96066 (613368), страница 9
Текст из файла (страница 9)
Він підкреслив, що регіональна політика в Україні розглядається як інструмент досягнення більше високого рівня життя громадян, об'єднання регіонів у єдиний український простір, подолання міжрегіонального відчуження.
Для вдосконалювання регіональної політики в Україні останнім часом підготовлений ряд концептуальних документів, зокрема , проекти концепцій державної регіональної політики, реформи адміністративно-територіального пристрою, підвищення кваліфікації кадрів органів місцевого самоврядування.
Важливим компонентом проекту є створення фондів регіонального розвитку.
Через відсутність чіткої законодавчої бази, що регулює відносини між радами громад, що входять в одну адміністративно-територіальну одиницю, постійно виникають правові колізії, особливо з питань бюджету, власності й земельних відносин. Це нерідко породжує порушення законів на місцях, стримує соціально-економічний розвиток регіонів як єдиної території.
Дотепер не дотримуються принципи самостійності місцевих бюджетів, гарантовані Законом України про місцеве самоврядування й Бюджетний кодекс, а для Криму - Конституцією республіки, що є Законом України.
Однієї з основ формування справедливих відносин між державною владою й місцевим самоврядуванням є чіткий поділ фінансових ресурсів держави. Однак у цей час у політику формування місцевих бюджетів і позабюджетних відносин є ряд недоліків і головний з них - що всі доходи йдуть у центр і вже відтіля розподіляються, виходячи із суб'єктивного підходу державних чиновників. Функції ж місцевого самоврядування не забезпечені адекватними доходами. Воно практично не має повноважень, що стосуються бюджету. Тому на сьогодні практично гостро коштує питання децентралізації фінансових ресурсів.
На жаль, зміцнення регіонів з наданням додаткових повноважень через децентралізацію влади окремими українськими політиками сприймається як прояв сепаратистських і націоналістичних проявів. І, на мій погляд, тільки заважає процесу зміцнення регіонів. Посилення регіонів зміцнює держава й виключає прояву сепаратизму й націоналізму.
У зв'язку із цим пріоритетним завданням варто вважати прийняття нової редакції Бюджетного кодексу, законів "Про місцеве самоврядування в Україні" й "Про адміністративно-територіальний пристрій", у яких своє відбиття повинне знайти нове рішення питань позабюджетних відносин, власності, місцевих податків і зборів, статусу сільських, селищних, міських голів, проведення реформи адміністративно-територіального пристрою.
Крім того, при внесенні змін у Конституцію України необхідно врахувати, що в текстах Конституції й базового Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" закладені істотні протиріччя. Акти чинного законодавства приймалися в різний час, базувалися на різних ідеологіях і не согласовывались між собою. Тому більша частина положень законодавства про місцеве самоврядування ввійшла в суперечність із законодавством про місцеві органи виконавчої влади.
Кримський досвід автономного утворення і його парламентської форми правління показав, що він не тільки має право на існування, але і є кроком у майбутнє нашої держави, до високих критеріїв демократії. Тому я вважаю, що його можна використати в проекті Концепції державної регіональної політики.
ВИСНОВКИ
Нескладно вгадати, що роль регіональної складової в житті національних держав Європи й у Європейських співтовариствах буде й далі зростати
В України з Європою існують співзвучні регіональні проблеми.
Зрозуміло, є й відмінності. Вітчизняний регионализм і сепаратизм поки ще замішані в основному на этноисторических факторах. Не переборена проблема "регіональних суверенітетів". Окремі регіони мають різний політичний статус і пристрій, що збільшується індивідуальними угодами з ними центра про розподіл повноважень. Не пророблений до ступеня практичної застосовності принцип субсидиарности, далеко не завжди місцеві влади виявляються демократичнее й "народнее" центральних.
Більшість столичних політичних партій не мають регіональних мереж.
Нарешті, солідарність російських регіонів також не є поки загальної й організаційно оформленої, хоча саме їхні лідери формують Раду Федерації. Все це надає російському регионализму в цілому більше гострі форми свого прояву, чим це відзначається в європейського.
Тим більше значимої, при всіх відзначених розходженнях, для Російської Федерації й України може бути інформація до міркування про регіональні процеси в Європі й у ЄС, що коротенько бачиться в наступному:
1. Регіональні проблеми проявляються й загострюються нині в першу чергу там, де слабка або відсутня державна політика сприяння регіональному розвитку. У Росії й України такої політики поки, на жаль, ні, у всякому разі в порівнянному з Європою і ЄС. Не може служити їй адекватною заміною й нашою національною політикою, що акцентує увагу скоріше на минулому, чим на сьогоденні, і скоріше на специфічному, чим на загальному, в етнічних суб'єктів Федерації, а також залишає осторонь неетнічні, адміністративні регіони (області, краю).
2. Саме при наявності такої продуманої регіональної політики регионализм у Європі, за рідкісними винятками екстремістської користі, не виступає як погроза територіальної цілісності держав, окремі регіони претендують, як максимум, на свою автономію. Так само мова при цьому не йде про відновлення колишніх феодальних доменов: децентралізація функцій керування зв'язується, насамперед , з розвитком демократії на місцях при наближенні прийнятих управлінських рішень до інтересів громадян.
