96152 (598059), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

29. Міжнародна інвестиційна діяльність і виробниче співробітництво, його форми і значення.

Рух капіталу – переміщування закордонної вартості в грошовій або товарній формі в цілях систематичного отримання прибутку або досягнення інших економічного (політичного) результату. Масово почалося в кінці ХІХ – ХХ ст..

Зв’язок між вивозом капіталу і міжнародним трансфером технологій:.

1. Міжнародний рух капіталу заміщує міжнародний трансфер технологій у випадках, коли її причинами є різниця в забезпеченості країн факторами виробництва. Якщо країна капіталонадлишкова, то вона експортує капітал при цьому капітал вкладає вкладає в організацію виробництва в інших країнах. Це сутстітуція (заміна) експорту.

2. Рух капіталу доповнює міжнародних трансфер технологій. Якщо в основі експорту лежать абсолютні переваги або технологічна різниця, то до країни-еспортера, то до країни експортера можуть надходити додаткові капітали.

3. Прихід капіталу може доповнювати можливості імпорту товарів.

Леон Вальтрас (Швейцарський економіст) – правило Вальраса:

ІМ = Ек + ЧПА + ЧПП

Чисті продажі активів (ЧПА) – різниця вартості активів, проданих іноземцям і куплених у них.

Чисті платежі процентів (ЧПП) – різниця вартості процентів на вкладений капітал, отриманих з-за кордону і виплачених іноземцям.

Форми руху капіталу:

1. Власник: офіційний (державний) і приватний.

2. Характер використання:

- позичковий (державний) – у вигляді кредитів.

- підприємницький:

• Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – в Укр.. встановлено 50% + акції від статутного фонду. До ПІІ відносяться ті інвестиції, які становлять 10% і більше статутного фонду капіталу.

Прямі – це ті інвестиції, які дають право контролю за діяльністю підприємства.

• Портфельні інвестиції – ті, що не дають права контролю за діяльністю підприємства.

Прямі закордонні інвестиції – наші підприємці вкладають за кордон. Прямі іноземні інвестиції – іноземці вкладають у нашу державу. Прямі інвестиції – інвестиції, які надають право контролю над діяльністю підприємства. За законодавством України це інвестиції, що становлять 50 і більше % від установленого капіталу фірми. За міжнародною статистикою прямі інвестиції – це інвестиції що становлять 10 і більше % від уставного фонду. Портфельні інвестиції – не дають права контролю над діяльністю підприємства.

Наслідки руху капіталу для країн базування (звідки йде капітал):

1. Шлях реалізації компаніями технологічного лідерства

2. Можливість використання дешевої робочої сили

3. Поширення свого ринку

4. Неможливість повного використання своїх потужностей всередині країни

5. Для самої країни:

   • збільшення пасиву платіжного балансу

   • % прибутку ідуть в інші платіжного балансу

   • можливість політичного і економічного впливу на інші країни.

Для країн приймаючих:

1. Можливість запозичення нової технології, досвіду;

2. Можливість зменшення витрат виробництва, збільшення об’ємів виробництва, об’ємів експорту, конкурентоспроможності продукції, зайнятості, ...

3. підвищення наповненості внутрішнього ринку, поширення для споживача можливостей вибору продукції.

4. для самої країни (бюджет):

• збільшення податків в бюджет

• сам капітал іде в актив платіжного балансу

• % і частина прибутку в пасив платіжного балансу.

1. поширюються можливості реінвестицій

Державна підтримка:

• надання державних гарантій

• страхування прямих закордонних інвестицій

• урегулювання інвестиційних зборів

• відмова від подвійного оподаткування

• адміністративна і дипломатична підтримка

Об’єм руху капіталу: За період з 1990-2004 рік загальний об’єм прямих іноземних інвестицій в світовій економіці зріс $1,95 трильйонів до $7,1 трильйонів. Відповідно зросла доля прямих іноземних інвестицій в загальному об’ємі капіталовкладень в світі з 4,3% до 10% Україна: 1999р – $2,8 млрд., на 01.07.2005р. – $9,1 млрд., це 3,6 % від усіх капіталовкладень.

