3501 (600102), страница 6

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

Окремо відмічені особи які займають високе політичне становище в країні, за рекомендацією Базельського комітету банкам слід приділяти особливу увагу при вході у ділові стосунки з такими особами, особливо у країнах з розвиненою корупцією, оскільки політичні діячі можуть використовувати своє політичне становище задля отримання хабарів чи розкрадання державного майна [33]. Дане зауваження слушне для країн у яких бізнес, а особливо великий бізнес, відокремлений від політики і керівництва країною на вищих щаблях влади. При адаптації даного пункту для України обов’язково виникнуть певні труднощі, оскільки в Україні певні політичні сили відстоюють окремі бізнесові інтереси і досить часто особа, що займає високе політичне становище в країні є власником певного банку. Ефективним способом впровадження даного пункту в життя буде відмова іноземних банків співпрацювати з установами, які не виконують усіх рекомендацій Базельського комітету. Такий спосіб виявиться достатньо дієвим з огляду на транснаціональну банківську систему України.

Третя складова правил «знай свого клієнта» – це постійний моніторинг рахунків і операцій клієнта є важливим аспектом при оцінці ризику клієнта. Банки повинні здійснювати не тільки постійний контроль і нагляд за операціями клієнта, а й розуміти суть операцій, що залежить від характеру діяльності клієнта, від його виробничих потужностей, розміру активів тощо. Невідповідність вищевказаних факторів з кількістю коштів, що проводяться по рахунках клієнта може свідчити про те що на цих рахунках проходить відмивання коштів. При виставленні оцінки ризику клієнта банк повинен враховувати результати постійного моніторингу операцій клієнта. Для того щоб правила банку відповідали вимогам «знай свого клієнта», для всіх рахунків повинні діяти системи для виявлення незвичайних або ж підозрілих схем діяльності.

Заключна частина рекомендацій стосується управління ризиками банку, що відповідають за організаційний аспект процедур «знай свого клієнта» банку. Особлива увага відводиться правилам та нормам, що відповідають за організацію виявлення підозрілих операцій, документування та повідомлення, якщо це необхідно, про них відповідним органам. Задля ефективного дотримання процедур «знай свого клієнта» рекомендується користуватися внутрішнім аудитом банку, що повинен здійснювати незалежну оцінку управління ризиками і контролю банку. У обов’язки внутрішнього аудиту, окрім періодичної оцінки дотримання процедур «знай свого клієнта», має ще входити профілактика можливих недоробок, критичних зауважень та навчання персоналу. Навчальні програми повинні бути різними для нових працівників банку та для працівників які вже працюють за правилами «знай свого клієнта». Співробітники «фронт-офісу», які безпосередньо працюють з громадськістю повинні навчатися за особливою програмою, що дозволить проявляти особливу обачність при обробці рахунків клієнтів на поточній основі і виявленню підозрілої діяльності. Програми, за якими навчаються працівники банку повинні завжди підтримуватися в актуальному стані і відповідати як національному законодавству так і сучасним тенденціям у боротьбі з відмиванням грошей. Важливим аспектом загальної політики банку має стати розуміння співробітниками банку важливість суворого дотримання правил «знай свого клієнта».

Правила «знай свого клієнта» достатньо детально описують процес організації проведення фінансового моніторингу в банку, однак, дані правила не враховують специфіки конкретно взятої країни, що безумовно знизить ефективність запропонованих заходів. Для України, як країни з досить високим рівнем корупції і тіньової економіки, а також недосконалою правовою системою, потрібна адаптація міжнародних рекомендацій за для ефективної і системної протидії використанню національної системи для відмивання грошей.

Оцінки наявної системи протидії відмиванню коштів, що вживаються банками в Україні, фахівці вважають як «досить ефективні», однак, загальні оцінки фінансової системи України не такі оптимістичні: «Финансовая система Украины теоретически может быть использована для перевода средств террористическим организациям из одной страны в другую». Тому фінансова розвідка планує розширити коло фінансових посередників до обов’язків яких буде входити надання інформації ДКФМ, до таких посередників відносяться: юристи, нотаріуси, аудитори, бухгалтери та ін. Завдяки таким діям планується підвищити ефективність протидії відмиванню коштів у загальній системі України.

Значно підвищить ефективність протидії відмиванню грошей реструктуризація наявної системи ФМ. Основним стрижнем при реструктуризації має стати політика «знай свого клієнта», ідентифікація клієнта та його моніторинг протягом всієї діяльності.

