113403 (631137), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

- організація досвіду поведінки відповідно до ідеалу;

- спонукання вихованця до самостійної роботи над вдосконаленням своєї особистості.

Управління процесом виховання – це діяльність педагогів, що забезпечує планомірний і цілеспрямований вплив на вихованців. Воно передбачає: підбір змісту у вихованні; підбір методів, прийомів і форм для реалізації змісту виховання; організація діяльності учнів і досвіду їх поведінки; регулювання взаємовідносин у колективі; координація впливу на дитину вчителів, батьків, громадськості; керівництво самовихованням учнів; вивчення рівня вихованості учнів і корекція змісту і методики виховання.

19. Самовиховання як вищий етап процесу виховання. Прийоми самовиховання

Самовиховання успішно здійснюється в школі за таких умов: в дитячому колективі створено сприятливий для самовиховання клімат; в учня, який хоче займатися самовихованням сформовано ідеал, до якого він прагне; в учнів наявний певний рівень свідомості, коли вони правильно оцінюють свої дії і поведінку; учні мають певні відомості з психології і можуть виявити свої позитивні риси і недоліки своєї особистості; в учнів є певний рівень сили волі, уміння долати труднощі.

Прийоми самовиховання:

• самопереконання

• самонавіювання

• самопідбадьорювання

• самозаохочення

• самопокарання.

Особливе місце у самовиховання займає прийом самоаналізу, який полягає в умінні аналізувати свої вчинки, надавати їм певну оцінку. 20. Перевиховання, його функції, етапи, принципи.

Перевиховання – процес, спрямований на подолання негативних якостей особистості учня, які сформувались під впливом несприятливих умов виховання.

Функції перевиховання: відновна, компенсуючи, стимулююча і виправна.

Етапи перевиховання:

- на першому вивчаються позитивні і негативні риси учня, складається програма перевиховання.

- на другому, початковому етапі починається реалізація наміченої програми перевиховання.

- на третьому переломному етапі триває реалізація програми, але в умовах добровільного сприйняття її учнем

- на заключному етапі нагромад-жується позитивний досвід поведін-ки, розширюється сфера самовиховання.

Принципи перевиховання: поєд-нання примусу з переконанням; гуманне та об’єктивне ставлення до учня; випереджаюче виховання пози-тивних якостей, не виділення педа-гогічно занедбаного учня із загальної маси, провідна роль наставника. 21. Результати процесу виховання, їх контроль і можливості виміру. Критерії вихованості. Психолого – педагогічне вивчення учня і колективу.

Вихованість школярів – показник ефективності і якості навчального процесу.

Основними показниками рівня вихованості школяра є:

зовнішній вигляд, культура поведінки;

- громадська активність;

- самостійність у всіх видах діяльності;

- сформованість наукового світогляду, національної самосвідомості

- ставлення до навчання, інтерес до знань і усвідомлення їх ролі в своєму розвитку;

- прилучення до національної та світової культури. мистецтва і літератури;

- фізичне здоров’я, потяг до занять фізичною культурою і спортом;

- працелюбність, орієнтованість на майбутню професію.

22. Шляхи підвищення ефективності процесу виховання

Шляхами підвищення ефективності процесу виховання є:

- подолання формалізму у виховній роботі шляхом уникнення безсистемності у виховній роботі та подолання заорганізованості учнів безліччю безцільних заходів.

- вдосконалення процесу виховання шляхом: а) організації у школі виховних центрів; б) органічного поєднання завдань, що вирішують школи з потребами середовища; в) створення у школі атмосфери поваги до знань; г) підбору раціонального змісту виховання відповідно до мети виховання; д) своєчасного проведення виховних заходів, акцент на профілактику негативних явищ в учнівському середовищі; е) використання різноманітних форм і методів виховного впливу відповідно до віку учнів; є) підвищення емоційної насиченості виховних заходів; ж) подолання авторитарного стилю у ставленні педагогів до учнів; з) створення умов для розвитку самостійності учнів.

23. Закономірності процесу виховання

Закономірності виховання – це стійкі, повторювані, об’єктивно існуючі суттєві зв’язки у ньому, реалізація яких сприяє забезпеченню ефективності розвитку особистості школяра.

