54481 (669784), страница 4
Текст из файла (страница 4)
В офіційному советському виданні документів, що стосуються до
Переяславської угоди, вміщено 10 листів Хмельницького, в яких
просив він московський уряд допомогти в боротьбі з Польщею. Май-
же всі ці листи редактори називають проханнями про «включение
Украйни в состав России» (т. III, стор. 195) або про «воссоедине-
ние» (т. II, стор. 132, 177; т. III, стор. 364, 365, 381).
Аналіз цих документів показує щось інше. В деяких листах
Хмельницький писав у неясних виразах про своє бажання, щоб
цар був для України «государем й царем, яко православное свети-
ло» (т. II, стор. 132), або «царем й самодержцем бьіл» (т. II, стор. 177
— 1669 р., З травня). В пізніших документах виразно йде мова про
військову допомогу, прийняття «під високу руку» (т. III. стор. 195 —
3652 р., 21 лютого), «під кріпку руку» (т. III, стор. 364 — 1653 р., сер-
пень), «ратню руку помочі» (т. III, стор. 365 — 1653 р., серпень) і т. ін.
Московський уряд вважав, що договір з Україною був дійсний
тільки за життя Богдана Хмельницького, і поновлював його з кож-
ним наступним гетьманом, дещо змінюючи, але завжди називаючи
акт 1654 року договором. Навіть Петро 1 писав у наказі 1722 року,
утворюючи Малоросійську Колегію: « . . . чинить . . . как определено
в помянутьіх Хмельницкого договорах». Якщо так розуміли акт
1654 року навіть у XVIII ст. — е логічним, коли стольник Хлопов
писав у 1663 році: «в Малороссийском государстве»," а в далекому
Пекіні року 1770 на нагробку українського ченця викарбувано: «ро-
дом из Королевства Малороссийского, полка Ниженского»."
В Україні твердо знали, що Переяславсько-Московський дого-
вір не позбавляв ії суверенних прав. Договір цей зафіксував союз
з Московією на добровільних засадах, звільняв Україну від під-
леглости Польщі.
Року 1655 Богдан Хмельницький казав польському послові, Ста-
ніславові Любовицькому: «Я став у ж е паном всієї Руси і не від-
дам її нікому». Тут характеристичний вираз «уже», себто після до-
говору з Москвою. Доказом незалежности України були ті численні
союзи, що їх укладала вона після 1654 року з різними державами."
Поняттю про Українську державу відповідали нові титули, з
якими зверталися до Богдана -..іеяьницького: його називали —
«Гетьман з Божої милости», «Государ», «Зверхній владця», «Зверх-
ній властитель», «нашої землі Начальник і Повелитель» (так нази-
вав митрополит Сильвестер Косів). 1657 року в листах до госпо-
даря Волощини Богдан Хмельницький називав себе «Сіетепііа сіі-
уіпа Оепегаііа Оих Ехегсіітп 2арогоуіеп5і вит», а в листі до кур-
фюрста Брандебурзького — «Оих СоЬогІшп 2арогоуіепзі вит». Іван
Виговський у розмові з московськими послами казав: «Як цар у
своїй землі, так гетьман у своїм краю князь або король». Як нале-
жало дружині монарха, гетьманова Ганна Хмельницька мала свій
двір; її штат складався із знатних жінок. Вона сама видавала уні-
версали. її універсал Густинському манастиреві 22 липня 1655 року
підписаний — «Гетьманова Анна Богданова Хмельницька» з пе-
чаткою та родовим гербом «Абданк».
Традиція щодо характеру Переяславсько-Московського договору
залишалася в Україні довгий час. Пилип Орлик у «Виводі прав
України» дав блискучу характеристику Переяславської угоди:
«Найсильнішим і найнепереможнішим аргументом і доказом суве-
ренности України — урочистий союзний договір, заключений між
царем Олексієм і «станами» України. . . Цей такий урочистий і до-
кладний трактат, названий вічним, повинен був, здавалося, на-
завжди установити спокій, вольнос-гі й лад на Україні»."
Сучасники чужинці добре розуміли нове становище України.
