141967 (631512), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

1. ставлення до праці

2. мотивація трудової діяльності

3. соціально-психологічний клімат

4. трудова адаптація

Ставлення до праці – полягає у зв’язку між працівником і суспільством, працівником і працею стосовно розподілу матеріальних і духовних благ.

14. Мотивація трудової діяльності, трудова адаптація

Мотивація трудової діяльності – це внутрішнє прагнення до трудової діяльності з метою досягнення певних цілей.

Мотив – це свідомий збуджував поведінки та діяльності людини, спрямовані на задоволення різноманітних потреб.

Загалом, сучасна соціологія об’єднує мотиви щодо трудової діяльності у 3 великі групи:

1. мотиви, що стосуються вибору професій та місця роботи (матеріальні, мотиви престижності, авторитету)

2. мотиви, пов’язані з реалізацією особисто значущих норм (морально-особистісні сполуки)

3. мотиви, пов’язані з вибором альтернативності життєвого вибору працівника

Соціально-психологічний клімат – це відносно стійкі типові для певної групи емоційні стани, що формуються у процесі спільної трудової діяльності та взаємовпливу.

Трудова адаптація – це процес засвоєння особистістю нової трудової ситуації, внаслідок взаємодії особистості і трудового середовища.

Види:

1. фізіологічна, що проявляється через режим дня

2. професійна, проявляється через освоєння професійних навичок

3. соціально-психологічна

Важливою характеристикою трудового процесу є трудова мобільність – це переміщення працівників та пов’язані з нею зміни його становища в суспільному поділі праці. Суспільна значуща роль трудової мобільності – реалізується через економічну, соціальну та соціально-психологічну функцію.

15. Особистість як предмет соціологічного дослідження

В соц. вимірі людина реалізує себе як особистість. В свою чергу, соціологія розглядає особистість як суб’єкт соц. взаємодії. Поняття «особистість» характеризує соц. якості особистості.

Особистість – це певний комплекс якостей людини, набутих під впливом культурних мас суспільства, груп і спільнот, що відбуваються через призму соціології.

Тільки в 20 ст. особистість почали розглядати як комплекс взаємодії природного начала та культурного продовження. Характерними рисами особистості є:

1. самосвідомість

2. ціннісні орієнтації

3. соціальні відносини

4. автономність

5. потреби

6. інтереси

Потреба – внутрішні стимули активності особистості, що забезпечують її самозбереження. На сьогодні існує значна кількість класифікацій потреб.

Західна класифікація:

Потреби:

1. вищі (духовні, соціальні, престижні)

2. нижчі (фізіологічні, екзистенцій ні (потреба стабільності, безпеки))

З. потребами тісно пов'язаний інтерес.

Узгодження соц. поведінки особистості з нормами сус-ва породжують цінності.

Цінність – це суспільне ставлення особистості, що переносить потреби та інтереси на матеріальні та духовні явища, що їх оточують.

Ціннісні орієнтації особистості – соц. цінності, що скеровують дії та поведінку особистості, які спираються на певні загальні правила та приписи, що будують в даному сус-ві.

Соц. якість особистості – це сукупність елементів, що пов’язані з особливостями соц. взаємодій.

Соц. тип особистості – це результат взаємодії людини, сукупність неповторюваних ознак і якостей людини як соціальної істоти.

В соціології виділяють такі соц. типи особистості:

1. ідеальний (об’єднує в собі найкращі риси поведінки і спілкування і є результатом вдалої соціалізації, але зазвичай є найбільш рідкісними)

2. нормативний (якості особистості перебувають на низькому рівні в силу неправильно побудованої соціалізації. Люди даного типу перебувають на низькому ріні соціальної ієрархії)

3. реалістичний (це переважаючий тип особистості, що включає в себе елементи як ідеального типу, так і нормативно).

16. Особистість і соціальне середовище

Вік є не тільки біологічною категорією, а й соціальною характеристикою особистості. Фактор віку є одним із критеріїв соц. стратифікації особистості. В соціології існує таке поняття як віковий статус – це становище індивіда в сус-ві, що обумовлене його віком.

Зазвичай у сус-ві існують певні норми, що відповідають тим чи іншим діям індивідів відповідно до їх віку.

Вікові етапи:

0-10 – дитинство;

11-15 – підлітковий етап;

16-29 – юність (16-21 – рання, 22-29 – пізня)

30-55/60 – зрілість

55/60 - - старість

Соціологія дитинства – це спеціальна галузь соціології, що вивчає дитинство як соц. утворення, його функції в сус-ві, взаємодію сус-ві та дітей.