Перша закономірність полягає в органічному зв’язку виховання з суспільними потребами і умовами виховання;

Друга закономірність виявляється у тому, що людина виховується під впливом різноманітних факторів.

Третя закономірність полягає в тому, що найбільш успішно проходить процес виховання в природному для нього національному руслі з врахуванням національного менталітету вихованця.

Четверта закономірність виявляється в тому, що результати виховання є залежними від виховного впливу на внутрішній світ дитини, її духовну сферу, зокрема на формування думок, поглядів, переконань.

П’ята закономірність полягає у визначальній ролі діяльності і спілкування у вихованні.

24. Характеристика принципів виховання

Принципи виховання – це керівні положення, які відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту, організації і методів виховного процесу.

Основними принципами виховання є:

• цілеспрямованість;

• зв’язок з життяим;

• єдність свідомості і поведінки;

• виховання у праці;

• комплексний підхід;

• виховання в особистості колективі;

• поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів;

• повага до особистості вихованця;

• індивідуальний підхід;

• наступність;

• єдність педагогічних вимог школи, сім’ї, і громадськості.

25. Характеристика основних напрямів змісту виховання

До них належать розумове, моральне, трудове, естетичне, фізичне виховання.

Розумове виховання – це цілеспрямована діяльність педагогів по розвитку розумових сил і мислення учнів, по прищепленню їм культури розумової праці.

Моральне виховання – це виховна діяльність школи і сім’ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності.

Завдання трудового виховання: підготовка особистості до праці (психологічна підготовка і практична підготовка).

естетичне виховання – формування естетичних понять, поглядів, переконань, виховання естетичних смаків, розвиток творчих здібностей;

фізичне виховання – виховання здорової зміни, підготовка до захисту Батьківщини, до фізичної праці.

Кожна складова виховання, виконуючи свою особливу роль, служить водночас досягненню єдиної мети. 26. Розумове виховання. Культура розумової праці. Форми підготовки учнів до самоосвіти. Структурні елементи культури навчальної праці.

Розумове виховання – це цілеспрямована діяльність педагогів по розвитку розумових сил і мислення учнів, по прищепленню їм культури розумової праці.

Основним завданням, яке вирішується в процесі розумового виховання є розвиток мислення взагалі і різних його видів. До завдань розумового виховання учнів входить також формування наукового світогляду – цілісної системи наукових, філософських, політичних, моральних, правових, естетичних понять, поглядів і переконань.

До культури розумової праці входять навчальні уміння: загальні (вміння читати, слухати, писати, працювати з книгою) і спеціальні (наприклад вміння читати ноти, технічні креслення, карти і т. д.).

27. Моральне виховання школярів. Його завдання, зміст, основні форми

Моральне виховання – це виховна діяльність школи і сім’ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності.

Зміст морального виховання в національній школі:

- формування національної самосвідомості (любові до рідної землі, народу, почуття гордості за свою Батьківщину).

- формування екологічної культури (виховання любові до природи, бажання берегти і примножувати її).

- виховання непримиренного ставлення до алкоголю, нікотину, наркотиків.

- статеве виховання (забезпечити правильний статевий розвиток дітей та молоді).

- виховання свідомої дисципліни, обов’язку і відповідальності.

- правове виховання учнів (озброєння знаннями законів, формування правової свідомості школяра)

28. Трудове виховання. Система професійної орієнтації учнів: завдання, зміст, етапи

Завдання трудового виховання: – ознайомлення учнів з науковими основами сучасного виробництва, практична і психологічна підготовка до праці, підготовка до свідомого вибору професії;

Завданням профорієнтаційної роботи з учнями є підготовка їх до свідомого вибору професії. Він можливий за таких умов: знання учнем якомога більше професій, вміння порівнювати свої можливості з вимогами професій, врахування потреб суспільства в тій чи іншій професії.

Змістом профорієнтаційної робити є розкриття перспектив галузі, в якій учень має намір обрати професію, перспективи вдосконалення своєї професії, умови роботи, обсяг умінь і навичок, яких вимагає дана професія.

