162106 (623747), страница 8

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 8)

Тому оцінку рівня платоспроможності досліджуваного підприємства слід розпочати з аналізу ліквідності балансу.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів (актив балансу), згрупованих за ознакою ліквідності, з капіталом та обов’язками (пасив балансу), згрупованими за ознакою терміновості їхнього погашення.

В залежності від ступеню ліквідності виділяють групи активів:

– найбільш ліквідні активи (А1) – грошові кошти та їх еквіваленти;

– швидкореалізовувані активи (А2) – дебіторська заборгованість;

– повільнореалізовувані активи (А3) – виробничі запаси та витрати;

– важкореалізовувані активи (А4) – необоротні активи.

Пасиви підприємства підрозділяються на групи в залежності від термінів погашення:

– термінові пасиви (П1) – кредиторськя заборгованість та позики, не погашені у строк;

– короткострокові пасиви (П2) – краткосрокові кредити й позики;

– довгострокові пасиви (П3) –довгосрокові кредити й позики;

– постійні пасиви (П4) – власний капітал та забезпечення.

За результатами такого групування будується баланс ліквідності (табл. 2.16).

Таблиця 2.16 – Аналіз ліквідності балансу підприємства

Як видно з таблиці, на підприємстві у 2006 і 2007 роках Л1<Р1, що говорить про неплатоспроможність у найбільш короткостроковому періоді (до 3 місяців), при чому сума платіжної нестачі на 2007 рік зросла на 37,6 тис. грн., а ступінь покриття зобов’язань складає всього 2,57% на 2007 рік.

До того ж Л4>Р4, що говорить про відсутність власного оборотного капіталу як на початок, так і на кінець аналізованого періоду. Це свідчить про певні проблеми з фінансовою стійкістю даного підприємства.

Співвідношення Л2 та Р2, а також Л3 та Р3 співпадають з нормативними завдяки відсутності короткострокових та довгострокових кредитів та позик.

Для якісної оцінки платоспроможності і ліквідності підприємства крім аналізу ліквідності балансу необхідно розраховувати наступні коефіцієнти ліквідності:

• коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_АЛ) – показує, у якій частці короткострокові зобов’язання підприємства можуть бути погашені за рахунок найбільш ліквідних активів (нормативне значення 0,2-0,25):

К_ал = Л1/(Р1+Р2);

• коефіцієнт термінової (швидкої) ліквідності (К_шл) – показує здатність підприємства своєчасно розраховуватися по своїх короткострокових зобов’язаннях за умови своєчасного повернення дебіторської заборгованості (нормативне значення 1):

К_Шл = (Л1+Л2)/(Р1+Р2);

• коефіцієнт поточної ліквідності (покриття) (К_ПЛ) – показує, у якій частці короткострокові зобов’язання підприємства можуть бути погашені за рахунок його поточних активів (нормативне значення 2-2,5):

К_Шл = (Л1+Л2+Л3)/(Р1+Р2).

Розрахуємо коефіцієнти ліквідності для досліджуваного підприємства у 2005 році (табл. 2.4).

Як показують розрахунки, на досліджуваному підприємстві усі три коефіцієнти ліквідності значно нижчі за нормативні значення, що свідчить про низький рівень платоспроможності.

Оскільки досліджуване підприємство за результатами проведеного аналізу є неплатоспроможним та фінансово нестійким, доцільно провести додатковий аналіз можливостей відновлення його платоспроможності. Висновок про неплатоспроможність підприємства може бути зроблений за визнанням структури балансу незадовільною.

Таблиця 2.17 – Коефіцієнти ліквідності підприємства

Підставою для визнання структури балансу незадовільною, а підприємства – неплатоспроможним є одна з наступних умов:

• коефіцієнт поточної ліквідності (покриття) на кінець звітного періоду має значення менше за 2;

• коефіцієнт забезпеченості власними засобами на кінець звітного періоду має значення менше за 0,1.

Якщо хоча б один з даних коефіцієнтів є меншим за норматив, то розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності за період, який дорівнює 6 місяцям:

,

де К_пл^п та К_пл^к – коефіцієнти поточної ліквідності на початок та кінець звітного періоду;

Т – тривалість звітного періоду у місяцях;

2 – нормативне значення коефіцієнту поточної ліквідності.

