141967 (631512), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

3. аграрні сус-ва

Крім того, поділяють на:

1. прості

2. складні

Просте – в ньому нема соціального розшарування та низький поділ праці.

Складне – зосередження населення у великих поселеннях або містах, класове розшарування та поділ праці.

Для визначення сучасного сус-ва широко використовують такий термін як постіндустріальне сус-во (автор цього терміну – Даніель Белл).

Постіндустріальне сус-во – це сус-во, якому притаманний максимальний розвиток послуг і маркетингу, спрямованість у майбутнє, значна роль наукових досліджень та престиж вищої освіти.

7. Соціальна стратифікація та мобільність

Засновником сучасної теорії соціальної стратифікації вважають соціолога Макса Вебера та російського соціолога Петерима Сорокіна.

Соціальна стратифікація – це поділ сус-ва на вертикально-розташовані соц. групи, верстви, що мають різний статус та престиж. Англ. . соціолог Гідденс розрізняє 4 основні типи стратифікованих сус-в:

1. рабство; 2. касти; 3. стани; 4. класи

У Зх. Соціології розрізняють 3 класи:

1. вищий; 2. середній; 3. нижчий

Соціальна мобільність – мжгрупова або просторова рухливість населення та його здатність до переміщення

Вона відбув в 2-х напрямках:

1. горизонтальна мобільність

Вертикальна мобільність

Горизонтальна – це переміщення по географ. чиннику або перехід в іншу групу без зміни статусу.

Вертикальна - це переміщення вгору чи вниз стосовно соц. статусу.

За кількісним критерієм розрізняють:

1. індивідуальну – переміщення індивіда без руйнації попередньої групи

2. групову - це процес руйнування попередньої групи під впливом різних чинників (війни, революції, зміни політичних настроїв).

Особливим видом соціальної мобільності є міграція.

Міграція – це переміщення населення в межах країни або між країнами. Поряд із соц. . стабільністю існує таке явище, як соціальна ексклюзія, тобто обмеження доступу в певні соціальні групи або закритість деяких груп.

8. Соціальні інститути, види, функції

У сус-ві формуються і функціонують відносно стійкі соціальні утворення, що встановлюють стійкий взаємозв’язок між людьми і формують соціальний порядок. Таку функцію у сус-ві виконують соціальні інститути.

Соціальні інститути – це відносно стійка модель поведінки людей та організацій, що історично склалися в певній сфері життєдіяльності сус-ва.

Спенсер вважав, що сц. інститути є корпусом сус-ва.

Ознаки соц. . інститутів:

1. соц. інститути є множиною формальних і неформальних правил поведінки, норм, що регулюють всі сфери життя, і таким чином, обмежують сваволю людини.

2. соц. інститути охороняють сукупність людей і є структурною організацією, що виконують найважливіші функції.

Соц. інститути забезпечують відносну стійкість сус-ва, а особливо їх відносин.

Соц. . інститути виникають в сус-ві як продукт соціального життя внаслідок процесу інституціалізації.

Інституціалізація – це процес виникнення і становлення соц. . інститутів, як важливих елементів того чи іншого сус-ва. Для здійснення інституту, потрібно такі умови:

1. об’єктивна потреба, що усвідомлюється всіма членами сус-ва, це такі потреби:

-потреба комунікації

-потреба у виробництві і послугах

-потреба у ви-ві благ та їх розподіл

-потреба у безпеці

-потреба у соц. . контролі

2. наявність особливого притаманного певному інституту культурного середовища або субкультури (наявність певних соціальних норм та правил)

3. наявність необхідних ресурсів (матеріальних, фінансових, трудових)

Класифікація соц. . інститутів )за цілями або сферою дії):

1. економічні соціальні інститути, які займаються розподілом та ви-вом матеріальних благ (банки, власність, гроші).

2. політичні соціальні інститути (держава, уряд)

3. культурні і виховні соціальні інститути (освіта, бібліотека)

Соц. інститути поділ. на:

1. формальні (здійсн. вплив спираючись на закони)

2. неформальні (не мають чіткої організації, вплив здійснюють довільно).

