Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла

Вступ

Нова економічна політика є однією з проблем, що постійно звертають увагу дослідників і осіб, що вивчають історію України. Після 7-літнього періоду воєн і революцій новий більшовицький уряд, що ще не мав досвіду керування країною в умовах мирного господарського будівництва, зміг в період політичної кризи весни 1921 р. виробити економічну політику, що дозволила за короткий термін відновити економіку і почати подальший успішний її розвиток Відмова західних країн у наданні кредитів, що нагромадилася за роки громадянської війни й інтервенції, змушували Радянську державу робити ставку на внутрішні ресурси. Головним завданням тепер було відновлення зруйнованої економіки, підведення економічної основи під Радянську владу.

1. Передумови нової економічної політики

Сильна розруха, результат 7 років безперервних воєн, відкинули економіку країни на кілька десятиліть назад. От кілька цифр, що дають уявлення про внутрішнє становище країни: загальний обсяг промислової продукції упав у 7 разів. Виплавка чавуна була в 2 рази менше, ніж у 1862 році. Через відсутність палива більшість підприємств не діяло. Бавовняних тканин вироблялося в 20 разів менше, ніж у 1913 році. Виробництво зерна скоротилося вдвічі. Значно скоротилося поголів'я худоби. У країні не вистачало хліба, картоплі, м'яса, олії, цукру, інших необхідних продуктів харчування. Величезними були непоправні людські втрати: з 1914 року загинуло 19 млн. чоловік. Тривала війна, розруха позначилися на соціальному складі країни: у 2 рази зменшилася чисельність робітничого класу (у Петрограді - у 4,3 рази).

Активна частина робітників виконувала роботу управління, займала посади в органах Радянської влади; до 30% робітників пішло в села, рятуючись від голоду. Процес декласування ставив під загрозу соціальну базу Радянської влади.

У той же час у селі усе яскравіше виявлялося невдоволення політикою воєнного комунізму. Якщо під час громадянської війни селяни (а них було в той час 80% від усієї маси населення) мирилися з продрозкладкою, як явищем вимушеним - натомість вони одержали землю, захист від загарбників, волю від поміщиків, то тепер в умовах миру система воєнного комунізму прийшла в розріз з інтересами селянства.

Політикою воєнного комунізму були незадоволені й у місті: міському населенню не подобався зрівняльний розподіл продовольства, трудова повинність і ін. У результаті з'явилася тріщина в спілці робітничого класу і селянства - основи Радянської влади. Спалахнули заколоти за участю селян-середняків.

Селянство, що не бажало більш миритися з продрозкладкою, усе голосніше виражало протест, найбільш гострою політичною формою якого стали заколоти проти Радянської влади в Тамбовській губернії, Сибіру, на Україні. Це стихійне невдоволення радянською політикою Ленін вважав найбільшою небезпекою для нового ладу. Воно свідчило про виникнення такого антагонізму в суспільстві, котре не можна було усунути застосуванням військової сили.

З закінченням громадянської війни політика "воєнного комунізму" зайшла в кут. Необхідність зміни політичного курсу усвідомлювалася більшістю як керівництва, так і рядових членів партії. Однак при цьому одні вважали, що для виходу з кризи треба удосконалювати стару політику і з її допомогою будувати соціалізм, а інші пропонували нові шляхи. Лише реальна загроза втрати влади змусила більшовицьке керівництво усвідомити необхідність повороту в політиці.

2. Суть нової економічної політики

Початком реформи став "Проект постанови ЦК про заміну розкладки натуральним податком", схвалений ЦК РКП(б) 18 лютого 1921 року. У ньому пропонувалося завчасно до початку посівної кампанії визначити загальну суму податку, з тим, щоб селяни знали скільки хліба вимагатиме від них держава. Після сплати податку їм надавалося право вільного розпорядження лишками сільгосппродукції, в тому числі реалізувати хліб "у місцевому господарському обороті", що означало не що інше як відновлення вільної торгівлі, ринкових відносин.

Х з'їзд РКП(б), що пройшов у березні 1921 року, прийняв рішення про надання можливості селянам використовувати залишки продукції в місцевому товарному обігу.

Виходячи з рішень Х з'їзду надзвичайна сесія ВУЦВК 27 березня 1921 року прийняла постанову "Про заміну продовольчої розкладки натуральним податком". Згодом РНК УСРР видала декрет про форми і розмір податку, який був значно меншим у порівнянні з продрозкладкою.

Вперше словосполучення "нова економічна політика" зустрічається у резолюції травневого (1921 р.) пленуму ЦК РКП(б). Вона передбачала правильний грошовий обіг, створення мережі організацій і підприємств державної торгівлі, насамперед, оптової, регулювання приватної торгівлі за допомогою банків, кредитних установ і податкової політики.

Легалізація приватної торгівлі вивела з підпілля підприємницьку діяльність. З'явилася так звана нова буржуазія — промисловці-фабриканти, торговці-оптовики, біржові маклери, комісіонери тощо. Їх називали людьми непу — непманами. Підприємницька діяльність швидко виводила країну з економічного хаосу і розрухи. Але більшовики ставилися до непманів вкрай упереджено. Популярні сатиричні романи І.Ільфа та Є.Петрова «12 стільців» та «Золоте теля» є чудовим свідченням того, як витримувалася офіційна лінія щодо зображення непманів.