Соціологія старості складається з 2 підгруп:

1. люди віком 60-75 років, які ще можуть займатися певними видами діяльності

2. понад 75 р які переважно тільки лікуються

Покоління – це певна вікова група, що має окреслені межі, які характеризуються спільністю умінь, формування життєвого досвіду, певні соціально-психологічні ознаки, ролі та функції.

Є декілька класифікацій поколінь, але найбільш поширеною є російська.

Види поколінь:

1. демографічне покоління (сукупність однолітків)

2. антропологічне покоління – сукупність людей, що мають спільних родичів

3. історичне покоління (30 років)

4. символічне покоління – люди, які живуть в певний період історії

5. хронологічне покоління – люди, що живуть певний проміжок часу

Вважається, що термін гендер був запроваджений америк. психоаналітиком Робертом Столлером. В термін він вкладав розгляд питань, що стосувалися розподілу ресурсів, системи ролей, відносини керування і підлеглості в залежності від статі.

Елементами гендеру як соціального є:

1. гендерні статути або загальні характеристики

2. гендерний поділ праці

3. гендерні правила поведінки

4. гендерні статеві сценарії

5. гендерні якості особистості

6. гендерний соц. контроль

7. гендерна ідентифікація

8. гендерний імідж

Поняття гендеру означає соц. очікування від представників кожної статі й на відміну від поняття «стать» керується не біологічними, а соц. чинниками.

Формування гендерних ознак особистості відбувається в процесі гендерної соціалізації, яка починається з самого народження. Результатом гендерної соціалізації є формування гендерної ідентичності – усвідомлення індивідом своєї статевої належності. На процес гендерної соціалізації впливає гендерний стереотип – це механізм, що забезпечує закріплення і трансляцію гендерних ролей від покоління до покоління.

На хвилі простору проти дискримінації жінок щодо гендерних стереотипів виник рух під назвою фемінізм – цей рух виник в кінці 18 ст. , метою якого є рівність чоловіків і жінок.

17. Сім’я як об’єкт соціального дослідження

Взаємовідносини сім’ї, як соц. інституту із суспільством вивчає соціологія сім’ї – це галузь соціології, що вивчає закономірності виникнення і формування розвитку шлюбно-сімейних відносин як соц. явища в конкретних історичних умовах.

Предметом соціології Сіма є специфічні відносини між сімєю та сус-вом, а також внутрішньо сімейні стосунки. Об’єктом є сімя, як мала соц. група.

Соціологія сім,ї включає в себе декілька категорій: Сіму, шлюб, родина, життєвий рівень сім,ї тощо.

Сім’я – це група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей і родичів, що живуть разом. Сім’я є соціологічною категорією, що відображає певні звичаї та норми, що панують в су-ві.

Класифікація сімей:

1. за походженням (батьківські)

2. за кількістю поколінь (складні, прості)

3. за наявністю батьків (повні, неповні)

4. за кількістю дітей (бездітні, однолітні, багатодітні)

5. за ієрархією влади (патріархальні, матріархальні, егалітарні)

З точки зору права, виникає спочатку реєстрації і припиняє своє існування після оформлення розводу.

Найпоширенішою класифікацією етапів розвитку є 5-ти етапна:

1. період пристосування до нового стану

2. народження дітей

3. виховання дітей

4. підготовка дітей до самостійного дорослого життя

5. старіння та смерть

Функції

1. репродуктивна – біологічне відтворення особи свого роду

2. соціалізуюча – передання новим членам сус-ва досвіду

3. виховна – виховання дітей

4. матеріальна – забезпечення добробутом як, так і сус-ва.

5. господарська 0 підтримання належного стану порядку, економ. настанови тощо

Інституту шлюбу притаманні суспільні норми, що регулюють відносини членів подружжя.

Шлюб – родинний союз співжиття чоловіка і жінки за взаємною згодою.

