176254 (626893)

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла

Курсова робота

З дисципліни:

"Державне регулювання економіки"

Тема: "Державне регулювання паливно-енергетичного комплексу України"

Зміст

Вступ

1. Основні характеристики паливно-енергетичного комплексу України

2. Специфіка видобутку (виробництва) і споживання паливних та енергетичних ресурсів

3. Концепція розвитку паливно-енергетичного комплексу України

4. Енергетична політика як центральна складова постсоціалістичних економічних реформ в Україні

5. Розвиток паливно-енергетичного комплексу України – основа економічної безпеки держави

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) — один з найважливіших міжгалузевих комплексів. Він включає розвідку паливних ресурсів, видобування палива і виробництво електроенергії, транспортування та організацію їх споживання.

У ПЕК виділяються дві великі групи галузей промисловості — паливна і електроенергетика. До паливної промисловості належать нафтодобувна, нафтопереробна, газова, вугільна, торф'яна, сланцева, уранодобувна і збагачувальна промисловість; до електроенергетики — теплові, гідро- та атомні електростанції. До цього комплексу включається виробнича інфраструктура перелічених галузей промисловості, зокрема такі її важливі види, як високовольтні лінії електропередачі, трубопроводи, нафтові термінали та великі сховища нафти і газу.

Основним джерелом енергії у сучасному господарстві є мінеральне паливо. Паливно-енергетичні ресурси — досить велика група корисних копалин органічного походження, що мають різні властивості і неоднакову якість, але всі є джерелом виробництва електричної і теплової енергії. Ця група об'єднує тверді паливні ресурси — кам'яне й буре вугілля, горючі сланці, рідинні — нафту, газові — природний газ, а також торф і дрова. Раніше від інших людство почало використовувати тверді види палива — дрова, торф, вугілля, що продовжується й досі. Паливні ресурси застосовуються також як технологічне паливо і як сировина для металургійної, нафтопереробної, нафтохімічної, хімічно-фармацевтичної та інших галузей промисловості. Складові ПЕК дуже капіталомісткі, але мають велике значення в економіці і житті суспільства кожної країни. Потреби в енергії, можна стверджувати, є другою необхідною потребою людей після продовольства. Сучасне матеріальне виробництво і побут людей потребують великих витрат енергії. Разом з цим далеко не всі країни мають достатню кількість паливних ресурсів.

1. Основні характеристики паливно-енергетичного комплексу України

В економіці України ПЕК відіграє особливу роль. На відміну від багатьох країн матеріальне виробництво України надзвичайно енергомістке, особливо такі його галузі, як чорна металургія, багато хімічних виробництв, сільськогосподарське виробництво тощо. До того ж енергія в Україні використовується дуже неекономно. Як наслідок цього — продукція промисловості і сільського господарства надзвичайно енергомістка, а відтак енергомісткість одиниці національного доходу в Україні в кілька разів більша, ніж у розвинутих країнах (різні джерела наводять від 4 до 10 разів).

Галузі промисловості і окремі виробництва в ПЕК пов'язані між собою не стільки виробничо-технологічними зв'язками, як тим, що їх функціонування спрямоване на виробництво і використання енергії; їх єдність полягає в тому, що окремі види палива можуть, певною мірою, заміняти один одного, бути енергоносіями. Роль окремих видів палива змінюється в процесі науково-технічного прогресу. До Другої світової війни основним і переважаючим видом палива в Україні було вугілля. Тепер надзвичайно важливими і зручними видами палива є нафта і природний горючий газ.

Таблиця 1

Динаміка структури видобутку палива в Україні

(у перерахунку на умовне паливо — 7000 Ккал),%

Сучасна структура власного видобутку палива в Україні не відповідає ролі окремих його видів у постачанні енергії народному господарству і населенню, зокрема обсяг видобутку нафти і газу не відповідає масштабам їх споживання (табл. 1).

Особливість структури видобутку палива в Україні полягає в тому, що на вугілля припадає три чверті усіх видів палива, а на нафту — лише 5 %.

