96152 (598059), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

В світі приблизно 5000 організацій. Групи країн:

• Консультативні групи країн – які не мають жорстокої організаційної структури;

• Універсальні організації – які охоплюють більшість країн світу (МВФ, МОП, ВТО та ін)

• Галузеві організації – які, займаються проблемами виробництва і торгівлі визначними товарами;

• Регіональні – які, концентруються на питаннях взаємного інтересу географічному, з економічною близькістю.

• Фінансові організації – МВФ, Світовий банк, МБРР.

Функції міжнародних економічних організацій:

• сприяння – організація міжнародних конференцій, збір статистичних даних, публікації, розповсюдження результатів досліджень, допомога організації переговорів сторін.

• Спостереження – організація формулює свій погляд на проблеми країни і таким чином впливає на її економічне положення. При цьому аналізується, як правило, первинні данні та вторинні джерела.

• Нагляд – більш жорстке спостереження при якому країна повинна регулярно повідомляти в установленій формі дані про своє економічне положення і приймати рекомендації.

• Регулювання – нагляд з примусом країни до всіх рекомендацій МЕО через розробку відповідних норм, механізмів примусу. Країни домовляються про створення та виконання механізмів (СОТ).

17. Економічна діяльність ООН, її рівні.

Організації в системі ООН. ООН виникла в 1945р. (Ліга Націй)

Основний орган – Генеральна асамблея

Рада безпеки ЕКОСОР

Групи організацій, що входять в ЕКОСОР:

• ПРОГРАМИ ООН (штаб-квартира в Нью-Йорку. Найбільш значима – програма розвитку)

• Регіональні економічні комісії для Африки, Європи, Латинській Америці

• Спеціалізовані установи: МОП, Продовольча, с/г організації, Організація ООН в сфері освіти, науки і культури – ЮНЕСКО, МВФ, Світовий банк; Організація ООН по програмі розвитку (ЮНІДО)

• Автономні органи ООН: МАГАТЕ, Міжнародна туристична організація, Конференційна організація ЮНКТАД – конференції із торгівлі і розвитку.

18. Міжнародні економічні організації поза системою ООН.

Поза ООН:

• усі не урядові організації – міжнародна торгова палата.

• усі галузеві організації типу картелів (Рада митного співробітництва ОЕСР.

  1. МОП (1919р.), більше 170 країн входять у неї. Функції:

     • сприяння розробці національних програм для забезпечення повної зайнятості і росту життєвого рівня

     • поліпшення умов праці, охорони здоров’я, життя.

     • визначення права на колективне проведення переговорів і співпраці між роботодавцями і праівниками

  2. ЮНКТАД – конференція ООН з торгівлі і розвитку (1964р.). Функції:

• обговорення проблем міжнародної торгівлі

• допомога країнам з перехідним типом економіки і тим, що розвиваються в інтегрування міжнародної торгівлі;

• проведення діалогів з питань організації, розвитку міжнародної торгівлі;

Напрями:

1. розроблений кодекс поведінки для ТНК, створена комісія, що до ТНК:

• комісія з науки і техніки; торгівля товарами і послугами;

• комісія по інвестиціях

1. була створена, так звана, „Загальна система преференцій для країн, що розвиваються” (1968р.) – всі розвинуті зобов’язані надавати пільги країнам, що розвиваються;

Міжнародна торгівельний центр – допоміжна при ЮНКТАД. Комісія ООН з прав міжнародної торгівлі.

1. Міжнародна торгівельна палата – не урядова організація членами якої є крупні підприємства (1919). Функції: захист прав приватної власності, вільної конкуренції, лібералізації ЗЕД, допомога країнам інтегруватися в світове господарство. (Союз підприємці, ТПП)

2. СОТ. ГАТТ – генеральна угода про тарифи і торгівлю 1944р. на Бретен-Вудській конференції. З правом дії з 1947р. ГАТТ – звід законів, конституція Світової торгівлі. Спочатку її підписали 23 країни. Поступово цей звід трансформується. СОТ з’являється з 1995 року. У неї входять 147 країн. Їх об’єм торгівлі становить 96% від світової торгівлі. Не входять: Росія, Казахстан, Туркменістан, Пн. Корея, Україна, Білорусь та ін. Основні принципи вирішення питань:

• консолідація

• переговори

• недискримінація країн

Принципи торгівлі:

• найбільше сприяння

• національний режим

• заборона демпінгу і дозвіл на антидемпінгові збори

• можливість прийняття зворотних змін по відношенню країн, які не виконали ці правила.

