113403 (631137), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Принципи: добровільна участь в ній учнів, суспільна спрямованість, ініціатива і самодіяльність учнів, розвиток винахідливості, дитячої творчості, взаємодія різних форм і видів.
35. Розмаїття масових, групових та індивідуальних форм виховної роботи
Форми виховної роботи поділяють на три групи:
- масові: тематичні вечори, вечори запитань і відповідей, конференції, тижні з різних предметів, конкурси та ін.
- групові форми виховної роботи: гуртки, екскурсії, походи, класні години.
- до індивідуальних форм виховної роботи належать: читання художньої літератури, колекціонування, філателія, нумізматика, гра на музичних інструментах, вишивання, малювання.
36. Позашкільні установи, завдання і зміст їх роботи
До позашкільних установ належать: будинки школяра, літні табори відпочинку, дитячі спортивні школи, станції юних техніків, станції юних натуралістів, дитячі театри, дитячі бібліотеки і т. д.
В Україні діє 2522 позашкільних навчально – виховних закладів.
Кожен тип позашкільної установи має свою специфіку виховної роботи з учнями.
37. Робота класного керівника: сутність, завдання, зміст, форми і методи діяльності
Класний керівник здійснює такі функції: діагностичну, організаторську, виховну, координаційну і стимулюючу. У Положенні про середню загальноосвітню школу України зазначається: “Повсякденне керівництво навчально – виховною роботою в класі здійснюється класним керівником, який призначається адміністрацією школи з числа вчителів, які викладають у даному класі.”.
Класний керівник здійснює виховання учнів. забезпечує єдність педагогічних вимог з боку сім’Ї та школи, організовує в разі необхідності допомогу учням, проводить різні за формою і тематикою виховні заходи в класі, організовує суспільно – корисну працю учнів, веде документацію.
38. Планування роботи класного керівника. Види планів
План роботи класного керівника - це науково обґрунтоване проектування становлення і розвитку класного колективу і кожного вихованця зокрема. Складання плану вимагає:
- врахування актуальних питань в галузі освіти і виховання, плану роботи школи.
- цілеспрямованості, конкретності. розумної насиченості, опори на інтереси учнів.
- поєднання словесних, наочних і практичних форм і методів виховання.
- відповідності форм і методів виховання віковим особливостям школярів і рівню їх вихованості.
- врахування ювілейних і суспільно – політичних дат, подій в Україні.
- єдність педагогічного керівництва і самостійності учнів.
Зміст плану роботи класного керівника визначається змістом його роботи з учнями, їх батьками і громадськістю.
40. Народна педагогіка: принципи, зміст, методи і форми виховання дітей
Народна педагогіка – галузь педагогічних знань і досвіду народу, що проявляється у домінуючих серед нього поглядах на мету, завдання, засоби і методи виховання та навчання. О. В. Духнович у підручнику “Народна педагогія в пользу учіліщ і учітелей сельскіх” вперше вводить термін “народна педагогіка.
93. Втілення досягнень педагогічної науки в шкільну практику
Плануючи втілення в практику досягнень педагогічної науки, передбачають: підготовку науково – методичних рекомендацій і розробку необхідної документації для працівників школи; проведення інструктивно-методичних нарад з керівництвом школи і активом вчителів; розподіл функцій між всіма учасниками втілення; надання оперативної допомоги керівництву школи у плануванні і проведенні методичного навчання і самоосвіти вчителів з втілюваної проблеми; чітке виділення основних етапів втілення і пов’язаного з ним методичного навчання, щоб воно стало доступним для вчителів; проектування системи заходів морально-психологічного стимулювання працівників школи, які беруть участь у її втіленні; оперативний контроль за ходом втілення. виявлення типових труднощів і недоліків, внесення коректив до методичних матеріалів, аналіз результатів втілення в кінці навчального року і визначення нових перспектив роботи над цією темою.
41. Учнівський колектив: ознаки, типи, структура. Основні етапи розвитку колективу. Особистість і колектив
Колектив – це організована форма об’єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності. Ознаки колективу: наявність суспільно значимої мети; щоденна спільна діяльність, спрямована на її досягнення, наявність органів самоврядування, встановлення певних психологічних стосунків між членами колективу. У школі є такі типи колективів: навчальні (класи, предметні гуртки); самодіяльні організації (хор гуртки та ін.)4 товариства (спортивне, книголюбів та ін.), тимчасові об’єднання. Функції колективу: організаторська, виховна, стимулювання. Етапи розвитку колективу: I. Постановка до вихованців педагогічних вимог, рішучих і зрозумілих. II. Вимоги педагога підтримуються частиною вихованців, актив ставить вимоги до товаришів і самих себе. III. Вимоги ставить колектив. Це досягається при згуртуванні вихованців в єдиній діяльності.
