96159 (630831), страница 4
Текст из файла (страница 4)
1970-х рр.- неореалізм або структурний реалізм. Класиком цього підходу є американський дослідник К. Уолтц Його робота «Теорія міжнародної політики» стає основної на новому етапі розвитку реалістичної парадигми. У рамках неореалізму працюють і такі відомі дослідники, як Р. Гилпин, Б. Бузан. Розгляд. держави як ключовий елемент побудови МВ. Залишаючись основними й самостійними одиницями, або «молекулами», аналізу МВ, д-ви стали розглядатися неореалистами не тільки самі по собі, але й з урахуванням тих структур, які вони утворять, у тому числі союзів і міжурядових організацій (звідси й інша назва даного напрямку - структурний реалізм).Д-ави діють на міжнародній арені залежно від своєї міці. Одночасно зберігається й поняття «баланс сил», який дозволяє втримувати учасників від застосування сили в МВ. Розрізняють простий баланс сил- біполярна система, і складний- багатополярна, або багатополюсна, систем.
МВ мают анархічний характер. К. Уолтц порівнював МВ з ринком, де держави, подібно фірмам, діючи у своїх інтересах, конкурують із одними й співробітничають із іншими. Але основний акцент у неореалізмі робиться на конфлікті й конкуренції, коли країни співпрац. і одержують якийсь загальний прибуток, вони задаються питанням, як його розділити. При цьому вони виріш. хто саме одержить більше. Визначним є положення, відповідно до якого вирішальне значення в сучасних МВ робить глобальний рівень системи МВ, тобто сама міжнародна структура. Вона й «задає» розподіл можливостей (у першу чергу військових) серед держав.
Сформулював 3 основних принципи структури МВ-структурна тріада К. Уолтца
*Д-ви в МВ керуються мотивом виживання- вони можуть мати незліченну безліч розходжень цілей. Основою для досягнення є виживання.
*Учасники МВ-тільки держави, недержавні учасники (нап., ТНК) тільки тоді будуть відігравати вирішальну роль у системі МВ, коли зможуть наздогнати й перегнати наддержави по наявності повноважень і владних можливостей. Д-ви підпадають під вплив і примус системи МВ, але вони наділені правом вирішувати, як будуть діяти в цих умовах.
*Д-ви не однорідні, а мають різні можливості або потенціал. Вони намагаються збільшити його, що може привести, і приводить, до зміни структури МВ.
21.Неомарксизм та постмодерністські теорії міжнародного конфлікту: порівняльний аналіз.
Неомарксистский підхід підкреслює економічну нерівність у сучасному світі й розшарування населення по економічному параметру. У рамках неомарксизма уведені поняття «країни третього світу» (ті що розвиваються) і «країни другого світу» (соціалістичні). Неомарксизма є в роботах К. Маркса, представники теорії - Иммануил Валлерстайн, Андре Гундер Франк, Роберт Кокс.
Світсистемна теорія - один з найбільш відомих варіантів неомарксизма:
-світ ділиться не тільки на д-ви, але й на класи, поява ж д-ав було необхідним для переходу до світової економічної системи і її перемоги над імперіями.
-У цей час існує тільки один мир-економіка - капіталістична.
-У результаті розвитку капіталізму відбулося розшарування країн на 3 час.-центр (ядро), периферію й напівпериферію. Розвиток ядра відбувається за рахунок периферійних країн, що приводить до конфліктів.
-Теорія попереджає про поляризацію, що проходить по лінії - багата Північ-Бідний Південь, що веде до потенційних конфліктів.
Теорія залежності робить акцент на сучасному стані світу. Економічна відсталість або розвиненість не является природнии етапами розв., а виникли в результаті нерівноправних держ.відносин. Тобто розвинені країни економічно експлуатують ті кр. що розвиваються, що гальмує їхню економіку й приводить як до економічних, так і політичним конфліктам.
Школа Грамши (італійська школа) - положення світової гегемонії, що ґрунтується сильною державою, які фактично нав'язує іншим світовий порядок. До гегемона примикають інші, у результаті чого формується історичний гегемонный блок.
Постмодернізм виник під впливом неомарксизма. На виникнення постмодернізму вплинула нафтова криза 1970х років і діяльність країн-експортерів нафти, валютні потрясіння й розширення прірви між багатою північчю й бідним півднем. З'явилися конфлікти малої інтенсивності, які вписувалися в протистояння двох надд-ав.