Функції:

1. регулятивна

2. відтворення та безперервності

3. інтегративна

4. комункативна

9. Основні ознаки соціальної організації

Соц. організація є певним способом діяльності людей.

Соц. організація – це соц. . група, зорієнтована на досягнення специфічних цілей та формулювання високо формалізованих структур.

Ознаки:

1. соц. організація утворена свідомо і цілеспрямовано на досягнення конкретних цілей своєї діяльності

2. соц. організація має чіткий порядок та ієрархічну структуру

3. для підтримання стабільності та стійкості потрібен координаційний орган чи система управління.

З погляду структурування соц. . організації їх поділяють на:

1. формальні

2. неформальні

Загалом організації поділяються на:

1. організація ви-ва товарів

2. організяція в галузі освіти

3. організація у сфері медицини

4. науково-дослідні інститути

5. органи законодавчої і виконавчої влади

10. Предмет, об’єкт і функції економічної соціології

Екон. соціологія є однією з наймолодших дисциплін у галузі соціології і зародилась у 50-х роках 20ст. Її необхідність пов’язана з потребою кращого управління працівниками. Становлення як науки відбулося під дією багатьох чинників:

1. бурхливий розвиток науки і техніки, що призвів до деяких управлінських та організаційних проблем

2. посилення ролі соціальної сфери на всі сфери економіки

3. підвищення ролі людини у розвитку сус-ва

4. підвищення ролі освіти та науки для економічно активної частини населення

5. розвиток соціологічного знання, завдяки чому деякі економічні чинники увійшли в соціологічну науку

6. розвиток деяких галузей соціології, таких як промислова соціологія, соціологія управління.

Економічна соціологія – це галузь соціології, що інтегрує соціологічну та економічну науку, вивчає дію економічних законів та закономірності розвитку економічних та соціальних явищ, життєдіяльність людей, тобто досліджує економічне життя через призму соц. категорій.

Предметом ек. соціології є закономірності взаємодії економічних і соц. . сфер життя. На сьогодні ек. соціологія переживає період становлення.

Функції:

1. теоретико-пізнавальна

2. прогностична

3. управлінська

4. світоглядна

5. соціальна

Категорії:

1. економічна сфера – це цілісна підсистема сус-ва, головним призначенням якої є ви-во, розподіл, обмін матеріальних благ, необхідних для життя людини

2. соц. сфера економ життєдіяльності сус-ва – це сфера підтривання певного рівня життя, задоволення людських потреб, привласнення матеріальних ресурсів.

Соц. -екон. відносини – відносини між людьми, групами людей щодо матеріальних благ, їх розподіл, ви-во, обмін, володіння, використання та споживання.

Економічне життя – це частина суспільного життя, що пов’язана з економ. Діяльністю людей у процесі реалізації соц. -економ. інтересів у певних сферах діяльності.

11. Предмет, об’єкт і функції соціології праці

Соціологія праці та зайнятості – це галузева соціологічна теорія, що вивчає закономірності формування і функціонування і розвиток соціальних утворень у сфері праці та пов’язані з нею процеси та явища.

Праця є основною формою функціонування і розвитку людського сус-ва.

Праця – це діяльність, спрямована на прибуток і задоволення власних потреб; це процес перетворення природних ресурсів на матеріальні, інтелектуальні та духовні блага для задоволення потреб людини. Цей процес перетворення може бути добровільним або примусовим.

Предмет соціології праці – структура і механізм соціально-трудових відносин, а також соціальні процеси у сфері праці.

Об’єктом є сама праця.

Функції:

1. теоретико-пізнавальна (проявляється у дослідженні соціальних явищ, з’ясування ролі праці в житті аналізу ринку праці та вивченні професійної структури ринку)

2. прогностична (проявляється через вироблення коротко- та довготермінових прогнозів у сфері праці)

3. дослідницька (проявляється у дослідженні соціальних проблем у сфері праці, ставленні робітників до праці, поведінки робітника у сфері ринку)

4. інформаційна

5. управлінська (проявляється у формуванні соціальної політики у сфері праці та створення системи соціального захисту та соціального контролю)

6. соціально-технічна (пов’язана з впровадженням у життя соціальних технологій, що регулюють процесами професійної кар’єри та вирішення конфліктних ситуацій

7. світоглядна (покликана формувати соціологічні погляди на сучасну сферу праці)

Реалізацію цих функцій соціологія праці здійснює через зв’язки із соціологічними та несоціологічними знаннями.