42. Виховання дітей у сім’ї. Основні проблеми сімейного виховання
Зміст сімейного виховання: моральне, розумове, трудове, естетичне і фізичне виховання.
Умови успішного сімейного виховання: а) сім’я – міцний і дружний колектив; б) інтереси сім’ї співпадають з інтересами суспільства; в) повна сім’я важлива умова успішного виховання дітей; г) єдність вимог з боку мами і тата; д) наявність у батьків почуття відповідальності за виховання дітей; е) атмосфера взаємного довір’я і дружби. Засоби сімейного виховання: а) вплив атмосфери сімейного життя, її трудового укладу, громадянської зрілості, культури; б) використання трудових традицій сім’ї; в) режим, обов’язки, вимоги, участь дітей у домашній роботі, піклування про навчальну діяльність школяра; г) організація дозвілля дітей. Основні проблеми сімейного виховання: неповна сім’я; погані житлові умови, недостатнє матеріальне становище, невміння батьків знаходити адекватні вікові дитини прийоми і методи виховання, узгодженість виховного впливу дорослих членів сім’ї.
43. Спільна виховна робота школи, сім’ї та громадськості
Піклування школи про виховання дітей в сім’ї здійснюється в таких напрямках:
- педагогічна освіта батьків: читання лекцій, відвідування вдома, консультації, ознайомлення батьків з педагогічною літературою, запрошення батьків на родинні свята в школі, сімейні вечори відпочинку та інше.
- залучення батьків до виховної роботи з дітьми: рада батьків, батьківські збори, батьківський комітет, залучення батьків до керівництва гуртками.
Напрямки діяльності громадськості по наданню допомоги школі і сім’ї у вихованні дітей: виділення матеріальної допомоги школярам; надання допомоги у обладнанні навчальних кабінетів, транспорту для здійснення екскурсій і участі у проведенні виховних заходів у школі, організація допомоги учням у навчанні. 44. Дитячі та молодіжні організації. Їх роль у вихованні особистості. Взаємодія із школою.
До національних патріотичних організацій відносять “Пласт” і “Сокіл”.
“Пласт”. Пластовий клич – СКОБ (сильно! красно! обережно! бистро!).
Завдання Пласту: проводити всебічне патріотичне самовиховання української молоді; розвивати моральні, духовні й фізичні прикмети української молоді.
“Сокіл”. Основні напрямки діяльності: вивчення і відродження кращих традицій “Сокола”, виховання члена товариства на ідеях свободи, рівності, доброти, національної і особистої гідності, шанування родинних зв’язків, працелюбності, взаємодопомоги і самодисципліни. 45. Поняття дидактики. Основні категорії дидактики. Дидактика і методики викладання окремих предметів.
Дидактика – галузь педагогіки, яка досліджує закономірності процесу навчання. Предметом дидактики є загальна теорія навчання усіх предметів.
Основні категорії дидактики: навчання, освіта, викладання (діяльність учителя у ході навчання), учіння (процес пізнавальної діяльності учнів) принципи, форми і методи і засоби навчання.
Особливості викладання окремих предметів вивчаються методиками окремих предметів. Дидактика відноситься до методики як теорія до практики. Крім цього вони відносяться одно до одної також як теорія до теорії., як дві взаємодіючі системи теоретичних знань у галузі педагогіки. Але методика і дидактика мають спільний об’єкт наукового дослідження – процес навчання. Методика виділяє в цьому об’єкті те, що є специфічним для навчання конкретного предмета зокрема. Дидактика ж досліджує закономірності навчання, що є спільними для різних предметів.
46. Методологічні засади процесу навчання. Рушійні сили
У навчальному процесі проявляються відомі закони філософії.
Рушійними силами навчального процесу є його суперечності:
- між постійно зростаючими вимогами суспільства до процесу навчання і загальним станом цього процесу, який потребує постійного вдосконалення;
- між досягнутим учнями рівнем знань умінь і навичок і тими, які потрібні для вирішення поставлених перед ними нових завдань;
- між фронтальним викладом матеріалу і індивідуальним характером його засвоєнням;
- між розумінням матеріалу вчителем і розуміння його учнями;
- між теоретичними знаннями і умінням використовувати їх на практиці.
Мистецтво вчителя полягає у виявленні і використанні цих суперечностей для активізації пізнавальної діяльності учнів.
47. Функції навчання та шляхи їх реалізації
Основні функції навчання: освітня, виховна, розвиваюча.