9 серпня 1921 року В. Ленін підписав "Наказ Ради Народних Комісарів про впровадження в життя начал нової економічної політики". Згідно з ним у державній власності залишалися тільки великі підприємства. На інших заводах і фабриках допускалося приватне господарювання, але через оренду. Перевагою серед орендаторів користувалися організації (кооперативи, комнезами, артілі). Але місцеві органи влади могли передати підприємство в оренду, якщо знаходили це вигідним, навіть колишньому власнику. На середину 1923 року в Україні було здано в оренду 5200 підприємств, тобто приблизно половину наявного фонду.

Середні й великі підприємства об'єднувалися за галузевою, територіальною або галузево-територіальною ознаками. У 1925—1926 роках було перевищено довоєнний рівень промислового виробництва.

Менш вражаючих результатів досягла нова економічна політика у сільському господарстві. У 1923 році було завершено перерозподіл землі. Землекористування бідняцько-середняцьких господарств збільшилося в півтора рази. У травні 1923 року всі податки з селянського двору були зведені до єдиного сільськогосподарського податку в грошовій формі. На гроші, одержані за цим податком, держава купувала зерно на ринку. Але більша частина незаможників звільнялася від сплати податку і уже в 1925 році податок не сплачувала п'ята частина селянських дворів, тобто фактично всі незаможники.

З фінансової кризи керівники країни думали вийти найбільш радикальним шляхом — скасуванням грошей. Комісія на чолі з С. Струмиліним готувала пропозиції щодо заміни грошей трудовими одиницями (тродами). Почала свою роботу й комісія для скасування грошових податків. У зауваженнях на проект відповідного декрету В.Ленін підтвердив думку про безспірність переходу до безгрошового обміну в найближчому майбутньому він підписав декрети про безгрошовий відпуск продуктів по картках, про безплатність палива, житла, комунальних і поштово-телеграфних послуг.

Раніше інфляція не бентежила владу, бо передбачалося взагалі скасувати грошовий обіг. Коли ж держава визнала за товарно-грошовими відносинами право на існування, постало питання про зміцнення бюджету і грошей. У 1922— 1924 рр. було проведено грошову реформу.

Важливою частиною відновлення економіки була фінансова реформа. Головними напрямками були наступні: по-перше, збільшення розмірів товарообігу, насамперед через розвиток усіх видів торгівлі; по-друге, скорочення і потім повна ліквідація бюджетного дефіциту шляхом різкого скорочення витрат і збільшення доходів держави, розвитку податкової системи, що, у свою чергу, повинно було звести нанівець і роль емісії.

В останніх числах листопада 1922 року перші банкноти нової радянської валюти ("червінці") були випущені в обіг. Вони прирівнювалися до царської золотої десятикарбованцевої монети, причому на 25% своєї суми забезпечувалися золотом, іншими дорогоцінними металами й іноземною валютою за курсом на золота, а на 75% - легко реалізованими товарами і короткостроковими зобов'язаннями. Червінці, що категорично заборонялося використовувати для фінансового дефіциту, спочатку призначалися винятково для кредитування промисловості і комерційних операцій у сфері оптової торгівлі. Випуск "золотих банкнот" ознаменував собою перелом у розвитку фінансового господарства.

Хоча на 1 січня 1923 року частка червінців у грошовій масі складала всього 3%, із другого півріччя вони практично цілком витиснули інші грошові знаки зі сфери великого господарського обороту.

Стійкість радянської банкноти підтримувалася тим, що в рамках зовнішнього торговельного обороту, завдяки значному поповненню своїх валютних запасів, Держбанк міг безвідмовно обміняти кожен пред'явлений йому червінець на іноземну валюту за твердим курсом. Крім того, уже наприкінці 1922 р. у країні були узаконені валютні операції, створені фондові біржі, де здійснювалися операції з продажу і купівлі інвалюти і золота, а також облігацій державних позик. Для підвищення вільного курсу червінця у випадку, якщо він опускався нижче офіційного паритету на іноземну валюту, Держбанк викидав на ринок визначену кількість валютних цінностей, а якщо курс піднімався вище валютного паритету, Держбанк, навпаки, скуповував золото й інвалюту на біржі, випускаючи для цього додаткову кількість червінців. У результаті протягом 1923 р. відбувався процес підвищення вартості радянської валюти стосовно іноземних, курс яких, навпаки, падав.

Усе це робило приголомшуюче враження як усередині країни, так і за рубежем. Вже в 1925 р. радянський червінець офіційно котувався на валютних біржах Австрії, Італії, Китаю, Монголоії, Персії, прибалтійських держав Турції.

Вирішальними актами заключного етапу грошової реформи стали випуск навесні 1924 р. казначейських квитків і карбування розмінної срібної і мідної монети.