Коефіцієнт відновлення платоспроможності, що приймає значення більше за 1, свідчить про наявність реальної можливості у підприємства відновити свою платоспроможність протягом 6 місяців. Коефіцієнт відновлення платоспроможності менший за 1 свідчить про те, що у підприємства немає реальної можливості відновити протягом 6 місяців свою платоспроможність.

Якщо коефіцієнти поточної ліквідності та забезпеченості власними засобами мають значення більше нормативного, але зменшуються на кінець періоду, то розраховується коефіцієнт втрати платоспроможності за період, рівний 3 місяцям:

.

Коефіцієнт втрати платоспроможності, що приймає значення більше за 1, свідчить про наявність реальної можливості у підприємства не втратити свою платоспроможність протягом 3 місяців.

Коефіцієнт втрати платоспроможності менший за 1 свідчить про те, що у підприємства немає реальної можливості не втратити протягом 3 місяців свою платоспроможність.

Оскільки обидва коефіцієнти менше нормативних значень, то слід розраховувати коефіцієнт відновлення платоспроможності:

К_відн=(0,153+6/12(0,153-0,462)/2=-0,0008.

Значення коефіцієнту відновлення платоспроможності нижче 1, тому у досліджуваного підприємства немає можливості відновлення його платоспроможності протягом 6 місяців.

Оскільки підприємство має значні проблеми з платоспроможністю, доцільно визначити вірогідність його банкрутства, для чого можна скористатися моделлю Z-рахунку Альтмана:

Z=1,2*К₁+1,4*К₂+3,3*К₃+0,6*К₄+0,999К₅,

де К₁=власні оборотні кошти/всього активів;

К₂=нерозподілений прибуток/всього активів;

К₃=чистий прибуток/всього активів;

К₄=власний капітал/короткострокові зобов’язання;

К₅=чиста виручка від реалізації/всього активів.

Ступінь ймовірності банкрутства

Для досліджуваного підприємства Z-рахунок Альтмана складає:

Z=-0,29778-0,17765+0,21008+1,50665+1,34122=2,33108.

Це означає високу ймовірність банкрутства підприємства, що підтверджує результати попередніх розрахунків.

Розділ 3. Шляхи підвищення фінансового стану підприємства

3.1 Проектування заходів, спрямованих на поліпшення фінансово-господарського стану підприємства

В стратегічному плануванні виділяються чотири основні напрямки подальшого розвитку підприємства:

1) розроблення (створення) нових видів продукції, тобто розробка, виробництво і продаж нових товарів на вже існуючих для підприємства ринках;

2) розширення ринків збуту, тобто продаж виготовлених товарів на нових ринках;

3) диверсифікація виробничо-збутової діяльності, тобто розробка і виробництво нових товарів з послідуючим продажем їх на нових ринках.

Якщо, наприклад, підприємство поставило перед собою завданих дальшого росту, а виготовлена ним продукція добре себе зарекомендувала серед споживачів і користується достатньо гнучким попитом, то таке підприємство може вибрати для себе стратегію - просування на ринок і тактику - зниження ціни.

Завдання подальшого розвитку підприємства може бути також вирішене шляхом розроблення (створення) нових видів продукції, що потребує витрат на технологічні дослідження, або розширення ринків збуту, що потребує витрат на маркетинг цих ринків. Якщо оточення даного підприємства представлено порівняно невеликими фірмами, які відрізняються за своїм орієнтуванням на ринок і технологічними можливостями, то можна вибрати стратегію диверсифікації, намагаючись придбати або контролювати інші фірми.

Треба також мати на увазі ще такі особливості поведінки підприємств.

Щоб вижити, вони застосовують різні варіанти стратегії, які передбачають:

- розпорошення ризику, тобто здійснення своїх операцій не на одному, а на кількох ринках, а також виробництво цілого ряду товарів широкого асортименту;

- адаптацію до умов, що змінюються, тобто інвестування в маркетинг, пошук можливостей випуску нових товарів для того, щоб оперативно реагувати на зміну зовнішнього середовища;

- пасивний маркетинг, тобто відмова від наступу на позиції конкурента, а звідси - відсутність ризику зустрічного удару;

Характеристики

Список файлов курсовой работы