Якщо порівняти структуру видобутку палива з структурою його споживання, то виявиться, що Україна в 1990 р. задовольнила свої потреби власним видобутком у нафті на 10%, у газі — 18%. Основна частина потреб у цих видах палива задовольнялась шляхом його ввозу. Головним і по суті єдиним постачальником нафти в останні роки була Росія, а природного газу — Росія і Туркменистан. Після того як Україна стала незалежною державою, обмеженість власних ресурсів нафти і природного газу особливо негативно позначилося на економіці України. Це стало однією з основних причин гострої енергетичної кризи (1992—1994 рр.).

Становище ПЕК дуже погіршилось у зв'язку з катастрофою на Чорнобильській АЕС. Україні було завдано великих матеріальних і моральних втрат. Після 1991 р. ускладнилось постачання палива атомним електростанціям; припинилось спорудження нових атомних реакторів на Запорізькій та Хмельницькій АЕС. На стані електроенергетичної системи України негативно позначилось відключення її від електроенергетичної системи Росії. Становище електроенергетичного господарства України в 1993—1994 рр. стало катастрофічним. У ПЕК України виникло багато складних проблем, від розв'язання яких залежить значною мірою вихід країни з важкої економічної кризи.

ПЕК настільки складний за структурою, що його, як і інтегральний агропромисловий комплекс, можна назвати суперкомплексом. Виходячи з теорії виробничо-територіального комплексотворення, в ньому можна виділити такі підкомплекси: вугільний, нафтопромисловий, газовий та електроенергетичний.

Важливе значення у вирішенні паливної проблеми в Україні має вдосконалення технології переробки нафти. Розробка і впровадження виведення з експлуатації морально застарілого і фізично спрацьованого обладнання, переведення ряду ТЕЦ на опалювальні та парові котельні, подовження строків експлуатації ряду електростанцій, повна модернізація теплосилового устаткування, підвищення маневреності блоків потужністю 200, 300 МВт та інші заходи.

У перспективі головним має бути структурна перебудова господарського комплексу України і переорієнтація його на переважний розвиток тих галузей, які найменше забруднюють природне середовище, мало енерго-, матеріале-, фондо- і працемісткі. Це середнє, точне, сільськогосподарське машинобудування, автомобільна, електротехнічна, електронна, комп'ютерна, приладобудівна, легка і харчова промисловість. Переорієнтація господарського комплексу на розвиток цих галузей промисловості дасть змогу більш як на третину скоротити споживання енергоресурсів, звести до мінімуму забруднення природного середовища, збільшити випуск конкурентоспроможної продукції, валютні надходження і підвищити добробут населення нашої країни.

2. Специфіка видобутку (виробництва) і споживання паливних та енергетичних ресурсів

Україна належить до держав, що недостатньо забезпечені власними енергоресурсами, окремими видами — лише на 20—30 відсотків і тільки вугіллям — на 100 відсотків. Водночас вона має найбільш енергомістку економіку. Споживання умовного палива на душу населення у нас становить приблизно 6,5 т, тоді як у розвинених країнах тільки 4,2—5,5 т.

Серед паливних галузей України провідною є вугільна промисловість. До її складу входять підприємства з видобутку вугілля, збагачувальні фабрики, підприємства з виготовлення вугільних брикетів. Вугільна промисловість є базою для розвитку електроенергетики, коксохімії, металургії.

Внаслідок швидкого виснаження промислових запасів вугілля його видобуток постійно знижується. Так, за 1975—1999 рр. він скоротився з 215,7 до 76,9 млн. т (або в 2,8 рази). Проблема ускладнюється ще й тим, що у вугільній промисловості зношеність основних промислово-виробничих фондів становить 63 відсотки. Погіршились умови роботи шахтарів, почастішали аварії на шахтах. Отже, проблеми розвитку Донбасу та модернізації вугільної промисловості набувають дуже важливого значення. Для вирішення їх потрібно освоювати нові вугільні пласти в Західному Донбасі (Дніпропетровській і Запорізькій областях), закрити нерентабельні шахти, де запаси вугілля вже вичерпано; повністю модернізувати шахтне устаткування і перейти до нових технологій у галузі.

