96066 (613368), страница 8
Текст из файла (страница 8)
Таким чином, по-перше, необхідний диференційований підхід до вибору пріоритетів регіонального розвитку, інформаційною основою якого може стати оцінка потенціалу саморозвитку регіонів і рівня конкурентоспроможності їхньої економіки. По-друге, для переважної більшості регіонів України в умовах дефіциту бюджетних засобів, на наш погляд, прийнятна "концепція саморозвитку". І, по-третє, необхідно досягти балансу інтересів окремих регіонів, погодженого зі стратегічними цілями України в цілому.
З обліком вищевикладеного можна виділити два магістральні напрями вдосконалювання державної регіональної: посилення регіональних аспектів соціально-економічної політики, удосконалювання федеральної регіональної соціально-економічної політики
Посилення регіональних аспектів соціально-економічної політики.
Виконання регіонально-орієнтованих заходів соціальних й економічних реформ може вирішувати істотну частину завдань, пов'язаних з подоланням негативних тенденцій у російському економічному просторі й реалізацією стратегії територіального розвитку країни.
Найбільш близькі до проблематики територіального й регіонального розвитку підрозділи про соціальну підтримку населення, пенсійній реформі, стратегії житлової політики й розвитку житлово-комунального господарства, міграційній політиці, реформуванні податкової системи й позабюджетних відносин, розвитку транспортної й виробничої інфраструктури, а також більшість підрозділів по структурній політиці.
Для подолання надмірного відставання ряду регіонів за рівнем доходів і соціальної забезпеченості населення важливе значення будуть мати гарантування за рахунок бюджетних засобів мінімальних соціальних стандартів (враховуючих регіональні особливості) і нормативів мінімальної бюджетної забезпеченості, що вводить адресність соціальних виплат і пільг, поступове підвищення мінімальної заробітної плати й пенсій (з урахуванням районних коефіцієнтів) до рівня регіонального прожиткового мінімуму, федеральна політика збільшення зайнятості й збільшення допомога з безробіття, введення житлових стандартів. Реалізація зазначених мір дозволить уже в найближчі роки скоротити число регіонів, у яких значна частина населення перебуває нижче границі бідності [7, с. 308].
Стимулюючий вплив на регіональний розвиток повинні робити заходу щодо створення сприятливого підприємницького й інвестиційного клімату. Розробка цих заходів повинна враховувати позитивний досвід ряду регіонів.
Для більше раціонального й справедливого формування фінансових ресурсів регіонів варто переглянути діючий порядок оподатковування по місцю державної реєстрації підприємств (трансрегіональних корпорацій), що приводить до невиправданої концентрації податкових доходів в окремих регіонах при відсутності податкової з регіонів, де розміщаються основні виробництва й об'єкти соціального призначення.
Реалізація регіональних аспектів соціальний, макроекономічний, структурний, інвестиційної й інших політик не забезпечує рішення всіх проблем територіального розвитку України й не виключає необхідності єдиної регіональної політики як ядра системи державного регулювання територіального й регіонального соціально-економічного розвитку.
Основною метою регіональної політики є зміцнення єдиного соціального й економічного простору України на основі розвитку економічних відносин.
Інвестиційна діяльність держави по поліпшенню якості економічного простору. Обмежені інвестиційні ресурси федерального бюджету необхідно направляти, у першу чергу, на ті потреби, які відповідають найважливішим цілям і функціям держави, але не є настільки ж важливими або не представляють достатнього комерційного інтересу для приватних інвесторів, регіональної й муніципальної влади.
Створення системи економічних регуляторів, орієнтованих на посилення інтеграції. Міжрегіональної економічної інтеграції сприяє розвиток й удосконалювання не тільки матеріальної інфраструктури, але й грошової, кредитної систем.
Всі господарюючі суб'єкти, що діють на внутрішньому ринку України, повинні користуватися рівними правами у своїх відносинах з державними органами влади України й органами місцевого самоврядування.
Забезпечення єдиного економічного простору й сприятливого конкурентного середовища багато в чому визначається поводженням органів державної влади стосовно господарюючих суб'єктів на відповідній території. Безконтрольне й безсистемне надання допомоги державою окремим господарюючим суб'єктам порушує конкурентні норми й дезорганізує єдине конкурентне середовище на державному економічному просторі.
