169886 (625425), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Розділ ІІ. Характеристика господарсько-виробничого комплексу Харківської області
Природні передумови. Північно-Східний район має сприятливі агрокліматичні умови, запаси цінних корисних копалин. Але природно-ресурсний потенціал не визначає господарський комплекс району; його частка в загальноукраїнському потенціалі становить лише 10,5%, тобто менше, ніж частка території.
Природні ресурси представлені, насамперед, корисними копалинами, особливо паливними. В межах району проходить Дніпровсько-Донецька тектонічна западина з покладами нафти й газу. На сьогоднішній час це основна нафтогазова база України. Найбільші нафтові родовища – Глинсько-Розбишівське, Більське, Зачепилівське, Качанівське, Рибальське. За браком нафти ці родовища дещо пом’якшують сировинну проблему України. Газові родовища зосереджені в Харківській області. Це, насамперед, славетне Шебелинське родовище, а також поклади в Єфремівці, Кегичівці, в Полтавській області – Солохівське, Яблунівське. Інша група корисних копалин представлена залізними рудами Кременчуцького родовища, на основі якого працює Полтавський збагачувальний комбінат.
Земельні ресурси. Значна територія району вкрита родючими ґрунтами – чорноземами типовими; особливо широкі їхні пасма в Полтавській і Харківській областях. У Сумській області, поряд з чорноземами, є сірі лісові ґрунти. Взагалі агрокліматичні умови Північно-Східного району сприятливі для багатогалузевого сільського господарства.
Лісові ресурси.
Загальна інформація про землі лісового фонду регіону
| № з/п | Кількість | Примітка | ||
| 1 | Загальна площа земель лісового фонду | тис. га | 419,4 | |
| 2 | з них вкритих лісом | тис. га | 287,9 | |
| 3 | Площа земель лісового фонду, які віднесені до державних лісогосподарських підприємств | тис. га, % | 319,4 76% | |
| 4 | Площа земель лісового фонду, які віднесені до відання інших лісокористувачів | тис. га, % | 100,0 24% | |
| 5 | Площа лісів на 1 особу населення регіону | га | 0,10 | |
| 6 | Запас деревини | млн.м3 | 68,3 | |
| 7 | Запас деревини на 1 особу населення регіону | м3 | 24,3 | |
| 8 | Запас деревини на 1 тис. га | м3 | 237,2 | |
| Щорічний приріст деревини на 1 га | м3 |
Рекреаційні ресурси. У регіональній частині проведено ретроспективний аналіз розвитку рекреаційного освоєння території Харківської області. Виділено сім історичних періодів розвитку рекреаційної діяльності. На основі просторово-часових зрізів простежено територіальну неоднорідність формування РРС. Проаналізовані і оцінені окремі види рекреаційних ресурсів Харківської області у поєднанні з оцінками екологічного стану навколишнього природного середовища. Для об’єктів ПЗФ, пляжних ресурсів і лісових ресурсів підраховані гранично допустимі і оптимальні рекреаційні навантаження. Аналіз кліматичних ресурсів ґрунтується на визначенні тривалості сприятливих періодів для зимового і літнього видів відпочинку і туризму. За результатами визначення рівнів ресурсно-рекреаційного актуалу вся територія області поділена на 9 оціночних категорій, які об’єднані в 3 групи: з низьким, середнім і високим ресурсно-рекреаційним актуалом. (рис. 2).
Ділянки територій, які мають високий ресурсно-рекреаційний актуал, виділено у вісім РРС: Балаклійська, Зміївська, Ізюмська, Краснокутська, Печенізька, Харківська, Червонооскільська, Чугуївська. Проведено соціологічне дослідження рекреаційних переваг жителів Харківської області, завдяки якому виявлено: найбільш відвідувані і найбільш популярні місця відпочинку на Харківщині, певні відомості щодо організаційних переваг в галузі відпочинку, часової і транспортної доступності, ступеню благоустрою рекреаційних територій, розподілу часу рекреації в межах річного циклу. Всі отримані дані детально проаналізовані і представлені в графічному і картографічному вигляді, що дозволило уточнити межі виділених РРС.
Підприємства,основні забруднювачі навколишнього природного середовища
| Галузі промисловості (інші галузі) | Кількість підприємств | |
| загальна | екологічно небезпечних | |
| Сільське господарство | 41 | 1 |
| Добувна промисловість | 10 | -- |
| Обробна промисловість | 349 | 5 |
| Виробництво електроенергії, газу та води | 44 | 1 |
| Будівництво | 50 | -- |
| Транспорт | 104 | 2 |
| Державне управління | 7 | -- |
| Освіта | 16 | -- |
| Охорона здоров’я та соціальна допомога | 6 | -- |
| Колективні, громадські та особисті послуги | 24 | 3 |
| Інші | 124 | -- |
| Всього | 775 | 10 |
Промисловість. Географічне положення району створило передумови для формування економічних зв’язків з Росією, більш міцних, ніж це характерно для інших реґіонів України. Таке положення посилювалося розміщенням району на перетині напрямків масових перевезень вантажів між двома індустріальними велетнями: Донецько-Придніпровським районом України й Центральним районом Росії. Безпосередня близькість Північного Сходу до української металургійної бази сприяла розвитку тут важкого, металомісткого машинобудування. Машинобудування району представлено як металомісткими, так і працемісткими галузями: енергетичне, електротехнічне, гірничошахтне, будівельно-шляхове, підйомно-транспортне, тепловозобудування. Енергетичне машинобудування зосереджене в Харкові, де діє завод по виготовленню турбін – один з найбільших в Європі – і завод важких електромашин. Електротехнічне машинобудування розміщено у Полтаві, Конотопі. Будівельно-шляхові машини випускаються в Кременчуці. Тракторобудування й локомотивобудування зосереджене в Харкові, виготовлення вантажних залізничних вагонів – в Кременчуці, вантажних автомобілів – в Кременчуці («КрАЗ»). Працемісткі види машинобудування зосереджені переважно в Харкові: верстатобудування, електроніка, виготовлення приладів, інструментів; тут же міститься один з найбільших в Європі авіазавод.