Про енерговитратний характер економіки України впродовж багатьох десятиліть свідчать такі дані. У 1970 р. в Україні видобувалося близько 14 млн. т нафти, а споживалося — 28 млн. т, газу відповідно — 61 і 49 млрд. м3.

На основі вдосконалення структури використання паливно-енергетичних ресурсів, реструктуризації господарського комплексу, зниження нових технологій переробки нафти можуть значно збільшити виробництво бензину і супутних видів продукції.

Розрахунки Європейської енергетичної комісії показують, що при ефективному використанні енергоресурсів Україна могла б удвічі збільшити свій національний продукт і водночас у 3—4 рази зменшити витрати на нафту та газ. Капіталовкладення у енергозберігаючі технології дають більший ефект, ніж у створення нових потужностей у паливно-енергетичному комплексі.

Високого розвитку в Україні набула електроенергетика. На території нашої країни розміщені великі атомні, теплові, гідроелектростанції, потужність яких з кожним роком зростає. З 1960 по 1996 рр. виробничі потужності електростанцій зросли з 11,7 до 54 млн. кВт, або в 4,9 рази, виробництво електроенергії — з 53,9 до 183 млрд. кВт-год, або в 3,4 рази. Нарощування потужностей електростанцій відбулося за рахунок нових теплових, атомних і гідроелектростанцій. Завершено будівництво Дніпровського каскаду та 55 гідроелектростанцій на середніх ріках. Введено в дію потужності на Рівненській (818 МВт), Чорнобильській (4000 МВт), Південноукраїнській (2000 МВт), Запорізькій (1000 МВт), Хмельницькій (1000 МВт) та інших атомних електростанціях. На них виробляється майже 1/3 електроенергії, більше половини якої споживається у промисловості.

Однак Україна, маючи власні великі запаси уранових руд і цирконію, змушена завозити ядерне паливо з Росії. Назріла потреба налагодити його виробництво в Україні. Водночас слід зазначити, що подальший розвиток атомної енергетики стримується відсутністю надійних атомних реакторів, підприємств з виробництва ядерного палива, вичерпанням можливостей території країни для будівництва нових ядерних об'єктів, а також через велику соціальну напруженість, викликану катастрофою на Чорнобильській АЕС. У таких умовах основним є введення в дію потужностей на теплових та гідроакумулювальних електростанціях.

Недопоставки вугілля електростанціям стали причиною того, що з 1990 р. по 1999 р. виробництво електроенергії на теплових електростанціях скоротилося з 208 до 88,5 млрд. кВт-год. У зв'язку з використанням низькосортного вугілля електростанції змушені збільшувати витрати мазуту до 17—19 млн. т, що становить 1/3 всіх витрат палива. Додаткова витрата палива по групі станцій, які працюють на антрацитовому і збідненому вугіллі, оцінюється в 1 млн. т умовного палива за рік.

Давно відпрацювали свій ресурс агрегати середнього і низького тиску Криворізької, Кіровоградської, Північнодонецької, Львівської, Лисичан-ської, Дніпродзержинської, Сумської теплоелектростанцій, а також Київської та Харківської об'єднаних ТЕЦ.

3. Концепція розвитку паливно-енергетичного комплексу України

Україна належить до держав, недостатньо забезпечених власними енергоресурсами. За цим показником вона відстає від країн Західної Європи, в тому числі й таких як Німеччина і Франція. Окремими видами палива Україна забезпечена лише на 20—30% і тільки вугіллям — на 100%. Водночас Україна має найбільш енергомістку економіку. Енергомісткість національного доходу України у 4-6 разів вища ніж в Японії та країнах Західної Європи. Споживання умовного палива на душу населення у нас становить приблизно 6,5 т, тоді як у перелічених країнах тільки 4,2 - 5,5 т. Основними видами енергоресурсів в Україні є кам'яне вугілля, нафта, газ, атомна і водна енергія.

Характеристики

Тип файла документ

Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.

Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.

Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.

Список файлов курсовой работы