113403 (631137), страница 4
Текст из файла (страница 4)
- неподільність навчання і виховання
53. Навчальні плани, програми, підручники та посібники національної школи та їх характеристика
Навчальний план – це документ, який визначає склад навчальних предметів, які вивчаються в даному навчальному закладі, їх розподіл, тижневу і річну кількість годин, що відводяться на кожний навчальний предмет, і, в зв’язку з цим, структуру навчального року.
Навчальна програма – документ, що визначає зміст і обсяг знань з кожного навчального предмета, умінь і навичок, які підлягають засвоєнню, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання.
Підручник – книга, що включає основи наукових знань з певної навчальної дисципліни у відповідності з цілями навчання, встановленими програмою і вимогами дидактики.
Навчальний посібник – книга, в якій матеріал розширює границі підручника, містить додаткові, найновіші і довідкові відомості.
54. Загальна, політехнічна та професійна освіта. Характеристика. Взаємозв’язки між ними
В залежності від мети і характеру підготовки учнів розрізняють загальну, політехнічну й професійну освіту.
Загальна освіта – сукупність основ науки про природу, суспільство, мислення, мистецтво, а також відповідних умінь і навичок, необхідних кожній людині.
Політехнічна освіта – сукупність знань про головні галузі і наукові принципи виробництва й озброєння загально технічними уміннями, необхідними для участі в продуктивній праці. Професійна освіта – сукупність знань, практичних умінь і навичок, необхідних для виконання роботи в певній галузі трудової діяльності. В навчальних планах професійно – технічних училищ є три цикли навчальних предметів: професійно – технічний, загально технічний і загальноосвітній. Між загальноосвітньою, політехнічною і професійною освітою існує тісний зв’язок.
55. Зміст освіти в зарубіжній школі
Характерним для змісту освіти в зарубіжних країнах є: інтеграція навчальних предметів на основі між предметних проектів; відбір навчального матеріалу на основі інтересів і безпосередніх потреб дитини; надання переваги або природничо – математичним предметам, або предметам гуманітарного циклу; диференціація навчання за змістом; деполітизація і деідеологізація навчального процесу.
56. Закономірності навчання, їх характеристика
Дидактика розглядає такі закономірності навчання:
- його виховуючий характер;
- обумовленість суспільними потребами;
- залежність від умов, в яких воно протікає;
- взаємозалежність процесу навчання, виховання і розвитку;
- взаємозалежність навчання і реальних навчальних можливостей учнів
- єдність методів і форм навчання.
Педагогіка розглядає такі принципи навчання:
- принцип науковості;
- систематичності і послідовності
- доступності;
- зв’язку навчання з життям;
- принцип свідомості і активності учнів;
- принцип наочності;
- міцності знань, умінь і навичок;
- індивідуального підходжу до учнів;
- принцип емоційності навчання.
57. Методи навчання, прийоми навчання. Підходи до класифікації методів навчання
Методом навчання називають спосіб впорядкованої взаємозв’язаної діяльності викладачів і учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесі навчання. Прийом навчання – це деталь методу.
Методи поділяють: а) за джерелами передачі і характером сприйняття інформації: словесні, наочні і практичні; б) у залежності від основних дидактичних завдань, які вирішуються на конкретному етапі навчання: методи оволодіння знаннями; формування умінь і навичок; застосування одержаних знань; закріплення; перевірки знань, умінь і навичок; в) у відповідності з характером пізнавальної діяльності учнів по засвоєнню змісту освіти виділяють такі методи, як пояснювально-ілюстративні. репродуктивні, проблемного викладу, частково-пошукові, дослідницькі. При цілісному підході виділяють: Методи організації та здійснення навчально–пізнавальної діяльності, методи стимулювання навчальної діяльності учнів, методи контролю і самоконтролю у навчанні.