Соціологія праці — філософія, економіка праці, гігієна праці, медицина, статистика, археологія, економічна психологія, етнографія, демографія, фізіологія праці, психологія праці, трудове право.

Соціологія праці — соціологія професії, соц. колективу, соц. особистості, соц. страхування, соц. конфлікту, економічна соц. , соціологія освіти, промислова соц. , соц. організації, соц. села, соц. міста.

12. Підприємництво в соціологічному ракурсі

Перші спроби осмислити, що таке підприємництво були зроблені ще у 17 ст. в економічних думках представників Англії та Франції. Сам термін вперше обґрунтував англ. економіст Кантільйон. Саме він увів в науковий обіг термін підприємець. В цю групу він відносив ремісників, торговців та селян і визначальною характеристикою була схильність до ризику. Сьогодні в науці виділяють 6 підходів до цього визначення:

1. підприємництвом займаються ті, хто має власний капітал

2. підприємницькою діяльністю можуть займатися і ті, хто не має власного капіталу, але володіють певними організаторськими здібностями

3. підприємництво супроводжується ризиком та невизначеністю

4. підприємницька діяльність спрямована на реформування суспільних устоїв

5. підприємницька діяльність – це передусім вільна діяльність, основана на особистій свободі

6. підприємницька діяльність носить інноваційний характер

Підприємництво – це основний вид економічної діяльності, суттю якого є самостійне, організаційно-господарське новаторство, на основі використання різних можливостей для випуску товарів, відкриття нових джерел сировини, розвитку ринку збуту.

Основними видами підприємницької діяльності є:

1. виробнича підприємницька діяльність (35-40%)

2. торгівельна діяльність і сфера послуг (20%)

3. фінансова діяльність (10-15%)

4. страхова діяльність (до 10%)

5. посередницька діяльність

Функції підприємництва:

1. новаторська (інноваційна)

2. організаційна

3. господарська

4. соціальна

5. особистісна

Підприємець – це основний господарський суб’єкт, що здійснює підприємницьку діяльність завдяки наявності певних особистих якостей і отримує за свою працю певний прибуток.

13. Категорії та поняття соціології праці

Характер праці – це соціальна сутність праці, як соціально значущого процесу.

За змістом виділяють такі види праці:

1. проста; 2. складна; 3. творча; 4. репродуктивна; 5. фізична і розумова; 6. ручна і механізована

Умови праці – це сукупність чинників, які впливають на працездатність і здоров’я працівників.

До них відносять:

1. соціально-економічні умови

2. санітарно-гігієнічні

3. організаційні

4. соціально-побутові

Ринок праці – це певна система соціальних відносин, які узгоджують інтереси роботодавців і найманих робітників. Головним складником є сукупна пропозиція, що охоплює всю найману робочу силу, та сукупний попит, що охоплює всю загальну потребу економіки у робочій силі.

Виділяють:

1. відкритий

2. закритий

Головними суб’єктами на ринку праці є роботодавці та наймані працівники. Повноцінне функціонування ринку праці можливе лише за наявної гарно розвиненої інфраструктури, до якої належать:

1. державні заклади

2. недержавні заклади

3. громад. Організації

4. фонди

Зайнятість населення – діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, що є джерелом прибутку.

Розрізняють:

1. повну і неповну

2. постійну і непостійну

Безробіття – це розбіжності на ринку праці між пропозицією робочої сили та попитом на неї, за якої частина робочої сили тимчасово поповнює резерв робочої сили.

Основні типи безробіття:

1. фрикційне – добровільний перехід з однієї роботи на іншу

2. труктурне – виражається у зміні структури ринку

3. циклічне – пов’язане зі спадами чи підйомами виробництва

4. приховане – пов’язане з наданням тривалих, неоплачуваних відпусток

Соціологія праці вивчає суб’єктивні характеристики праці, а саме:

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)