Шлюбні відносини регулюються юридичними (володіння майном, обов’язки та розірвання шлюбу) і культурними (залицяння, шлюбний вибір) нормами. З точки зору історії створилось декілька варіантів шлюбних відносин:

1. моногамія – 1 чоловік, 1 жінка

2. поліандрія – 1 жінка, 2 чоловіки

3. полігінія – 1 чоловік, 2 жінки

4. груповий шлюб

Шлюб як соц. інститут і система відносин класифікують:

1. за економічними критеріями (рівний, нерівний, куплений)

2. за вибором шлюбного партнера (з однієї соц. групи, з іншої соц. групи)

3. за статусом та особливостями взаємодії партнерів (гостьові, дитячі, казенні, ранній шлюб, цивільний)

4. за місцем проживання подружжя (у домі чоловіка, у домі жінки)

Найпоширенішими мотивами розлучення є:

1. невідповідність характерів та поглядів на життя

2. зрада подружжя

3. алкоголізм одного з партнерів

4. побутові умови

5. втручання батьків

6. відсутність спільних дітей

18. Особливості шлюбно-сімейних відносин в сучасних умовах

На початку 20 ст. були досить багато численні. У шлюб вступали дівчата 17-20 років та хлопці 20-25 років. В післявоєнний час шлюбний вік скоротився і одружувалися у 18-19 років.

Кількість дітей коливалося від 2 до 4. Кількість неформальних шлюбів була незначною. Починаючи з 60-х років у Зх. Європі, а у 80-90-х у Сх. Європі намітилась тенденція до збільшення віку одруження та зменшення кількості дітей. Натомість, неформальні шлюби збільшуються у відсоткуу та високий рівень розлучень.

Причини еволюції сімї:

1. перехід до сучасної організації виробництва

2. сучасна втратила потребу в дітях в колишньому значенні

3. зміна традиційних норм шлюбів

4. зміна соц. становища жінки

5. зміна соц. становища дітей

Сучасні соціологи вважають, що інститут сімї поступово зникне, а на зміну йому прийдуть різного роду альтернативи шлюбу.

19. Соціальна взаємодія і соціальні зв’язки

Головною особливістю соц. життя індивідів є соц. взаємодія, що відбувається як між окремими індивідами, так і між групами та соц. інститутами.

Соц. взаємодія – система взаємопов’язаних соц. дій, за якою дія одного суб’єкта призводить до дії іншого.

Види соц. взаємодії:

1. за кількістю суб’єктів взаємодії (між окремими людьми, між групами і індивідом, між групами)

2. за якістю (однорідна, неоднорідна)

3. за характеристикою взаємодії суб’єктів (одностороння, двостороння, солідарна)

4. за рівнем стерео типізації (традиційна, альтернативна)

5. за терміном (тривала, тимчасова)

Результатом взаємодії є певна дія. У соціології взаємодії виділяють соціальне поле (рівні взаємодії)

Соц. дія є сукупністю певних елементів:

1. конкретний діяч, що має свою мету

2. певна ситуація, в якій відбувається дія

3. його реакція на цю ситуацію

Не всі дії людини можна характеризувати як соціальні, оскільки мета може бути направлена не на людину, а на природу.

Соц. дія може бути традиційною, афективною.

Традиційна соц. дія ґрунтується на соц. стандартах поведінки, нормах та звичаях, що є стабільними.

Афективна соц. дія зумовлюється емоційним станом і душевними переживаннями.

Соціологія взаємовідносин як соц. явище може бути випадковою чи масовою, стійкою і нестійкою, приватною і публічною, формальною і неформальною.

Одним із видів соц. взаємодії є соц. зв'язок.

Соц. зв'язок – це соціальна дія, що виражає залежність і суспільність людей або груп.

Соціальний зв'язок складається з таких елементів:

1. субєкт зв’язку (індивід, так і певна група)

2. предмет зв’язку та механізм регулювання цих відносин (розмова двох людей)

Під час взаємодії відбувається обмін діями, які зазвичай дещо споріднені.

Соц. взаємодія формує поведінку людини, тобто форму діяльності, що виражається в реакціях на соц. середовище.

Головною ознакою соц. діяльності є освоєння індивідом можливих варіантів поведінки інших осіб. Основою соціальних відносин є соціальні зв’язки, що об’єднують воєдино індивідів та груп.

20. Соціальні конфлікти

Соц. конфлікт – це зіткнення двох або більше сил спрямованих на забезпечення своїх інтересів в умовах протидії.

На сьогодні сформувалися 2 точки зору щодо сутності соц. конфліктів:

1. матеріалісти пояснювали, що конфлікт є тимчасовим явищем і може бути подоланим як з середини, так і ззовні.

2. представник Даррендорф пояснює конфлікт як постійне явище, зумовлюється суперечностями всього суспільного життя. Придушення конфлікту веде до загострення ситуації, а раціоналізація веде до поступової еволюції.

Функції соц. конфліктів:

1. інтегративна

2. сигнальна

3. інноваційна

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)