141779 (691237), страница 11

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 11)

Основою моніторингу є планова звітна та оперативна документація, інформація, яка подається в обласні ЦСССДМ, Держсоцслужбу.

Періодична оцінка результатів соціального супроводження[2]

Дитина живе в прийомній сім'ї. Період налагодження стосунків і прийняття правил сімейного співжиття позаду - дитина адаптувалася до нових умов. Прийомні батьки за підтримки соціального працівника докладають зусиль до забезпечення оптимальних умов виховання та розвитку прийомної дитини. Постає питання, наскільки створені умови відповідають інтересам дитини, яким чином обґрунтувати ефективність сімейного впливу на розвиток вихованця.

Оцінювання ефективності виховання дитини у прийомній сім'ї/ ДБСТ передбачає збір інформації, її аналіз, складання висновків про створення оптимальних умов виховання дитини, визначення виховного впливу сім'ї на розвиток дитини і спрямовано на розробку рекомендацій щодо шляхів їх удосконалення.

Таке оцінювання не можна проводити "взагалі", воно має ґрунтуватися на порівнянні певних характеристик за певний термін. Початковим відліком такого порівняння стає Оцінка потреб дитини, яка проводиться соціальним працівником та прийомними батьками/батьками-вихователями протягом першого місяця влаштування дитини у родину. В першу чергу, така інформація є основою для розробки стратегії соціального супроводження дитини та сім'ї, Але в той же час воно слугує базою для подальшого оцінювання ефективності виховання та розвитку дитини у сім'ї. [4]

Щорічно соціальним працівником готується інформація про ефективність функціонування прийомної сім'ї/ДБСТ. Оцінка відбувається, як правило, в останній місяць до роковин з моменту створення прийомної сім'ї/ДБСТ. З інформацією ознайомлюється хоча б один з прийомних батьків/батьків-вихователів. Цей документ, що затверджується директором відповідного ЦСССДМ, подається у службу у справах неповнолітніх та слугує підставою для подовження чи переривання угоди з батьками на подальше розміщення дитини у сім'ї. Інформація про ефективність функціонування прийомної сім'ї/ДБСТ базується на досягнутих результатах розвитку та виховання дитини, на які був спрямований план соціального супроводу. Оцінка провадиться на підставі візитів у сім'ю, спілкуванні з батьками та дитиною, спостереженнях спеціалістів. Інформація готується за спеціальною формою, що подана у додатку 3 до Порядку здійснення соціального супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу. Ефективність функціонування прийомної сім'ї/ДБСТ щодо догляду та виховання дитини оцінюється за такими складовими:

- фізичний стан дитини;

- психологічний стан;

- соціальна поведінка;

- соціальна адаптація;

- самостійність;

- пізнавальні здібності;

- стосунки з біологічними батьками / родичами;

- умови життєдіяльності. [8]

Саме на підставі порівняння інформації соціальним працівником готується загальний висновок щодо ефективності функціонування прийомної сім'ї/дитячого будинку сімейного типу. Висновок містить характеристику послуг, наданих дитині і сім'ї за період оцінювання, здійснюється їх аналіз та робиться висновок щодо позитивних і негативних тенденцій розвитку та виховання дитини. Важливою складовою висновку є загальний висновок, який може вміщувати пропозиції щодо подальшого покращання ситуації в прийомній сім'ї/ДБСТ.

Оцінювання ефективності функціонування прийомної сім'ї проводиться спільно з прийомними батьками/батьками-вихователями. З'ясовуючи позитивний і негативний вплив окремих членів сім'ї на прийомну дитину/дитину-вихованця, соціальному працівникові не варто акцентувати увагу виключно на негативних аспектах. Тут важливо діяти так, щоб члени сім'ї зрозуміли проблеми і навчилися робити правильні висновки. Обговорення з прийомними батьками/батьками-вихователями шляхів подолання проблем та пошуку виходу з проблемних ситуацій дозволить соціальному працівникові зорієнтувати сім'ю на мобілізацію внутрішніх ресурсів, на більш ефективне залучення потенціалу найближчого оточення, громади.

Щоб отримати відповіді на зазначені питання, соціальний працівник повинен поговорити з дорослими членами сім'ї та прийомною дитиною /дитиною-вихованцем, якщо її вік і рівень розвитку дозволять це робити. Таку бесіду, як і раніше, краще провести за місцем проживання прийомної сім'ї/ДБСТ. У випадку, якщо сім'я велика і важко зібрати всіх її членів разом, можна провести декілька зустрічей. З прийомними дітьми, вихованцями ДБСТ потрібно говорити окремо (якщо дозволяє рівень їхнього розвитку). Працівник спільно з батьками, при потребі, вносить корективи у план соціального супроводу прийомної сім'ї.