Основні сучасні тенденції в русі капіталу:

1. зростання об’ємів в основному за рахунок взаємного обміну

2. рух капіталу з країн, що розвиваються і перехідних зовсім незначним

3. Прямі іноземні інвестиції пов’язані зараз в основному злиттям і поглинанням компаній

Найбільші об’єми злиття і поглинання в хімічній, автомобільній і фармацевтичній галузях.

Структура вкладу капіталу:

В Україні в основному вкладають в:

1. харчова і тютюнова 15,5%

2. торгівля 15%

3. фінанси 9%

4. енергетика 9%

5. транспорт і зв’язок 7,8%

6. машинобудування 8% на 2004р.

Основні форм залучення:

1. гроші 62%

2. майно 29,4%

3. цінні папери

4. інші

Інвестиції надійшли з 116 країн світу. На 10 країн припадає 80% інвестицій:

1. США – 13,8%

2. Кіпр – 13,5%

3. Великобританія – 10,7%

4. Німеччина – 7,6%

5. Нідерланди – 6,6%

6. Віргінські острови – 6,5%

7. Російська федерація – 5,5%

8. Українські „гарячі гроші” від 4 до 6 млрд. $.

В 2004р. неповернення валютних доходів в Україні становила 4,5 млрд. $

30. Транснаціональні компанії, їх види, масштаби діяльності,

економічна роль.

ХХ ст. Характеризується інтенсивною інтернаціоналізацією виробництва, яка на сьогодні прийняла форму глобалізації економіки в основі чого лежить рух капіталу і діяльність ТНК.

Міжнародна компанія – компанія, що здійснює капіталовкладення в різних країнах світу. Види міжнародних компаній:

1. міжнаціональна компанія – компанія, що діє на основі об’єднання капіталів декількох країн.

2. Транснаціональні компанії – національні за походженням, міжнародні за масштабами дій.

ТНК за критеріями ЄБРР:

1. капітал не менше 1 млрд. $.

2. свої підприємства не менше 20 країн світу

3. таких компаній коло 1000

Об’єми продажів закордонних дочірніх компаній становив 13 трильйонів $, що в 2 рази більше світового експорту, більше половини всіх продажів ТНК приходиться на 100 компаній. На ТНК приходиться більше 50% промислового світового виробництва, більше 80% патентів і ліцензій, 90% ПЗІ, 67% міжнародної торгівлі. Одна із важливих сучасних тенденцій є злиття і поглинання.

В 1998 – злиття Chrisler і Даймлер Бенз

В 1999 – Ford+Volvo+33% Nissan

Характерні риси ТНК:

• розвинута закордонна мережа

• значна інтенсивність внутрішньокорпоративної торгівлі

• відносна незалежність в прийнятті операційних рішень

• мобільність кадрів

• використання нових технологій в рамках замкнутої корпоративної системи

За організацією: вертикальні і горизонтальні

1. вертикальні – філії за кордоном, постачальники напів фабрикатів, материнські компанії

2. горизонтальні – філії повністю або частково дублюють діяльність материнської компанії.

Приймаюча країна:

Позитив

• отримує нові технології

• росте об’єм виробництва, зайнятості

Негатив

• значна частина прибутку вивозиться

• можливість зосередження в країнах „брудного” виробництва, використання трансферних цін

• можливість політичного тиску

Країна базування:

Позитив:

• приток прибутків, поповнення держаного бюджету

• можливість розповсюдження економічного впливу

Негатив

• вивезення капіталів іде в пасив платіжного балансу

31. Вільні економічні зони, їх класифікація, особливості

функціонування.

