Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

У державній партії перемогли сили, які стояли за збереження її диктатури в економічному і політичному житті. В нових історичних умовах вони почали готуватися до повторної спроби побудувати позаринкову економіку.

Повною відмовою від засад непу в сільському господарстві було проведення суцільної колективізації, яка розпочалася наприкінці 1929 року.

З ліквідацією непу створювалася жорстка командно-адміністративна система керівництва народним господарством.

6. Історичне значення нової економічної політики

Характеризуючи ставлення Леніна до непу, історики нерідко наводили слова, що він їх вживав неодноразово, коли заходила мова про тривалість цієї політики: «всерйоз і надовго». Це справді так, але треба прочитати наведений вираз у контексті: «цю політику ми проводимо всерйоз і надовго, але звичайно... не назавжди. Вона викликана нашим станом злиднів та розорення і величезним ослабленням нашої промисловості».

Можна безпомилково твердити, виходячи з усієї сукупності висловлювань голови російського уряду: в 1921—1922 рр. він вважав політику, що рахувалася з об'єктивною реальністю ринку, тривалою, але обмеженою в часі. Неп був для нього справою тактики, а стратегічна мета залишалася незмінною — побудова комуністичної економіки, в якій не залишалося місця приватним власникам, товарно-грошовим відносинам і ринку.

У самому керівництві не було єдності в розумінні сутності непа. Відкидалися або бралися під сумнів можливості нової економічної політики як методу і як плану будівництва соціалізму. З огляду на критичну ситуацію в країні, багато лідерів партії вважали за необхідне зробити поступку селянству. Багатьма комуністами введення нової економічної політики переживалося не менш гостро, ніж підписання Брестського миру. Допущення капіталістичних елементів у народному господарстві, вільного товарообміну розглядалося як забуття революційних ідеалів. Будувати соціалізм, використовуючи товарно-грошові відносини, конкуренцію, приватну ініціативу, іноземний капітал, здавалося зовсім немислимим. Різко негативну позицію у відношенні нової економічної політики займали Л. Троцький, Л. Кам'янєв, Г. Зінов'єв, Є. Преображенський і багато інших видатних діячів партії того часу.

Нова економічна політика розглядалася ними головним чином з погляду тактики, а не довгострокового стратегічного курсу, як якийсь перепочинок між двома безпосередніми штурмами капіталізму - "воєнним комунізмом" і початком пролетарських революцій в інших країнах. Тривалість нового курсу ставилася в залежність від перспективи світової революції на Заході. Панувала думка, що в ході світової революції відпаде потреба в новій економічній політиці, що в радянського ладу з'являться можливості справжнього будівництва соціалізму.

Характеризуючи сутність нової економічної політики, Ленін вважав, що нормальні відносини повинні бути такі, щоб пролетаріат тримав у своїх руках велику промисловість з її товарами і задовольняв селянство, не тільки даючи йому кошти до життя, але і полегшуючи його положення, роблячи його краще, ніж при капіталізмі.

У загальнодержавних масштабах Ленін ще сподівався налагодити замість торгівлі так званий «товарообмін» між державою та її контрагентами. Він був переконаний, і цілком справедливо, що визнання повної свободи торгівлі відсуне у невизначене майбутнє реалізацію комуністичної програми партії. З іншого боку, за кілька років комуністичного будівництва Ленін пересвідчився у тому, що умоглядні програмні схеми відштовхуються життям.

В 1921 році життя вже показало неспроможність ще однієї ілюзії більшовиків — можливості налагодити товарообмін у масштабах усієї країни. Леніну довелося змиритися з існуванням торгівлі, а тому він підкреслював важливість для партії оволодіти цією «командною висотою». В його промові на Всеросійській продовольчій нараді 16 червня 1921 р. пролунав заклик відновити правильний грошовий обіг, створити мережу організацій і підприємств державної торгівлі, насамперед оптової, навчитися регулювати приватну торгівлю за допомогою банків, кредитних установ і податкової політики.