Перше поточне оцінювання дозволяє визначити актуальність і доцільність запропонованих спеціалістом спільно з батьками підходів та можливих варіантів соціального супроводження і вирішення проблем дитини. Воно має порушувати такі аспекти життя та розвитку дитини: освіта, стан здоров'я, умови проживання, психологічна терапія, взаємостосунки дитини та членів родини.

Протягом першого місяця перебування дитини у сім'ї важливо додатково з'ясувати стан її здоров'я. По-перше, уточнюється діагноз захворювань дитини. Досвід свідчить про те, що не всі попередні діагнози підтверджуються, а часто виявляються нові хвороби. Наприклад, діагноз "затримка психічного розвитку" може бути наслідком педагогічної занедбаності, і дитині для реабілітації потрібен не психотерапевт, а психолог, педагог або просто цілеспрямована професійна робота батьків. Дуже часто це спостерігається у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

Протягом перших місяців перебування дитини у сім'ї батьки, як правило, успішно вирішують питання гострих захворювань - лишаї, отити, грибкові, вірусні хвороби, застуди, хвороби, пов'язані з додержанням санітарно-гігієнічних вимог. Таким чином, дитина потребує медичної допомоги значно менше. [2]

З іншого боку, в результаті повторних медичних оглядів дитини виявляються нові хвороби. Часто це хронічні хвороби шлунково-кишкового тракту, психічні захворювання та інші. Встановлення додаткового діагнозу потребує нових видів лікування, не передбачених до цього планом соціального супроводження.

Освіта. Протягом першого місяця перебування дитини у сім'ї значні зміни, пов'язані з освітою, відбуваються у дітей шкільного віку якщо за часом він не збігається з шкільними канікулами). Перш за ice, уточнюються реальний рівень підготовки дитини та її здібності. Часто у прийомних дітей, дітей-вихованців спостерігається низький рівень знань. З метою вирішення цієї проблеми можуть організовувана) додаткові заняття з педагогами або батьками, а іноді дитина на певний час переводиться на навчання за індивідуальним планом.

Проблеми психологічного стану дитини, з якими вона прийшла в ім'ю, протягом першого місяця, як правило, не вирішуються. Проте, перший досвід спільного проживання, спостереження за поведінкою дитини з однолітками, дорослими, вчителями дозволяє внести необхідні зміни до методики проведення психологічної корекції. І ця співпраця із спеціалістом поступово замінюється самостійною роботою батьків щодо психологічної реабілітації дитини - сімейною терапією.

Взаємостосунки в сім'ї. Перший місяць проживання дитини у прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу виявляється для неї найтяжчим, оскільки складаються симпатії та антипатії дитини і всіх членів сім'ї. Після завершення першого місяця, якщо є потреба, необхідно організувати роботу з членами сім'ї з метою корекції їхньої поведінки стосовно вихованця та розкрити і роз'яснити дитині різні аспекти життя прийомної сім'ї/ДБСТ. [11]

Стосунки з біологічними родичами. Протягом першого місяця перебування дитини у прийомній сім'ї/дитячому будинку сімейного типу можуть з'явитися різні ситуації у стосунках з біологічними родичами. По-перше, через надмірну увагу біологічних родичів, що заважатиме процесу розвитку та виховання дитини. У такому разі соціальний працівник повинен організувати роботу по захисту прийомної дитини. По-друге, позитивний контакт з біологічними родичами (з бабусями, тітками та іншими), що сприятиме розвитку та вихованню дитини, а отже, збереженню стосунків з біологічними родичами. [10] Тому в плані соціального супроводження слід розширити складову "контакт з біологічними родичами". По-третє, якщо біологічні родичі не підтримують зв'язків з дитиною або ці контакти небезпечні для дитини, то для вирішення подальшої долі дитини важливо визначити їй соціальний статус.

Наступне поточне оцінювання ефективності виховання прийомної дитини може бути проведено через 6 місяців після її влаштування у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу. На цьому етапі вже є підстави для оцінки ролі сім'ї у розвитку і вихованні дитини. Якщо завданнями оцінювання є аналіз тенденцій розвитку і виховання дитини; визначення ефективності догляду та виховання дитини прийомними батьками, то його результатом знову ж таки стає уточнення плану соціального супроводження.