Вже 16 березня 1654 року польський шляхтич Павло Олекшич пи-
сав полковникові Богунові: «Хмельницький, бувший вашим това-
рщііем, нині став вашим паном». Для Польщі козаки перестали
бути «збунтованими рабами», і вона почала шукати шляхів для
замирення з Україною. Року 1655 звернулася вона за підтримкою
до Криму. Посол польський сказав ханові, що Богдан Хмельниць-
кий будує «осібну державу», яка буде могутньою та небезпечною
сусідкою Криму. Року 1656 польські дипломати переконували Семи-
городського князя, що Богдан Хмельницький, «маючи владу над
усіма руськими землями, стане монархом, що матиме 100-тисячну
армію»."
Так розуміли становище України після 1654 року політики.
Шведський король Карл-Г устав IV писав Хмельницькому в 1656
році: «Ми знали, що між Великим князем Московським і народом
Запорізьким зайшов певний договір, але такий, що полишив свободу народові цілою і непорушною». Французькі урядові кола
вважали, що Переяславський договір потрібний був Україні як тим-
часовий перепочинок у боротьбі з Польщею, що мета Хмельниць-
кого — бути володарем України." 1657 року посол австрійського
цісаря, архиспископ барон Парцевич, вітав Богдана Хмельницького
та його «вельможних і славних радників, що становлять цю славну
й войовничу республіку»." Дійсно, бачимо низку договорів різних
держав з Україною, як повноправною, незалежною державою.
Не зважаючи на теке одностайне розумінння сучасниками суті
угоди України з Москвою, в історіографії не лише московській, але
й в українській, як вище зазначено, і досі не встановилося твердої
опінії про те, що саме являла собою ця угода.
Не зупиняючись на загальноприйнятій російській версії про пов-
не підданство України, яка спростована вже наведеними вище фак-
тами, зупинимося на таких поглядах: 1. Унія України з Москвою:
а) реальна (М. Дьяконов, О. Попов); б) персональна (В. Сергеевич, Р.
Лащенко); 2. васалітет (В. Мякотін у своїх перших працях, М. По-
іровський, почасти М. Грушевський, 1, Крнп'якевич, М. Слабченко,
Л. Окіншевич, М. Петровський, А. Яковлів у своїх перших працях);
3. Протекторат (почасти М. Грушевський, 1, Крип'якевич, Д. Доро-
шенко, Б. Крупницький, А. Яковлів у пізніших працях); 4. Псевдо-
протекторат (Б. Галайчук); 5. Остання думка: Переяславська угода
—• мілітарний союз двох держав (її висловив перший В, Липин-
ський, а підтримали — 1. Борщак, почасти А, Яковлів в останніх
творах, О. Оглоблин)"
Мілітарний союз, спрямований в першу чергу проти Польщі, мав
деякі риси протекторату Москви. Такого ж типу були договори, що
їх укладав Хмельницький з Кримом, Туреччиною. Григор Орлик
писав: «Хмельницький прийняв опіку московського царя для краю
й нації з усіма правами вільної нації. Але перфідія московського
царя була причиною, що негайно після смерти Хмельницького пра-
ва козацької нації почали порушатися москалями» . .
Висновок
Як бачимо, Богдан Хмельницький — відбудував вільну державу на Україні, що була цілих триста літ перед Хмельницьким під пануванням Литви й Польщі. Правда, що молоду українську державу не вспів гетьман оборонити перед усіми ворогами, бо їх було забагато, а до того ще він завчасно помер, але по Хмельницькім ідуть його слідами інші гетьмани і — як побачимо — Україна вже ніколи потім не була в такій неволі, як перед Хмельницьким.
Гетьман Хмельницький має в українській історії велику славу, бо він перший рішучо повів козацьке військо до боротьби за волю народу І рідної землі. З тих славних часів наші малярі намалювали кілька прегарних образів, а з них найкращий є: „В'їзд Богдана Хмельницького до Києва", в січні 1650 року, по битві під Зборовом. Цей образ намалював артист-маляр Івасюк.
Про Хмельницького укладав народ пісні, з яких багато дотепер заховалося, його прославили декотрі наші поети в віршах, а письменники в оповіданнях і повістях. У Києві, на площі перед храмом св. Софії, стоїть гарний памятник Хмельницькому, що представляє гетьмана на коні з булавою в руці.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