етапами профорієнтаційної роботи є: професійна інформація, професійна діагностика, професійна консультація, професійний відбір, професійна адаптація.

29. Естетичне виховання учнів: завдання, зміст, методика

Естетичне виховання це – формування естетичних понять, поглядів, переконань, виховання естетичних смаків, розвиток творчих здібностей.

Джерела естетичного виховання: художня література, музика, образотворче мистецтво, кіно, природа, зовнішній вигляд і т. д.

Методика естетичного виховання: Естетичне виховання здійснюється:

- на уроках;

- у позакласній та позашкільній роботі;

- з використанням естетики домашньої обстановки;

- організація естетичної самоосвіти та виховання учнів.

30. Фізичне виховання: зміст, форми, методика. Формування у школярів здорового способу життя

Завдання фізичного виховання – виховання здорової зміни, бажання піклуватися про своє здоров’я, постійно займатися фізкультурою підготовка до захисту Батьківщини, оволодіння для цього прикладними видами спорту, підготовка до фізичної праці, виховання працездатності.

Зміст фіз.. виховання: гімнастика, легка атлетика, рухливі ігри, спортивні ігри, лижна підготовка, кросова підготовка, плавання, теорія.

Форми фіз.. виховання: уроки фізкультури, фізкультхвилинки під час уроків, ігрові вправи на перервах, заняття в гуртках і секціях, самостійні заняття спортом.

Урок фізичної культури складається з трьох структурних елементів: підготовча частина (8 – 12 хв.), основна частина (25 – 30 хв.), заключна части6на (3 – 5 хв.)

31. Основні шляхи реалізації змісту виховання та їх характеристика

Засоби реалізації змісту національного виховання: рідна мова, родовід, рідна історія, краєзнавство, рідна природа, національна міфологія, фольклор, національне мистецтво, народний календар, традиції, родинно – побутова культура, національні пріоритети у вихованні молоді.

32. Методи та прийоми виховання: сутність, класифікація

Під методами виховання розуміють способи взаємопов’язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованої на формування у останніх поглядів, переконань, навичок і звичок поведінки. Прийом виховання це своєрідна частина методу в умовах конкретної ситуації.

Перша група методів включає методи різнобічного впливу на свідомість, почуття і волю учнів з метою формування в них поглядів і переконань. До цієї групи належать такі методи: а) словесна група: бесіда, лекція, диспут; б) метод прикладу. Друга група методів передбачає організацію діяльності і формування досвіду суспільної поведінки. До цієї групи належать педагогічна вимога, громадська думка, вправа, привчання, доручення, створення виховуючи ситуацій. Третя група виконує функцію регулювання, корегування і стимулювання поведінки (змагання, заохочення і покарання). Четверта група методів – методи контролю і аналізу ефективності виховного процесу (педагогічне спостереження, опитування, аналіз викон. доручень).

33. Умови оптимального вибору і ефективного застосування методів виховання

Оптимальний вибір методу характеризується такими умовами:

- має органічно пов’язуватись з метою, яка стоїть перед школою;

- не універсалізувати якийсь з них, має бути система методів;

- вибір методу диктується конкретними завданнями і змістом виховного заходу;

- залежить від конкретних умов, в яких здійснюється виховний вплив;

- враховуються вікові і індивідуальні особливості учнів;

- враховуються динаміка, зрілість, організованість колективу;

- враховуються метод виховання і особистість вихователя.

34. Позакласна та позашкільна виховна робота: завдання, зміст, принципи організації

Позакласною називається різноманітна освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, її організовує з учнями в позаурочний час педагогічний колектив школи.

Позашкільною роботою називають освітньо-виховну діяльність позашкільних закладів для дітей та юнацтва.

Завдання: закріплення, збагачення і поглиблення знань, набутих в процесі навчання, розширення кругозору учнів, розвиток інтересів до різних галузей науки і техніки, мистецтва і спорту, поширення виховного впливу.

Зміст: естетичне, моральне, правове та інші напрямки виховання, заняття з різних видів мистецтва, праці, техніки, позакласне читання.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)