Вільні економічні зони – це обмеженні території, міста, порти, в яких діють пільгові економічні умови для іноземних підприємств та спільного підприємництва орієнтовані на вирішення зовнішньо-торгівельних загальноекономічних, соціальних і науково-технічних задач.

Цілі

• Притягнення іноземного капіталу

• Прискорення розвитку регіону

• Освоєння його ресурсів

• Збільшення експортного потенціалу і імпортзаміщуючого виробництва

• Придбання досвіду хазяйнування

• Навчання спеціалістів міжнародного бізнесу

• Створення інфраструктури зовнішньоекономічних зв’язків

Види пільг:

1. зовнішньо-торгівельні (зменшення мита)

2. фінансові (орендна плата за землю, комунальні послуги)

3. фіскальні ( податкові пільги – податок на прибуток)

4. адміністративні (режим вв’їзду/виїзду працівників)

Зони вільної торгівлі – найбільш типові:

• зовнішньо-торгівельні (порти, аеропорти, вокзали, прикордонні)

• зони експортного виробництва (експорт)

• функціональні (галузеві): „технологічні парки”, туристично-рекреаційні, зони страхових і банківських послуг, імпортно-промислові(офшорні)

Офшори – це зони де діють пільгові умови оподаткування

• комплексні зони

Україна. ВРУ приймає закон. Найперша „Сиваш”. 24 – вільні економічні зони.

32. Міжнародна міграція робочої сили, її види, масштаби, значення.

Міжнародна міграція робочої сили (ММРС) – її переміщення через кордони в пошуках кращих умов праці і життя. Це важливий елемент міжнародного ринку, це одночасно і форма відносного перенаселення.

Еміграція – виїзд з країни. Імміграція – притік роб. сили в країну. Рееміграція – повернення роб. сили, що виїхала з країни.

Причини міграції: політичні, економічні. Їдуть в основному люди з країн з низьким рівнем доходів у країни з високим рівнем доходів.

Етапи міграції:

1. к. 18ст. – поч. 19ст. з Європи в США пересувалось населення;

2. 20ст. – період 1-2 Світових війн;

3. 1956р. із Угорщини в інші країни; 1967р. – із Чехословаччини; після 60-х р. – із Куби;

4. виникає явище “відтік умів” із Європи, Азії у США, із Індії у Великобританію, із Єгипту, Алжиру у Францію;

5. 90-ті рр. – інтенсивний потік з країн з перехідною економікою в розвинуті країни світу. Канада як транзитна територія в Америку.

Причини міграції:

• незадоволення умовами життя і можливості їх покращити;

• нерівномірність економічного розвитку країн, асинхронність промислового циклу (економіка розвивається циклічно, цикл – від однієї кризи до іншої). Велика депресія 1929-1933рр.

• збільшення витрат на підготовку роб. сили примушує під-ва шукати дешеву, підготовлену робочу силу;

• хронічне масове безробіття в країнах міграції. Розрізняють країни еміграції та країни імміграції;

• інтеграція;

• неекономічні фактори: культура, екологія, право, політика і т.д.

Форми міграції роб. сили, які залежать від критеріїв:

1. від тривалості: постійна (безповоротна) – промислові робітники; тимчасова – спеціалісти, науковці, журналісти; сезонна – аграрне перенаселення (збор врожаю), сезонні туристи.

2. від характеру переміщення (від правового статусу мігрантів): легальна/нелегальна, добровільна/примусова;

3. міграція в прикордонних межах;

4. еміграція без виїзду – це робота на іноземні компанії у власній країні;

5. “відтік умів” – еміграція високо кваліфікаційної роб. сили.

Наслідки міграції:

1. вплив на ринок праці:

• в країнах еміграції виграють ті, хто залишався, бо зменш-ся конкуренція, збільшується з/п; програють – наймачі, споживачі товарів (підвищення ціни);

• в країнах імміграції виграють - підприємці від додаткової роб. сили, зменш-ся з/п і ціни споживання; програють – місцеві робітники, менша з/п, більша конкуренція. В цілому виграють мігранти і приймаюча країна, а країна – еміграції більше втрачає. Виграє міжнародна економіка.