У Сумах працює завод електронних мікроскопів. Верстатобудування, крім Харкова, є також в інших центрах – Лубнах, Сумах, Чугуєві. Паливно-енергетичний комплекс базується як на місцевій сировині – видобуток і переробка нафти, газ, – так і на довізному з Донбасу вугіллі, а також поставках нафти й газу з-за кордону. В електроенергетиці переважають теплові електростанції, з них найбільша – Зміївська. Та назагал, енергомісткі види виробництва для Північно-Східного району не типові. Хімічна промисловість характеризується перевагою нематеріаломістких виробництв. Виняток становить завод фосфатних добрив у Сумах. Для цієї галузі в Північно-Східному районі властивий «тонкий» профіль. Це виготовлення фото- і кіноплівки (Шостка), гумових виробів (Суми), фармацевтична промисловість (Харків), виробництво пластмас, лаків, фарб.
Агропромисловий комплекс посідає друге місце в районі за часткою в валовій продукції. Він представлений, в першу чергу, виробництвом цукру, зерна, соняшнику й олії, м’яса, молока. Найбільші цукрові заводи діють у Лохвиці, Сумах (рафінадний завод), Куп’янську. Найпотужніші м’ясокомбінати – в Полтаві, Харкові, Сумах, Охтирці. Легка промисловість представлена переважно трикотажною, швацькою й взуттєвою галузями. Найбільші центри – Харків, Полтава, Суми, Лубни, Лебедин.
Транспортний комплекс відзначається густою мережею залізничних, автомобільних і трубопровідних шляхів. Через територію району проходять міжнародні транзитні магістралі: Москва – Харків – Ростов-на-Дону, Москва – Харків – Сімферополь, а також важливі шляхи республіканського значення (Одеса – Харків, Київ – Харків та інші).Харків є найбільшим залізничним вузлом України, в ньому перетинаються найважливіші залізничні й автомобільні магістралі країни. Трубопровідна мережа включає магістралі міжнародні (газопроводи «Союз», Шебелинка – Москва, Ставрополь – Донбас – Москва, нафтопровід Самара – Кременчук) і внутрішньодержавні, які віялом відходять від Шебелинки – великого газорозподільного вузла. Значним транспортним вузлом є Кременчук, де сходяться залізничні, автомобільні й водні шляхи.
Розділ ІІІ. Характеристика потенційних екологічних небезпек
регіону та визначення факторів екологічного ризику
3.1 Ідентифікація факторів екологічного ризику природного характеру
Ідентифікація факторів ризику – це виявлення найбільш серйозних джерел небезпеки та її ранжування з метою визначення реальної загрози людини та довкілля.
Протягом 2007 року виникло 152 НС природного характеру, що на 11% більше, ніж у 2006 році., і перевищує показники кількості НС 2000-2006 років. Збільшення кількості НС пов'язано, головним чином, з великою кількістю пожеж в природних екосистемах, які охопили південні, східні та південно-східні регіони країни та збільшенням кількості НС метеорологічного характеру. Найбільша кількість надзвичайних ситуацій природного характеру протягом 2007 року зареєстровано у літні місяці.
Рис. 3.1 Динаміка кількості НС природного характеру за 1997 - 2007 рр
За видами надзвичайні ситуації розподілилися таким чином: метеорологічні - 23%; отруєння населення - 22%; пожежі в природних екосистемах - 20%; інфекційні захворювання людей - 13%; геологічні - 10%; інфекційні захворювання с/г тварин - 9%; гідрологічні морські - 2%; гідрологічні прісноводні - 1% (рис. 3.1). За масштабами більшість НС природного характеру віднесені до об'єктового (73) та місцевого (53) рівнів, 21 НС віднесено до регіонального, 5 НС - до державного рівнів.
Рис. 3.2 Розподіл кількості НС природного характеру за видами
За попередніми даними протягом 2007 року НС природного характеру було завдано збитків на суму близько 673,3 млн. гривень, що вдвічі більше проти 2006 року (рис. 3.2).Внаслідок НС природного характеру у 2007 році загинуло 68 осіб, у тому числі 11 дітей, постраждало - 946 осіб, у тому числі 304 дитини. У порівнянні з 2006 роком кількість постраждалих збільшилася на 26% (при цьому кількість постраждалих дітей майже не змінилася), кількість загиблих зменшилася на 8% (при цьому кількість дітей збільшилася на 22%)(рис. 3.3).
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