Реформування системи державної допомоги повинне розглядатися як частина цілісної програми вдосконалювання системи регулювання економіки. Підвищення ефективності державної допомоги, у тому числі приведення її у відповідність принципам рівних умов конкуренції для всіх учасників ринку, вимагає принципових змін практично в усі сферах федеративної економічної політики [7, с. 320].
Необхідною умовою організації економічної діяльності є забезпечення в кожному регіоні рівних можливостей для конкуренції для резидентів і нерезидентів регіональної економіки. Повинні створюватися необхідні правові й інституціональні умови для міжрегіональної конкуренції по залученню капіталу. Із цих позицій варто критично підходити до спробам висновку яких-небудь ексклюзивних договорів й угод між центром і регіонами.
3.2 Пріоритети розвитку регіональної політики в Україні
Регіональна політика є відносно новим напрямком державної політики України. Однак її значення росте паралельно з ростом диспропорцій у рівні соціально-економічного розвитку регіонів, міст і районів. Забезпечення однакових умов соціального й економічного розвитку окремих територій є однієї з головних цілей державної регіональної політики. Однак ефективне керування процесами, що відбуваються в соціально-економічному житті держави і його регіонів неможливо без побудови сучасної, гнучкої й прозорої статистичної системи, здатної оперативно й об'єктивно відбивати зміни тенденцій у розвитку суспільства. З метою планування регіонального розвитку статистикою повинна бути надана така інформація, що дозволила б чітко виявити диспропорції в економічному й соціальному стані регіонів й основні тенденції їхнього розвитку. Отже, це питання вимагає наукового осмислення й обґрунтування методики оцінки диспропорцій регіонального розвитку [1, с. 6].
Суперечки про те, якими повинні бути основні принципи регіональної політики України, ідуть досить давно, проте тут дотепер залишається значна кількість невирішених питань. Може бути, їх навіть більше, ніж вирішених. У Західній Європі світовий процес регіоналізації почався після Другої світової війни, а із прийняттям п'ятнадцятьма країнами Західної Європи в Страсбурзі 15 жовтня 1985 року Європейської хартії про місцеве самоврядування.
Конституція України, прийнята в 1996 році й що встановив, що "в Україні зізнається й гарантується місцеве самоврядування", закони України "Про місцеве самоврядування в Україні" й "Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування" заклали основи місцевого самоврядування України.
Тепер стояло виконати колосальний обсяг роботи, щоб остаточно впровадити цей новий для нашої держави інститут у життя, що відповідає вимогам устояної світової практики.
За роки незалежності України були пророблені значні робота з організаційно-правового формування місцевого самоврядування. Відмовившись від жорстко централізованої радянської системи державного керування, переборюючи стереотипи минулого, ми намагалися створити демократичну модель влади на місцях, що відповідає стандартам Європейської хартії місцевого самоврядування [5, с. 8].
За цей час були прийняті "Концепція державної регіональної політики", "Програма державної підтримки розвитку місцевого самоврядування" й інші нормативно-правові акти, спрямовані на вдосконалювання місцевої регіональної влади. Це свідчить про спроби застосування принципів міжнародного досвіду в національному законодавстві України. Але треба визнати, що, на жаль, багато в чому вони виявилися тільки деклараціями.
Хочу відзначити, що нинішнє керівництво країни підтримує необхідність виконання обов'язків України як держави - члена Ради Європи в сфері розвитку місцевої й регіональної демократії.
Сьогодні разом з Конгресом місцевої й регіональної влади Ради Європи, Фондом сприяння місцевому самоврядуванню України, Міністерством регіонального розвитку й будівництва України робиться ще один крок на шляху рішення питань розвитку регіональної політики України. Нашій увазі представлений новий проект Концепції державної регіональної політики.
Прийняття Комплексного плану дозволяє систематично й цілеспрямовано вести роботу з підвищення ефективності і якості діяльності місцевих рад й їхніх виконавчих органів. Цей план являє собою програму, у якій передбачаються конкретні заходи щодо зміцнення місцевого самоврядування, підвищенню професійного рівня посадових осіб, розвитку ініціативи й активної місцевої політики.
Реалізується програма навчання керівників й інших посадових осіб місцевого самоврядування, у якій приділене увага вивченню законодавства, що стосується діяльності органів місцевого самоврядування.
