118573 (618171), страница 7
Текст из файла (страница 7)
Слід зазначити, що президентська кампанія 2007 року виявилась практично безальтернативною, оскільки жодна з запропонованих політичних пропозицій реально не змогла скласти конкуренцію «офіціалізму». Опозиція так і не змогла висунути єдиного кандидата, внаслідок чого голоси, які були подані проти партії влади, були розпорошені та значною мірою втрачені. Останній висновок підтверджується співвідношенням місць в парламенті, при якому «кіршнеризм», маючи рейтинг 45%, має більшість у нижній та 2/3 місць у верхній палаті. Що стосується опозиції, то вона, в сукупності зібравши на президентський виборах більше ніж 50% голосів виборців, задовольняється приблизно 1/3 місць у нижній і трохи менше 1/3 місць у верхній палаті Конгресу. Інші мандати – в руках невеликих, в основному регіональних, партій та блоків.
«Офіціалізм» після минулих виборів володіє кількістю мандатів, достатньою для проведення засідань Конгресу в повноважному складі без представників інших партій. Це означає серйозне посилення позицій виконавчої влади. По суті, можна вести мову про підконтрольність вищого законодавчого органу новому уряду. Саме цей висновок роблять багато аргентинських експертів.
У той же час перетворенню парламенту на «реєстраційну палату» при адміністрації президента перешкоджає наявність у ньому двох відносно стійких опозиційних фракцій – Громадянської коаліції та ГРС. Друга залишається на послідовно ліберальних позиціях. Перша ж має визначити своє місце в політиці: або перетворитися на політичну партію, за припущенням, лівоцентристської орієнтації, чи позиціонуватися як тимчасовий виборчий блок, необхідний для збереження громадського контролю за владою та трансформацію в майбутньому в нову політичну силу.
У цілому після кризи 2001–2002 років політичний режим в Аргентині зазнав трансформації. Підсилився вплив державного апарату, відбувся перерозподіл політичного впливу на користь партії влади. Новим явищем стала фемінізація політичної кампанії, висунення на ролі лідерів жінок, одна з яких обрана президентом держави.
З урахуванням викладеного, досвід Аргентини здається цікавим для нашої країни. Слід звернути увагу, що Аргентина – це «незахідна» цивілізація, яка шукає шляхи утворення демократичного ладу, який би враховував реалії регіону та менталітет населення.
Список використаної літератури:
-
Абазов Р. Глобальные перемены и геополитика на пороге ХХІ века // Международная экономика и международные отношения. – 1999. – 2. – С. 116-120.
-
Аргентинская Республика. Конституционный строй. Права человека. Выборы / Пер. с исп. – М.: Ленанд, 2007.
-
Бредіхин А. Історичні особливості формування політичних систем і режимів у Латинській Америці та Аргентині. – К., 2004.
-
Латинская Америка ХХ века: социальная антропология бедности / Отв. ред. Б.И.Коваль. – М.: Наука, 2006.
-
Ворожейкина Т. Государство и общество в России и Латинской Америке // Общественные науки и современность. – 2001. – № 6. – С. 8–15.
-
Ворожейкина Т. Специфика гражданского общества в Аргентине // Мировая экономика и международные отношения. – 1996. – № 6. – С. 32-44.
-
Кауфман Р. Латинская Америка: новые вызовы / МЭ и МО, 1998. – № 4. – С. 71-82.
-
Ковальова О. Латинська Америка: базова теорія регіональної інтеграції // Дослідження світової політики. Зб. наук. праць. Вип. 17. Відповідальний редактор Камінський Є.Є. – Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2001. – С. 76–83.
-
Ковальова О.І. Політична інтеграція в Латинській Америці: генеза, ключові характеристики, детермінанти кризових тенденцій. – Київ, 2004.
-
Латинская Америка в международных отношениях. XX век / Отв. ред. А.Н. Глинкин – М., 1998.
-
Латинская Америка и Карибы. Политические институты и процессы. — М., 2000. — С. 154.
-
Латинская Америка в новой глобальной расстановке сил. – М., 1996.
-
Миронов Н. Аргентинская демократия в поисках новой двухпартийности (обзор президентских и папрламентских выборов 2007 года) // Сравнительное конституционное обозоение. – 2008. – № 1(62). – С.24-45.
-
Миронов Н. Избирательная система Аргентинской Республики // Избирательное право. – 2007.– №1. – С.34–45.
-
Миронов Н. Особенности конституционного строя Аргентины после демократического перехода и реформы 1994 года // Сравнительное конституционное обозрение. – 2007. – №1. – С.18–33.
-
Неолиберализм в Латинской Америке. Выпуск 1,2. – М., 1995.
-
Переход от авторитаризма к демократии: латиноамерриканская специфика. – М., 1997.
-
Орлов Г.А. Президентские республики в Латинской Америке. – М.: МГИМО, 1995. – 84 с.
-
Страны мира. Полный универсальный информационный справочник. — М., 2002. — С. 559.
-
Строганов А.И. Новейшая история стран Латинской Америки: Учебное пособие. – М.: Высшая школа, 2000. – 415 с.
-
Сударев В.П. Организация американских государств обретает авторитет. // Международная жизнь – 1998. – № 6. – С. 38-45.
-
Ткач О.І. Демократичні традиції сучасних політичних систем сучасності. // Актуальні проблеми міжнародних відносин. — Випуск 12. Ч.1У. — 1999. — C.23-31.
-
Ткач О.І. Латинська Америка — деякі аспекти конституційних реформ // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Міжнародні відносини». — Випуск 12. — 1999. — C. 63-69.
-
Ткач О.І. Модернізація політичних систем країн Латинської Америки (політологічний аналіз) — К.: Ніка-Центр. 2006. — 312 с.
-
Ткач О.І. Політичні партії як фактор демократизації політичного життя країн Латинської Америки. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Міжнародні відносини». — Випуск 13. — 1999. — С.62-65.
-
Хорос В.Г., Миоский Г.Л., Майданик К.Л. и др. Авторитаризм и демократия в развивающихся странах. – М.: Наука, 1996. – 336 с.
-
Шульговский А.Ф. Армия и политика в Латинской Америке. – М.: Наука, 1979. – 556 с.
-
Шумов С.А., Андреев А.Р. История Латинской Америки.— М., 2003. — 712 с.
-
http://help4mi.narod.ru/c_learn/gol_lat.htm — Латинська Америка - загальні відомості.
-
http://geoman.ru/books/item/f00/s00/z0000017/st014.shtml — Страны и народы — Аргентина.
-
http://violencia.narod.ru/times.html — Аргентина — хроника реальных событий.