58. Методи організації та здійснення навчально–пізнавальної діяльності. Класифікація. Характеристика
До цієї групи методів відносять словесні методи: розповідь – послідовне розкриття змісту нового матеріалу (виділяють художню, наукову, науково-популярну, описову розповідь); пояснення – словесне тлумачення понять, явищ, принципів дій приладів, слів, термінів; лекція – усний виклад навчального матеріалу, великого за обсягом, складного за логічною побудовою; бесіда – питально – відповідальний метод навчання (види бесід: вступна, повідомлююча, бесіда-повторення, контрольна, репродуктивна, евристична, катехізична); дискусія, диспут – суперечки на наукову чи суспільну тему, обговорення різних питань. Наочні методи: ілюстрування, демонстрування, та самостійне спостереження. Практичні методи: вправи – багаторазове повторення певних дій або видів діяльності, лабораторні, дослідні роботи .
59. Методи стимулювання навчальної діяльності учнів
Їх умовно можна поділити на дві групи:
а) методи формування пізнавальних інтересів учнів (використовуються прийоми, які викликають позитивні емоції – образність, цікавість, здивування, моральні переживання); стимулююча роль навчального матеріалу (створення ситуації новизни, актуальності); використання пізнавальних ігор; створення ситуацій успіху.
б) методи стимулювання обов’язку і відповідальності в навчанні – заохочення до виконання своїх обов’язків, привчання до виконання вимог, зауваження.
60. Методи контролю і самоконтролю у навчанні
Методи контролю – це сукупність методів, які дають можливість перевірити рівень засвоєння учнями знань, сформованості вмінь і навичок.
Метод усного контролю (індивідуальне, фронтальне та ущільнене усне опитування.
методи письмового контролю (письмові контрольні роботи, твори, перекази, диктанти, письмові заліки).
Тестова перевірка знань. Розрізняють дві групи тестів: розумової обдарованості (інтелекту) і навчальної успішності..
Самоконтроль і самооцінка є важливим способом морального і розумового самовдосконалення особистості Мета самоконтролю як у попередженні помилок, так і у їх виправленні.
61. Засоби навчання та їх характеристика
До засобів навчання відносять:
- слово вчителя – для передачі знань, слово і дія - для формування умінь і навичок.
- підручник – служить учню для відновлення в пам’яті повторення і закріплення знань, одержаних на уроці.
- технічні засоби навчання (ТЗН) включають: дидактичну техніку (кінопроектори, діапроектори, телевізори, відеомагнітофони тощо).
- важливим засобом навчання в сучасних умовах є комп’ютер, який у освіті може мати чотири напрямки використання: як об’єкт вивчення, як засіб навчання, як складова частина управління освітою, як елемент методики наукових досліджень.
62. Вибір і оптимальне поєднання методів навчання. Оптимізація процесу навчання
Оптимальний вибір методів і засобів навчання передбачає врахування:
мети і завдань уроку;
- обсягу і складності навчального матеріалу;
- мотивації навчання і активності учнів;
- рівня підготовленості учнів і їх працездатності;
- віку учнів;
- сформованості навчальних умінь і навичок;
- навчальної тренованості і витривалості;
- часу навчання;
- матеріально – технічної бази;
- застосування методів і засобів на попередньому уроці;
- типу і структури уроку;
- взаємин між учителем і учнями;
- рівня підготовки учителя.
63. Методи навчання в зарубіжній теорії і практиці
у зарубіжній школі превалюють: використання дослідницьких, експериментальних, пошукових методів навчання; застосування комп’ютерної і обчислювальної техніки та інших ТЗН, наочності; використання рольової та ділової гри; вирішення конкретних ситуацій; самостійна робота з книгою, комп’ютером.
64. Форми організації навчання. Загальна характеристика
Форма організації навчання – це зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.
Класно-урочна система навчання полягає в тому, що навчальна робота проводиться з групою учнів однакового віку і рівня підготовки (клас). протягом певного часу і за встановленим розкладом (у формі уроку).
Позитивним у класно-урочній системі навчання є: керівна роль вчителя, зміна видів занять, можливість використання різних методів навчання, забезпечення активності учнів, раціональне використання часу, забезпечення послідовного, систематичного вивчення матеріалу.
Недоліками є: вчитель в процесі навчання розраховує на середнього учня; ніхто з учнів не може “спішити” відповідно до своїх можливостей, важко здійснювати індивідуальний підхід до учнів.
65. Урок – основна форма організації навчання
Загальна характеристика. Типологія (класифікація) уроків. Макро- і мікроструктура уроків. Характеристика уроків окремих типів.