19. Україна і міжнародні економічні організації.

Україна є членом:

• МВФ(1992)

• МБРР

• ЕБРР(1991)

• МТП(1998)

• МОП(1954)

• Рада митного співробітництва (1990)

Органи, які займаються ЗЕД:

1. ВРУ – приймає закони, які визначають структуру органів державного регулювання ЗЕД; затверджує митні тарифи

2. КМУ – координує ЗЕД, видає ліцензії, веде різні переговори.

3. НБУ – формує золотовалютний резерв, підтримує курс валют експортно-імпортних операцій

4. ДУМКУ – державне управління митного контролю України

5. ТПП

20. Теорії міжнародної торгівлі.

Міжнародна торгівля – це історична перша форма міжнародних економічних відносин в основі якої лежить МПП. Це результат взаємодії попиту і пропозиції на конкурентному ринку.

Міжнародний ринок – це обмін товарами між країнами на основі МПП.

Місце міжнародної торгівлі визначається:

• через неї реалізується результат взаємодії всіх МЕВ

• Міжнародна торгівля товарами стимулює розвиток ринку послуг

• Зростає об’єм зв’язків – є основою інтеграції.

• Міжнародна торгівля сприяє подальшому поглибленню МПП

Історія:

1. Меркантилізм: ранній і пізній.

Ранні меркантилісти: основне багатство – золото. Але їх течія допомогу в торгівлі не давала.

Пізні: Країна повинна мати активний торговий баланс.

Торговий баланс – співставлення вартості експорту і імпорту країни. Торговий баланс є активним, якщо експорт перевищує імпорт, і пасивним, якщо імпорт перевищує експорт.

2. Потім вступила в дію класична ек. теорія:

- Теорія абсолютних переваг (Адам Сміт): країни експортують товари, які вони виробляють з меншими витратами ( тобто в виробництві яких вони мають абсолютні переваги ) і імпортують товари, які в інших країнах виробляються з меншими затратами. Але ця теорія не відповідає на питання6 чому торгують між собою країни, навіть не маючи абсолютних переваг в виробництві тих чи інших товарів. На це питання відповідає теорія відносних переваг.

- Теорія відносних переваг (Давід Рікардо): якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти з відносно низькими витратами порівняно з іншими країнами, то торгівля буде взаємо корисною для обох країн, не залежно від того, є виробництво в одній з них абсолютно більш ефективним, чім в іншій. Поки в співвідношенні внутрішніх цін між країнами є різниця, кожна з них має порівняльні переваги, тобто у неї завжди знайдеться такий товар, виробництво якого більш корисне при існуючому співвідношенні витрат, чим виробництво інших.

3. Теорія розміру країн: Великі країни, порівняно з малими, експортують меншу частку виробленої продукції та імпортують меншу частку товарів. Великі країни мають різноманітніші ресурси, вищі транспортні витрати у міжнародній торгівлі, а також можуть здійснювати великосерійне виробництво.

4. Теорія співвідношення факторів виробництва: різниця у відносних цінах на товари у різних країнах різна, отже, торгівля між ними пояснюється різною відносною націленістю країн факторами виробництва.

5. теорія вирівнювання цін на фактори вир–ва.

6. Теорія життєвого циклу товару

7. Теорія подібності країн

8. Теорія конкурентних переваг.

21. Масштаби і основні тенденції міжнародної торгівлі в сучасних

умовах.

У 1995р. об’єм експорту товарів становив 5,09 трил. $. На 2005р. – 10 трил. $.(швидко зросла експортна квота). Сьогодні експортна квота – 18%, 1997р. – 14%. (Франція, Італія – 23%, Нідерланди – 53%, Японія – 9,5%, США – 11%, України – 57%. Імпортна квота: Франція – 22%, США – 12%, Японія – 8%, Україна – 45%.