Існують такі теорії постмодернізму:
- раціоналістична
- класична
- критична (ґрунтується на критику реалістичних підходів)
- конструктивізм (мир постійно міняється й самі люди викликають ці зміни, прагнуть не обьяснить дійсність, а змінити її)
При дослідженні міжнародних конфліктів постмодернізм виявляється на різних рівнях, серед яких найважливішими є: 1) філософський; 2) загальнонауковий; 3) рівень теорії міжнародних відносин; 4) рівень теоретичної конфліктології. З погляду пост-модерністів, міжнародний конфлікт визначається не об'єктивними факторами, а суб'єктивними рисами його учасників: особливостями їхнього сприйняття, системами цінностей, обміном інформацією тощо. Міжнародний конфлікт розглядається постмодерністами як результат взаємодії суб'єктивних факторів, у якому вирішальну роль часто грають викривлені сприйняття, різного роду помилки та упередженості, що мають як соціальне, так і наукове походження.
У теоретичній конфліктології основним завданням постмодернізму є руйнація стереотипів, таких як „анархія”, „дилема безпеки”, „сила” та ін.. Самими фактом свого існування ці стереотипи сприяють збільшенню ворожості й зменшенню об'єктивності в оцінці сторонами одна одної. Серед основних постмодерністських теорій - фемінізм, що досліджує вплив соціального упередження за статевою ознакою на виникнення та протікання міжнародних конфліктів.
22.Методологія дослідження міжнародних конфліктів: загальний огляд.
Якісні методи дослідження часто називають загальними методами наукового пізнання. До них ставляться: аналіз, синтез, індукція, дедукція, історичні, логічний методи, узагальнення, порівняння й ін.
Аналіз. Цей метод постійно застосовується в наукових дослідженнях. Він складається в уявному розчленовуванні досліджуваного предмета на складові частини або виділенні ознак предмета для вивчення їх окремо як частини єдиного.
Синтез. Цей метод пізнання, при якому відбувається уявне з'єднання складених елементів досліджуваного предмета і його властивості, розчленованих у результаті аналізу, і вивчення цього предмета як єдиного цілого. У ході синтезу розкриваються місце, роль кожного елемента в системі, пізнається їхній прояв у предметі як єдності різноманітного.
Індуктивний метод. Укладається в тім, що загальний висновок робиться із приватних посилок.
Дедуктивний метод. Укладається у визначенні часткового висновку із загального припущення.
Історичний метод. Застосовується в політологічних і історичних дослідженнях конфліктів. Він вивчає часовий хід розвитку конфлікту, починаючи від виникнення, закінчуючи його завершенням.
Логічний метод. Включає кошти й способи логічного опису й пояснення конфліктів і заснований на формах мислення й законах діалектичної й формальної логіки. Даний метод тісно пов'язаний з історичним методом, що не існує у відриві від логічного методу.
Узагальнення. Складається в дослідженні властивостей, зв'язків і відносин конфлікту, які характеризують не окремо взятий конфлікт, а цілий клас однорідних у даному відношенні конфліктів.
Порівняльний метод. Припускає зіставлення ряду аспектів конфлікту й з'ясування подібності або розходження їхніх проявів у різних конфліктах.
24.„кількісні” методи в дослідженні міжнародних конфліктів: переваги та недоліки.
Останнім часом для дослідження межгрупповых і міждержавних конфліктів всі частіше застосуються метод математичного моделювання. Його значимість пов'язана з тим, що експериментальні дослідження таких конфліктів досить трудомісткі й складні. Наявність модельних описів дозволяє вивчити можливий розвиток ситуації з метою вибору оптимального варіанта їхнього регулювання.
Математичне моделювання межгрупповых конфліктів дозволяє замінити безпосередній аналіз конфліктів аналізом властивостей і характеристик їхніх математичних моделей.
Можна виділити типові математичні моделі, використовувані в конфликтологии.
Імовірнісні розподіли являють собою найпростіший спосіб опису змінних через вказівки частки елементів сукупності з даним значенням змінної.
Статистичні дослідження залежності - клас моделей, широко застосовуваної для вивчення соціальних явищ. Це насамперед регресійні моделі, що представляють зв'язок залежних і незалежних змінних у вигляді функціональних відносин.
Марковские ланцюга описують такі механізми динаміки розподілів, де майбутнє сосотояние визначається не всіх передісторією конфлікту, а тільки «сьогоденням». Основним параметром кінцевого ланцюга Маркова є ймовірність переходу статистичного індивіда (у нашім випадку опонента) з одного стану в інше за фіксований період часу.