3. Нерівномірність розвитку регіонів не може бути переборена однієї лише "вільною грою ринкових сил"; результат такої гри виявляється найчастіше зворотним. Тому на певний історичний період подолання відсталості вимагає цільового втручання й сприяння держави через перерозподіл частини національних ресурсів на користь відсталих територій. Досвід Європи показує, що робити це надійніше всього через перерозподіл дохідної бази, а також обумовленість трансфертів (субсидій) сполученим місцевим фінансуванням при цільовий адресовке сприяння в цілому.
4. Регіони Європи при всій своїй специфіці рівні перед законом своїх країн і діють у єдиному правовому полі ЄС при мінімумі виключень із цих правил, які можуть лише протиставляти їхній один одному. Відповідно, більше надійною базою регіональної політики Росії може бути лише єдина для всіх федеральна конституція, а не сукупність разнонаполненных двосторонніх угод "регіон - центр". Свою регіональну складову настав час уводити й у процеси господарської реінтеграції СНД. Зокрема , потужним прискорювачем розвитку регіонів тут, за аналогією з Європою, може стати їхнє трансграничне співробітництво.
Очевидно, необхідно систематизоване ознайомлення наших регіонів і компетентних федеральних відомств із досвідом регіональної політики Європи і ЄС, можливостями використання програм ЄС у цій області.
Практика взаємного співробітництва виявить згодом й інші його корисні напрямки.
СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННОЙ ЛИТЕРАТУРЫ
-
Береза А.В. Регіональна політика як чинник суспільної стабільності: європейський досвід і Україна: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02; НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. — К., 2007. — 19 с.
-
Бойцова В. Европейский союз: расширение на восток// Общественные науки и современность. – 2002. - № 2. – С.78 – 86.
-
Бусыгина И., Региональная политика Европейского Союза и возможности использования ее опыта для России, Доклады Института Европы N17, Москва, 1995.
-
Воронов К. Пятое расширение ЕС: судьбоносный выбор// Мировая экономика и международные отношения. – 2002. - № 9. – С.59 -87.
-
Гаврись Я. Регіональна політика ринку праці в умовах трансформаційних змін: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.09.01; НАН України. Ін-т регіон. досліджень. — Л., 2004. — 22 с.
-
Голдобина, А. А. Региональная политика: экономические и административные барьеры // Теория и практика управления экономическим развитием региона. - Петрозаводск, 2004.
-
Гранберг А.Г. Основы региональной экономики: М.: ГУ ВШЭ, 2001. – 495 с.
-
Европейское право. Учебник для вузов / Отв. ред. Л. М. Энтин. М., 2001.
-
Журавлева, Т. А. Региональная политика налогообложения: задачи и проблемы / Т. А. Журавлева, Н. А. Гревцева // Региональная экономика: теория и практика. - 2005. - N 11
-
Лавренчук А.О. Становлення та розвиток регіональних механізмів інтеграції України до Європейського Союзу: Автореф. дис... канд. наук з держ. управління: 25.00.02/; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. — К., 2004. — 20 с.
-
Лукша Н. Региональная политика Европейского Союза // http://loukcha.at.tut.by/stati-europe-15.html
-
Мрінська О.В. Регіональна політика в країнах Європейського Союзу і можливості використання її досвіду в Україні (суспільно-географічне дослідження): Автореф. дис... канд. геогр. наук: 11.00.02/; НАН України. Ін-т географії. — К., 2005. — 20 с.:
-
Нарочницкая Н. Европа «Старая» и Европа «Новая»// Международная жизнь. – 2003. - № 4. – С.45 – 63.
-
Нехайчук Ю.С. О поддержке регионального развития // Культура народов Причерноморья. — 2001. — N26. — С. 28-30.
-
Никитина М.Г. Региональная политика как перспективный инструмент трансформации экономики Крыма // Культура народов Причерноморья. — 1999. — N8. — С. 30-32
-
Поліщук Л.С. Комунітарна регіональна економічна політика в Європейському Союзі. — К., 2001. — 621 с.
-
Полонская Н.А. Диспропорции социально-экономического развития городов и районов // Культура народов Причерноморья. — 2005. — N66. — С. 149-153.
-
Попова О. Евросоюз – это наше завтра?// Дело. - № 46. – 27.12.04. – С. 3.
-
Право Европейского Союза: Учебник для вузов/ Под ред. С.Ю. Кашкина. – М.: Юристь, 2003.
-
Прімишев І.М. Інституційне забезпечення регіонального розвитку в Україні: пошуки моделі співіснування організаційних структур // Культура народов Причерноморья. — 2002. — N33. — С. 57-63.
-
Ричард Т. Грин Государственное управление. Словарь-справочник. –М.: ООО "Издательство "Петрополис"", 2000. - 632 с.
-
Экономические аспекты региональной политики в странах Европы: опыт для России, Сборник обзоров ИНИОН, Москва, 1996 // http://www.edc.spb.ru/activities/conferences/40years/bussygina.html
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