Урок – така форма організації навчання, при якій навчальні заняття проводяться вчителем з групою учнів постійного складу, одного віку і рівня підготовки протягом певного часу і відповідно до розкладу.
Тип уроку залежить від дидактичної мети. В дидактиці розрізняють такі типи уроків: урок засвоєння нових знань; урок формування умінь і навичок; урок застосування одержаних знань, умінь і навичок; урок узагальнення і систематизації знань; урок перевірки, оцінки і корекції знань, умінь і навичок; комбінований урок. Кожен тип уроку має свою структуру, тобто склад (з яких елементів складається), послідовність (в якій послідовності ці елементи входять в заняття, зв’язок (як вони між собою пов’язані).
66. Підготовка вчителя до уроку
Загальна підготовка до викладання предмета вимагає: вивчення учнів класу, стилю викладання у цьому класі вчителів, докладне вивчення змісту навчального матеріалу, планування навчальної роботи, підготовка матеріальної бази. Підготовка до конкретного уроку включає:
- формулювання теми;
- формулювання освітньої, виховної і розвиваючої мети;
- підбір конкретного матеріалу по темі;
- визначення структури вибраного типу уроку;
- визначення методики і прийомів на всі фази уроку;
- підготовка дидактичних засобів і матеріалів;
- визначення форми контролю і оцінки знань, умінь і навичок;
- правильний розподіл часу;
- складання конспекту або плану уроку;
- перевірку своєї готовності до уроку;
- перевірку готовності до уроку учнів.
При підготовці до уроку вчитель складає тематичний і поурочний план.
92. Вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду
Педагогічний досвід – сукупність знань, умінь і навичок, здобутих учителем в процесі навчально-виховної роботи.
Передовий педагогічний досвід – це творче, активне засвоєння і реалізація вчителем у практику роботи засобів і принципів педагогіки з урахуванням конкретних умов, особливостей дітей, учнівського колективу і особи вчителя.
Шляхи виявлення передового педагогічного досвіду: щоденні спостереження, наради, семінари-практикуми, конференції.
У практиці склалися такі форми і методи втілення передового досвіду: усні повідомлення результатів вивченого, узагальнення передового педагогічного досвіду у виступах педагогів у школі, на нарадах, курсах, письмові повідомлення результатів вивченого, узагальнення досвіду у формі різних статей, брошур, монографій, влаштування стендів в методкабінетах.
68. Шляхи підвищення ефективності уроку в сучасній школі
Для підвищення ефективності уроку слід дотримуватись таких правил: керувати пізнавальною діяльністю учнів на основі закономірностей і принципів навчання; напруженою, досконало організованою і результативною пізнавальною діяльністю учнів; творчим, нестандартним підходом до розв’язання нестандартних завдань; диференційованим підходом до окремих груп учнів; ефективним використанням кожної хвилини навчального заняття; атмосферою демократизму, змагання діловитості.
69. Вправи як засіб формування умінь і навичок. Види вправ і їх характеристика
Найважливішим засобом формування вмінь і навичок є вправи.
Вимоги до вправ: цілеспрямованість, систематичність, тривалість, різноманітність і постійність.
Види вправ:
- підготовчі, мета яких підготувати учня до сприйняття нових знань і способів їх застосування на практиці;
- вступні – сприяють процесу засвоєння нового матеріалу;
- пробні – перші завдання на застосування тільки що засвоєних знань;
- тренувальні, спрямовані на засвоєння учнями навичок у стандартних умовах (за зразком);
- творчі – за своїм змістом і методами виконання наближаються до ситуацій, які можуть виникнути в житті;
- контрольні – мають головним чином навчальний характер (письмові, графічні, практичні).
70. Форми організації навчальної діяльності учнів на уроці (індивідуальна, парна, групова, фронтальна)
При індивідуальній формі організації навчальної діяльності вчитель особливо враховує тих учнів, для яких пояснення може бути незрозумілим, індивідуалізовує домашнє завдання, проводить вибіркову перевірку зошитів.
Організація парної роботи полягає в допомозі сильного слабким і взаємодопомозі.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