У реалізації прийнятого Верховною Радою єдиного зведеного республіканського плану навчання посадових осіб задіяні центри перепідготовки й підвищення кваліфікації працівників органів державної влади й місцевого самоврядування, науковці , співробітники Секретаріату Верховної Ради.
Поряд із цим практикується проведення семінарів із сільськими, селищними, міськими головами, головами й заступниками голів районних рад, навчання в Інституті підвищення кваліфікації керівних кадрів й в Одеському регіональному інституті Національної академії державного керування при Президенті України.
Ще одним діючим імпульсом для розвитку місцевої ініціативи, залучення додаткових засобів з бюджетів України й Криму для реалізації потреб територіальних громад є проведення Всеукраїнського й Всекримського конкурсів проектів і програм розвитку місцевого самоврядування.
Дані конкурси стали масовими, тому що їх основним і головним завданням є активізація пошуку шляхів рішення проблем місцевого й регіонального розвитку. У них активно беруть участь місцеві ради всіх рівнів. Наприклад, за три попередні роки в організаційний комітет Всекримського конкурсу надійшло 179 проектів і програм [10, с. 30].
Подібні конкурси дозволяють залучати засоби з бюджетів України й Криму для реалізації проблем територіальних громад.
Усіляко стимулюється створення вуличних, квартальних й інших органів самоорганізації населення, тому що це один із пріоритетних шляхів формування цивільного суспільства.
Вони є не тільки школою демократії, а дійсно являють собою реальний шлях мобілізації як матеріальних, так і людських ресурсів у рішенні питань місцевого значення.
В останній рік діяльність цих органів наповнилася новим змістом. Вони знайшли вдалу форму взаємодії із Програмою розвитку й разом з нею здійснюють комплекс заходів щодо розвитку соціальної сфери сільських населених пунктів, особливо по проблемі водопостачання.
Варто звернути увагу на те, що, дотримуючись принципів регіоналізму й виходячи з особливостей регіонів, Верховна Рада й уряд визначили основні стратегічні завдання міжрегіонального міжнародного економічного співробітництва, зокрема : використання сприятливих природно-географічних умов для розширення виробництв, формування зональних промислових комплексів, збільшення зовнішньоторговельного товарообігу, формування інвестиційно привабливого іміджу регіонів і створення умов по залученню іноземного капіталу в їхню економіку й інше.
Увійшло в практику проведення спільних міжнародних симпозіумів, конференцій, "круглих столів", семінарів, здійснюється обмін відповідною літературою й інформацією.
З у практиці здійснення державної етнополітики правових процедур і політичних методів, заснованих на загальновизнаних нормах і принципах міжнародного права, є найбільш ефективною моделлю захисту прав й інтересів всіх етносів, попередження конфліктних ситуацій, повернення й облаштованості репатріантів, дозволу проблем біженців і мігрантів.
У той же час результат розвитку регіонів України був би більше ефективним, якби не наявність цілого ряду проблем, рішення яких залежить від центра.
Необхідно уточнити й розмежувати повноваження між місцевими органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування.
Варто підвищити роль обласних і районних рад у рішенні питань місцевого й регіонального розвитку. Дотепер законодавцем не вирішена проблема сформовані в районах й областях двовладдя. Як і раніше районні й обласні ради не мають власних органів виконавчої влади, що вкрай негативно позначається на життєдіяльності громад. З місцевих з і державних адміністрацій чітко не розмежовані, а найчастіше дублюються, що породжує конфлікти й протистояння.
У другій половині 2008 року 15 мільйонів євро виділила Еврокоміссія на фінансування проекту стабільного регіонального розвитку в Україні.
Проект "Зі стабільного регіонального розвитку в Україні". спрямований на вдосконалювання регіональної політики в Україні шляхом поширення основних положень європейської концепції регіонального розвитку.
Проект фінансується за схемою 6+9, тобто перша частина бюджету проекту йде властиво на його впровадження, а інша - на проведення тендерів на рівні муніципальних органів з метою розвитку внутрішніх ресурсів.
Заступник міністра регіонального розвитку й будівництва України Анатолій Ткачук виразив упевненість у досягненні плідних результатів реалізації проекту, відзначивши, що в Україні є всі умови для цього, необхідний досвід співробітництва з європейськими інститутами.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