1. вплив на фінанси країни – мігранти не платять податки в своїй країні, а платять в приймаючій, де і користуються суспільними благами.

• в країнах – еміграції вони втрачають блага (соц. захищеність), але більше втрачає країна – еміграції у вигляді податків, ніж зберігає у на суспільних витратах. Мігранти – молодь, отримавши освіту платять податки в інших країнах. В країни – еміграції ідуть перекази грошей родичам;

• в країнах – імміграції – витрачаються кошти на соц. програми, але отримує податки більше ніж ці програми. Чистий тягар – це політичні біженці.

Неринкові наслідки: міграція знань талантів; перенаселеність і соц. непорозуміння.

33. Світовий ринок робочої сили, його структура, тенденції.

Світовий ринок робочої сили це система організаційно-правових відносин пов’язаних з переміщення робочої сили між країнами.

Принципи його формування:

1. Визначена особиста (правова) і економічна свобода мігранта в виборі напрямку міграції.

2. Право приймаючої країни і її споживачів іноземної робочої сили самій вирішувати про кількість і якість притікаючої робочої сили.

3. Головним регулятором відносин продавця і покупця є ціна.

Функції СРРC:

1. Це регулювання попиту і пропозиції робочої сили

2. порівняння національних вартостей робочої сили і встановлення інтернаціональної ціни робочої сили.

3. Розподіл робочої сили між секторами світового господарства між країнами і регіонами.

4. Стимулювання професійної і географічної мобільності робочої сили.

Елементи міжнародного ринку робочої сили

1. Пропозиція – кількість робочої сили, що є на світовому ринку або може бути доставлена на нього.

Джерела:

• зайняті, що шукають роботу

• безробітні

• робоча сила, що формується

• біженці

Серед мігрантів багато чоловіків, дітей. З професійної точки зору:

• некваліфікована робоча сила

• кваліфіковані робітники

• висококваліфіковані спеціалісти ( з країн, що розвиваються та між розвинутими країнами)

1. Попит – платоспроможна виробнича економічна потреба світової економіки в новій робочій силі

Фактори, що визначаюь об’єм попиту:

• Зменшення чисельності населення;

• Зменшення питомої ваги працездатних

• Дисбаланс в професійній структурі робочої сили

• Збільшення витрат на освіту

1. Конкуренція – боротьба між суб’єктами ринку

• Між продавцями робочої сили

• Між продавцями та покупцями

• Між покупцями

1. Ціна – грошовий вираз вартості робочої сили.

Фактори, що впливають на ціну:

• Конкуренція

• Співвідношення попиту і пропозиції

• Зміни вартості обочої сили

• Структура робочої сили

• Інтеграція формування „других економік”

• Державне регулювання рівня заробітної плати

• Діяльність профспілок (вугільна, металургійна, промисловість)

Тенденції ринку робочої сили:

• Стабілізувались потоки робочої сили

Це обумовлено:

• зростанням рівня зайнятості в самих країнах, що розвиваються

• зростають інвестиції в країнах, що розвиваються, що стримує рух робочої сили

• безробіття в розвинутих країнах

• масштаби міграції

Міжнародна організація міграції 2005р. від 185-192млн. чол. (приблизно 3% населення світу), 1980р. – 80 млн чоловік.

• Визначились основні центри притягування робочої сили

• США, зах. Європа

• Нафтовидобуваючі країни: Латинська Америка – внутрішня міграція, приймають тут Аргентина, Чилі, Бразилія, Мексика, Венесуела;

• Азіатсько-тихоокеанський регіон: основні імпортери Сінгапур, Малайзія, Таїланд

34. Державне і міжнародне регулювання трудової міграції.

Характеристики

Список файлов книги