Таким чином, можна отримати наступні висновки:

• по-перше, при ідентифікації клієнта суб’єктом первинного ФМ законодавчо не визначено частку «істотної участі», що стає на заваді уніфікації правил ідентифікації клієнта. Хоча і НБУ і ДКФМ визначає, а банки підтримують таке значення, частку «істотної участі» на рівні 10% на першому рівні ідентифікації і більше 50% на послідуючих, даний рівень потрібно закріпити законодавчо в новій редакції базового закону;

• по-друге, в деяких випадках проведення ідентифікації клієнта до максимального рівня заглибленості може виявитися непотрібним, тому при підході до ідентифікації, потрібно користуватися гнучкими механізмами.;

• по-третє, банки повинні розуміти суть діяльності їх клієнтів, а не лише проводити моніторинг операцій без розуміння суті операції, це дозволить більш ефективно протидіяти операціям, що мають за мету відмивання грошей.

2.3 Методика оцінки ризику відмивання грошей у банківських установах

Ціль оцінки ризику легалізації доходів при здійсненні операції окремими підприємствами полягає, у тому, що, по-перше, отримати впевненість у дотриманні фінансовою установою законодавчих вимог протидії відмиванню грошей; по-друге, оцінити ризик відтоку активів за умов вжиття санкцій за порушення законодавчих вимог протидії відмиванню грошей; по-третє, оцінити репутаційний ризик для фінансової установи.

Дослідження міжнародного досвіду оцінки вразливості підприємств до відмивання грошей, дозволяє нам стверджувати, що процес оцінки ризику відмивання грошей повинен ґрунтуватись на аналізі якісних та кількісних показників діяльності підприємств фінансового сектору.

За загальноприйнятою практикою представлення рівнів послідовних дій, направлених на досягнення певної цілі, представимо порядок оцінки ризику відмивання грошей в трьохмірному форматі: етапи – найвищий рівень сукупності дій, стадії – групи певних дій в рамках певної стадії, дії – конкретні кроки, яких необхідно здійснити для досягнення цілей оцінки ризику відмивання грошей.

Синянським С.О. запропоновано наступний структурно-логічний порядок проведення оцінки ризику відмивання грошей [34, c. 18]:

Етап 1. Аналіз діяльності фінансової установи

Стадія 1.1. Оцінка середовища в якому функціонує фінансова установа

Стадія 1.2. Оцінка впливу суб’єктів на прийняття рішень менеджментом

Стадія 1.3. Оцінка цілей, задач та стратегій фінансової установи

Стадія 1.4. Оцінка ключових процесів у фінансовій установі

Етап 2. Аналіз нормативного забезпечення фінансового моніторингу

Стадія 2.1. Аналіз внутрішніх документів фінансової установи з питань фінансового моніторингу

Стадія 2.2. Оцінка результатів аналізу нормативного забезпечення фінансового моніторингу

Етап 3. Аналіз ключових процесів

Стадія 3.1. Аналіз ключових процесів, що вразливі для їх використання у відмивання грошей

Дія 3.1.1. Визначення ключових процесів шляхом аналізу фінансової звітності

Дія 3.1.2. Документування ключових процесів

Дія 3.1.3. Визначення слабких місць в процесах

Дія 3.1.4. Тест контролів або тест деталей

Дія 3.1.5. Тест зв’язків

Стадія 3.2. Оцінка результатів аналізу ключових процесів

Етап 4. Аналіз стану взаємодії фінансової установи з суб’єктами державного фінансового моніторингу

Стадія 4.1. Аналіз повідомлень про операції, що підлягають фінансовому моніторингу

Стадія 4.2. Оцінка результатів аналізу стану взаємодії

Етап 5. Аналіз стану програмно-технічного забезпечення

Стадія 5.1. Аналіз програмно-технічного забезпечення

Стадія 5.2. Оцінка результатів аналізу стану програмно-технічного забезпечення

Етап 6. Завершення оцінки ризику відмивання грошей

Стадія 6.1. Розрахунок ризику відмивання грошей

Стадія 6.2. Підготовка акту для керівництва, власників, уповноважених органів

Розглянемо, запропоновані вище етапи, детальніше.

Етап 1. Аналіз діяльності фінансової установи. Даний етап методики, як це свідчить зарубіжна практика, має ще таке термінологічне визначення, як «розуміння бізнесу». Розуміння бізнесу необхідне для оцінки потенційної можливості менеджменту або бізнесу здійснювати або не перешкоджати відмиванню грошей. На цьому етапі ми можемо зрозуміти, як функціонує бізнес, в якому середовищі, слабкі місця та потенційні можливості для відмивання грошей. Розуміння бізнесу включає трьохмірну оцінку: середовище, в якому функціонує установа; стратегії фінансової установи. Саме це і визначає чотирьохстадійний аналіз діяльності [27, c. 75].