Фактори, що впливають на торгівлю:

• МПП

• ТНК

• Торгівельна політика країни

• Конкуренція

• Реформи в перехідній країнах

Основні тенденції:

1. збільшення питомої ваги продукції промисловості в порівнянні з сировиною – 80%

2. диверсифікація поставок країн на зовнішні ринки.

На міжнародному ринку товари розподіляються на :

• Торгівельні – ті, які можуть переміщуватись між країнами

• Не торгівельні – ті, які споживаються в тій же країні, що виробляються і не переміщуються

1. зростає ємність ринків.

2. постійні географічні зрушення

3. поширюється торгівля інтеграційних угрупувань особливо внутрішньо-регіональних.

4. переваги промислово-розвинутих країн, як в експорті, так і в імпорті товарів.

5. зростання ролі ТНК.

6. зростання об’єму ринку послуг, ринку продукції індустрії розваг, ринку зброї.

7. регулювання МТ.

22. Світові товарні ринки, їх структура і динаміка.

Найбільш типові ринки:

1. Ринок сировини, Ринок напівфабрикатів, Сільсько-господарчих товарів. Особливості:

   • ринкова ситуація - чиста конкуренція, з елементами картелювання

   • товари на ньому, майже всі: біржові(існує 120 світових бірж, 64 біржі товарами)

   • типові методи продажу на цих ринках через біржу або міжнародні угоди

2. продовольчі товари, яків вже пройшли якусь переробку(в том числі банани, ананаси)

• чиста конкуренція з елементами картелювання

1. промисловий ринок – ринок обладнання, машин, зброї

• ринок товарів виробничого призначення (обладнання, авто ) типова ситуація – олігополія, чи монополістична конкуренція

• товари широкого споживання(одяг, кава) – монополістична конкуренція

• ринок товарів для задоволення соціальних побутово потреб - олігополія

• ринок фармацевтичних продуктів: монополістична конкуренція

1. ринок зброї. Сьогодні цей ринок склад. 35-37 млрд. $. основні експортери США – 18.4 млрд. $, Росія – 6.1 млрд. $, на 8 місці Україна 650 – млрд..$.

2. фармацевтична продукція.

Особливість багатьох з цих ринків – підробки, контрабанда.

Об’єми торгівлі залежать від того, наскільки конкурентно спроможна є продукція. Конкурентно спроможний товар – придбання його має бути вигіднішим і зручним покупцю, в порівнянні з аналогічними товарами.

Складові:

• технічні показники (відповідність стандартам)

• комерційні умови (ціна, ціна покупки, мито)

• організаційні умови придбання і використання товару (наявність додаткових послуг)

• економічні умови споживання ( економічне споживання сировини і надійність)

Фактори:

• реклами

• товарний знак

• сертифікація

• курс валюти

Курс валюти – ціна однієї валюти виражена в іноземній валюті

Якщо курс валюти країни знижується експорт її товарів стає дешевше, а імпорт дорожче. Таким чином її товари на іноземних ринках більш конкурентно спроможні, а іноземні товари менш конкурентно спроможні при інших незмінних умовах.

23. Види зовнішньоторговельної політики держави. Торговий баланс.

Торговий баланс – це співвідношення вартості експорту і імпорту товарів. Буває активний/пасивний. Коли є перевищення експорту – профіцит (активне сальдо), перевищення імпорту – дефіцит.

Аналогічно існує баланс послуг і некомерційних платежів.

Активний баланс досягається визначеною торговельною політикою. Типи:

• протекціонізм – підтримання власного виробника;

• фритредерство – вільна торгівля.

Найбільш часто використовується сімктивний протекціонізм: вільна торгівля на ринку з елементами протекціонізму визначених галузей.

Колективний протекціонізм: підтримка с/г в ЄС.

Зверхпротекціонізм: якась галузь підтримується і на внутрішньому, і на зовнішньому ринках.

Характеристики

Список файлов книги