Освітні завдання уроку: забезпечити в ході уроку повторення (засвоєння, закріплення, застосування і т. п.) теорій, понять, законів тощо; сформувати (або продовжити формувати) загально навчальні вміння і навички; сформувати спеціальні вміння з даного предмету.
Виховні завдання уроку – сприяти в ході уроку формуванню основних світоглядних цілей, забезпечити вивчення в ході уроку праць письменників, учених, документів; сприяти вирішенню завдань трудового виховання і профорієнтації школярів; сприяти вихованню моральних якостей школярів; сприяти вихованню естетичних поглядів; сприяти вихованню гігієни та фізкультурних умінь та навичок.
Завдання розвитку мислення, волі, емоцій, навчальних інтересів, мотивів і здібностей школярів.
48. Процес навчання як система: компоненти процесу навчання і взаємодія між ними. Навчання як двобічний процес взаємообумовленої діяльності вчителя і учнів – викладання і учіння
Навчання, як один з видів людської діяльності має двосторонній характер, тобто складається з двох взаємозв’язаних процесів – викладання і учіння. У процесі навчання проходить взаємодія між учителем і учнем, а не просто вплив учителя на учня. Вчитель може безпосередньо навчати учнів або опосередковано – через систему завдань. Результативність навчання залежить: від стилю спілкування між учителем і учнем а також впливу оточуючого середовища.
Процес навчання складається з таких компонентів: цільовий, стимулююче – мотиваційний, змістовий, операційно – дійовий, контрольно – регулюючий, оціночно – результатив-ний (мета, завдання, зміст, методи, засоби, форми організації навчання, досягнуті результати).
49. Структура діяльності вчителя в навчальному процесі. Творчий характер діяльності вчителя
Роль учителя в навчальному процесі: Він виступає, передовсім як організатор і керівник пізнавальної діяльності учнів, створює умови, за яких учні можуть найбільш раціонально і продуктивно вчитися, виступає як джерело знань і умінь в навчальному процесі, надає допомогу, коли у учнів виникають труднощі, виступає в ролі державної особи, здійснює контроль за навчальною роботою учнів.
Щоб здійснювати процес викладання, вчителю необхідно знати мету школи і місце свого предмета в її реалізації; знати предмет, який викладає, володіти методикою викладання, знати учнів, вміти управляти процесом учіння.
Діяльність вчителя в процесі викладання включає в себе такі елементи: планування своєї діяльності (тематичне і поурочне), організація навчальної роботи, організація діяльності учнів, стимулювання активності учнів, здійснення поточного контролю, регулювання, корегування; аналіз результатів своєї діяльності.
50. Психолого–педагогічні основи навчально–пізнавальної діяльності учня
Учіння – це система пізнавальних дій учня, спрямованих на вирішення навчально – виховних завдань.
Передумови навчальної діяльності учня: наявність мети, яка стимулює учня до навчання; наявність фізіологічної і психологічної готовності до навчання; наявність бажання вчитися; наявність активності у процесі навчання, зосередження уваги на навчальній діяльності, наявність належного рівня розвитку. Сприятливі умови позитивного ставлення учнів до навчання: наукові знання викликають цікавість, вони практично значимі для учня в різних життєвих ситуаціях; навчальна діяльність викликає емоції, бажання долати труднощі, спробувати власні сили; колективний характер навчання; справедлива оцінка навчальних досягнень.
Внутрішній процес засвоєння нових знань включає такі ланки: сприймання – осмислення і розуміння – узагальнення – закріплення – застосування на практиці.
51. Види навчання та їх характеристика
В залежності від характеру організації процесу викладання і засвоєння знань, від специфіки побудови змісту навчального матеріалу і провідних методів і засобів навчання, що використовуються при цьому, можна виділити кілька основних видів навчання:
- пояснювально-ілюстративне – забезпечує швидке засвоєння навчальної інформації, міцне засвоєння знань умінь і навичок.
- проблемне навчання передбачає послідовне і цілеспрямоване висунення перед учнями пізнавальних завдань, які вони вирішують під керівництвом учителя і активно засвоюють нові знання.
- однією з різновидностей репродуктивного підходу до навчання є програмове навчання, суть якого полягає у дозуванні навчального матеріалу. Позитивним є виділення головного і істотного, забезпечення оперативного контролю за ходом засвоєння знань. Негативним є зведення ролі учителя до інструктора, відсутність можливості для розвитку творчості.
52. Загальна характеристика змісту освіти. Вдосконалення змісту освіти відповідно до вимог Закону України “Про освіту”
Зміст освіти – це система наукових знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток особистості.
У державній програмі “Освіта” сформульовано найважливіші принципи реформ всієї системи освіти:
- демократизація освіти;
- гуманізація освіти;
- національна спрямованість освіти;
- неперервність освіти;
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