3. Позитивні результати нової економічної політики

Перші підсумки нової економічної політики були підведені на дев'ятому Всеросійському з'їзді Рад, що відбулась у Москві 23 - 28 грудня 1921 року.

Поряд з успіхами минулого і труднощі. Так, у 1923 році в країні виникла "криза збуту" промислової продукції. При гострому попиті на промислові товари склади виявилися забитими продукцією, що не знаходила збуту. Причиною такого положення були так називані "ножиці" цін - розривши в цінах на промислові і сільськогосподарські товари. У той час як ціни на промислові товари перевищували довоєнні в кілька разів, ціни на хліб були нижче існуючих у 1913 році. Селяни різко скоротили покупку промислових товарів.

Різниця в цінах була обумовлена тим, що сільське господарство вимагало менших витрат на відновлення, ніж промисловість, і швидко наближалося до довоєнного рівня. У промисловості ж була низка продуктивність праці і висока собівартість продукції.

Держава провела ряд заходів, що сприяли росту закупівель хліба і підвищенню заготівельних цін на продукти сільського господарства. Селянам надавалися більш дешеві кредити. Збільшилася заробітна плата робітників та службовців. Наприкінці 1923 - початку 1924 року було проведене зниження цін на промислові товари масового споживання.

У результаті вжитих заходів відбулося істотне зближення рівнів цін на промислові і сільськогосподарські товари, і хоча "ножиці" ще не були цілком ліквідовані, "криза збуту" у середині 1924 року була в основному переборена; створилися сприятливі умови для швидкого відновлення і подальшого розвитку народного господарства.

До 1925 року відновлення економіки було в основному довершено. Валова продукція великої промисловості в 1925 році склала 75% до 1913 року, збільшившись за роки відбудовного періоду в 5,5 рази. Розширювався державно-кооперативний товарообіг. Успішно проходило відновлення сільського господарства. Посівні площі, врожайність, валовий збір хліба в 1926 році перевершили довоєнний рівень. Валова продукція сільського господарства склала 118 % до 1913 року.

4. Негативні результати нової економічної політики

Нова економічна політика не змогла вирішити задач, що покладалися на неї. Уже до середини 20-х років проявилися недоліки ринкової економіки, введеної в період НЕПа. Вони полягали в тому, що вільна торгівля ускладнювала контроль за доходами торговців і підприємців і кошти, що надходили у вигляді податків у скарбницю, були явно недостатніми. Держава збільшувала податки з великих товаровиробників, що приводило до зменшення виробництва. Риночники всіляко прагнули вкривати доходи.

У той же час нагальним завданням ставало прискорене створення власної розвинутої промисловості. Дореволюційна Росія більш 80% машин і механізмів увозила через кордон, продаючи хліб. Положення збільшувалося тією обставиною, що в результаті економічної кризи світові ціни на зерно поступово падали, досягши до 1930 року найнижчого рівня.

До 1927 року знову виникла диспропорція між сільським господарством і промисловістю, містом і селом. Великі товаровиробники на селі були куркулі, що складали близько 900 тисяч господарств. Вони володіли 20% землі і 30% сільськогосподарських машин, давали значну частину товарного хліба. Однак, як і всі приватні господарства, вони прагнули його продати з великою вигодою, ховали і навіть знищували його, відмовляючись продавати за державними цінами. Гостра хлібозаготівельна криза 1926 - 1928 років викликала введення продовольчих карток у 1928 році і прийняття деяких надзвичайних заходів за рішенням продовольчої проблеми.

Зменшення товарообігу, відсутність коштів, призводило до зниження обсягів виробництва промислових товарів. Значно виросло безробіття, що досягло до 1928 року 1,5 млн. чоловік.

5. Відмова від нової економічної політики

Сталін, який поступово прибирав до рук партапарат, не прагнув будувати незнаний йому кооперативний соціалізм.

У результаті гострих політичних дискусій, зіткнення думок на XIY (1925 г) і XY (1927 г) з'їздах ВКП(б), XYI партконференції (1929 г) і Пленумах Центрального Комітету, переміг радикальний напрямок, що визначив шляхи переходу до швидкої індустріалізації країни за рахунок внутрішніх резервів, що привело до згортання непу. Це виражалося в наступному:

- відмова від вільної ринкової торгівлі і перехід до державної торгівлі;

• націоналізація приватних підприємств і комерційних банків;

• створення замість одноособових селянських господарств сільськогосподарських кооперативних підприємств, підконтрольних державі;

- концентрація всіх коштів у руках держави і проведення індустріалізації по єдиному державному плану.

Сталін міг замовчувати або спотворювати пропозиції та ідеї, висловлені в останніх листах і статтях засновника партії, але ніколи прямо не виступав проти них. Такої потреби й не було. Варто було лише пропагувати попередні сприятливі, повні ентузіазму висловлювання Леніна про колективізацію, механічно пов'язуючи їх з кооперативним планом, тобто ігнорувати якісну відмінність колгоспів як ланки нетоварної комуністичної економіки і кооперативів, що не могли існувати поза ринковою економікою.

Характеристики

Тип файла документ

Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.

Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.

Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.

Список файлов реферата