Стадія 1.1. Оцінка середовища в якому функціонує фінансова установа. Бізнес-середовище, в якому функціонує фінансова установа, забезпечує можливості по виявленню потенційних бізнес ризиків. Розуміння того, як працює фінансова установа на своєму ринку, та яким чином фактори бізнес середовища впливають на цілі, задачі та стратегію установи, допомагає оцінити бізнес-ризики та ризики, притаманні для рахунків фінансової установи.

Основними джерелами одержання необхідної інформації, як показав аналіз здійснення аудиту за міжнародними стандартами, можуть бути: а) попередній досвід перевірок фінансової установи; б) опитування працівників та керівництва фінансової установи; в) публікації та інформаційні матеріали; г) документи фінансової установи.

Стадія 1.2. Оцінка впливу суб’єктів на прийняття рішень менеджментом. На цій стадії необхідно визначити власників фінансової установи, встановити ключових власників/акціонерів, зрозуміти вплив власників на прийняття менеджментом управлінських рішень. Під впливом слід розуміти дії власників, які можуть мати ефект на цілі, задачі та стратегії діяльності фінансової установи.

Стадія 1.3. Оцінка стратегій фінансової установи. На даній стадії проводиться аналіз цілей, задач та ключових процесів, що відбуваються у фінансовій установі. Сама наявність цілей розвитку фінансової установи та сформульовані задачі досягнення цілей дозволяють зробити висновок про добре корпоративне управління. Аналізуючи завдання фінансової установи, можна визначити, чи вони: а) сумісні з цілями діяльності бізнесу; б) сумісні з вимогами та очікуваннями ключових власників бізнесу і відповідають визначеним внутрішнім та зовнішнім факторам; в) відповідають фінансовим та операційним аспектам; г) реагують на ризики та можливості.

Стадія 1.4. Оцінка ключових процесів. Виходячи з міжнародної практики вважаємо, що оцінка ключових процесів у фінансовій установі повинна здійснюватись у трьох основних напрямках (в залежності від виду процесів): а) управлінські процеси (формулювання місії, ризик менеджмент, контролінг тощо); б) бізнес процеси (розробка продукту, надання послуги тощо); в) допоміжні процеси (менеджмент персоналу, ведення бухгалтерського обліку тощо) [34, c. 19].

Етап 2. Аналіз нормативного забезпечення фінансового моніторингу. Сутність даного етапу полягає у визначенні ступеня забезпечення діяльності фінансової установи в площині здійснення цією установою моніторингу сумнівних операцій. Чинним законодавством України висуваються вимоги до наявності у фінансових установ внутрішніх документів, що регламентують процедури здійснення фінансового моніторингу. Внутрішні документи з питань здійснення фінансового моніторингу розробляються у відповідності з законами та нормативними документами та повинні враховувати особливості організаційної структури, технічних можливостей та видів фінансових послуг у фінансовій установі.

Стадія 2.1. Аналіз внутрішніх документів фінансової установи з питань фінансового моніторингу. Першочерговим нормативним документом при розробці внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу є Конституція України – основний закон держави. Аналіз документів, розроблених фінансовими установами, показує, що основним джерелом для розробки внутрішнього документа з питань фінансового моніторингу є нормативні документи регулятора. Звичайно, нормативні документи регуляторів розроблені у відповідності з законами, що націлені на боротьбу з відмиванням грошей. До основних законів Україні в сфері фінансового моніторингу можна віднести: а) Закон України «Про попередження та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом [3]; б) Кримінальний Кодекс України (ст. 209 Особливої Частини) [2]; в) Закон України «Про банки і банківську діяльність» [4]; г) Закон України «Про фінансові послуги та ринки фінансових послуг» [7].

Аналіз внутрішніх документів з питань здійснення фінансового моніторингу повинен включати аналіз: а) наявності основних вимог та положень, що висуваються законодавчими та нормативними документами; б) наявності рекомендацій міжнародних організацій щодо протидії відмиванню грошей; в) власних розробок з питань здійснення фінансового моніторингу.

Стадія 2.2. Оцінка результатів аналізу нормативного забезпечення фінансового моніторингу.

Характеристики

Список файлов курсовой работы