Слід нагадати, головним завданням соціального працівника, який здійснює соціальне супроводження, є прагнення до того, щоб сім'я вирішувала проблеми, пов'язані з вихованням дитини, в основному, за рахунок внутрішніх ресурсів. Безумовно, це ідеальний варіант. Є прийомні сім'ї та дитячі будинки сімейного типу, які ніколи не зможуть існувати без допомоги соціального працівника, а є й такі, що вже через півроку самостійно вирішують поточні питання. Тому через півроку перебування дитини у сім'ї вже можна зробити прогноз відносно спроможності прийомної сім'ї/ДБСТ самостійно справлятися із власнимиГоловним показником ефективності функціонування прийомної сім'ї, дитячого будинку сімейного типу є позитивні тенденції у розвитку та вихованні дитини. Ці тенденції визначаються на основі порівняння результатів щорічних обстежень. Зіставлення результатів аналізу даних за різними розділами дозволяє побачити динаміку чи статику у розвитку дитини.

Критеріями успішності соціального супроводження є:

- задоволення фундаментальних життєвих потреб дитини - безпеки, житла, якісної їжі) та забезпечення належних побутових умов (одяг, окреме робоче місце, місце для сну та відпочинку тощо);

- використання ресурсів та потенціалу громади для повноцінного розвитку дитини, її успішної соціалізації;

- досягнення у особистісному розвитку дитини - покращення показників навчання, залучення до гурткової роботи, спортивних секцій, громадських формувань, наявність успіхів у формуванні соціальних навичок;

- забезпеченість належного догляду за збереженням здоров'я дитини, прийняття, у разі необхідності, адекватних мір щодо його покращання;

- достатній рівень підготовленості дитини до самостійного життя - сформованість професійних планів, вирішення/знання шляхів вирішення житлової проблеми, вміння розпоряджатися коштами, сформованість вміння вибудовувати стосунки, уникати небезпечних ситуацій, вести здоровий спосіб життя; здатність до прийняття самостійних рішень та відповідальності за них; працелюбність, наявність друзів, вміння співпрацювати;

- володіння навичками самообслуговування - наявність практичних навичок самостійно їсти, вдягатися; прибирати кімнату, мити посуд; користуватися побутовою технікою; самостійно приготувати нескладну їжу, сформованість навичок особистої гігієни відповідно віку тощо;

- достатній рівень самоусвідомлення, самоідентифікації дитини - володіння дитиною рідною мовою, можливість, за бажанням, відкрито сповідувати свою релігію; відчуття дитиною себе як окремою особистістю, яку цінують; позитивне сприйняття своїх здібностей, теперішньої ситуації загалом відчуття приналежності до родини, громади; знання дитиною своїх кровних родичів чи інформації про них; належна самооцінка та позитивне світосприйняття; усвідомлення культурної та релігійної приналежності;

- встановлення та розвиток стосунків дитини з біологічною сім'єю, повернення до біологічної сім'ї (при відсутності заборони на такі стосунки згідно з рішенням суду);

- самопочуття дитини в сім'ї - впевнено, комфортно, почуває прив'язаність до членів сім'ї, тепло відгукується про них, має дружні стосунки з усіма або з окремими членами сім'ї;

- відсутність/успішне вирішення/попередження гострих конфліктів, неадекватних відносин у прийомній сім'ї/дитячого будинку сімейного типу;

- виконання прийомними батьками /батьками-вихователями плану

соціального супроводження;

- дотримання прийомними/батьками-вихователями умов договору про організацію діяльності прийомної сім'ї/дитячого будинку сімейного типу;

- наявність позитивного морально-психологічного клімату у прийомній сім'ї/дитячому будинку сімейного типу - стосунки довіри, взаємоповаги між прийомними та рідними дітьми, іншими членами сім'ї, родичами; залучення обох батьків у процес виховання, відсутність розчарування, невиправданих очікувань. [7]

На підставі щорічної Інформації про ефективність функціонування прийомної сім'ї/дитячого будинку сімейного типу та розвитку прийомних дітей/дітей вихованців, соціальним працівником готується інформація, що складена за відповідною формою та подається у службу у справах неповнолітніх за місцем проживання прийомної сім'ї/дитячого будинку сімейного типу. Ця інформація є складовою частиною щорічного звіту про стан виховання та спільне проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в прийомній сім'ї/дитячому будинку сімейного типу. [8]

Характеристики

Список файлов курсовой работы