім'ї/ДБСТ передбачає надання соціальної допомоги не тільки дитині, але й забезпечення соціальної підтримки родині, проведення соціальної роботи з членами сім'ї. Проте надання соціальних послуг сім'ї в першу чергу спрямоване на створення сприятливих умов щодо розвитку, виховання, утримання дитини. Тобто завданням соціального супроводження не є створення "оазису щастя" в окремій сім'ї, а створення необхідних умов для розвитку прийомної дитини.
Вивчення потреб прийомної сім'ї/ДБСТ передбачає здійснення детального аналізу її функціонування, що передбачає визначення сильних та слабких сторін родини, ресурсів самої сім'ї та її найближчого оточення, найбільш ефективних для даної сім'ї форм і методів виховання, надання соціальних послуг.
Щоб оцінити наскільки сім'я є здатною, спроможною на реагування в ситуації змін (зовнішніх чи внутрішньосімейних), доцільно проаналізувати її функції. Розуміння соціальної та внутрішньосімейної спрямованості функціонування сім'ї є базовим поняттям сильних та слабких сторін її функціонування за умови виховання прийомної дитини.
Характеристики функціонування сім'ї
Таблиця 2
| Внутрішньосімейні функції | Соціальні функції |
| • склад сім'ї та його структура; • сімейна комунікація; • сімейна згуртованість; • здатність сім'ї переживати труднощі та перелік засобів, які вона для цього використовує. | • соціальний статус; • місце проживання; • матеріальний достаток; • рівень освіти; • стан здоров'я; • соціальна інтеграція; • сімейна історія. |
Функції сім'ї спрямовані як на задоволення потреб своїх членів, так і на виконання замовлення соціального оточення, а отже вони можуть бути соціальними (щодо запитів соціуму) й індивідуальними (стосовно задоволення потреб особистості). [12]
Сім'я, яка гармонійно реалізує свої внутрішньосімейні та соціальні функції, має високу самооцінку, безпосередню та ясну комунікацію, гнучкі та зрозумілі правила поведінки. Члени таких сімей зорієнтовані 1) на соціальний ріст; 2) їхні соціальні зв'язки тяжіють до відкритості; 3) на позитивні установки та надії, незалежно від етнічного чи соціального положення.
Сім'я здатна адекватно реалізувати історично та традиційно закріплені за нею функції та змінювати їх наповнення за потребою. Суспільна та сімейна динаміка функцій проявляється в тому, що їхній перерозподіл відбувається між членами сім'ї відповідного до компетенції останніх та можливостей задоволення їхніх потреб в сім'ї, громаді та суспільстві. [8]
Таблиця З
| Назва | Суспільне значення | Індивідуальне значення |
| Духовна | розвиток особистості членів суспільства; акумулювання соціально-виховного потенціалу. | збереження, розвиток та передача духовних цінностей та родинних традицій; об'єднання сім'ї; |
| Емоційна | емоційна стабілізація індивідів. | задоволення потреб у психічному комфорті та емоційній підтримці, почуття безпеки, цінності та значимості власного "Я"; відчуття особистого щастя; |
| Сексуальна | контроль за сексуальними контактами; | задоволення сексуально-еротичних потреб |
| Соціально-економічного статусу | - відновлення соціальної культури; - відновлення соціальної структури, надання відповідного статусу членам сім'ї. | - задоволення потреби в соціальному зростанні; - надання стартових характеристик для особистісного соціального зростання. |
| Рекреативна | - організація раціонального відпочинку; - соціальний контроль. | - охорона здоров'я членів сім'ї, організація їх відпочинку, зняття стресового стану; - підтримка та збагачення взаємних інтересів. |
| Первинного соціального контролю | - соціальний контроль за поведінкою своїх членів у різних сферах життєдіяльності. | - формування та підтримка правових та моральних санкцій за неналежну поведінку у взаємостосунках між членами сімей. |
| Репродуктивна | - біологічне відтворення суспільства. | - народження дітей та продовження свого роду. |
| Первинної соціалізації | - відновлення соціальної культури. | - передача дитині моделей сімейних комунікацій та суспільної поведінки. |
| Виховна | - підтримка культурного розвитку суспільства. | - задоволення потреби в батьківстві, контактах з дітьми, їх вихованні та реалізації в дітях. |
| Економічна, господарсько-побутова | - економічна підтримка власного життя та непрацездатних членів суспільства; - підтримка фізичного здоров'я. | - спільне ведення господарства, розподіл обов'язків між членами сім'ї; - взаємодопомога та взаємообмін щодо отримання послуг. |
Набуття сім'єю статусу "прийомної" або "дитячого будинку сімейного типу", влаштування на виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дещо змінюють звично діючі в сім'ї функції, надаючи їм іншого забарвлення та розширюючи їхнє соціальне значення. Прийомна сім'я має:
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