Істотною ідеологічною поступкою, яку більшовики зробили після катастрофічне невдалого комуністичного штурму 1918—1920 рр., було те, що термін «комунізм» непомітно втратив безпосередній зв'язок з існуючою дійсністю і відсунувся у невизначене майбутнє. Найближчою метою партії, яка продовжувала мислити категоріями своєї програми, стало вважатися соціалістичне будівництво. При цьому підкреслювалося, що між соціалізмом і капіталізмом (тобто ринковою, в тому числі непівською економікою) пролягає прірва, тоді як між соціалізмом і комунізмом якісної різниці нема. Характерним є заключне речення останнього в житті Леніна публічного виступу 20 листопада 1922 р.: «З Росії непівської буде Росія соціалістична».

Висновки

Після опрацювання даної теми можна зробити висновок, що нова економічна політика була реакцією на об'єктивні обставини - кризовий стан економіки, невдоволення селян продрозкладкою, спад світового робітничого руху тощо. Поява непу як нової моделі господарювання була зумовлена низкою об'єктивних причин:

• закінчення бойових дій, перехід до мирного будівництва, початок відбудови господарства вимагали зміни акцентів у економіці;

кризовий стан економіки, що мав тенденцію до посилення негативних явищ, стимулював відхід від воєнно-комуністичної доктрини;

невдоволення селянства продрозкладкою, що періодично виливалось у збройні виступи проти існуючої влади, зумовлювало зміну співвідношення класових сил у суспільстві і диктувало необхідність нового підходу до проблеми відносин міста і села.

Основними напрямками нової економічної політики були:

заміна продозакладки продподатком.;

введення вільної торгівлі;

передача в приватну власність дрібних і середніх підприємств, що роблять товари народного споживання;

створення комерційних банків;

утворення концесій і спільних підприємств із долею іноземних фірм.

6) фінансова реформа.

Підводячи підсумки періоду непу, Радянська Росія мала:

відновлену промисловість з довоєнним рівнем виробництва;

відновлений транспорт, що працює без перебоїв;

тверду валюту;

відновлений і організований робітничий клас, на 300 тисяч чоловік більше, ніж у 1922 році;

відновлену посівну площу і сільське господарство.

Нова економічна політика врятувала радянську владу не тільки від економічного, а й від політичного банкрутства. Але ця політика не була послідовною. Комплекс заходів, який охоплювався поняттям "нова економічна політика", не ніс у собі механізмів, здатних поєднати економічні інтереси міста і села. НЕП міг позитивно вплинути на розвиток сільського господарства, але був нездатний забезпечити матеріальну базу для технічної реконструкції промисловості. Будучи відірваною від, ринку націоналізована промисловість не могла працювати ефективно. Господарський розрахунок не зміг конкурувати з вільним розвитком в умовах ринку. Поставало питання: або приватизувати промисловість, відмовляючись від втручання держави в економіку, або одержавити сільське господарство шляхом колективізації.

Не останню роль у остаточному формуванню командно-адміністративної системи управління, згортанні непу і демократичних елементів у державно-правовому житті відіграли погляди Сталіна, який прийшов до керівництва партією і державою.

Література

1. Багацький В.В. Кормич Л.І. Історія України від найдавніших часів і до 2000 року. Навчальний посібник. - Х.: ООО “Одіссей”, 2000.

2. Исторические портреты. Под ред. Г.Н.Севастьянова. М.: 1993.

3. Історія держави і права України: Навч. посіб. –К.: “Знання”, 2000. –662 с.

4. Історія України: нове бачення: Т.1. / Під ред. В.А. Смолія. – К.: Україна, 1995.

5. Коваль М.В., Кульчицький С.В., Курносов Ю.О. Сарбей В.Г. Історія України. – К., 1991.

6. Лановик Б.Д., Матейко Р.М., Матисякевич З.М. Історія України: Навч. посібник. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000.

7. Субтельний О. Україна: Історія. - К.: Либідь, 1993.

Характеристики

Список файлов реферата