Моделі цілеспрямованого поводження являють собою використання цільових функцій для аналізу, прогнозуваннями планування соціальних процесів. Ці моделі звичайно мають вигляд завдання математичного програмування із заданими цільовою функцією й обмеженнями.
Теоретичні моделі призначені для логічного аналізу тих або інших змістовних концепцій, коли утруднена можливість виміру основних параметрів і змінних.
Імітаційні моделі являють собою клас моделей, реалізованих виді алгоритмів і програм для ЕОМ і складні залежності, що відображають, що не піддаються аналітичному аналізу. И. м. - це кошти машинного експерименту. Він може використовуватися як для теоретичних так і для практичних цілей. Цей спосіб моделювання застосовується для дослідження розвитку вже, що йдуть конфліктів.
23.„якісні” методи в конфліктології: структура, особливості.
Якісні методи дослідження часто називають загальними методами наукового пізнання. До них ставляться: аналіз, синтез, індукція, дедукція, історичні, логічний методи, узагальнення, порівняння й ін.
Аналіз-складається в уявному розчленовуванні досліджуваного предмета на складові частини або виділенні ознак предмета для вивчення їх окремо як частини єдиного.
Синтез- відбувається уявне з'єднання складених елементів досліджуваного предмета.У ході синтезу розкриваються місце,роль кожного елемента в системі
Індуктивний метод- загальний висновок робиться із приватних посилок.
Дедуктивний метод- визначення часткового висновку із загального припущення.
Історичний метод-вивчає часовий хід розвитку конфлікту, починаючи від виникнення, закінчуючи його завершенням.
Логічний метод- логічний опис й пояснення конфліктів
Узагальнення- дослідженні властивостей, зв'язків і відносин конфлікту, які характеризують не окремо взятий конфлікт, а цілий клас однорідних у даному відношенні конфліктів.
Порівняльний метод- зіставлення ряду аспектів конфлікту й з'ясування подіб./розход.їхніх проявів у різних конфліктах.
24.„кількісні” методи в дослідженні міжнародних конфліктів: переваги та недоліки.
Існує декілька підходів у вивченні міжнародних конфліктів. Їх об'єднує прагнення осмислити роль даного соціального феномена у функціонуванні міжнародної системи, у відносинах між її різноманітними складовими частинами і сформулювати на цій основі висновки, що мають практичне значення. Але навіть якщо вони і характеризуються спільними цілями, у той же час між ними є відмінності, які полягають у характері їхнього зв'язку безпосередньо з практикою міжнародних відносин.
У останні роки вчені-міжнародники усе частіше звертаються до математичних методів при проведенні політичних досліджень, що дозволяє їм розширити традиційні методи якісного аналізу, підвищити точність прогнозованих оцінок. Арифметичні засоби, застосовані сьогодні в дослід.МВ, у переважній більшості випадків були запозичені із природничих наук. Дослід. одержали серйозну розробку в працях ам. учених. Їхнє застосування виправдане тому що дозволяють виокремити раніше не очевидні взаємозв'язки між суб'єктами МВ, по-друге, винятково важливі при визначенні прихованих ресурсів і можливостей взаємодії на міжнародній арені і необхідні з метою уточнення розвитку обстановки і засобів дії. практичні результати, що досягаються на основі їхнього використання, не повною мірою відповідають сучасним потребам.
25.Методологія дослідження міжнародного конфлікту в роботі Т. Шеллінга „стратегія конфлікту”.
Томас Шеллинг (род. в 1921 р.)- професор університету Мэриленда (США). Докторський ступінь Шеллинг одержав у Гарварді. Є одним із самих літніх лауреатів Нобелівської премії в галузі економіки. Його книга "Стратегія конфлікту"-1960 р. поклала початок дослідженням стратегічного поводження й торгів, була визнана однієї із сотні найбільш впливових книг післявоєнного часу. Саме Шеллингу належить заслуга застосування теории ігор у сфері МВ. Розробив концептуальну основу теорії стримування, що протягом 4 десятиліть лежала в основі ядерної стратегії США, а також політики контролю над озброєннями.
У теорії ігор може бути вплив у всіх областях, у яких замішані 2 й більше сторони/фактори, що володіють різними думками, переконаннями, прагненнями або інтересами або діючими в різним напрямках, навіть якщо вони прямо не протилежні один одному. Це включає такі області як економіка, політика (взаємини між д-ми, народами й групами суспільства), питання безпеки, суспільства, та ін.